Дакар-2021, Фінал: Петрансель виграв свій 14-й «Дакар»

Фінальна спеціальна ділянка у 200 км не внесла суттєвих коректив у загальний залік серед позашляховиків. Петрансель мав доволі вагомий гандикап від єдиного суперника Нассера Аль-Аттія на Toyota (+17 хв) й тому не ризикував на останніх кілометрах.




Аль-Аттія ж навпаки був змушений стартувати першим після вчорашньої перемоги, а отже й першим шукати траєкторії для себе та інших позаду.

Читайте також:

Проте кращий час на всіх двох контрольних точках показав екіпаж Mini Карлоса Сайнса, якому вже нічого було втрачати, адже відстояти свою минулорічну перемогу було явно неможливо.

Таким чином, іспанець виграв фінальний етап із перевагою над Аль-Аттією 2хв13, а Петрансель фінішував слідом із відставанням 2хв.53с.

Тим не менш, «Містер Дакар» здобув вже свою 14-у перемогу на «Дакарі», адже його відрив становив 14хв.51 с від кращого екіпажу Toyota, а екіпаж Сайнса програв годину в загальному заліку.

На четвертому місці був екіпаж поляка Якуба Прижігонського, який теж виступав на Toyota, але від команди Overdrive. Машина під № 307 непогано провела цьогорічний «Дакар» й трималась майже на всіх етапах у топ-10, хоча три рази випадала з кращої десятки.

П’ятим на 43-му виданні «Дакара» став Нані Рома, який привів нову команду Bahrain Raid Xtreme до гарного результати попри проблеми з технікою. Команді ще належить усунути проблемні зони в машині, які змусили Себастьяна Льоба достроково залишити цьогорічний «Дакар».

Залік Дакар-2021 після фінального етапу, позашляховики

Поз. Гонщик Машина Час Відставання
1 302 STÉPHANE PETERHANSEL X-RAID MINI JCW TEAM 44h 27′ 11”
2 301 NASSER AL-ATTIYAH TOYOTA GAZOO RACING 44h 42′ 02” + 00h 14′ 51”
3 300 CARLOS SAINZ X-RAID MINI JCW TEAM 45h 29′ 08” + 01h 01′ 57”
4 307  JAKUB PRZYGONSKI ORLEN TEAM/OVERDRIVE 47h 03′ 14” + 02h 36′ 03”
5 311  NANI ROMA BAHRAIN RAID XTREME 47h 49′ 59” + 03h 22′ 48”
6 310 SHEIKH KHALID AL QASSIMI ABU DHABI RACING 47h 56′ 42” + 03h 29′ 31”
7 317  VLADIMIR VASILYEV X-RAID TEAM 47h 56′ 49” + 03h 29′ 38”
8 304 GINIEL DE VILLIERS TOYOTA GAZOO RACING 48h 25′ 50” + 03h 58′ 39”
9 312 MARTIN PROKOP BENZINA ORLEN TEAM 48h 37′ 32” + 04h 10′ 21”
10 314 CYRIL DESPRES ABU DHABI RACING 49h 17′ 20” + 04h 50′ 09”

Слідкуйте за останніми новинами на наших каналах у Telegram, Facebook, Twitter та Google News.

Дакар-2021, Фінал: Бенавідес виграв 43-й «Дакар»

Фінальний день «Дакара» містив 447 км, з яких 200 км були останньою спеціальною ділянкою, що ще могли вплинути на визначення переможця у загальному заліку.

Читайте також:

Етап містив лише дві контрольні точки й на обидвох найкращим став Брабек, який на фініші випередив свого напарника Бенавідеса на 2хв.17с, але цього було все одно мало для випередження аргентинця у загальному заліку.

Бенавідес, який стартував третім на останньому етапі, мав лише слідувати темпу партнера з Honda, аби два заводських гонщиків здобули для Honda подіум вперше з 1987 року.

Єдиний справжній претендент від KTM Сем Сандерленд, який залишився після сходу Тобі Прайса та проблем Матіаса Валькнера на початку, відкривав етап, але можливо саме це й призвело до втрати темпу, адже британець фінішував лише 12-м із відставанням рівно 13 хв від лідера.

Через це Сандерленд втратив другу позицію й став у загальному заліку третім.

Четвертим та п’ятим стали теж гонщики KTM – Даніель Сандерс та Скайлер Хоуз. При чому австрієць став кращим новачком цьогорічного «Дакара», програвши переможцю лише 38 хв 52с, з яких 7 хвилин були у вигляді штрафів на минулих етапах.

Лише трохи до топ-5 не вистачило Лоренсо Сантоліно на Sherco, який все ралі постійно перебував у десятці кращих, а завдяки сходам лідерів зміг підтягнутися вище.

Пабло Кінтанілья став єдиним заводським гонщиком Husqvarna, який фінішував на сьомому місці, в той час як єдиному (що залишився в гонці) заводському гонщику Yamaha Адріану ван Беверену не так пощастило – проблеми з двигуном зупинили його вже на 30 хвилин після старту. Й це вже третій сход гонщиків Yamaha на цьому «Дакарі» через відмову двигуна.

Залік Дакар-2021 після фінального етапу, мотоцикли:

Поз. Гонщик Мотоцикл Час/Відставання
1  Kevin Benavides Honda 47h18m14s
2  Ricky Brabec Honda 4m56s
3  Sam Sunderland KTM 15m57s
4  Daniel Sanders KTM 38m52s
5  Skyler Howes KTM 52m33s
6  Lorenzo Santolino Sherco 58m30s
7  Pablo Quintanilla Husqvarna 1h16m39s
8  Stefan Svitko KTM 1h43m07s
9  Martin Michek KTM 2h22m37s
10  Matthias Walkner KTM 2h32m12s

Слідкуйте за останніми новинами на наших каналах у Telegram, Facebook, Twitter та Google News.

«Кубок Чайки»: Останній погляд «за лаштунки»

На останній кільцевої вікенд цього року Сергій Юнашев виїхав з абсолютно по-новому оформленим номером. Природно, їм залишився №76, який «Юнга» буквально успадкував у свого наставника – Вадима Реуцького, – більш ніж гідно продовжуючи славну історію цього номера.

Крім спортивного номера, всі спортивні автомобілі зобов’язані нести на своїх бортах ім’я пілота і національний прапор. Причому якщо строго за правилами, то вони повинні розташовуватися в конкретних місцях і мати певний розмір букв.

Проте, Техком, а саме він перевіряє серед іншого і такі «формальності», не завжди підходить так вже строго до них. Все ж це не елементи безпеки і навіть не обов’язкова реклама від організатора.

Проте, різниця несення імен цих двох учасників заліку Super Touring, так само як і різниця рівня їх техніки – потужна Honda S2000 і скромна 1,4-літрова «Калина», – трохи бентежать)))

Цього разу в кільцевому пелотоні з’явилося і зовсім нове ім’я – Костянтин Денисов. Правда, уболівальникам двоколісних гонок воно відомо, бо раніше цей пілот не раз стартував на «Чайці», але на байку. Тепер же він дебютував тут і на чотирьох колесах.

Ранок на кільцевій гонці починається з кави і кріплення на машини транспондера електронного хронометражу, без якого виїзд на трасу має куди менший сенс)

Ці датчики є, мабуть, головною константою будь-якої кільцевої гонки для всіх без винятку автомобілів, що беруть участь в ній. Цікаво, що хоча за рекомендаціями досить «ніжні» прилади потрібно встановлювати в салоні автомобіля на каркас безпеки, в реалії більшість ставить їх на максимально можливу крайню передню частину машини.

Це робиться учасниками на випадок фото-фінішу. У цьому випадку, головним і єдиним мірилом є зовсім не фотографія, а саме показання хронометражу, які з точністю до часток секунди показують фізичний час перетину фінішної межі. Інше питання, що класичне «кільце» це не американські овали і фото-фініш на них трапляється «раз в п’ятирічку», а то й рідше! Тим не менше, більшість майже маніакально розміщують транспондери саме таким чином)

Головне, що строгий Техком перевіряє вранці перед кожним змаганням – це все, що пов’язано з безпекою. Наприклад, каркас, систему пожежогасіння, включаючи дату заправки вогнегасника. Природно, «допитливі» технічні комісари заглядають й під капот.

В даному випадку «Калини» Микити Анпілогова, де навіть за цієї фото видно, що причепитися їм було не чого, принаймні – без поглибленого огляду. Його теж роблять, але зазвичай після завершення сезону.

Найцікавіше, що на будь-якому Техкомі, на будь-яких змаганнях, в будь-якій точці світу, дійсно перевіряють на відповідність всі наклейки на автомобілі! Вони повинні нести офіційну назву змагання, номера і обов’язкову рекламу від організатора.

Тому кожна гонка, крім установки транспондера, починається саме з обклеювання автомобіля, чим в даному випадку власноруч і займається Андрій Бондар, не дивлячись на свій статус засновника і керівника команди SDrive, ніколи не цурався будь-якої роботи пов’язаної з автоспортом …

А завідує Техкомом, і не тільки на «кільці», традиційно на пару з Борисом Донським ця чарівна панночка – Уляна Карімова. Так, вона завжди привітна і усміхнена, але тільки не на робочому місці, де для учасників вона як «цар і бог», бо без її візування до гонки не буде допущений жоден із них!

Нагорі, же, причому буквально, в ЦУГ, що є свого роду Олімпом змагання, «богами» є керівники гонки. Цього разу головним із них став Леонід Протасов, який виконував роль Директора гонки. Олександр Кулаков був Начальником безпеки, а Леонід Леонов, який зазвичай виступає Директором, виконував роль спортивного Комісара.

Нехай і не в самому паддоку, але зовсім поруч із ним, мовчазними свідками двох досить серйозних аварій на тестах були ці сліди на асфальті, залишені машинами Павла Мар’яненка і зовсім недавно Олега Сокриби.

Самі ж пробиті наскрізь відбійники були не тільки відновлені, але й додані нові, що наглухо закрили ворота другого з’їзду з траси в паддок.

Головною ж трансформацією малого кільця Автодрому «Чайка» стала поява абсолютно нового варіанту «Картингового повороту». Він став другим новим поворотом за більш ніж 20-річний час проведення «кільця» по 3-кілометровій версії цієї знаменитої траси, подарувавши нову точку гальмування з чудовою можливістю для обгону, які не забарилися вже в суботній гонці!

З урахуванням появи нового повороту, навіть в суботній гонці, що проводиться в звичайному напрямку, в «накопичувачі» перед виїздом на трасу з самого ранку зібралася черга охочих не упустити не хвилини тренування! …

… а в цьому місці «цар і бог» Суддя випуску, функції якого цього разу виконував Ілля Курбанов …

… Останніми роками майже на всіх гонках Суддею випуску є Валерія Несік, проте цього разу вона вирішила передати функції Іллі і «скласти конкуренцію» операторам в цьому місці)))

Проте, пізніше вона виконувала не менш важливу роль Судді старту, що розставляє машини на стартовій прямій і контролює в цілому всю процедуру старту гонки.

Головною родзинкою цього кільцевого вікенду став все ж Фінал «Кубка Чайки», проведений як традиційна гонка присвячена «Дню Автомобіліста». І вона стала справжнім подарунком всім, бо вдруге в історії Автодрому «Чайка» вона була запущена в зворотному напрямку, за годинниковою стрілкою. Зі зрозумілих причин ця обставина викликала непідробний інтерес уболівальників вже з самого ранку …

… хоча чому тільки уболівальників? Той же Дмитро Фальчук, ось уже кілька років майже незмінно виконує роль Начальника дистанції, теж з цікавістю стежив за проходженням пілотами підступного нового першого повороту, в який трансформувався вчорашній останній поворот.

І вже на першому ж тренуванні в «зворотку» цей поворот зібрав свою першу «данину» у вигляді «вісімки» Антона Поляничко, що не розрахував траєкторію на виході, де в обох напрямках проходження цього повороту пілотів чекали жорстокі бетонні відбійники! …

Механіки Sport Car Service встигли відновити автомобіль Антона, причому навіть до кваліфікації, і це не дивлячись на необхідну заміну задньої балки, так само як й ремонт передньої лівої підвіски. Але, зі зрозумілих причин, після такого інциденту швидкість Антона цього дня вже не була такою високою, як зазвичай.

А роботи у механіків SCS в цей вікенд виявилося як ніколи. Після суботньої гонки «уваги» вимагали машини Павла Мар’яненка та Андрія Скока, що потрапили в аварії, причому остання після перевороту!

Ну а вранці в неділю не тільки «вісімка» Поляничко, але й її «сестра» Сергія Бабака, на якій після тренування з ладу вийшло зчеплення. Воно теж було замінено до кваліфікації, проте в гонці трансмісія знову вийшла з ладу.

В реалії, незважаючи на повний переворот, що стався на першому ж колі суботньої гонки, «Калина» Скока практично не постраждала – на ній залишилися цілими не тільки дах, а й все до єдиного скла!

Невеликої «косметики» вимагали лише задні ліві крило і двері, та заміна переднього бампера і установка нових зовнішніх дзеркал заднього виду.

«Вісімка» Сергія Бабака вже кілька років привертає погляди глядачів досить контрастною рекламою – з одного боку відомих гумових виробів, з іншого навчального закладу.

Чим не український варіант «наскарівської» реклами, де, наприклад, відразу кілька пілотів, як той же Вільям Байрон, все ще будучи студентами, рекламують на бортах своїх машин свої ж альма-матер. Причому роблять це аж ніяк не безкоштовно!

Незважаючи на менш жарку погоду, в салоні спортивного автомобіля не буває прохолодно і, тим більше, коли на пілота одягнені вогнетривкі костюм і нижня білизна.

Частиною останнього є і підшоломник, які українські кільцевики, – як тут Вадим Конончук і Андрій Ронковіч, – з нинішнього сезону почали сушити між заїздами ось таким оригінальним способом …

… природно між заїздами поруч спочивають і самі шоломи в місці з обов’язковими і в українському «кільці» системами HANS, і рукавички пілотів, що теж, до речі – вогнетривкі.

Також терпляче своїх пілотів чекала і «збруя» Костянтина Гуцула з Олексієм Бабенко, які виступають на досить потужних Honda S2000. Перший любить сушити свою балаклаву на значних розмірів задньому спойлері, використовуючи його періодично майже як тумбочку)))

А ось другий зовсім тривіально підвісив на паркан заздалегідь з’єднані HANS з шоломом. Власне, завдяки чому наочно видно та сама рятівна система кріплення цієї системи, яка з початку 2000-х років в прямому сенсі слова врятувала життя багатьох сотень і навіть тисяч пілотів, звівши до мінімуму можливість травми хребта біля основи черепа, що раніше майже завжди приводила до летального результату.

В реалії нагорі в ЦУГ під час гонки, – причому задовго до її початку і після закінчення теж, – найбільше роботи у Головного секретаря. Його функції на всіх кубкових перегонах виконує Тетяна Хмельницька, що займається подібною роботою ось уже майже як 20 років! Перевірка актів Техкома разом з Технічним комісаром про допущені до змагання машини – тільки одна з безлічі обов’язків секретаря …

… але, природно, як можна обійтися без гумору навіть там, нагорі в ЦУГ?! Тим більше, коли туди піднімається Уляна Карімова))) Жодна маска ніколи не приховає її посмішку!

Так, доводиться констатувати, що всупереч традиціям, цього разу гонка на «День Автомобіліста» зібрала зовсім мало глядачів, не кажучи вже про суботній етап, де трибуни і зовсім фактично пустували.

Проте, «кільце» знову стало місцем відмінного сімейного відпочинку, куди ті деякі справжні вболівальники приїхали і зі своїми чотириногими вихованцями, і, звичайно, дітворою. Комусь із них навіть пощастило зробити імітацію майже справжнього піт-стопа з їхнім поки ще дитячим, але вже 4-колісним засобом пересування)

Хтось із глядачів приїжджав на гонку на звичайних цивільних машинах, хтось на заряджених «Ауді», а в суботу в паддоку Автодрому «Чайки» був навіть «помічений» перший в історії Rolls Roys позашляховик Cullinan!

Але, не розкішний «паркетник» або спортивні чотири кільця вабили найбільше увагу фанатів швидкості, в ось ця стильно і незвично затюнингована ( «під Америку» ?!) вазовська «класика»!

Як і у випадку з дорожніми, і зі спортивними машинами, їхній ЗІП та інструменти можуть контрастно відрізнятися – кому навернений електричний або навіть пневматичний гайковерт, а кому старий-добрий «балонник»!)

Природно, як міг обійтися «Кубок Чайки» власне без кубків ?! Цього разу вони були навіть презентабельніше і солідніше, ніж на етапах Кубка України з кільцевих гонок!

При цьому тут можна помітити, що в реалії далеко не на всіх змаганнях пілоти удостоюються кубків. Наприклад, в цьому році на парі етапах Чемпіонату України з трекових гонок все, що отримували на подіумі переможець і призери, стали тільки грамоти та ну зовсім дитячого виду медалі, не кажучи вже про шампанське, що залишилося тільки «в мріях» …

Потужні машини «Супер Туринга» вимагають відповідну гуму. Звичайно, і тут можна виступати на дорожньому «псевдо-сліку». Але для досягнення максимальних швидкостей все ж потрібно справжній спортивний «слік», як цей Michelin, взутий на «Хонду» Олексія Бабенка.

