Енцо Феррарі – історія легенди Истории успеха

Двигун як серце. Концепція Енцо Феррарі

Людина, яка розуміється на гоночних автомобілях, дивиться на автомобілі Ferrari  як на об’єкт пристрасті. Однак і пересічний громадянин, далекий від технічних характеристик, не стримує захоплення від автомобіля, позначеного на капоті жеребцем на жовтому фоні. При одному тільки звучанні назви марки у вухах чується рев двигуна, а зорова уява вимальовує обтічність форм і грацію «залізного коня». І творець машини-легенди, названої на його честь, підприємець, автогонщик,  засновник Ferrari S.p.A. та однойменної гоночної команди – Енцо Феррарі.

Фани Ferrari  цінують марку за надійність її двигунів, створенню яких Енцо присвятив ціле життя, повсякчас реалізовуючи концепцію: в першу чергу – двигун, в другу чергу – двигун і в третю – знову ж таки, двигун. І тільки потім всі інші доповнення.

Перші кроки. Alfa Romeo

Будь-якому італійському водію властива надмірна емоційність, що нерідко межує із нестриманістю в характері, то ж цілком логічно, що найкраще йому вдається їздити на автомобілі, який не зрадить у найвідповідальніший момент,  домчить без зайвих турбот до потрібного місця призначення і підкорить усі автостради. Цього не міг не знати Енцо Ансельмо Феррарі, приступаючи до розробки свого першого автомобіля, який мав стати чотириколісним втіленням Італії.

sm_users_img-274817До доленосного рішення створювати найкращі «серця автомобілів» Енцо прийшов не одразу, але інакше й бути не могло. Усе дитинство хлопчика супроводжував стукіт молотків, що доносився з майстерні в Модені на першому поверсі, де трудився його батько – майстровий по металу.

Ледь закінчивши школу, юний Енцо влаштувався в автомайстерню.  Господар був дуже задоволений його відданістю праці і задаткам майстра. Працюючи в майстерні, хлопчина  доклав рук до найрізноманітніших машин, та одного щасливого для автолюбителів дня, на сторінці в газеті він побачив знімок американського 12-циліндрового Packard Twin Six з піднятим капотом. Диво техніки справило на юнака величезне враження, а найвідоміші автомобілі з чорним жеребцем на капоті від перших років випуску оснащувались  12-циліндровими двигунами.

З часом Енцо відкрив власну автомайстерню, а потім влаштувавшись на фірму Alfa Romeo, очолив заводську гоночну команду, дебютувавши в автоспорті у 1919 році в гонці Parma-Berceto. У лавах Alfa Romeo він пройшов шлях від водія до директора спортивного підрозділу Alfa Racing,  а через 10 років після старту і не дуже успішних показників в гонках (найвищою точкою для Енцо Феррарі було 2-е місце в Тарга Флоріо), він заснував власну гоночну команду – Scuderia Ferrari. Тим більше, що  до того часу Alfa Romeo вже розформувала свою спортивну команду.

Гонщик до кінчиків пальців, Енцо мріяв про перетворення Scuderia Ferrari в національну команду Італії, а для цього були потрібні не тільки кращі майстри швидкості, а й добірні «залізні коні». Тому до 1932 року Феррарі їздив на треках сам, а після цього часу, який, до того ж, збігся з народженням сина, зосередив  свої зусилля на керівництві командою, створенні та удосконаленні автомобіля.

Таціо Нуволарі своїми перемогами регулярно підживлював  славу Scuderia Ferrari, щоправда, поки не на Ferrari, а на Alfa Romeo, тому що ера марки Енцо наразі не настала. Перша модель Ferrari 125 з’явилася лише у 1947 році, а до 1940 року команда Енцо Феррарі, як вже зазначалося, перебувала у складі спортивного відділення компанії Alfa Romeo.

Обмеження генія Енцо

Автомобілі Ferrari донині поєднують у собі 4 складових: красу спортивного автомобіля, характеристики і адреналін Формули-1, розкіш Роллс-Ройса і недосяжність машини-мрії навіть для обраних. До появи цієї блискучої характеристики італійський автопромисловець просувався повільними, але дуже впевненими кроками, кожного дня  наближаючи у часі свою мрію.

Від перших поступів Феррарі зосередився на виробництві виключно гоночних авто, але з часом коммендаторе, а так називатимуть Енцо Феррарі найближчі люди, став виробляти і серійні спортивні автомобілі

Відносини з Alfa Romeo геніальний італійський конструктор зважився розірвати перед початком Другої Світової війни. Саме в той час Енцо приступив до розробки і створення автомобілів власної конструкції. Колишні роботодавці вставляли палки в колеса автомобілебудуванню. За домовленістю з Alfa Romeo  Енцо мав протягом 4-х років не розробляти автомобілі і взагалі нічого не виробляти під своїм ім’ям.

Для того, щоб мати можливість не тільки творити, а й демонструвати свої розробки, Феррарі вдався до хитрощів. Відкривши підприємство, він назвав його Auto Avio Costruzioni і запросив працювати головним конструктором Альберто Массиміно, щоправда ця посада належала Массиміно лише на папері. Феррарі особисто створив гоночну машину досконалої конструкції, проте старт був невдалим, а можливості цілком віддавати себе авторському автомобілебудуванню у Енцо вже не було – почалася війна, після закінчення якої Феррарі, звільнений від кабали Alfa Romeo, з потрійною силою береться до роботи.