У молодшому заліку «Турінг» навпроти, регламентом прописано застосування в рази більше бюджетної стокової гуми, причому моно. Тобто обов’язково однаковою для всіх. Саме це «гумове питання», з двома різними виробниками моно-гуми в Чемпіонаті України і кубкових перегонах, став свого роду спотиканням для деяких з учасників.

«Відпусти» організатор цих двох етапів «Кубка Чайки» цю вимогу і дозволь виступ і на другому типі покришок, їхній пелотон виявився б куди більшим! На жаль, але цього не сталося, хоча за попередніми прогнозами стартове поле недільної гонки могло наблизитися і до двох десятків машин …

Із огляду на загрозливі прогнози погоди, обидва дня не було і натяку на дощ, і навпаки, періодично виходило не по-осінньому привітне сонечко! Тому табличка «Дощ» не стала в нагоді.

А ось друга, що позначає «Сейфеті Кар», буквально на мить виявилася затребуваною на другому колі недільної гонки після зіткнення в першому повороті, який нещодавно трапився між Вадимом Конончуком і Сергієм Бєляєвим, що впевнено лідирував, На жаль, це привело до сходу обох.

 

Вагоме слово Техкому починає змагання, і по-суті, воно стає й буквально останнім. Знайди Технічні комісари невідповідності в машинах учасників Техвимогам або вияви вони банальну недостатню вагу – немає більше місця на етапі й залікових балів!

В даному випадку Борис Донський керує розміщенням автомобілів для режиму «Закритого парку» (Parc Ferme). Він означає, що протягом 30 хвилин до спортивних автомобілів ніхто не має права торкатися.

Якщо за ці пів години ніхто з учасників не подасть протест на невідповідність техніки суперників, або Директор із КСК не віддадуть розпорядження про додаткову перевірку, даний режим знімається, а результати гонки стають остаточно офіційними.

Для кого-кого, а для Андрія Бондаря не тільки цей вікенд, але й в цілому весь кільцевий сезон-2020 року, точніше його кубкова складова, стали більш ніж результативними і дають привід для гордості за засновану ним команду SDrive.

Її перший пілот Сергій Юнашев став Володарем Кубка України з кільцевих гонок, доповнивши його 100% -м результатом і в «Кубку Чайки», на 3-му етапі якого весь подіум заліку «Турінг» виявився зайнятий саме пілотами цього колективу!

 

***

Що ж, попереду довга зимова перерва. Однак нас ще чекає офіційна церемонія нагородження ФАУ, карантин дозволь її. Після ми обов’язково ще раз, тепер вже цілком офіційно, підведемо підсумки тим більше, що боротьба за кільцеві чемпіонські титули в цьому році дійсно видалася майже епічною, не кажучи про свої інтриги в Кубку України з кільцевих гонок, який «переплюнув» Чемпіонат України на один етап …

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Тая Кулакова і автора

«Кубок Чайки»: Кілька портретів «під завісу»

Цей альбом тим більше потрібен – адже ці дві гонки завершили кільцевий сезон-2020. Тим більше відрадно, що навіть на них з’явився ще один дебютант, не кажучи вже про те, що нинішній кільцевий пелотон мало не наполовину складався з новачків!

Свого часу Сергій Бабак теж був новачком. Однак на сьогодні він виступає вже в статусі досвідченого пілота, який має досвід не тільки кільцевих гонок.

Брифінг для учасників у суботу починався за похмурої погоди, а дотримання масочного режиму і зовсім додавало деякого депресивного настрою. Проте, ненадовго …

Цього року на «великому кільці» дебютувало одразу два зовсім ще юних пілота – Андрію Скоку та Тимофія Гонтовому на момент їхнього першого старту не було і 14 років! Проте, обох не можна назвати новачками в автоспорті – навпаки!

В обох за плечима по кілька років в картингу, перемоги і титули в ньому. А у випадку з Тимофієм, що пішов стопами свого іменитого батька Павла Гонтового, ще й виступи в автокросу на міні-баггі і титул Чемпіона України на них!

Двома іншими дебютантами стали Андрій Ронковіч (зліва) і Костянтин Денисов. У випадку з першим до цього у нього не було автоспортивного досвіду, тоді як Костянтин після картингу виступав на «великому кільці», але на двох колесах. Цього ж рауз він вперше стартував на кільцевому автомобілі.

“Вік живи вік учись!” Хоча позаду вихлипної труби «Калини» Вадима Конончука кілька років у «кільці» включаючи чотири чемпіонські титули, причому поспіль (!), він як і раніше не відмовляється від допомоги тренера.

Тим більше він був актуальний з урахуванням того, що ці дві гонки проходили на новій конфігурації траси Автодрому «Чайка», в неділю і зовсім в зворотному напрямку, де з’явилося одразу кілька нових точок гальмувань.

У цій ролі для Вадима виступав Олег Скуз. На рахунку ветерана безліч сезонів, перемог і титулів в картингу, а потім виступи і на «великому кільці», включаючи і формульний болід! При цьому Олег досі активний та закінчив нинішній сезон третім за підсумками Чемпіонату України з кільцевих гонок.

А поява абсолютно нового повороту навіть в суботу, при звичайному напрямку руху, викликала чималий інтерес. Його перше проходження, принаймні, в рамках офіційного змагання, серед інших прийшли спостерігати два ветерана українського автоспорту – Володимир Апостолюк і Руслан Сєров.

Тут не можна не сказати, що багато хто з учасників, включаючи тих, у кого тренером виступає Володимир, напередодні вдосталь натренувались проходити цей новий досить підступний поворот, тоді як той же Конончук побачив його вперше на ранковому тренуванні перед гонкою.

Так, пелотон 3-го етапу «Кубка Чайки» зібрав 15 машин, ставши найбільшим для нинішнього сезону, якщо не брати до уваги 3-й етап Чемпіонату України, що проходив в Одесі. Однак і він не дорахувався багатьох учасників, які мали свої «резони».

Наприклад, Володимир Дрогомирецький, який тільки оформив перший для себе чемпіонський титул, не виступав через відсутність наповнення заліку GT Open – виступаючі в ньому на «Форд Фієста» пілоти спочатку сконцентрувалися на чемпіонських раундах і ігнорували кубкові гонки. Проте, засновник команди «Київ-Південь» приїхав підтримати свого напарника Вадима Конончука.

А ось Олег Сокирба навпаки, до цього не пропустив жодної гонки на «Чайці» в цьому сезоні, був змушений «опуститися» до рівня глядача. На жаль, на тестах перед цими етапами, пробуючи нову «підвіску», він потрапив в досить серйозну аварію. На щастя, в ній постраждало тільки «залізо» і Олег пообіцяв повернутися наступного року.

Також глядачем став й картингіст Дмитро Частоколян (ліворуч), який дебютував у «великому кільці» за кермом «вісімки» на двох заключних етапах Чемпіонату України з кільцевих гонок, що проходили на тимчасовій трасі в Одесі.

Зазвичай вкрай «нордичний» Вадим Конончук, в цей раз виявився більш ніж емоційний. На жаль, але в основному емоції ці були зі знаком «мінус».

Спочатку здивування було викликано при вивченні кваліфікаційних результатів в суботу, коли Вадим явно програвав своєму головному візаві Сергію Юнашеву, який встиг заздалегідь потренуватися на нових конфігураціях траси.

У неділю ж після проблем із гальмами, коли у нього не виявилося запасних колодок, на якийсь момент Конончук і зовсім, здавалося, знаходився на межі відчаю! На жаль, але все закінчилося і зовсім плачевно – зіткненням на самому початку гонки, причому з вини якраз самого Вадима …

… проте, незважаючи на свої власні проблеми, в суботу Конончук знайшов можливість самому виступити в ролі наставника для Андрія Ронковіча, для якого ця гонка стала всього другої в житті.

Андрій знову виявився єдиним суперником Кирила Мітітела в класі 8С. Можливо, з огляду на це в суботу Кирило не був проти запитати поради у метра українського автоспорту Леоніда Протасова.

У неділю ж Ронковіч знову не виступав й залишив Мітітела на гордій самоті. Тож не дивно, що Кирило був дійсно розслаблений перед гонкою)))

Незважаючи на досить прохолодну погоду, суботня гонка для Костянтина Гуцула, видалася досить спекотною – його єдиний візаві в особі Олексія Бабенка склав лідеру заліку «Супер Турінг» більш ніж гідну конкуренцію, коли лідерство в цій парі переходило «з рук в руки» кілька разів!

У протистоянні Конончук-Юнашев в суботу верх здобув Сергій, але, судячи з подіумної церемонії, Вадим не був засмучений своїм другим місцем, сповна насолодившись душем із шампанського.

Для Андрія Скока і Павла Мар’яненка ця гонка і зовсім закінчилася аваріями, причому для першого «дахом»! Проте, обидва прийшли на нагородження порадіти за свого напарника Микиту Анпілогова, який посів третє місце в заліку «Турінг».

3-й етап для Сергія Бабака закінчився куди менш драматично, ніж 2-й для Скока та Мар’яненка, – просто схід через поломки трансмісії. І, судячи з усього, після третього місця напередодні, Сергій не сильно засмутився, провівши залишок гонки … в смартфоні)

Дебютант «великого кільця», принаймні, за кермом машини, Костянтин Денисов не був проти порад, як тут від Павла Остроушко, який багато років є відомим «мотобудівником» в авто- і мотоспорт.

Судячи з усього, «настанови» не були зайвими і свою другу в житті кільцеву гонку за кермом автомобіля Денисов закінчив на третьому місці подіуму «Супер Турінга».

На відновленої машині після аварії на першому тренуванні, Антон Поляничко зміг фінішувати в недільній гонці, на жаль, але тільки останнім.

Однак зароблених раніше очок Антону вистачило, щоб з мінімальною перевагою всього в 0,4 бала над своїм напарником по Sport Car Service Павлом Мар’яненко, стати третім за підсумками «Кубка Чайки».

Для Сергія Бєляєва 3-й етап починався з кращих часів на тренуваннях, «поула», а потім і впевненого лідирування в гонці! На жаль, але воно тривало всього одне коло, після чого через зіткнення з Вадимом Конончуком Сергія спіткав схід.

Проте, три інших пілота SDrive буквально окупували недільний подіум заліку «Турінг», який очолив лідер цієї команди Сергій Юнашев, тоді як компанію йому склали Владислав Сінані і Максим Волинець. І хоча командний залік на «Кубку Чайки» виявився де-юре не заповнений, ті ж SDrive Smart Racing у разі заявлення, як вони це робили на Кубку України, підсумок судячи з усього виявився тим же – SDrive попереду! …

 

Пілотів у неділю нагороджували колишній і нинішній керівники Автодрому «Чайка» – Леонід Протасов з Анатолієм Єрмаковим. Певною мірою це більш ніж символічно, бо ось уже багато років саме завдяки цим двом людям вболівальники отримують наприкінці року один із головних подарунків – традиційну гонку, присвячену до «Дня Автомобіліста». Цього разу нею став 3-й етап «Кубка Чайки», що яскраво запам’ятається й завершує кільцевої сезон-2020.

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Тая Кулакова і автора

«Кубок Чайки»: Справжній подарунок уболівальникам! (Частина 2)

Всього 3-й етап «Кубка Чайки», заїзди якого вдруге в історії Автодрому «Чайка» були запущені в зворотну сторону за годинниковою стрілкою, зібрав 15 машин на старті. Цей пелотон став найбільшим з восьми кубкових перегонів, проведених цього року. Кількісно він поступився лише 3-му етапу Чемпіонату України з кільцевих гонок, де було допущено 16 учасників.

Однак тоді на старті суботньої гонки в Одесі в реалії стояло якраз 15 машин, тоді як Фінал UTC в неділю не дорахувався ще пари учасників.

Так що ми маємо право говорити про те, що Фінал «Кубка Чайки» дійсно зібрав найбільше стартове поле цього року для 11 з 12 кільцевих гонок, що відбулися в нинішньому сезоні …

Але, головне, що крім кількості, пелотон відрізнявся і якісним наповненням – ніяких «одноразових гастролерів» або «ралистів», що разово пробують свої сили…

Про насичений інтригою і боротьбою «Турінг» ми вже розповіли в першій частині.

Лише нагадаємо, що на заключний етап «Кубка Чайки» в ньому вийшли практично всі основні «дійові особи» цього заліку, окрім хіба що Вадима Євтушенка.

Серед 8 учасників були присутні два нинішніх лідера цього заліку Вадим Конончук й з рештою переможець Сергій Юнашев.

Плюс одразу три пілоти SDrive, які не стартували напередодні в суботу: Максим Волинець, Владислав Сінані та Сергій Бєляєв.

Останній із них мало не створив сенсацію – принаймні, в кваліфікації і дебюті гонки впевнено випередивши обох фаворитів! …

Хоча Super Touring знову виявився не настільки заповненим, і якісно і кількісно, в ньому спостерігалася своя інтрига, нехай частково і створена …. штучно! Як завжди – про все по порядку.

Розставити крапки над «i» ?!

«Супер Турінг», як і напередодні на 2-му етапі «Кубка Чайки», нарахував шість машин. Однак, з нестартом Олега Сокирби на його потужному BMW, реальних представників цього заліку знову «залишилося тільки двоє». А саме – Костянтин Гуцул і Олексій Бабенко, які обидва виступали на Honda S2000. При цьому Костянтин після суботи вирішив «змінити рукавички».

Нагадаємо, що напередодні він стартував на своїй менш потужній білій «японці» і тоді Олексій склав йому гідну конкуренцію.

Лідерство переходило з рук в руки між Бабенко з Гуцулом кілька разів і хоча в підсумку верх здобув Костянтин, найшвидше коло в гонці залишився як раз за новачком.

Тому в неділю Гуцул їхав уже на своїй по-справжньому «бойовій подрузі» – червоній S2000, двигун якої майже в два рази потужніший її білосніжної сестри! Однак це був не єдиний «задум» Костянтина.

Цього разу на ранковому тренуванні їхали обидва пілоти «японок» і кращий час передбачувано залишається за «червоною» – 1 хв 27,953 с.

При цьому, хоча Бабенко показує другий час, він виявляється в 8 секундах «позаду» Гуцула!

На другому тренуванні кращий Олексій, але тільки з 1 хв 34,047 с, тоді як Костянтин «відсиджується» і не виїжджає. Але, далі стає ще цікавіше!

На кваліфікації Олексій показує практично той же самий час – 1 хв 34,163 с і його вистачає для завоювання «поула»! Гуцул виїжджає на «квалу», але тепер уже він «відстає» на 8 секунд! Щось сталося з «червоною» S2000 ?! Виявилося, що ні!

Костянтин вирішив «пограти в піддавки», причому не тільки зі своїм, по суті, єдиним суперником, а й з усіма іншими!

За визнанням самого Костянтина, він уже зі старту мав намір пропустити і всіх учнів молодших класів, залишивши обгони їх, так само як й іншого пілота «Хонди» на саму гонку. Сказано – зроблено!

Костянтин дійсно з погаслими вогнями світлофора залишається стояти на місці.

Правда, тут хочеться зауважити, що якщо навмисна низька швидкість в кваліфікації, ніяким правилам не суперечить, то подібний маневр на старті доволі небезпечний – адже парі пілотів довелося об’їжджати навмисно «завмерлий» автомобіль! Простіше було б відразу після прогрівочного кола, зайняти останнє стартове місце. Але, це до слова …

Проте, вже до нового повороту «червона ракета» випереджає кілька куди менш потужних машин.

До кінця першого кола вона вже йде п’ятою. Не виникало жодних сумнівів, що через коло Костянтин повисне на задньому бампері другої «Хонди», але, не тут-то було!

У першому повороті другого кола відбувається зіткнення двох лідерів заліку «Турінг». Гуцулу вдається ухилитися від них, але при цьому повністю загальмувати і тепер уже вимушено виявитися в хвості пелотону.

Але, адже він хотів «пограти в квача» в цей день, а, так би мовити – думки матеріальні.

В реалії за такої переваги потужності над практично всіма іншими на трасі, зрозуміло, що пройти їх усіх за три кілометри великих труднощів Гуцулу не становило.

Лише за коло Костянтин знову проривається тепер з 12-го місця на 2-е.

Ще коло і він наздоганяє Бабенко, який все ж встиг піти в невеликий відрив.

Цього разу «гра» з боку головного фаворита заліку «Супер Турінг» з новачком тривала недовго.

Практично відразу Костянтин випереджає суперника, причому робить це в досить нетривіальному місці – тепер лівому повороті між двома «вухами», після чого йде у відрив.

Цього разу лідерство Гуцула було незаперечним – на фініші дві «Хонди» розділили більше однієї хвилини!

Так само як і його найшвидше коло в гонці, яке склав 1 хв 28,011 с та виявилося більш ніж на три секунди швидшим за час Олексія, що фінішував другим.

Причому цього разу краще коло в гонці, як і «поул», приносив 1,5 бонусних бали – з урахуванням того, що 3-й етап «Кубка Чайки» носив статус Фіналу, всі зароблені на ньому пілотами очки перемножуються на коефіцієнт 1,5. Але підсумки ми підіб’ємо трохи нижче.

Трохи про інших

Розповідаючи про «Супер Турінг», не можна не розповісти про інших його учасників, нехай вони і виступали на незрівнянно менш потужних автомобілях в порівнянні з двома лідерами. Примітно, що з шести учасників, троє їхали нехай і на «різношерстій», але 1,4-літровій техніці.

Причому всі троє є новачками і фактично дебютантами, а пара з них й зовсім немає ще й 14 років!

Якщо за плечима Андрія Скока та Тимофія Гонтового, які виступають відповідно на «Калині» та «Феліції», вже було «аж» по парі гонок, то Костянтин Денисов дебютував у «великому кільці» напередодні в суботу. Правда, з одним застереженням.

Як й у двох хлопчаків, у Денисова є досвід картингу, після чого він виступав у «великому кільці», але на двох колесах.

Змінивши їх на чотири колеса, Костянтин виїхав на колишній «вісімці» Дмитра Пархоменко, але з встановленим на неї стоковим 16-клапанним двигуном, схожим із мотором «Калини» Скока.

При цьому не можна не сказати, що карбюраторний 8-клапанний двигун «Шкоди» Гонтовий «за всього бажання» не може зрівнятися з суперниками …

Ну а головним фаворитом в цьому другому ешелоні «Супер Турінгу» без сумніву був Сергій Бабак.

Він не тільки має куди більший кільцевий досвід чим вище перераховане тріо, але й куди більш потужну «вісімку», до того ж підготовлену за техвимогами до гірських гонок, кілька більш ліберальним ніж на «кільці».

Тож не дивно, що саме Сергій на всіх тренуваннях, кваліфікації, а потім і в самій гонці серйозно випереджав цих своїх «однокласників».

Більш того, знову, як і напередодні, Бабак став справжнім «головним болем» для лідерів «Турінгу», тепер «попсувавши життя» Сергію Юнашеву.

На жаль, але незабаром на машині з характерною рекламою гумових виробів виникають проблеми з гальмами.

Спочатку Сергій «промахується» в новому першому повороті, потім втрачає темп. Ну а остаточно його «доконало» повернення проблем з трансмісією, яку механіки вже ремонтували перед кваліфікацією – схід і це з впевненого третього місця в класі позаду пілотів двох «японок».

Що ж до Денисова, то потренувавшись напередодні, вже на першому тренуванні він випереджає інших «1,4-літрових», включаючи на одну секунду Скока, що їде на спортивному «сліки», тоді як Костянтин виступав на серійній цивільній «гумі».

У другому тренуванні ситуація повторюється, але тепер перевага Денисова над Андрієм збільшується до 2,5 секунд.

На кваліфікації дебютант-мотоцикліст знову кращий серед цих трьох.

Хоча Костянтин і поступається Бабаку більше 5 секунд, він знову випереджає Скока, правда, тепер тільки на 0,8 секунди.

Зрозуміло, що через різницю рівня їхньої техніки, боротьби серед цих трьох пілотів «Супер Турінга» не спостерігалося.

Більш того, Денисов швидше «наступав на п’яти» останньому ряду пілотів «Турінгу».

А саме він встиг поборотися з останнім в цьому заліку Антоном Поляничко, випередивши його в підсумку.

Зі сходом Бабака, Денисов успадкував третє місце, тим самим, всього в другій у своєму житті кільцевій гонці на «повнорозмірному» автомобілі піднявшись на подіум!

Скок провів впевнену гонку, фінішувавши першим поза подіумом. Від його третьої ступені Андрія відокремила 41 секунда.

З точки зору найшвидшого кола в гонці юний пілот «Калини» поступився Денисову дві секунди.

Тут не можна не нагадати, що напередодні на першому ж колі гонки 13-річний пілот «зловив дах». Однак ця подія, яка може «вибити з колії» будь-якого дорослого пілота, судячи з усього, взагалі ніяк не позначилася на впевненості Андрія.

Більш того, в неділю він жваво пояснював ще більш юному картингісту, навіщо потрібен HANS, який напередодні йому самому «знадобився»! …

З точки зору його техніки, Тимофій Гонтовий спочатку знаходився «в програші» в порівнянні з іншими пілотами на 1,4-літрових машинах. Поки син Павла Гонтового тільки отримує перший досвід у «великому кільці» і його головною метою є тільки фініш.

До нього Тимофій впевнено прийшов, при цьому значно прискорився в порівнянні зі своїми ранковими показниками.

З точки зору кращого кола Гонтовий-молодший поступився Скоку менше 6 секунд. І це при тому, що «Калина» останнього взута в справжній спортивний «слик», тоді як Тимофій виступав на стоковій дорожній гумі, «беручи до уваги» різницю потужності 16-клапанного мотора і старого карбюраторного 8-клапаника …

Остаточні підрахунки

Нарешті, ми підійшли до головного «моменту істини» – підведення підсумків «Кубка Чайки». Цього року, як й минулого, дана серія, в результаті складалася з трьох етапів. Благо, обидва дні одразу два заліки зібрали 5 і більше машин, що означало мінімально необхідний кворум і понижуючі коефіцієнти, введені з минулого року в «Кубку Чайки», застосовувати необхідності не виникало.

Разом з тим, визначальним навіть при трьох фактично проведених етапах як і раніше є так званий «Результат». Він обчислюється за формулою «3-1» з відкиданням одного гіршого показника для кожного з пілотів. До таких належить і нестарт в гонці.

З його трьома впевненими перемогами на всіх трьох етапах «Кубка Чайки», першим в рамках заліку «Турінг» стає Сергій Юнашев.

Він зібрав вагому суму в 75,5 балів, тоді як за вирахуванням гіршого, а для «Юнги» це перемога (!), Залишається 57,5 очок. (На 1-му етапі «Кубка Чайки» не зібралося 5 учасників, тому перше місце на ньому принесло 16 очок, плюс «бонуси»). А ось позаду Юнашева розриви виявилися досить інтригуючими.

Незважаючи на те, що він так і не зміг випередити Волинця у вирішальному Фіналі і піднятися на подіум, з урахуванням підвищувального коефіцієнта на ньому Анпілогов бере 15 очок за 4-е місце.

Таким чином, Микита доводить свою суму до 35 очок, а «Результат» до 27, які і приносять йому друге місце за підсумками «Кубка Чайки».

А далі в заліку «Турінг» все виявилося зовсім неймовірно щільно.

Аналогічно Микиті, виступивши на всіх трьох етапах «Кубка Чайки», Поляничко зібрав 31 бал.

При цьому навіть з урахуванням підвищуючого коефіцієнта 1,5, гіршим для Антона виявився якраз Фінал!

Зароблені на ньому Поляничко 9 балів за 6-е місце пішли «в корзину», залишивши в «Результаті» 22 очка.

Але і їх Антону вистачило, що б з перевагою лише 0,4 бала випередити свого напарника і приятеля в житті Павла Мар’яненка, який закінчив «Кубок Чайки» за крок від його підсумкового подіуму.

Через його схід у неділю, з 15 очками за друге місце напередодні п’ятим в «Турінгу» стає Вадим Конончук, який тільки оформив 4-й, причому поспіль, чемпіонський титул.

При цьому не можна не сказати, що з другим місцем на Фіналі, з урахуванням все того ж підвищуючого коефіцієнта Владислав Сінані заробив 22,5 бала.

Тим самим, з точки зору «Результату» він начебто випереджає Конончука і навіть двох пілотів SCS, і міг би стати третім за підсумками «Кубка Чайки».

Однак цього не станеться!

За правилами пілот, який стартував менш ніж в двох етапах Чемпіонату України, Кубка України або будь-якої іншої серії, якою і є «Кубок Чайки», не може бути класифіковані за їхніми підсумками.

Це саме можна сказати і до учасника лише Фінала «Кубка Чайки» Максиму Волинцю з його 18 балами за 3-е місце, де три пілоти SDrive буквально окупували подіум «Турінга» …

Костянтин Гуцул, якому, якщо не брати до уваги квартет лідерів «Турінгу», інших довелося обганяти по три і навіть чотири рази, цілком передбачувано став першим за підсумками «Кубка Чайки» в заліку «Супер Турінг».

З урахуванням підвищувального коефіцієнта на Фіналі і трьох впевнених перемог, його сума склала 66,5 очок і 52,5 в «Результаті». (На нечисленному 1-му етапі перемога принесла Гуцулу тільки 12 балів плюс бонуси).

Олексій Бабенко, що не стартував на 1-му етапі, але потім зайняв два других місця, набрав за них 40 очок, закінчивши «Кубок Чайки» другим.

Позаду двох пілотів потужних «Хонд» все виявилося щільно і інтригуюче.

Завдяки тому ж підвищуючому коефіцієнту і його подіуму на Фіналі, Костянтин Денисов відразу стає третім за підсумками «Кубка Чайки», зібравши 28 очок.

З урахуванням того, що він пройшов у неділю якраз 60% дистанції, Сергій Бабак повинен бути класифікований останнім 6-м, за що йому належить 9 балів.

Відповідно з 12 за третє місце напередодні і 21 в результаті Сергій стає 4-м за підсумками серії, випереджаючи всього на один бал Тимофія Гонтового, тоді як ряди заліку «Супер Турінг» замикає Андрій Скок з 15 очками.

Не зовсім P.S.

Ні, ми звичайно не забули про наймолодший залік 8С! На жаль, але на 3-му етапі «Кубка Чайки» в ньому знову, як майже весь рік в кубкових перегонах, опинився лише один учасник – Кирило Мітітел. Напередодні компанію йому склав Андрій Ронковіч, проте в неділю новачок не стартував.

Мітітел виступає на «вісімці» з 1,5-літровим, але 8-клапанним мотором, який можна порівняти з характеристиками потужності якраз 1,4-літрових моторів Денисова і Скока, хоча він навіть трохи поступається їм.

Проте, на першому тренуванні Кирило випереджає все 1,4-літрове тріо «Супер Туринга», але поступається пів секунди Денисову в другій.

Однак у кваліфікації Мітітел показує 1 хв 41,298 с, які стали разом на цілих дві секунди швидшими того ж Денисова, і «підперли» впритул «хвіст» пелотону «Турінг».

Як і Денисов, в гонці «молодших класів» встиг поборотися зі «старшими», надаючи пресинг на Павла Мар’яненка.

У підсумку Кирило все ж відстав від Павла. Проте, він закінчив гонку на більш ніж гідному 8-му місці з 12 фінішували, випередивши відразу чотирьох старшокласників, включаючи тріо з «Супер Туринга» і Антона Поляничко.

З точки зору кращого кола в гонці для Мітітела їм стали 1 хв 41,306 с, які опинилися на секунду кращі за Денисова з Поляничко і повністю співмірні з найкращим часом Мар’яненка.

Природно Кирило стає кращим і за підсумками сезону в «Кубку Чайки» в 8С.

Йому, як і всім уболівальникам залишається сподіватися, що цей залік в наступному році збере куди більше учасників …

Хоча, навіть при 15 машинах на старті і ця завершальна у кільцевому сезоні гонка виявилася однією з кращих цього року – наповненою боротьбою і своєю інтригою.

Шкода, що цього разу на трибунах виявилося зовсім мало глядачів.

Але, ті, хто приїхали в цей «День Автомобіліста» на Автодром «Чайка» явно не пошкодували! Ці справжні вболівальники не залишилися розчаровані побаченим ними подіями на трасі, особливо яскравою боротьбою в «Турінгу», що тривала буквально зі старту до фінішу! …

Що ж, тепер нас чекає довга зима, а що принесе нам наступний рік, покаже час …

 

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Вадим Чайковський і автора

Чемпіонат України з трекових гонок: Нарешті справжній Автоспідвей! (Частина 2)

Дійсно, подій на трасі, як та їхніх наслідків вже після заїздів у вигляді суддівських рішень, цього разу як ніколи в нинішньому сезоні вистачало з надлишком. Більш того, зняття з заїздів в цей раз торкнулися відразу декількох учасників, включаючи і одного з двох претендентів на чемпіонський титул!

Тому в даному випадку ми не мали права не розповісти, а завдяки відео знятому Ярославом Крищуком, і показати ключові й вельми суперечливі моменти цієї гонки.

Тим більше, що вперше цьогоріч пройшовши на цьому спідвейний стадіоні, на відміну від усіх попередніх етапів, вона стала справжнім прикладом «Автоспідвея»! Отже, ми продовжуємо.

Ще «трохи» протиріч!

Нарівні з третім заїздом дня, перший півфінал став ключовим в цей день. І в обох випадках «головне питання» полягало у дебютанті цієї дисципліни, але більш ніж дослідному в інших, особливо кільцевих гонках, Сергію Юнашеві.

Перший півфінал зводить саме його, Андрія Сапужака, Ігоря Романова та Ігоря Потапчука.

В лідери відразу виривається Сапужак, тоді як «Юнга» виявляється в ролі наздоганяючого.

Цього разу вже Андрій майстерно займав внутрішній радіус, а по зовнішньому радіусу випередити його у Сергія не виходило.

Буквально в останньому віражі гонки Юнашеву вдається пірнути всередину і на фінішну пряму «Форд» з «вісімкою» №76 виходять пліч-о-пліч.

При цьому Сапужак не залишає суперникові місця і Сергій, щоб не бити машину суперника, виявляється трохи витіснений на траву.

Вони так і фінішують – Сапужак попереду.

Позаду них до останнього Романов, який виїхав на «жовто-блакитному» «Гольфі» через те, що його власний «закипів», атакував Потапчука, але так й не зміг випередити.

Однак у підсумку всі вони отримують на один бал більше!

Знову, на жаль для Юнашева, але судді вгледіли те, що він нібито перетинає усіма чотирма колесами білу лінію, за що правилами в треку пілот дійсно знімається з заїзду. Однак тут є кілька запитань!

По-перше, на той момент в поворотах ліній вже практично не залишалося видно, але головне тут інше. На відео чітко видно, що в повороті навіть ліві колеса машини Юнашева залишаються на трасі! Не кажучи вже про праві.

«Юнга» дійсно виїхав на траву на самому фініші, на прямій. Однак він робив це вимушено, будучи «видавленим» туди суперником і при цьому уникаючи контакту з ним!

Це не кажучи про те, що позиції на трасі в результаті не змінилися, та й за білою лінією (яку і тут не особливо видно) явно перебували тільки два колеса, за що правилами дається тільки попередження …

Спроби протесту з боку Юнашева на рішення суддів виявилися марними і він був виключений з цього заїзду, тим самим, втративши два очки.

Другий півфінал теж виявився наповнений боротьбою, але не за перше місце. Андрій Яроменко пішов зі старту у відрив, проте позаду нього практично весь заїзд не припинялися атаки Олега Грицая на Юрія Потапчука, що йшов другим.

Однак пілот із Луцька знову «припаркував» свою «Тойоту» на білій лінії і як не намагався киянин, але по зовнішньому радіусу пройти суперника у нього не виходило.

Проте, на виході з останнього віражу Грицай перехрещує траєкторію і кидається всередину, проте на фініші йому не вистачило якихось часток секунди!

4-м фінішував Віталій Костенюк, який весь заїзд намагався вклинитися в цю боротьбу, проте суперники, неодноразово йдучи буквально пліч-о-пліч, просто не залишили йому місця для маневру.

Настала черга других підрахунків зароблених пілотами очок.

З їхніми перемогами в півфіналах Яроменко і Сапужак підтвердили свої реноме лідерів, зібравши по 10 очок. На рахунку Юрія та Ігоря Потапчуків накопичилося 9 і 8 балів відповідно. І саме цей квартет й виходить до фіналі, тоді як Юнашев з 6 балами залишився «за бортом».

При цьому не можна не сказати, що якби він не був виключений з результатів полуфінала, на рахунку Сергія було б 8 балів, а у Ігоря Потапчука 7 і саме Юнашев мав би скласти конкуренцію двом нинішнім лідерам «Автоспідвея» у вирішальному фіналі.

З урахуванням же того, що в їхньому загальному заїзді з Яроменко «Юнга» просто поїхав від чинного Чемпіона України … Але, чи не будемо спекулювати – цього просто не відбулося й ані ми, ані глядачі на трибунах мототреку «Гірник», ніколи не дізнаємося, що було БИ! …

Фінальний акорд …

Саме таким, причому в буквальному сенсі, став фінальний заїзд 5-го етапу Чемпіонату України з трекових гонок, завершивши цей сезон «Автоспідвея». При цьому нагадаємо, що виходячи на цей старт, пілоти ще не знали цього, припускаючи, що їх чекає ще одна гонка в Косіві …

І, що характерно, фінал теж не обійшовся без ще одного «виключення», яке знову торкнулося одного з конкурентів нинішнього лідера цієї дисципліни, до того ж другого претендента на чемпіонський титул!

Яроменко виривається зі старту фіналу вперед, тоді як Сапужак навпаки виявляється останнім, позаду обох братів Потапчук!

При цьому третій на трасі Юрій знову «паркує» свою «Тойоту» на білій лінії, не залишаючи шансів на обгін всередині.

Після неодноразових, але марних спроб обійти зовні, Сапужак кидається всередину, і тут вже його самого суперник відверто видавлює на траву!

У першому віражі останнього кола Андрію вдається пірнути всередину, проте Потапчук знову досить агресивно і з контактом блокує суперника!

Судячи з усього, до останнього повороту всього цього дня у обох здають нерви!

Обидва пілоти виїжджають на траву, причому всіма чотирма колесами – Потапчук обороняючись, а Сапужак атакуючи! І все це більш ніж відмінно видно на відео, як і більшість інших зняте ще одним трековиком – Ярославом Крищуком, якому, до речі, належав попередній рекорд цієї траси …

Сапужаку вдається «обгін по траві», однак Юрій перехрещує траєкторію і не без чергового контакту з його боку повертає собі позицію, фінішує попереду. А на кону цієї дійсно безкомпромісною дуелі стояв всього один заліковий бал!