Ferrari у Формулі-1. Dino в пам’ять про альфредо

Автор Alfa Romeo 159, Джоакіно Коломбо, розробляв і мотори перших Ferrari. Втім, він, як і багато інших конструкторів у подальшому,  не надовго затримався в Енцо, якому під час закидали складнощі в характері.

Ferrari 500

Ferrari 500

21 травня 1950 року на Гран Прі Монако, а це був другий етап чемпіонату світу Формула-1, Scuderia Ferrari успішно дебютувала у гонках. Майстерність Альберто Аскарі принесла команді 2-ге місце, а вже за рік відбулась перша перемога в Гран Прі у Сільверстоуні. Нею Scuderia завдячує аргентицю Хосе Фройлану Гонзалесу. Усі п’ять гонщиків, які виступали за кермом Ferrari на наступному етапі в Нюрбургринзі, фінішували в першій шістці. Знаменита Ferrari 500, яку сконструював Ауреліо Лампреді, на мала  рівних і в 1952-1953 роках, коли чемпіонат світу тимчасово проводився для машин Формули-2 .

Емблема, що її Енцо запозичив за згодою льотчика часів Першої світової війни Франческо Баракка, вела автомобілі із  жеребцем, що став на диби, до перемоги протягом півстоліття, та в середині 50-тих переможна хода Scuderia призупинилася. Зрозумівши, що нова 2,5-літрова Ferrari 625 вже не має такої переваги над конкурентами, як її попередниця, Енцо Феррарі швидко зорієнтувався і викупив в Джанна Лянчі команду,  чудові Lancia D50 та ще й першокласного конструктора Вітторіо Яно. Результат не забарився, бо вже у 1965 році Lancia-Ferrari D50 із Хуаном Мануелем Фанхіо за кермом принесла команді Scuderia третій чемпіонський титул.

Це був не перший  й не останній цикл падінь і злетів Енцо. У 1954 році він наполегливо конструює дорожні моделі автомобілів, в результаті чого у світ вийшла серія 250. 1956 рік став найважливішим у житті Енцо Феррарі. Саме цього року завод в Маранелло почав збільшувати продуктивність з 83 до 113 машин, а у 1961 році Феррарі випускатиме вже 1246 автомобілів  на рік. Ключем до успіху стала надійність і продуктивність шасі, розроблених туринською фірмою Pininfarina. Продажі машин зростають у геометричній прогресії, а невеличкий шестициліндровий Ferrari Dino 206GT отримав дорогу для серця автора назву – на честь сина Енцо, Альфредо Феррарі, який від дитинства був надзвичайно здібним до справи батька, однак дуже хворобливим через що помер у ранньому віці.

Ferrari Dino 246 GT

Ferrari Dino 246 GT

Кар’єрні надбання 1956 року межували із величезною особистою втратою Енцо, який увічнив пам’ять про сина у назві траси в Імолі, а автомобіля із двигоном, який почав розробляти Діно Феррарі, а завершив Вітторіо Яно, називатимуться виключно Dino – Ferrari Dino 206GT, Dino 246 F1, на якій Майк Хотторн в 1958 році став чемпіоном світу.

Протягом кількох десятиліть переможні сплески Ferrari змінювалися тривалими застоями. Після здобуття Кубку конструкторів у 1964 році Scuderia не знала тріумфу цілих 10 років. Лише у 1975 році, завдяки Ferrari 312 T, яку створив конструктор Мауро Форгьері, команда видряпалась із забуття, одначе тільки для того, щоб подовжити традиційну вже серію падінь і злетів. У 1983 році Ferrari взяла свій восьмий Кубок конструкторів, а наступний їй вдалось здобути лише через 16 років.

Поряд із розкішними моделями Ferrari довелося випускати і відносно бюджетні автомобілі.  Першою такою моделлю була Dino 308GT4 з поперечною вісімкою і салоном 2х2. Далі лінійку продовжили Mondial, 308GTB і CTS, 328GTB і GTS. Крім прийнятної ціни Енцо дбав і про потужність моторів, не змінюючи своїй концепції навіть заради найспокусливіших компромісів.

Ferrari без Енцо

Ferrari Enzo

Ferrari Enzo

Ferrari 288 GTO стала сенсацією Женевського автосалону у 1984 році.  У  автомобілі класу гран турізмо вдало поєдналися яскрава спортивна зовнішність, відмінні технічні характеристики і комфорт двомісного салону. Модель спеціально розробляли для участі в новій Group B Race, однак через закриття гоночної серії усі  272 випущених Ferrari 288 GTO, а згідно з правилами їх мало бути не менше 200,  так і залишилися не гоночними, а шосейними машинами.

Ще у критичний для компанії час Енцо Феррарі, не маючи біля себе гідного наступника, продав 40% своїх акцій Fiat з умовою передання ще 50% після смерті і лише 10% залишив синові П’єро Ларді Феррарі, який і зараз є віце-президентом автомобільної компанії Ferrari.

Злослівники кажуть, що зі смертю Енцо Ансельмо Феррарі в 1988 році, а прожив він довгих 90 років, сяйво зірки Ferrari поблякло. Незважаючи на перемоги Алена Проста і Найджела Менселла, розвиток Ferrari в світі гонок практично не відчувався до того моменту, поки Жан Тодт не очолив команду Ferrari у Формулі-1. Поява в авангарді технічного експерта Нікі Лауди, а також багаторазового чемпіона світу Міхаеля Шумахера, а за ним Росса Брона і Рорі Бірна, відродили славу Ferrari і принесли багато блискучих перемог.

Підготувала Олеся Товт

Енцо Феррарі – історія легенди
1 vote, 5.00 avg. rating (95% score)