Хоча для нього це вже нічого не вирішувало, Сапужак був виключений з заїзду. При цьому на подив, Юрій Потапчук, який однозначно виїхав всіма чотирма колесами за білу лінію залишився з заробленим балом …

.. і його підсумки

Цікаво, що брати Потапчуки в результаті зібрали по 10 балів. Однак офіційно щабель вище на подіумі зайняв Ігор, який фінішував вище у вирішальному фінальному заїзді, в якому він до останнього не відпускав Яроменко.

Але, що ще цікавіше, ті ж 10 балів виявилися на рахунку в Сапужака, однак цей день став явно не його!

Мало того, що львів’янин залишився поза подіумом в Червонограді, але куди важливіше, що він поступився титулом Яроменку, який в результаті переміг у Червонограді.

Із 3 балами за фіналі та сумою 13 на етапі, в результаті на рахунку черкащанина накопичилося 47 очок проти 41 у Сапужака.

І хоча спорт не знає умовного способу, не можна не сказати «БИ», тим більше, що їх цього дня виявилося занадто багато!

Наприклад, якби Сапужак не уступив в тому самому відбірковому заїзді Яроменко, або якби суддівство не виявилося настільки упереджено вимогливо в цей день до Юнашева й з’явись він у фінал …

А те, що саме «Юнга» був найшвидшим в цей день як мінімум, підтверджує «Кубок пам’яті Сергія Пелешко» за новий рекордний час у заїзді!

Доля «бронзи» всього Чемпіонату України з трекових гонок теж вирішилась у Червонограді й теж досить своєрідно.

Віталій Костенюк заробив на цих перегонах лише 3 очки, проте вони пересунули його з 5-го місця на підсумкове третє!

Пілот із Чернівців закінчив рік із 17 очками, випередивши всього на одне Сергія Лакушева і на два Олега Мироненко, які не приїхали на, як потім з’ясувалося, останній етап Чемпіонату України з трекових гонок в цьому році.

В’ячеслав Мироненко з 12 балами закінчив рік 6-м, а Ігор Романов, зібравши 11 «пунктів» став 7-м, і це не дивлячись на пропуск ним одразу декількох етапів!

Позаду Романова розташувалися відразу кілька пілотів, на рахунку яких виявилося по 10 очок: обидва брата Потапчуки, Юрій Криворучко і Олег Грицай. Однак, згідно з правил, Потапчуки, виступивши лише на одному етапі, не можуть бути класифіковані за підсумками року, і в фінальних турнірних таблицях «Національної Ліги Автоспідвея» повинні «пропустити» вперед Юрія з Олегом …

Серед дітей …

Хоча 5-й етап Чемпіонату України з трекових гонок цього разу проходив окремо від кросових етапів, на нього з’їхалися і діти на їхніх міні-баггі – машини родом з автокросу. Всього їх виявилося четверо – троє з Чернівців та Тетяна Яроменко із Черкас.

При цьому один з них – Василь Марущак, – був представником заліку 1-ЮС, виступаючи на більш потужній машині.

Зважаючи на таку своєрідну ситуацію, було прийнято рішення проводити «об’єднані» заїзди, тим самим й тут подарувавши глядачам «красиву картинку» з квартетами абсолютно незвичайних як для справжнього «Автоспідвея» машин на старті.

Для них провели чотири відбіркових заїзди, а потім фінал. Правда, особливої боротьби тут не вийшло.

Природно, потужніша баггі давала перевагу Василю й він всі п’ять разів незмінно фінішував першим.

Аналогічно другим п’ять разів поспіль гонку закінчував Андрій Лакуста.

Однак ці місця в реалії для нього означали п’ять впевнених перемог в заліку 1-ЮМ.

Яроменко лише одного разу в найпершому заїзді поступилася Богдану Марущаку, інші чотири рази, включаючи фінал, фінішувавши третьою і, відповідно, другою в своєму заліку.

Тим самим, Тетяна піднялася на другу сходинку подіуму 1-ЮМ, де третім став молодший із братів Марущак.

Після четвертої поспіль впевненої перемоги, причому кожен раз набираючи можливий максимум з 10 балів, серед молодших в 1-ЮМ першим рік закінчив Лакуста.

На його рахунку накопичилися вагомі 42 очки проти 25 у Тетяни, яка в результаті стала другою.

Незважаючи на те, що вона не виступала на двох етапах, а ще на одному її підвела техніка, третьої за підсумками року стала ще одна дівчинка – Вероніка Брицька, зібравши 11 очок проти 8 набраних Богданом Марущаком.

Його старший брат Василь, зібравши 15 очок тільки на одній фінальній гонці, з 20 в сумі став першим за підсумками року в старшій групі.

Однак тут виникає резонне питання.

Василь виявився єдиним учасником заліку 1-ЮС на етапі в Червонограді та нарахування трьох очок за кожну його «перемогу» виглядають досить дивно і нелогічно!

За ідеєю першим в цьому заліку за підсумками року повинен значитися Микита Ботук з 12 балами, а другим Артем Середа з 9. Можливо, підсумкові таблиці в дитячих заліках ще зазнають змін, тим більше що в 1-ЮС фактично відбулося лише два етапи в Чернівцях, та й ті виявилися нечисленними, але, принаймні – не з одним пілотом на старті …

… і невеликий P.S. суто від автора

У висновку хочеться висловити деякий жаль з приводу того, що пілоти тільки постфактум дізналися, що гонка в Червонограді стала фінальною. Тим самим, той же Андрій Сапужак втратив всі шанси кинути останній виклик Андрію Яроменко, який другий рік поспіль став Чемпіоном України з трекових гонок.

Але, цей епідеміологічний рік підносив і не такі сюрпризи і далеко за межами України теж …

А ще дуже шкода, що багато в чому можна сказати феєричний дебют Сергія Юнашев в «Автоспідвее» був затьмарений відверто осліпленою в прямому сенсі слова спортивної фемідою! Це не кажучи про те, що спірні рішення суддів позбавили фінал цієї гонки неймовірною інтриги …

А що міг би показати «Юнга» на ще одному етапі та як би тоді це вплинуло на підсумкове розташування сил у турнірній таблиці? … Але, головне жаль викликає навіть не все вище перераховане!

Він полягає в тому, що лише один етап із цьогорічних п’яти, саме цей в Червонограді, став прикладом справжнього «Автоспідвея»!

Всі інші чотири проводилися на тимчасових трасах, що не йдуть ні в жодне порівняння з гонками на гаревом покритті! І це в той час, коли в країні є ще три повноцінних спідвейних треки – Рівне, Львів і Вознесенськ. Якраз на них Чемпіонат з трекових гонок цього року так й не приїхав! …

Залишається лише сподіватися, що в 2021-му році «Автоспідвей» дійсно виправдає своє ім’я, дане йому Сергієм Григоровичем Пелешко і його наступний сезон по-справжньому вшанує пам’ять свого засновника справжніми автоспідвейними гонками, як ця в Червонограді, а не їхньою подобою, схрещеними з автокросом ….

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських трековиків

Фото Алена Кудріна і Уляна Яцика & VAKA

Чемпіонат України з трекових гонок: Нарешті справжній Автоспідвей! (Частина 1)

У цей непростий епідеміологічний рік, календарі всіх без винятку гоночних змагань, включаючи і топові «Формулу-1», «ДТМ», «НАСКАР» і «Індікар» змінювалися на ходу. Природно, дана доля не могла обійти стороною український автоспорт, серйозно перетворивши його запланований календар Чемпіонату України з трекових гонок «Національна Ліга Автоспідвея».

Нарешті на гаревом покритті!

Етап у Червонограді спочатку планувався як заключний і сьомий. Однак скасування через карантин гонки на новій трасі в Косіві передбачала, що вона перенесеться на пізнішу дату і стане фінальною, тоді як червоноградський етап буде передостаннім.

Однак вже після закінчення етапу в Червонограді стало відомо, що «Автоспідвей» прийде в Косів не раніше наступного року.

Іншими словами, коли українські трековики виходили на старт 5-го етапу Чемпіонату України з трекових гонок на мототреку «Гірник», вони ще не знали, що саме він стане вирішальним.

Проте, градус боротьби на трасі в цей день зашкалював і повністю відповідав Фіналу. І причина тому зовсім проста.

Гонка пройшла на справжнісінькому спідвейному треку з належною йому гаревою доріжкою.

Боротьба на ній ні за яких обставин ніколи не зрівнятися ні з однією з гонок на тимчасових грунтових трасах, «нарізаних» в поле або яру.

Тільки гареве покриття дає неповторний ефект ковзання в поворотах.

Плюс воно кидає свій виклик і з «відпрацюванням» на зовнішньому радіусі. Однак при цьому вона не завжди стає такою непереборною, як та ж «багнюка» на майже кросовій доріжці в Чернівцях …

Якщо одним словом, то в Червонограді пройшов той самий справжній «Автоспідвей»!

Той, який дійсно заслуговує називатися ЙОГО спадщиною.

Нагадаємо, що нинішній і, будемо сподіватися і наступні, Чемпіонат України з трекових гонок проводиться в пам’ять про Сергія Григоровича Пелешко – ідейного натхненника, засновника і багаторічного незмінного організатора цілої автоспортивної дисципліни, яку він назвав «Автоспідвей» …

Цього разу на гонку з’їхалося 12 учасників, причому їхня географія виявилася як ніколи великою. Крім звичних Черкас, Чернівців, Львова та Києва, нарешті вперше в цьому році виїхали і представники Луцька. А саме брати Потапчуки, до яких цього разу приєднався ще й син Юрія – Олександр.

Тут варто нагадати, що якщо Батьківщиною «Автоспідвея» є Рівне, то його другою столицею став сусідній Луцьк.

Протягом багатьох років представники саме цих двох міст становили основний кістяк літніх трекових гонок. А Ігор і Юрій Потапчуки, хоча в останні роки відійшли від треку, практично з самого початку «стояли поруч» з Сергієм Пелешко біля витоків «Національної Ліги Автоспідвея» …

Також не можна не відзначити, що крім Ігоря Романова та Олега Грицая, вперше в трековій дисципліні стартував Сергій Юнашев.

Вірніше, – в літньому треку, – адже на льодовому покритті у киянина досвіду хоч відбавляй.

І, ветеран, чиї машини незмінно несуть №76, під яким свого часу виступав легенда українського і радянського автоспорту Вадим Ревуцький, що також вирізнявся в треку, дійсно «дав прикурити» завсідникам цієї дисципліни! Як завжди, про все по порядку.

Класика в усьому

З урахуванням 12 пілотів, для них була застосована «Таблиця 12», що є класичною для «Автоспідвея». Вона існувала з самого початку в треку і завжди передбачала півфінали і фінал, ще до того, як вони стали обов’язковими при будь-якій кількості учасників.

Фінальним заїздам передували 9 «відбіркових», де кожен з пілотів повинен був стартувати по три рази, щоб по одному разу зустрітися в прямій очній боротьбі з кожним зі своїх суперників.

Причому в цей раз йшлося про повноцінні заїзди з чотирма автомобілями на старті, як це спочатку було задумано в дисципліні «Автоспідвей».

Тому ця гонка на червоноградському мототреку «Гірник» дійсно стала по-справжньому ностальгічною по тому самому «Автоспідвею», який був задуманий і втілений в життя понад 20 років тому Сергієм Григоровичем Пелешко.

Уже перший же із заїздів дня подарував глядачам, а трибуни в цей день зовсім не були порожніми, красиву і напружену боротьбу.

Незважаючи на те, що тут стартувало тільки троє – «десант» з Чернівців приїхав з усього однією машиною і серед них пріоритет віддавався Віталію Костенюку, тоді як Ігор Говдун швидше значився в гонці формально, – всі 4 кола розгорталася справжня дуель, причому за перемогу!

Виступаючий на купе «Тойота» Юрій Потапчук зі старту зайняв внутрішню доріжку, після чого решту часу Андрій Яроменко несамовито атакував його, намагаючись або «розгойдати» суперника, або випередити його по зовнішньому радіусу.

Проте всі зусилля чинного Чемпіона України з трекових гонок виявилися марними і в цей раз йому довелося задовольнятися другим місцем.

Третім і останнім тут став брат Юрія – Ігор Потапчук, який виїхав на цю гонку на «жовто-блакитному» «Гольфі», на якому раніше виступав Микола Пелешок – молодший брат Сергія Григоровича, який продовжує його справу …

Вже в 2-му заїзді стартував повноцінний квартет, до того ж тут на «Тойоті» повинен був їхати Олександр Потапчук – син Юрія. Однак прямо на самому старті його підводить машина!

Проте, і за трьох учасників боротьби на трасі вистачило, де з перших метрів розгорнулася ще одна дуель, і знову за перше місце!

Вона велася між Олегом Грицаєм і Ігорем Романовим, які захопили зі старту лідерство.

Атаки Ігоря неодноразово супроводжувалися контактами і не припинялися всі чотири кола, при цьому його самого неодноразово пробував випередити Андрій Сапужак, котрий відверто «проспав» старт.

І саме львів’янину вдається зламати оборону суперника.

Буквально в останньому повороті заїзду Андрій знаходить момент, вириваючи друге місце у Романова, тоді як три очки за перемогу забирає Грицай.

Але все це не йшло в порівняння з тим, що сталося вже в третьому заїзді дня, де пристрасті, що розпалилися вирішили не чекати фіналів!

«Юнга» починає!

Саме в ньому вперше в «Автоспідвеї» стартував Сергій Юнашев, незнайомий уболівальникам цієї дисципліни, проте більш ніж відомий українським уболівальникам автоспорту. Плюс тут же вперше за день стартував Микола Пелешок, що пересів на «Гольф», який раніше належав Олегу Лустюку – Чемпіону України з трекових гонок 2017-го року, що не в останню чергу завоював цей титул завдяки цій потужній машині.

Саме Микола захоплює лідерство зі старту, за ним по п’ятах йде Ігор Потапчук, якого в свою чергу атакує Юнашев, тоді як за всім цим пильно спостерігає Віталій Костенюк.

При спробі обгону з боку Потапчука він «доганяє» лідера в першому повороті, б’ючи його в задній бампер.

Цією «затримкою» тут же користується Юнашев, практично неймовірним маневром по зовнішньому радіусу, по «відпрацювання», випереджаючи Ігоря і виходячи на друге місце.

На наступному колі тим же маневром по зовнішній, Сергій намагається випередити і Пелешко, проте в цей момент до нього самого всередину «залазить» Потапчук!

У другому віражі це призводить до того, що «Юнга» б’є в задній бампер на мить сповільненого лідера, тоді як на нього самого в спробі обгону «опирається ліктями» з ударом Потапчук!

Три машини виходять з другого повороту не просто пліч-о-пліч, а в справжнісінькому прямому контакті, де «вісімка» Юнашева виявляється «в коробочці» з двох «Гольфів» і від подвійного удару навіть підлітає трохи вгору! І все це прямо перед заповненими глядачами трибунами!

Після цього контакту нова машина Пелешко отримує пошкодження і тут же сповільнюється, тоді як в лідери все ж виходить Потапчук.

Вони так і фінішують, проте й Ігоря й Юнашева, судді виключають з цього заїзду, віддаючи перемогу Пелешко, тоді як друге місце «Юнги» відходить до Костенюка. Правда тут можна сказати, що саме Віталій, який фінішував третім, за логікою мав успадкувати три очки за перемогу зі зняттям двох лідерів …

На жаль, але для самого Миколи, ці три очки стали слабкою втіхою, бо дебют його нового автомобіля виявився передчасно обірваний і в цей день він більше не стартував …

В реалії, зняття учасника з одного конкретного заїзду та анулювання його результату в треку звичайне явище. При цьому у пілота залишаються можливості реабілітуватися в інших, що вже в 4-му заїзді і робить Юнашев. І, як свого часу говорили плакати його уболівальників – «Юнга дає Агню»!

Незважаючи на те, що з нестартом Пелешко і Ігоря Говдуна, цей заїзд перетворився на свого роду дуель двох киян, він не виявився прісним.

Олег Грицай зі старту захоплює лідерство, однак Юнашев тут же кидається вже звичною зовнішню траєкторію.

І після півтора кіл по «зовнішній» Сергій закінчує це чудовий маневр, випереджаючи свого ж приятеля з повсякденного життя.

Що тут сказати – в свій перший же старт в житті на літньому треку «Юнга» більш ніж голосно заявляє про себе, можливо, занадто голосно? Але про це трохи пізніше.

Двоє лідерів і інші?

П’ятий заїзд дня звів двох лідерів нинішнього Чемпіонату України з трекових гонок – двох Андріїв – Яроменко і Сапужака, а також Віталія Костенюка і Олександра Потапчука. Але все-таки головними особами тут стали два Андрія.

Зі старту лідерство захоплює Яроменко, однак у другому віражі Сапужаку вдається випередити його.

Два кола черкащанин не перестаючи атакує свого суперника, неодноразово пробуючи і маневр по зовнішньому радіусу, але все безуспішно.

Однак на початку останнього кола Сапужак на мить залишає «відкритою хвіртку» внутрішнього радіуса – другого запрошення його візаві не було потрібно.

Яроменко вириває перемогу, тим самим, випереджаючи свого головного і єдиного суперника на титул, який ще й заривається в «відпрацювання», разом на два очки!

Нагадаємо, що після чотирьох етапів на «фінальну» гонку в Червоноград Яроменко приїхав в якості лідера.

Однак його перевага над Сапужаком становило всього на три очки! Тому кожен зароблений бал в цьому раунді для цієї пари буквально був «на вагу золота»!

Переможи в цьому заїзді Сапужак, він скоротив би разом своє відставання від чинного Чемпіона України на два пункти і тоді різниця між ними вимірювалася б всього одним єдиним очком! В якійсь мірі, саме цей момент став вирішальним! Про що пізніше.

У шостому заїзді стартувало троє: Ігор Потапчук, його брат Юрій та Ігор Романов. Якщо Ігор «поїхав» зі старту, то його тезка відчайдушно боровся з другим Потапчуком, але так і не зміг випередити його. В такому порядку вони і фінішували.

У наступному і зовсім «залишилося» тільки двоє і він також не був відзначений обгонами. Однак в чомусь цей заїзд став свого роду знаковим.

Саме тут таблиця звела в очному протистоянні Юнашева з Яроменко і киянин показав нинішньому лідеру «Автоспідвея» свій клас.

«Юнга» зі старту, що, називається «поїхав» опинившись поза досяжністю для чинного Чемпіона України з трекових гонок!

Більш того, по закінченню дня стало зрозуміло, що саме в цьому заїзді Юнашевим не тільки було встановлено кращий час дня, але він став й новим рекордом для цієї траси!

За це досягнення Сергій отримає «Кубок Пам’яті Сергія Пелешко».

Однак до цього моменту Юнашеву потрібно пройти ще кілька баталій на трасі, а також чергові, в чомусь суперечливі рішення суддів.

Поки ж 8-й заїзд зводить Сапужака, Грицая, Костенюка і Юрія Потапчука, причому в цей раз всі четверо були на старті. І тут знову відзначився львів’янин.

Лідерство захоплює Юрій, тоді як Сапужак виявляється тільки третім.

Проте, після боротьби, що тривала майже два кола, Андрій проходить Костенюка, після чого тут же приступає до атак на Юрія.

Цього разу Потапчук залишає «відкритою хвіртку» внутрішнього радіусу і на останньому колі Сапужак все-таки вириває у нього перемогу і три очки за неї.

Позаду ж Грицай випереджає Костенюка і фінішує третім.

Перші підрахунки

Останній відбірковий заїзд звів Романова з Ігорем Потапчуком і Віталієм Гончаренко, тоді як Пелешок після того креша більше не стартував.

І в цій гонці молодший з братів Потапчуків на своїй «Тойоті» знову демонструє досить своєрідну тактику оборони.

Він знову з перших метрів «паркується» на білій лінії, тим самим не залишаючи шансів суперникам випередити його всередині.

Всі чотири кола червоний «Гольф» Романова шукав підхід до цієї «глухої» обороні, пробуючи зовнішній радіус, при цьому неодноразово підштовхуючи, але дуже «ніжно», в задній бампер машину суперника!

Після відмашки жовтого прапора з чорним хрестом, що символізує початок останнього кола, Ігор кидається в відчайдушну атаку «а-ля Юнашев» по зовнішньому радіусу і … тут же зривається в «відпрацювання»!

Благо для Романова, третій на трасі Гончаренко досить сильно відстав, і він зберігає своє друге місце і два очка за нього.

Однак після цього на червоному «Гольфі» Ігоря обривається патрубок системи охолодження і він закипає, вибувши з гонки!

А саме набрані пілотами очки після дев’яти відбіркових заїздів стають визначальними. Настав час перших підрахунків.

Лише (як для нього) з однією перемогою та двома другими місцями Яроменко зібрав 7 очок, так само як і Сапужак, і Юрій Потапчук. У всіх трьох виявилося по одній перемозі і два других місця.

З двома перемогами і одним видаленням з гонки «на брата» Ігор Потапчук та Сергій Юнашев зібрали по 6 балів, так само як й стабільний Грицай з однієї «вікторією», а на рахунку Романова виявилося 5 очок.

Саме ці 8 пілотів і вийшли в півфінали, тоді як для Віталія Костенюка і Миколи Пелешко з трьома очками у кожного, так само як і для Віталія Гончаренко, Олександра Потапчука та Ігоря Говдуна, що так й не стартував в цей день, гонка на цьому закінчилася.

При цьому не можна не відзначити саме Гончаренко, що зібрав в результаті два бали.

Для нього старт в Червонограді став абсолютним дебютом, причому не тільки в «Автоспідвее»!

В реалії Віталій є ні ким іншим, як механіком рівненської команди, готуючи до перегонів цей самий «Гольф», так само як і машину Ігоря Романова. І перший же його гоночний досвід виявився результативним …

Проте вся увага, як глядачів, так і самих учасників, в цей день була прикута до іншого дебютанта треку. З яким виявилося пов’язано відразу пару, скажімо так – протиріч.

Але про це, у другій частині нашої розгорненої розповіді про 5-й (й фінальний) етап Чемпіонату України з трекових гонок «Національна Ліга Автоспідвея», проведеного пам’яті Сергія Григоровича Пелешко.

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських трековиків

Фото Алена Кудріна і Уляна Яцика & VAKA

Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: Трохи одеських «замальовок»

А найцікавіше полягає в тому, що хоча паддок 3-го і 4-го етапів Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC й носив тимчасовий характер, якщо не брати до уваги «кочове» розташування команд «уздовж дороги», взагалі він мало чим відрізнявся від подібного на Автодромі «Чайка». Хоча, свої неповторні нюанси все ж в ньому спостерігалися.

Природно, головною відмінністю одеських етапів стала сама траса. І вона, зі своїми двома довжелезними прямими, дійсно кардинально відрізняється від так добре знайомої українським кільцевикам «Чайки».

Причому цього разу лише одна з прямих була розбита ретардером, додавши і без того присутніх швидкісних властивостей цій трасі. А як мирно виглядають ці відрізки покинутої дороги вранці або ввечері після гонки!

Як і будь-яка інша гонка, одеська не могла обійтися без карети швидкої допомоги та пожежної машини. Однак у даному випадку все ж була і своя «специфіка» – один із місцевих організаторів Віктор Шаповалов, обличчя якого таке враження, що ніколи не висловлює емоцій крім … невдоволення?

Ця Lada Priora свого часу стала свого роду візитною карткою Миколи «Міккі» Шабазова, який був відомий не тільки на «Чайці», а й далеко за її межами, але передчасно пішов від нас.

Цього року «Пріора» вперше з’явилася на трасі якраз в Одесі, а не в себе на рідній «Чайці». І судячи з усього, вона як і раніше привертає увагу навіть «пересiчного» глядача, причому не тільки своїм яскравим забарвленням, а й вражаючим підкапотним простором …

… і хоча її «борти» все ще несли кольори попереднього пілота Сергія Розсохи, цього разу на ній вперше виїхав Віталій Телятников. Для самого Віталія одеський старт став свого роду поверненням у гонки – він проїхав повний сезон 2018, але пропустив минулий.

І, якби не зрадницький проводок генератора, новий пілот цієї машини міг би «відразу» взяти підсумкову «бронзу», а то й віце-чемпіонство заліку Touring!

Приїхавши на нове місце, насамперед команди, як тут – «Київ-Південь» і Eyvtushenko Motorsport, – природно поставили намети і припаркували під ними «спортивки» своїх пілотів …

… після чого настала черга головної роботи механіків – підготовка безпосередньо спортивних машин, ставлячи на них колеса з «бойовою» гумою, поповнюючи всі необхідні рідини – нічого незвичайного, все за стандартною програмою незалежно від локації паддока.

Ну й сама траса теж перетворювалася. Ретардери і покришки з яких вони викладаються залишилися звичними, проте на них самих з’явилися банери організатора Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC – Молодіжної організації (і одночасно спортивної команди) «Майстер Карт рейсинг тім».

Кільцевики звикли паркуватися на твердому покритті, а ось для ралістів це наче розкіш! Тому вони, як в даному випадку Валентин Грушевий, підходять до організації «робочого місця» по-іншому.

Під ралійної машиною вистилається щільна «підстилка» і неважливо, що в даному випадку потреби в ній, взагалі, не було. Не обійшлося тут і без суто ралійного гумору – а саме символів, що позначають хто і яку роль виконує в екіпажі)))

Хтось із гостей гонки знав як ефектно (і з ностальгічним присмаком) з’явитися на ній! …

… а хтось використовував момент попіаритися перед виборами … «вишиваючи» не в вишиванці, а в спортивному комбінезоні, вдаючи, що бере участь в гонці!

Кумири у всіх свої – хтось вважав за честь сфотографуватися з Євгеном Червоненком. Кожному своє або так би мовити – на смак й на колір всі фломастери різні)))

Техком на одеських етапах виявився особливо строгим, вимагали зняти пасажирське спортивне сидіння, яке найчастіше є присутнім з тих чи інших причин і в кільцевих машинах. Куди більш ключове питання полягало в іншому – наскільки ними здійснювався контроль ваги машин учасників після цих необхідних ними ж «маніпуляцій»?! …

Природно жодна кільцева гонка не могла пройти без сучасної системи хронометражу з транспондерами, що кріпляться на машинах. Судячи з усього, Ігорю Балазюку, що не стартує в «великому кільці», знайомий прийом, коли цей прилад встановлюється на крайню передню частину автомобіля.

Однак такого способу кріплення транспондера – за допомогою хомутів до, судячи з усього, буксировочної петлі – «кільце» ще 100% -во не бачило! Інша справа шолом і HANS – тут все звично і знайомо)

І неважливо, де проводиться черговий етап – в Полтаві чи Одесі, – як ми не раз писали, ця вболівальниця з Києва в останні роки не пропускає жодної кільцевої гонки!

Не важливо, що це були виїзні етапи – в Одесі також була присутня звична сцена з подіумом, що стала свого роду візитною карткою Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC останніх трьох років.

Однак цього разу їй особливий антураж надали потужні «паркетники» марки Audi, включаючи заряджену 600-сильну RS Q8, виставлену колегами одного з трьох претендентів на чемпіонський титул заліку GT Open Володимира Дрогомирецького з «Audi Центр Одеса Південь».

Знову традиційно й практично з самого ранку своїх майбутніх власників на подіумі терпляче чекали оригінальні кубки, що імітують поршень із шатуном, які також стали фірмовою рисою UTС, пам’ятні подарунки від його партнерів, включаючи Bioderma плюс шампанське. Якраз саме воно мало свій місцевий «присмак» і несло відповідну для приймаючої сторони марку – «Одеса».

Місцевий неповторний колорит, причому відразу за кількома «параметрами», можна було знайти і в паддоку. Відразу пригадується «Привоз» далеких 80-х й зазивання торговців, що розносяться з різних його сторін – «Очки, очки, очки, очки, очки, очки, очки, очки» …

… але повернемося в даний час і до «кільцю». Природно, незалежно від того, на якій трасі проводиться гонка, «монорезіни» «ніхто не відміняв». У класі GT Open це був як і раніше слік одного з нових партнерів UTC – Maxxis Tires.

Ось що було незвичайно на цих етапах і саме через їхній виїзний статус, так це склад людей, без яких неможлива жодна з гонок, принаймні, що проводяться під патронатом ФАУ.

Хтось із тих, хто працює на «кільці» в Києві просто не зміг «вирватися». Таким чином, в Одесі працював «місцевий» Техком і хронометраж, а ось роль Головного секретаря, яку зазвичай виконує Людмила Нечай, цього разу на себе взяла Юлія Скуз – дружина Олега …

… а це фото можна інтерпретувати не інакше як – «за кожним чоловіком …». Мабуть, без Оксани і Юлії Скуз ці етапи не відбулися б! Всі три роки «промоутерства» Ігоря Скуза його дружина Оксана працювала за лаштунками українського «кільця» в орг частині набагато більше ніж її чоловік! Принаймні, на самих етапах – адже сам Ігор в ці моменти був сконцентрований на своїх виступах в якості пілота.

На «кільці», і тим більше виїзних гонках, відразу стають очевидними багато речей. Наприклад, поки деякі подружжя або подруги терпляче чекають своїх суджених вдома, інші прикладають максимум зусиль у допомозі їм, причому не тільки приготуванням бутербродів!

В даному випадку це «прекрасна половина» Максима Баклушіна, посильно допомагає їхній команді з Хмельницького і в підготовці машини, причому не тільки «протерти», а якщо потрібно і допомогти відштовхати її після гонки!

Незважаючи на те, що в суботу було похмуро, проте, гонка видалася спекотною, причому у всіх сенсах. Після неї додаткового охолодження вимагали не тільки самі пілоти, а й їхні мотори – Ігор Балазюк щоб остудити полум’яне японське серце використовував елементарну пляшку з водою …

… на жаль, але саме воно на «Форд Фієста» одного з головних претендентів на титул заліку GT Open Ігоря Скуза відмовило, причому термінально! Вердикт механіків «Майстер Карт рейсинг тім» виявився невтішним і другий рік поспіль лідер їхньої команди вже після суботи остаточно втратив шанси на чемпіонство і знову через відмову техніки, при цьому знову впевнено лідируючи в гонці!

Ближче до урочистої церемонії нагородження промо-кари з чотирма кільцями поступилися своїм місцем під сценою, яке після фінішу зайняли машини переможців і призерів.

Однак в даному випадку, користуючись наявністю вільного простору, якого просто немає в закритому парку Автодрому «Чайка», свого роду амфітеатр утворили і автомобілі всіх інших учасників.

Це не тільки додало неповторний антураж нагородження в Одесі, але і як би «віддало честь» всім без винятку пілотам, а не тільки переможцям і призерам, як це відбувається зазвичай.

А через хвилини призи, подарунки і шампанське «перекочували» в їхні руки. Зазвичай після нагородження пілоти виставляють кубки і вже порожні пляшки ігристого на дахи своїх «бойових подруг». Тим самим, додається невеликий штрих того неповторного колориту кільцевого паддока.

На жаль, але цього разу шампанське отримане разом із кубком за 3-е місце для Олега Скуза напевно мало не той солодкий присмак, що зазвичай. Іронічно, але зупинившись, він на власні очі спостерігав, як його молодший брат власноруч штовхає свою машину до фінішу, про що ми більш ніж докладно розповіли

Найцікавіше, що виїзний статус цих етапів навпаки, ще більше додав кільцевому паддоку сімейної обстановки! Особливо вже після закінчення суботньої гонки.

Адже багато хто з учасників приїхали до Одеси цілими сім’ями. І якщо хтось із дружин пілотів з дітьми вважав за краще скористатися нагодою і вирушили на море, інші залишалися «від світанку до заходу сонця» зі своїм чоловіками.

Хтось із дітей, як дочка Олега Скуза, каталася по паддоку на велосипеді – благо його ширина і розташування уздовж абсолютно закритою дороги сприяли цьому, а хтось зовсім з юних років вже тягнеться до гайкових ключів! Невже у когось викликає сумнів те, що ці діти виростуть з «бензином в крові»?

Власне Злата вже почала перемагати на картингу, тоді як син Андрія Скуза (і онук Олега), поки його тато намагається оживити «Фієсту», теж явно тягнеться до механіки, «ризикуючи» стати третім гоночним поколінням цієї гоночної династії!

Мабуть, на «Чайці» такої картини точно ніколи не спостерігалося, щоб поруч зі «спортивками» ночували не тільки персональні 2-колісні засоби пересування для більш дорослих, а й дитячі педальні, та ще й рожеві! Чим не сімейна ідилія ?!

На відміну від похмурої суботи, недільний ранок зустрічав учасників блакитним небом і … мокрою після нічного дощу трасою. Благо тепле сонце практично відразу висушило асфальт, який лише на тренуванні місцями залишався вологим.

Першою дією, яка була потрібна недільного ранку від команд – струсити дощову воду з їхніх наметів. Справа не завжди найпростіша і чревата прийняттям невеликого душа з тієї самої дощової води)

А як майже поетично виглядали краплі води дощу і роси в променях ранкового сонця на яскравих кольорах спортивних машин?! …

… але не на всіх! Команда братів Євтушенко, на відміну від інших, судячи з усього, була підготовлена до подібних природних явищ. Шкода, що під довгі прямі одеської траси вони приїхали … непідготовленими)

Новий день – нова порція роботи над автомобілями. Цього разу перший крок – витерти насухо всю впалу на них вологу. Як вже було сказано вище, далеко не тільки механікам знайшлося, чим зайнятися, а й деяким половинам пілотів, що аж ніяк не переживають за свій манікюр!

У місцевого пілота Валентина Грушевого, що зазвичай виступає в ралі, з самого ранку вже були відвідувачі, як й на «Чайці», які вирішили перетворити гонку в справжній день сімейного відпочинку.

Коли робота-текучка механіка закінчилася і нехай зовсім непоказна на вигляд «Сьєрра», але вже блищить не гірше будь-якої іншої спортивної машини поруч, він нарешті-то теж може перевести дух.

Часом механікам на гонці може знадобитися найрізноманітніший інструмент, причому не тільки наворочений динамометричний ключ, але і найпримітивніший молоток.

Як і амфітеатр зі спортивних машин перед нагородженням напередодні, парад і сама урочиста церемонії відкриття змагання у неділю мала свій неповторний шарм й знову, швидше через специфіку розташування кільцевого паддока на тимчасовій трасі.

Два шолома братів Євтушенко відразу після фінішу недільної гонки. Минулого року вони вписали свої імена в історію українського автоспорту, одночасно ставши Чемпіонами України з кільцевих гонок у двох різних класах! Причому якщо для Андрія це був уже четвертий за рахунком титул, то для його старшого Вадима, який прийшов в гонки в якості пілота дещо пізніше – першим. Цього ж разу вони також синхронно стали віце-чемпіонами …

… проте для обох братів минулого року почалися нові глави їхнього сімейного життя, тепер вже свої власні, тому на ці «програші» Андрій з Вадимом напевно дивилися кілька під іншим кутом, ніж раніше.

Більш того, вони обидва приїхали на гонку зі своїми «половинками», причому Вадим ще і з зовсім недавно народженою дитиною! Тому їм обом було про що і про кого думати, крім самих гонок, які в реалії «не завжди життя»!

Не важливо де відбувається гонка, після її фінішу (та й до нього теж) настає час для фотографій на пам’ять. Особливо відрадно, що в Одесі, як і в Києві, багато глядачів прийшли з дітьми, для яких можна не сумніватися, що така подія залишиться в пам’яті на довгі роки. Тим більше, якщо у них була можливість сфотографуватися не просто поруч зі спортивним автомобілем, а і потрапити в його салон, і «подивитися» там все ще та своїми власними руками!)))

Дорослих же глядачів після гонки в куди більшій мірі цікавлять сліди пошкоджень на машинах. Напевно, це одне з відображень тієї самої нашої тяги до «хліба і видовища» ?!

Ну а останніми замальовками з одеського паддока стали дійсно по своєму унікальні фото, чого точно не побачиш на «Чайці» – автомобільного транспортера. А саме так автомобілі команди «Київ-Південь» і їх «наближених» пілотів потрапили на ці виїзні етапи.

Хоча, якщо напружити пам’ять, то свого часу автовози на Автодромі «Чайка» теж з’являлися. Наприклад, коли на українську трасу приїжджали гості з тоді ще дружньої країни …

 

Дійсно, не важливо в якій частині світу проходить гонка, на перманентному треку або тимчасовій трасі – один кільцевої паддок буде схожий на інший, несучи в собі ту неповторну атмосферу, з якою не зможе зрівнятися ніщо інше – головне, вміти і дати собі можливість в неї зануритися! …

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Юлія Кондратенко

Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: Трохи персоналій з Одеси

Більш того, частково саме участь гостей на одеських етапах Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, допомогло наповнити його класи, аби в результаті вони офіційно відбулися, а переможцям в них наприкінці року були присвоєні такі бажані титули Чемпіона України.

Читайте також:

Ну і, звичайно, як можна обійтися без кадрів із подіумів й душем із шампанського, які цього разу виявилися ще більш емоційними – адже тут вирішувалася доля не тільки місць на них, а й самих титулів і призових місць за підсумками року!

Але починається гонка для будь-якого учасника з відверто нудної бюрократичної процедури – «адмінки» і заповнення «заявки» на участь. В даному випадку її заповнює один із «господарів» траси – Георгій Богаткін, який виступав на скромній ралійної «Сьєррі».

Іншою «неминучою» процедурою для пілотів вранці стає медогляд, де обов’язково міряється тиск. Цікаво, що відображений за цією процедурою на даному фото Андрій Євтушенко свого часу працював … медбратом на аналогічній «швидкій»!

Судячи з усього, чи то Київ чи Одеса – Honda S2000 є однією з найпопулярніших машин «під спорт». Нехай Костянтин Гуцул, який виступає на аналогічній «японці», й не приїхав на одеські етапи. Проте «його місце» зайняв місцевий пілот Ігор Балазюк, чия S2000 теж розвиває під 400 к.с.

Як й багато інших учасників, перед гонкою Ігор власноруч готує свою машину, але для початку треба наклеїти на неї бортові номери.

Якщо ж у тебе в розпорядженні є професійна команда зі своїми механіками, як у братів Скузів, то тоді ранок починається з чистими руками і «черговими» чашкою кави з сигаретою)

Наповнити класи допомогли не тільки одесити, але й цілий «десант» із Києва, включаючи справжню «групу підтримки» Вадима Конончука. Одним із них був досвідчений Сергій Бородін, що останні роки вкрай рідко стартує в гонках і більше відповідає за технічну сторону команди «Київ-Південь» …

… іншим із них став ще один старий приятель Вадима Конончука – Дмитро Частоколян, який займався свого часу картингом. І ця гонка стала абсолютним дебютом для нього в «великому кільці» …

… інша справа Олег Скуз і його син Андрій. За їхніми плечима незліченна кількість стартів у картингу, а потім й в «кільці», включаючи навіть на формульних болідах!

Однак якщо Олег є постійним учасників Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, то його син останніми роками вкрай рідко стартує в ньому. В даному ж випадку Андрій приїхав до Одеси щоб допомогти заліку GT Open зібрати необхідний кворум в 10 учасників-стартерів протягом сезону …

… на жаль, але хоча потенційно Андрій Скуз мав можливість кинути виклик нинішнім лідерам GT Оpen-а, куди більше часу в суботу він провів не за кермом «Фієсти», а під нею …

… його батько, як й багато інших, приїхав до Одеси з сім’єю, включаючи другу дружину і дочку. Примітно, що незважаючи на зовсім юний вік, зведена сестра Андрія вже пішла шляхом гоночної династії Скуз, причому не просто почавши виступати в картингу, а вже встигнувши і перемогти в свій дебютний сезон!

Хто сказав, що на гонці немає місця прояву почуттів і романтики ?! Андрій Євтушенко, як і його старший брат Вадим і багато інших, теж приїхав на гонку зі своєю «прекрасною половиною» …

… а ось Володимир Дрогомирецький явно був налаштований виключно на боротьбу, не взявши з собою до Одеси сім’ю. Мабуть, єдине, що хоча б на мить відволікло увагу Директора «Audi Центр Київ Південь» стала … природно «Ауді». І то, лише тому, що вона була не проста, а супер-заряджена 600-сильна RS Q8, виставлена в якості реклами від його колег з «Audi Центр Одеса Південь».

Сергію Бородіну, який має незрівнянно більший кільцевої накат, явно було чим поділитися з Дмитром Шведченко і Георгієм Богаткіним, котрі «в повсякденному житті» стартують виключно в ралійної дисципліни …

… а Ігор Балазюк, який зосереджується на цьому фото перед гонкою, судячи з усього, нічиїх порад не потребував. Хоча на кваліфікації, а потім і в гонці, він поступився виступаючим на куди менш потужних «Фієстах» лідерам GT Open-а, саме за Ігорем залишилося абсолютно найкращий час в суботу.

Мабуть, ключовий й один із найдраматичніших кадрів, причому не тільки одеських етапів, а й, як мінімум, – всього нинішнього кільцевого сезону!

Ігор Скуз із розчервонілим обличчям за мить після того, як він власноруч доштовхав свою «Фієсту» через фінішну лінію, незважаючи на повну відмову мотора, ставши другим! …

… не дивно, що 5-кратного Чемпіона України з кільцевих гонок на цьому подіумі переповнювали куди більші емоції, ніж у Андрія Євтушенко, який успадкував перемогу, й третього на фініші Олега Скуза.

Останній розважливо зупинився перед самим фінішем, давши можливість своєму молодшому братові перетнути межу, тим самим все ще зберігаючи шанс на такий бажаний титул. На жаль, але з термінальною відмовою мотора цьому не судилося статися …

… не менш, і в чомусь навіть більш емоційним видався суботній подіум заліку Super Touring. Воно й не дивно, адже Ігор Балазюк на його чолі разом із Валентином Грушевим й Георгієм Богаткіним, що вперше виступали в кільцевих гонках, відповідно це й їхній перший подіум в них!

Нехай і було їх тільки троє в гонці, тобто фініш в ній означав автоматичне призове місце – проте, сама атмосфера церемонії нагородження на етапах UTC з великим подіумом, незвичайними призами, шампанським і цінними призами, як то кажуть – сприяє.

Точно також були зрозумілі емоції Ігоря вже після церемонії нагородження, який теж попозував з отриманим кубком. На жаль, але він став єдиним, який він заробив, бо «згоріле» зчеплення не дало пілотові вийти на старт у неділю.

Аналогічно в суботу після гонки піднесений настрій був й у Максима Баклушіна, його «другої половини» і всієї його команди. І це тільки після 4-го місця в класі!

А всього за добу пілота з Хмельницького буде вже чекати подіум GT Open і, очевидно, що набагато більші емоції …

Ветерану українського автоспорту Олегу Скузу, з його кількома десятиліттями (!) виступівув картингу, а потім і «великому кільці», було чим поділитися після суботньої гонки з новачками для цієї дисципліни – Валентином Грушевим і В’ячеславом Стаммо, які представляли Одесу.

З вкрай драматичною відмовою його мотора напередодні, на недільному ранковому брифінгу для учасників Ігор Скуз вже одягнений в цивільний одяг. А, судячи з виразів облич багатьох із пілотів, брифінг був або дуже ранній, або більшість з них «сови», або ніч між гонками у деяких видалась досить короткою і бурхливої)))

Жарти жартами, але два етапи поспіль, навіть за всього однієї гонки в кожному з них – випробування не з найпростіших. Техніка завжди вимагає своєї увагу, а троє з 16 стартерів у суботу, включаючи Ігоря та Андрія Скуза, плюс Ігор Балазюк, так й не виїхали в неділю саме через її відмову.

А ось хто був «повний сил і рішучості» обидва дні, так це В’ячеслав Стаммо. І, нічого, що цьому пілоту вже перевалило за 70! За бійцівським духом він, судячи з усього, «дасть прикурити» багатьом молодим, в тому числі й годяться йому й в онуки! Якби ще в розпорядженні одесита була відповідна для «кільця» машина …

Зміна ралійного «пейзажу» на кільцевій явно енергійно впливала на всіх «гостей» з Одеси, включаючи Георгія Богаткіна, який щось дуже жваво говорив на камеру. А одеська гонка зібрала чимало представників місцевих телеканалів, так й загальнонаціональних теж.

Після ну дуже емоційної і майже шекспірівської розв’язки суботньої гонки, вранці неділі з уже готовою «до бою» технікою, Володимиру Дрогомирецькому вдавалося контролювати своє хвилювання.

Однак за свідченням очевидців, з наближенням гонки його переживання ставало все більш явним – і це зрозуміло. На відміну від двох його прямих конкурентів – двох багаторазових Чемпіонів України, що проходили через подібні емоційні моменти багато разів, для претендента на свій перший в житті титул Володимира це стало справжнім випробуванням нервової системи. Тим більше, після суботніх подій!

Природно, за «гостьової участі», та ще й за лише трьох учасників у класі «Супер Турінг», у його учасників такого пресингу не було й близько. Але пресинг пресингом, а результат «ніхто не скасував». А разом із ним, й емоції на фініші, нехай 3-е місце – для Георгія Багаткіна в суботу і В’ячеслава Стаммо в неділю, – означало й одночасно останнє …

… і недільний подіум цього заліку виявився навіть більш емоційним, ніж напередодні. До речі, чого на той момент Валентин Грушевий не міг ніяк знати – з урахуванням його перемоги на Фіналі UТС з коефіцієнтом на ньому, саме він зібрав найбільшу кількість очок у заліку «Супер Турінг»! І, по ідеї, Валентин повинен бути відзначений наприкінці року офіційно як «Переможець Чемпіонату України» в цьому заліку. Правда, відбудеться це, покаже час

В принципі, після недільної гонки, що стала фінальним етапом нинішнього Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, більшість пілотів явно переповнювали позитивні емоції. Але, схоже, не Олега Скуза. Хоча він й зміг взяти «бронзу» за підсумками року, Олег був явно незадоволений тим, що не зміг в неділю «роз’їхатися» з ретардером і, напевно, він був куди більше засмучений за свого молодшого брата, що другий рік поспіль програв, причому через суцільні відмови техніки.

На відміну від його приятелів Віталія Телятникова і Дмитра Частоколяна, Вадим Конончук не виявляв абсолютно жодних емоцій. І це не дивлячись на черговий, причому четвертий поспіль для нього чемпіонський титул! В принципі, – все як завжди. А може Вадим просто біоробот ?!)))))

А ось Андрій Євтушенко, як і багато інших, що приїхав на гонку зі своєю «другою половиною», явно не був засмучений своєму програшу цього року. Більш того, пізніше Андрій сам визнав, що Володимир явно в рази більше хотів завоювати титул і, що найголовніше, доклав для цього куди більше зусиль, ніж він сам …

Але, як не дивно, за наявності на ньому новоспеченого чемпіона України та Максима Баклушіна, який вперше в житті піднявся на нього, саме недільний подіум заліку GT Open виявився найменш емоційним.

Напевно, все ж не могло позначитися й  психологічне навантаження, особливо для двох претендентів на «головний титул», які провели нехай і без прямої боротьби між собою, але неймовірно напружену гонку «на межі» ?!

Завершальним акордом, причому не тільки Фіналу нинішнього сезону, а й останніх трьох років Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, стало фінальне слово Ігоря Скуза після недільного нагородження. З цією гонкою він швидше за все завершив свою роль Промоутера, й, можливо пілота!

А зроблено за ці три роки було дійсно чимало! Незважаючи на непрості часи, нехай і не з усіх аспектів, але за деякими з них планка рівня організації українського «кільця» дійсно була піднята на чималу висоту! Що ж чекає нас попереду – покаже лише час …

Уже після закінчення всіх офіційних «моментів», поки пілоти «Київ-Південь» позували на подіумі з двома переможними кубками, брати Євтушенко і засновник їхньої команди батько Дмитро, сфотографувалися на пам’ять з В’ячеславом Стаммо і ко.

А приводом для цієї фотографії послужило те, що до того, як цього року вони нарешті офіційно заявили Eyvtushenko Motorsport, одного разу Євтушенко представляли його одеську команду СТАМК на «кільці».

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Юлія Кондратенко

Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: Не настільки драматично, але не без своєї інтриги

З урахуванням того, що «Супер Турінг» протягом сезону Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC виявився вельми нечисленним, цей клас не відбувся. Тому офіційні підсумки в ньому судячи з усього не будуть підводитися, а пілоти, які займали в ньому перші місця, не отримають визнання і нагород. Проте, ми обов’язково заповнимо цей «пробіл». Але, почнемо все ж з тих заліків, де Чемпіонат офіційно відбувся. Як завжди, про все по порядку.

Читайте також:

Не без допомоги «групи підтримки»

Не можна не сказати, що після двох етапів, та й в підсумку по закінченню всього сезону, ситуація в Touring-у склалася досить своєрідна. У двох перших етапах Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, які пройшли на Автодромі «Чайка», в цьому заліку стартувало семеро пілотів. Однак з тих чи інших причин в обох етапах участь взяли лише троє – Вадим Конончук, Вадим Євтушенко і Антон Поляничко.

Природно, перед одеським вояжем це тріо й саме в такому порядку займало перші три рядки турнірної таблиці «Турінг»: 43, 27 і 20 очок відповідно.

Однак Поляничко вважав за краще залишитися в Києві, де в ту ж суботу проходив Фінал Кубка України з кільцевих гонок. Де, до речі, за його підсумками Антон став третім. Разом, в ЧУ їх залишилося буквально лише двоє!

Зі зрозумілих причин, мало хто поставив би проти Конончука, що є 3-кратним Чемпіоном України цього заліку (і його попередньої інкарнації), «беручи до уваги» того, що всі три титули ним були завойовані поспіль.

Проте, останніми роками його тезка додав і саме Вадим Євтушенко є на сьогодні останнім в історії Чемпіоном України вже не існуючого заліку « -1600», та й за підсумками всього «Турінг» у минулому році він став другим. Більш того, не можна було забувати про формулу «4-1».

Відповідно до неї один гірший результат для пілота відкидався, а для Конончука це означало … перше місце! Тим самим формально в Одесу два Вадима приїхали з рахунком 22-15, а на кону в Південній Пальмірі стояли 55 балів! Разом з тим, тут крилось ще одне важливе питання.

Для того, щоб клас формально відбувся, потрібно було 10 учасників, які стартували протягом сезону хоча б один раз. І в даному випадку можна сказати, про його наповнення подбав сам претендент на титул №1, буквально привізши в Одесу …. авто-віз спортивних машин, і, природно – пілотів «до них»!

Жодних горезвісних «мертвих душ», які, на жаль, траплялися і не раз, в історії українського автоспорту, щоб клас відбувся – все було так би мовити, – «for real».

Олексій Дьяченко, який зазвичай виступає за «Київ-Південь», знову не зміг приділити час автоспорту, тому його місце зайняв Сергій Бородін, котрий останнім часом більше відповідає за технічну сторону команди.

На старенькій ж «вісімці» самого Сергія вперше на великому «кільці» виїхав Дмитро Частоколян, який свого часу займався картингом.

Також після однорічної перерви в гонки повернувся Віталій Телятников, виїхавши на Lada Priora «з під» Сергія Россохи.

Всі троє в тій чи іншій мірі є приятелями Конончука й «в миру».

Плюс до них додався місцевий пілот з ралі Дмитро Шведченко, що також виступав на скромній «вісімці» і «вуаля». 11 пілотів на старті, що означало – клас відбувся і на кону одеських етапів в «Турінгу» дійсно стояв чемпіонський титул.

Тут, напевно, варто пояснити, що за навіть фактично 9 пілотів-стартерів, який перший серед них за підсумками року не іменувався б Чемпіоном України!

У такому випадку йому присвоюється звання «Переможець Чемпіонату України». Формальність, проте вона істотна для анналів історії і, головне – продиктована виключно міністерськими вимогами для змагань, пов’язаних з наступними присвоєннями КМС і МС …

Також тут потрібно додати, що йдеться саме про пілотів-«стартерів» в гонці, тобто вони офіційно мають побачити згаслі вогні світлофора і перетнути межу старт-фініш, а не бути просто допущеними або такими, «що взяли участь» (тобто хоча б тих, хто виїхав на тренування), як це було свого часу …

І, забігаючи вперед, в даному випадку всі 11 пілотів «Турінгу» стартували, тому з формальностями ми розібралися.

Шанси були, але примарні

Мало хто сумнівався, включаючи самого Вадима Євтушенка, що за інших рівних й з багатьох причин йому було не обійти тезку лідера. Проте, це технічні види спорту і тут все можливо. Правда, це скоріше стосувалося самого «претендента». Не знаючи, що на трасі в порівнянні з 2013-м роком буде прибраний один із ретардерів, по суті вже «зі старту» Вадим №2 виявився «в мінусі».

У Євтушенко просто не виявилося в наявності відповідної під фірмові прямі цієї траси головної пари.

До того ж, разом зі своїм братом Андрієм вони приїхали на гонку тільки в п’ятницю після обіду і в результаті не встигли потренуватися, тоді як більшість «прасували» трасу з самого ранку і майже до 6 вечора.

Таким чином, у братів Євтушенко для реального знайомства з трасою залишалася лише 30- хвилинне тренування в суботу.

Передбачувано, найкращий час на ній залишається за Конончуком – 1 хв 56,877 с, випереджаючий більш ніж на одну секунду Телятникова і зовсім майже на 4 секунди його головного і єдиного візаві.

На кваліфікації Вадим №1 прискорюється, причому на цілих дві секунди – 1 хв 54,585 с.

Телятников знову другий, але більш ніж у трьох секундах позаду – з кільцевих мірок розрив просто непристойний. Але інші то однокласники були ще далі!

Вадим №2 намагався прискоритися до останнього, пройшовши на кваліфікації 8 кіл проти всього трьох у Конончука, явно впевненого у своїх силах.

Однак, Євтушенко залишається третім, при цьому поступаючись Телятникову лише 0,181 секунди.

Часи інших трьох учасників «Турінгу» поступалися поул більше 15 секунд.

Працюй тут правило 107% або навіть 110%, – всі троє могли б бути не допущені до гонки! Проте, на сьогодні воно відсутнє в Регламенті ЧУ, тому і «немає проблеми».

Та й при шести стартерах у гонці «перемноження» на швидкісну специфіку одеської траси, кваліфікація, взагалі, не грала такої вже великої ролі. І вже сам старт суботньої гонки став тому повним підтвердженням.

Телятникову вдається відразу випередити Конончука, а Бородіну – Євтушенко!

Причому тут не можна не відзначити саме «прийом з місця» Сергія, який в реалії стартував 12-м серед всіх учасників і 5-м в класі, разом вийшовши відповідно на 8-е і 3-е місця.

При цьому Бородін проходить перші пару поворотів фактично пліч-о-пліч з Євтушенко, проте в даному випадку обійшлося без контактів …

Старт стартом, але фаворит незабаром відновлює своє реноме.

На розгоні після фінальної «шпильки» Конончук легко випереджає Телятникова і йде у відрив.

У той же час із проблемами на машині Бородіна, коли він пошкодив гальмівний диск при невеликому вильоті, Євтушенко також спокійно фінішує, але тільки третім.

Частоколян стає 4-м, Бородін – 5-м, а Шведченко з парою колом відставання від переможця 6-м і останнім.

Боротьби, на жаль, тут не вийшло, так само як і за титул. З цим переможним фінішем Конончука його доля вирішилася за один етап до закінчення сезону.

«Попутно» Вадим встановлює і краще коло в гонці – 1 хв 56,761 с, випереджаючи за цим показником найближчого, ким і в даному випадку став серйозно пришвидшений Телятников на 0,8 секунд і майже на дві Євтушенко.

Заробивши можливий максимум у 22 очка, Конончук довів свій «актив» до 65 очок проти 39 у Євтушенко.

Навіть при абсолютному нулі у Вадима №1 в неділю і 33 балах у його візаві, за вирахуванням гіршого у Вадима №2 в «результаті» виявлялося б тільки 60 «пунктів».

Тому Конончук вже в суботу міг святкувати свій четвертий титул Чемпіона України, причому завойований поспіль! Однак з урахуванням підвищуючого коефіцієнта 1,5 на Фіналі UTC, вже друге місце Євтушенко опинялося під теоретичною, але загрозою!

Трохи командної тактики? …

Набравши 15 очок за 2-е місце в суботу, при його перемозі на 4-му етапі, Телятников міг в результаті зібрати 45 очок або і зовсім 48, забери він всі бонуси. Тоді при фініші Євтушенко другим за вирахуванням одного гіршого – для нього 3-го місця, – на його рахунку виявлялося б 49,5. Але це в разі другого місця!

Наприклад, фінішуй між Євтушенко і Телятниковим у неділю той же Конончук, то на рахунку Вадима №2 вже були б 45. У такому випадку бонус за краще коло Віталія міг би принести йому віце-чемпіонство, нехай офіційно в українському автоспорті і не існує такого терміна.

Це не кажучи вже про питання з долею підсумкової «бронзи» заліку «Турінг», де варіантів було куди більше.

Вранці неділі на тренуванні кращий час показує якраз Євтушенко – 1 хв 58,034 с.

Зрозуміло, що він не йшов в жодне порівняння з поулом Конончука напередодні, і, тим не менш. Тим більше, що Телятников виявився в 2,5 секундах позаду.

Конончук, і зовсім нікуди не поспішав зранку, проїхавши лише одне shakedown коло, проте до них впритул наблизився Бородін.

Судячи з усього, Вадим №1 дійсно напередодні встиг «відсвяткувати» (жарт, якщо що))), бо коли всі інші прискорилися в неділю, він навпаки сповільнився. Він показує на кваліфікації 1 хв 56,012 с, тим самим, поступаючись своєму же поулу напередодні майже пів секунди.

Правда, не можна не сказати, що Конончук на кваліфікації проїхав лише одне швидке коло з усього двох !!! Більш того, він все одно забирає поул, яке «просто» тепер виявляється швидше найближчого «тільки» на дві секунди … Напевно, всі були в шоці! (А це іронія))))

Другим на кваліфікації знову стає Телятников, причому цього разу Євтушенко, який знов не з’їжджав із траси дев’ять кіл, поступається йому майже секунду.

При цьому самого Вадима №2 серйозно «підпирає» Бородін, поступившись йому примарні 0,029 секунди! Такі кваліфікаційні розклади обіцяли чималу інтригу і вона дійсно вийшла.

Якщо точніше, то з шести формальних одеських гонок – дві об’єднані по три класи в кожній, – саме «Турінг» у неділю став найцікавішим «заїздом»!

Цього разу майже блискавичний старт вдається якраз Євтушенку і він виходить з 3-го на 2-е місце. Але не надовго.

Уже в першому повороті його успішно контратакує Телятников, більш того, незабаром Конончук випускає його в лідери! «Командна тактика» почалася.

Правда, тут потрібно зробити застереження, що як така команда «Київ-Південь» не мала до неї відношення – очки для неї традиційно збирали її засновник Володимир Дрогомирецький з Конончуком, плюс цього разу Бородін, але не Телятников.

Як вже було сказано раніше, скоріше йшлося про приятельські стосунки, а чому власне й ні ?!

Нічого протиправного і тим більше жодної брудної гри в цьому не спостерігалося. Хіба що, беручи до уваги невеликого «притримування» Андрія Євтушенка в неділю, про що ми вже розповіли раніше, але воно ніяк не стосувалось боротьби всередині самого «Турінгу» …

З цього моменту, те, що глядачам могло здатися боротьбою за лідерство між Конончуком і Телятникова, в реалії таким не було. На відмінну якраз від пресингу з боку Бородіна на Євтушенко, що йшов третім!

Неодноразово квартет пілотів «Турінгу», і це з усього п’яти учасників в ньому цього дня, йшли практично бампер-в-бампер! Більш того, на якийсь момент Конончука, що «підпирав» Телятникова, мало не випередив Євтушенко!

Вірніше Вадим №2 вже майже обігнав новоспеченого й 4-кратного на гальмуванні в тій самій «шпильці», проте на виході з неї на розгоні у «вісімки» Євтушенко не було жодних шансів, причому не тільки проти «Калини» Вадима №1 …

Але, як ми не раз говорили – це технічний вид спорту і тут можна що завгодно планувати, однак результат може виявитися абсолютно непередбачуваним. За це вболівальники, власне, і люблять автоспорт!

… і її несподівані підсумки

На «Пріорі» Телятникова «летить» всього на всього дріт на генераторі, однак це призводить до його сходу. Після цього Конончуку «нічого не залишається», як піти у відрив, вигравши у всіх чотирьох етапах нинішнього Чемпіонату України з кільцевих гонок. А ось позаду лідера без «бою» не обійшлося!

Бородін зміг випередити Євтушенко і навіть «від’їхати» від нього.

Однак на останніх колах, побачивши як Сергій трохи «заважає» його рідному брату, Вадима буквально накрив що називається «red mist»!

Він підвищує свій темп і на останніх колах буквально висить на задньому бампері Сергія, однак до обгону так й не доходить. Найцікавіше, що на цих перегонах Бородін їхав з одним гальмівним диском, який йому напередодні позичив … Вадим Євтушенко!

Більш того, краще коло гонки в «Турінгу» показує зовсім не Конончук, а саме Бородін – 1 хв 55,395 с, що виявилося на одну секунду швидше, ніж у Вадима №1 напередодні.

Показник самого Конончука, виявляється близько, в 0,310 секундах «позаду», тоді як йому самому з точки зору кращого кола в гонці Євтушенко поступається лише 0,054 секунди!

Іншими словами, в недільній гонці Вадим №2 прискорився в порівнянні з самим собою напередодні майже на три секунди!

І хоча Євтушенко знову фінішував третім, головне для нього було те, що другий рік поспіль він закінчує другим в заліку «Турінг».

В офіційних протоколах на сьогодні 1,5 бонусних очка за найшвидше коло стоять у Конончука, але, на щастя, в реалії ця помилка ні на що не впливає ні за яких безлічі підрахунків. А вони якраз в заліку «Турінг» виявилися вельми своєрідними.

Із 31,5 очками, а не 33 як свідчить підсумкова таблиця, за сезон Конончук зібрав суму в 96,5 балами проти 57 у Євтушенко, тоді як їхні «результати» складають 75,5 та 45 відповідно. Найцікавіше, що вийшло позаду них.

Завдяки ударному Фіналу UTC з коефіцієнтом на ньому, фінішувавши другим, Сергій Бородін набирає 32 бали. (Без бонусу за краще коло на сьогодні у нього записані 30,5). Таким чином, саме він стає бронзовим призером «Турінгу»!

Хоча Віталія Телятникова й спіткав схід, він встиг пройти 10 кіл, щоб бути класифіковані 5-м, що означало 12 очок.

Разом із ними він стає 4-м за підсумками року, тоді як Дмитро Частоколян, котрий фінішував другий день поспіль 4-м, закінчує рік 5-м. За дві виїзні гонки вони зібрали відповідно 27 і 25 очок.

І тільки через цю «київську висадку» в Одесі Антон Поляничко, який не приїхав разом із «десантом», в результаті опускається з його 20 балами разом із 3-го на 6-е місце.

Не можна не сказати, що офіційно класифікованими за підсумками року виявилися тільки ці шість пілотів «Турінгу», що стартували на двох етапах кожен, тоді як інші п’ятеро – ні.

Кращим із некласифікованих став Олексій Дьяченко з 16 очками за друге місце на 2-му етапі плюс бонус за поул, випередивши Павла Мар’яненка, Микиту Анпілогова і одесита Дмитра Шведченко, який в неділю виступав уже в рамках заліку GT Open, щоб той в свою чергу набрав необхідний кворум у 10 учасників.

І тут хочеться згадати про пункт 8.12 «Регламенту ЧУ і КУ».

Згідно з ним, навіть пілоти або команди, що стартували двічі протягом сезону, не класифікуються за підсумками року. Якби вони діяли, то в «Турінгу» офіційно залишилися б лише два Вадима! Тільки вони виступали на всіх чотирьох етапах Чемпіонату України з кільцевих гонок. Однак згідно з «Загальними вимогами», два старти досить щоб бути класифіковані, тому такої незвичайної ситуації тут вдалося уникнути … Ще цікавіше все склалося в «Супер Турингу».

Їх було лише троє, але!

Незважаючи на те, що в Одесу не приїхали постійні учасники «Супер Турингу», обидва дні цей залік збирав по три учасники, причому не без змін в їхньому складі.Жлдної боротьби серед них відзначено не було, проте результати одеських гонок цього заліку нехай поки й неофіційно, але вплинули на підсумки і суттєво!

У суботу поул в цьому заліку забирає Ігор Балазюк, який виступав на «зарядженій» Honda S2000.

Його 1 хв 50,468 с стала 5-м часом серед всіх, поступившись поулу номінально слабшого заліку GT Open-а більше двох секунд.

Валентин Грушевий, який виступав на древній ралійній Toyota Corolla, поступився Ігорю 10 секунд, тоді як Георгій Богаткін, що їхав на не менше юній «Сьєррі», був ще далі.

Доволі передбачувано, вони фінішували в точно такій же послідовності, де два суперники поступилися переможцю три кола.

Кращий час Балазюка в гонці склав 1 хв 47,242 с й він став абсолютно найшвидшим в усьому пелотоні! З майже чотирма сотнями коней під капотом – не дивно …

Однак «у процесі» на «японці» згорає зчеплення і в неділю Ігор вже не стартував.

Зате «замість» нього в цьому заліку виїхав В’ячеслав Стаммо на його ралійній KIA, що в суботу стартував у рамках GT Open, для забезпечення кворуму в тому заліку.

Цього разу перший час на кваліфікації показує Грушевий – 1 хв 58,906 с, що було на 11 секунд гірше поула GT Open, тоді як результати Богаткіна і Стаммо виявилися повільніше на 13 і більше секунд.

Результат же гонки вторив суботньому.

Без будь-якої боротьби вони фінішували в тому ж порядку, причому відрив переможця, – в даному випадку Грушевого, – від інших знову склав три кола.

При цьому сам Валентин закінчив гонку 6-м серед усього пелотону, поступившись переможному тріо «Турінга», що є де-юре класом на два порядки нижчим …

Кращий час Грушевого склав 1 хв 57,8 с, що теж виявилося на 10 секунд повільніше якнайшвидшого в GT Open.

Але, головне, Валентин разом із ним заробив можливий максимум, який на Фіналі UTС означав 33 очка. І ось вони стали ключовими!

На сьогодні в підсумкових, але попередніх турнірних таблицях «Супер Туринга» всі етапи не вважаються такими, що відбулися через старт у кожному з них менше п’яти машин.

Однак в жодному з регламентуючих документів таких вимог немає! Принаймні, автор цих рядків таких не знайшов.

Більш того, на початку року на київських перегонах навіть при двох учасниках їм нараховувалися повні очки за відповідні 1-е і 2-е місця.

Зараз же в турнірній таблиці «Супер Туринга» можна побачити якесь «соломонове» рішення – нулі і поруч в дужках очки на етапах. І ось якщо порахувати ці самі бали, то картина складається вкрай цікавою.

Завдяки 2-му місцю напередодні і перемозі на Фіналі UTC з його коефіцієнтом, Валентин Грушевий набирає 48 очок, тим самим, стаючи першим за підсумками року в «Супер Турингу»!

Другим із 44 очками за дві перемоги на двох перших етапах стає Костянтин Гуцул, тоді як третім виявляється ще один одесит – Георгій Богаткін.

За 3-е і 2-е місця на домашній трасі він збирає 34,5 очка проти 30, що залишилися у Олега Сокирби.

Причому весь цей квартет стартував на двох етапах, тому формально вони мають повне право бути класифікованими за підсумками року. Але й це не все!

З урахуванням одеситів в Одесі (пардон за цей каламбур), в результаті «Супер Турінг» нарахував 8 учасників, що стартували протягом сезону.

Так, це означає, що Чемпіонат в даному класі не вважається офіційно таким, що відбувся, і чемпіонський титул в ньому однозначно не буде присвоюватися. Однак згідно правил, топ-2-ка пілотів цього заліку повинна бути відзначена за підсумками року на офіційній церемонії нагородження! Чи відбудеться це в підсумку чи ні, покаже час …

Не зовсім P.S.

Закінчуючи розповідь про фінальні раунди Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, природно, не можна не сказати про командний залік. Тим більше, що в ньому обидва одеських етапи видалися щільними як ніколи. Так в суботу з «успадкованою» перемогою Андрія і третім місцем Вадима, їхня Yevtushenko Motorsport заробила 32 очка, очоливши командний подіум.

При цьому, незважаючи на схід Володимира Дрогомирецького, але з переможними 22 очками Конончука й 8-м за 5-м місцем Бородіна, їхня «Київ-Південь» стала другою, поступившись лише два очки, рівно настільки ж випередивши сімейний підряд гоночної династії Скузів «Майстер Карт рейсинг тім».

У неділю ж з двома майже 100% -ми результатами вже «південці» очолили командний подіум з 64,5 очками.

Найшвидше коло в гонці все ж показав Бородін, тим самим, відібравши півтора очка у своєї ж команди, бо командний залік виводиться за двома кращим із трьох пілотів, а ними цього дня стали Конончук із Дрогомирецьким …

Команда з двох більш молодших гоночних братів взяла 40,5 балів, тоді як на рахунку більш досвідченого кільцевого братнього дуету цього разу виявилося 27 «пунктів».

Проте, з урахуванням того, що представники Smart Racing вважали за краще залишитися у Києві це означало, що, за підсумками року «Майстер Карт рейсинг тім» випереджає їх, закінчивши рік третьої з 93 очками проти 56 у «розумників».

У свій перший рік офіційного існування з 134,5 балами віце-чемпіонкою стає Yevtushenko Motorsport.

Ну а заробивши 172,5 пункти (офіційно про протоколам 174) чемпіонський титул, причому другий рік поспіль, завойовує «Київ-Південь» і це все на свій третій рік існування!

Природно, все підведені підсумки в даних матеріалах є цілком неофіційними і попередніми! Коли ж вони будуть остаточно (і безповоротно) затверджені чиновниками від автоспорту, ми обов’язково ще раз «зберемося» і підведемо їх …

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Юлія Кондратенко

Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: Приймає Одеса або неймовірна доля титулу! (Частина 2)

Старт 3-го етапу Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC виявився в чомусь нокаутуючим, принаймні, для одного з трьох основних претендентів на чемпіонський титул у заліку GT Open.

Природно, після фінішу між «спаринг-партнерами» виникла словесна перепалка. Також полярно розділилися й думки пілотів-кільцевиків на цей інцидент. Хтось із них на 100% покладає провину на Ігоря, а інші з точністю до навпаки – на Володимира. І ситуація дійсно неоднозначна.

Зіткнення року ?!

З одного боку за неписаними законами, які існували протягом десятиліть в автоспорті, вся відповідальність за будь-який контакт лягала на пілота, який намагався випередити суперника по зовнішній траєкторії. Тобто, в даному випадку на Дрогомирецького.

Однак ми живемо на порозі третього десятиліття 21-го століття і «правила бою», будь то Формула 1 або українське «кільце», були серйозно вдосконалені. Нехай деяким «пуристам» це й не подобається, але вони існують й повинні поширюватися на всіх.

Так, згідно з «Правилами поведінки пілота на трасі», пілот, якого обганяють, зобов’язаний залишати місце супернику на ширину автомобіля, при цьому йому заборонено змінювати траєкторію й він зобов’язаний рухатися паралельним курсом, поки обгін не буде завершеним.

Далі. Якщо контакт відбувається з задньою частиною машини при обгоні, вся вина лягає на атакуючу сторону. І навпаки. Якщо контакт відбувається «в базі» за середньою стійкою атакованого автомобіля, то вина вже «перекладається» на того, хто обороняється. Іншими словами – він міняв траєкторію.

Але, всі ці слова прості й зрозумілі на папері, а він, як відомо – стерпить усе. У реальному ж житті, як кажуть все в тій же Одесі – «Можливі варіанти!»

Спочатку видно, що Скуз однозначно залишає місце супернику зовні. Більш того, на якийсь момент фронт «Фієсти» Дрогомирецького вже почав виходити вперед! Однак у подальшому Ігор все ж починає зміщуватися в його сторону.

Далі між ними відбувається перше черкання і воно припадає на пасажирські двері машини Ігоря, тобто – в базі.

За правилами це означає, що провина мала б лягти якраз на сторону оборони – Скуза.

Наскільки він «витісняв» суперника в цей момент – кожен може вирішувати за «скрінами» та двома відео, особливо онбоард із машини Євтушенко, котрий йшов «по п’ятах» за дуелянтами.

Після цього першого контакту машину Ігоря починає «ставити», він відловлює її, але при цьому відбувається ще один контакт, де пошкоджується задній правий колісний диск і підвіска машини Ігоря.

Однак в «сухому залишку» у програші залишається Дрогомирецький, чия передня ліва підвіска отримує куди більш серйозні пошкодження, які призводять до його сходу.

Взагалі-то, все це могло закінчитися дуже плачевно як для одного, так й для іншого, та й для Євтушенко, який дивом зміг уникнути контакту з вже неконтрольованою машиною Дрогомирецького … Але, на щастя, дуелянти роз’їхалися, вірніше – Володимир зійшов, тоді як Скуз продовжив гонку.

Коментарі одних учасників на цей інцидент звучать категорично – «Ігор вибив суперника», або більш м’яко – «Видавлював його». Інші з подивом вигукують – «Що там взагалі робив Дрогомирецький?» І тут можна поглянути ширше.

Є інше логічне питання про такі маневри зі спробою обгону по зовнішньому, яким останніми роками задаються і фанати, і коментатори, і експерти, і самі пілоти по всьому автоспортивному світу. Це в тому випадку, якщо вони не вдалися!

Якщо маневр виявляється успішним, то, природно – питань не виникає – тільки захоплення сміливістю атакуючого пілота.

Якщо не брати до уваги овали, раніше обгони по зовнішньому радіусу траплялися, але мало не раз на декаду. Сьогодні ж вони стали якщо не нормою, то частим явищем. І питання в зв’язку з цим дійсно просте й банальне – «Спробував би атакувати пілот по зовнішній, якби на виході з повороту була бетонна стіна або хоча б металевий відбійник ?!» Швидше за все, він перестрахувався б, «відпустив» суперника і спробував би в наступному повороті.

Однак на сучасних трасах, так само як і в даному випадку на тимчасовій під Одесою, відбійників немає …

І таких випадків в сучасному автоспорті відбувається майже щодня, не потрібно «далеко ходити» і можна згадати два дещо схожих інциденти у Ф1 між Люїсом Хемілтоном та Алексом Албоном.

та

Більш того, з якоїсь іронії, цього ж вікенду, коли проходили гонки в Одесі, в Сочі у гонці підтримки Формули 2 сталася по суті точно така ж аварія!

У ній так само один пілот намагався випередити іншого по зовнішньому радіусу і, найдивовижніше – практично в такому ж затяжному лівому повороті!

Але там йшлося про «відкриті колеса», що загрожує набагато більшими плачевними наслідками.

На щастя колеса болідів суперників зчепилися не настільки, щоб в буквальному значенні слова злетіти, однак обидві «формули» все ж вилетіли з траси, зарившись в пластикових бар’єрах, після чого одна з них загорілася!

«Хейло» зробило свою справу, пілоти абсолютно не постраждали і … головне для нас – ніхто не був покараний! Вердикт суддів – гоночний інцидент.

Фініш і не тільки цього року!

Так само сталося й в Одесі, де у суддівства не виникло питань до жодного з пілотів. І хоча у «постраждалої сторони» було чимало претензій, в результаті з тих чи інших причин жодних протестів з боку команди Володимира Дрогомирецького написано не було.

Найцікавіше, що, незважаючи на всі отримані пошкодження задньої підвіски, Ігор Скуз не просто продовжує гонку, але й примудряється показати найкращий час в ній – 1 хв 47,501 с!

Він спокійно йде у відрив від Андрія Євтушенка, який в підсумку за цим показником поступився лідеру майже 0,4 секунди.

Андрій теж провів всю гонку на «гордій самоті», оскільки Олег Скуз, який йшов третім, не міг наблизитися до нього.

Здавалося, що все так й закінчиться, але менш ніж за два кола до фінішу за «Фієсті» Ігоря починає з’являтися характерний зрадницький сизий дим!

Пілот скидає швидкість, йдучи на трьох циліндрах.

Зрозуміло, що його швидкість впала й цим не оминув скористатися Євтушенко, однак Ігор все ще залишався другим.

Але на виході з у прямому сенсі слова найостаннішого повороту всієї гонки двигун Скуза остаточно завмирає!

Проте, пілот встигає перейти на нейтральну передачу і починає штовхати власноруч автомобіль до фінішу!

Зі зрозумілих причин Олег Скуз зупиняється і чекає, поки його молодший брат зробить цей справжній спортивний подвиг.

Історія світового автоспорту знає подібні випадки перетину фінішної межі, але вони поодинокі і унікальні!

Кадри Найджела Менселла 1984 го року в Далласі або Алана Проста в Німеччині 86-го є перлинами історії Формули 1.

Більш того, після таких випадків у багатьох серіях прописано, що машина повинна перетинати фінішну лінію виключно за рахунок виключно власного двигуна, аби не піддавати плотів таким випробуванням! …

При цьому не можна не відзначити грамотність ветерана в особі Олега Скуза.

Наприклад, хтось запитає – адже він міг допомогти рідному брату і підштовхнути його машину в задній бампер ?! Міг, однак, така дія класифікувався б як стороння допомога і тоді за правилами Ігор позбувся б усіх зароблених балів!

А так він фінішував другим, заробивши 16 очок (включаючи один бонусний за найшвидше коло в гонці) все ще зберігаючи шанси на чемпіонський титул.

Таким чином, разом з його несподіваною перемогою, після 3-го етапу на рахунку Євтушенко накопичилося 55 очок, проти 37 у Олега Скуза, 36 у Дрогомирецького і 29 у Ігоря.

Однак на кону залишалися ще 33 бали Фіналу UТС і фактор формули «4-1». А якраз відповідно до неї турнірна ситуація складалася дещо іншою.

В реалії «актив» Євтушенко, у якого найгіршим з трьох етапів було друге місце, становив лише 40 очок, проти 35 у Дрогомирецького, 27 у Олега Скуза і 28 у Ігоря.

Іншими словами абсолютно нічого не було вирішено, скоріше навпаки! Проте, на жаль, не для Ігоря.

Поки він насолоджувався більш ніж заслуженим шампанським на подіумі, механіками «Майстер Карт рейсинг тім» був встановлений невтішний вердикт – двигун не підлягає відновленню!

Так, по ідеї Ігор міг і мав повні формальні права заявитися на 4-й етап на автомобілі свого брата і спробувати поборотися за такий бажаний їм шостий чемпіонський титул. Однак як він сам сказав ввечері після тієї гонки: «Це не наш метод, і так буде зовсім не етично!» Але навіть не це було головним!

Зав’язка №2

Після того як вони з Дрогомирецькима мало не дійшли до рукоприкладства, «випустивши пар», Скуз сам підійшов до суперника і подав йому руку, запропонувавши хоча й залишитися при своїх думках, але залишити події на трасі позаду. Після чого запитав суперника … що йому потрібно з запчастин! І не просто поцікавився з цікавості.

Ігор надав Володимиру передній амортизатор і ще один елемент підвіски, без яких спроба Дрогомирецького завоювати перший для себе титул стояла б під сумнівом.

І тут не можна не нагадати, що на 2-му етапі, коли після кваліфікації на «Фієсті» Євтушенко «полетіла» кермова тяга, саме Ігор позичив своєму на той момент головному супернику деталь.

За що Андрій «віддячив» його боротьбою, що тривала більшу частину гонки, яка в результаті закінчилася якраз на користь Євтушенко …

Напевно, тут не потрібні коментарі. Хіба що дозволимо собі один.

Будучи не тільки пілотом і «капітаном» своєї команди, але й Промоутером Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, Ігор Скуз дійсно забезпечив всіма можливими йому способами, щоб доля титулу, за який він так несамовито боровся останні два роки, зважилася виключно на трасі … між двома його суперниками!

Так, сам Ігор вибув із боротьби за заповітний титул. Причому другий рік поспіль і знову через суцільні відмов техніки і знову, як й в більшості інших випадків, впевнене лідируючи в гонці! … Однак інтрига перед Фіналом UTC від цього меншою не стала!

І тут в силу вступила та сама хитра автоспортивна арифметика з коефіцієнтом 1,5 на заключному етапі «перемножена» на формулу «4-1».

Як вже було сказано, якщо відкинути по одному гіршому показнику з минулих трьох етапів рахунок Дрогомирецький-Євтушенко становив 40-35. Плюс із 27 очками з 33 (що були «на кону»), нехай і тільки математично, але шанси на титул зберігав й Олег Скуз. В реалії варіантів тут було чимало.

Наприклад, за перемоги на Фіналі UTC ще когось третього, при фініші Дрогомирецького другим й Євтушенко третім, саме Андрій ставав би Чемпіоном з перевагою всього пів очка!

У разі перемоги самого Володимира, другого місця Євтушенко, який приносив на Фіналі UTC 22,5 очка було б недостатньо. У такому випадку їхній рахунок виходив би 62,5 проти 65. АЛЕ.

Збери при цьому Андрій бонусні бали за «поул» і найшвидше коло в гонці, які також перемножуємо на підвищувальний коефіцієнт 1,5, то при перемозі Дрогомирецького і другому місці Євтушенко теж з перевагою всього в пів очка Чемпіоном України вп’яте ставав би якраз Андрій.

Але, судячи з усього, його суперник все ж був налаштований більш рішуче.

Хто попереду …

Вже на тренуванні Володимир не просто стає найшвидшим. Показуючи 1 хв 47,783 с, він перевершує час свого ж «поула» напередодні, причому на пів секунди, лише трохи не дотягаючи до кращого кола Ігоря Скуза в суботній гонці. Олег Скуз з Євтушенко вранці явно «нікуди не поспішали», відставши від Дрогомирецького на 5 і 7 секунд відповідно. Однак у кваліфікації всі вони, включаючи і самого Володимира, передбачувано мобілізуються.

На своїй першій же серії «швидких кіл» Дрогомирецький ще більше прискорюється, скидаючи секунду зі свого «поула» напередодні! Він показує 1 хв 47,301 с, при цьому намагається ще більше прискоритися. Однак це у Володимира не виходить, так само як і у Євтушенко.

Андрій на самому початку показує 1 хв 47,748 с, і під завісу кваліфікації їде ще на одну спробу, але поступається самому собі, причому лише 0,003 секунди!

Євтушенко залишається другим, причому в 0,447 секундах від кращого часу, тоді як Олег Скуз третій, але вже на три секунди повільніше «поула». Головне тут було інше.

Забравши «поул», з ним Дрогомирецький заробляє ті самі 1,5 очка, тим самим, позбавляючи Євтушенко шансу на титул при його фініші на 2-му місці.

Тепер все було більш ніж просто – хто переможе, той і стає Чемпіоном України.

Цього разу Дрогомирецький впевнено бере старт, тоді як Євтушенко навпаки забарився і його зміг випередити Олег Скуз.

Проте, як потім після фінішу сказав сам Олег, усвідомлюючи, що він не зможе підтримувати швидкість двох лідерів, він не став стримувати Євтушенко, практично відразу, через пару поворотів, пропустивши Андрія вперед.

Тим самим, Олег, як і його молодший брат, по-джентльменські вирішив, що титул повинен вирішуватися тільки в чесній боротьбі! Правда, не будемо гріха таїти, не всі так вчинили.

На середині гонки будучи «коловим» один із пілотів «Турінгу», нехай і недовго, але, як то кажуть, «притримав» Євтушенко, тим самим, допомагаючи лідеру …

А досить поглянути на «роздруківку» гонки, щоб зрозуміти, наскільки «на межі» вона була, особливо для Євтушенко. Якщо відкинути перше та останнє з 17 кіл, з решти 15 – 11 Андрій пройшов незмінно в ритмі 1 хв 47 секунд!

Так, як такої прямої боротьби за перемогу з обгонами цього дня не відбулося, проте протистояння двох претендентів на титул перетворилося на таку ж напружену дуель нервів, де обидва йшли майже всю гонку на межі.

В результаті Володимиру все ж вдається трохи відірватися від суперника, випередивши його на фініші на 5 секунд. При цьому з точки зору кращого кола в гонці різниця між ними склала лише 0,094 секунди, але найшвидше все ж залишилось за Дрогомирецьким – 1 хв 47,044 с, яке стало кращим за весь цей вікенд!

… той і Чемпіон!

З цим переможним фінішем Дрогомирецький завойовує і титул, який стає його першим за три повних роки виступів не тільки в кільцевих гонках, але й в автоспорті в цілому. При цьому «поваленими» ним виявилися два багаторазових Чемпіона України: один із найдосвідченіших на сьогодні в «кільці» 5-кратний Ігор Скуз та 4-кратний Андрій Євтушенко, який, як й Володимир, прийшов в «кільце» не маючи абсолютно жодного автоспортивного досвіду наприкінці 2010-го року …

Перемогти за підсумками року не лише одного реального суперника, а одразу двох, та ще й багаторазових Чемпіонів України, дійсно «дорогого коштує»!

Тому радість Володимира після фінішу недільної гонки, як то кажуть, не знала меж. І це було більш ніж виправдано і заслужено.

Не можна не відзначити й те, що разом з двома претендентами на титул, третім у неділю на подіум GT Open піднявся Максим Баклушін, якого теж напевно переповнювали чималі емоції.

Адже для пілота з Хмельницького, який раніше також не мав жодного автоспортивного досвіду, цей подіум став першим у житті та це всього на його третій старт!

Справедливості заради тут потрібно відзначити, що даний подіум новачка став можливий завдяки невдачі Олега Скуза, що йшов до цього третім.

Після пари кіл він не зміг «розминутися» з вкрай підступним ретардером і пошкодив фронт своєї «Фієсти».

Після польового ремонту на піт-стопі Олег зміг повернутися на трасу і закінчити ще кілька кіл, щоб бути класифікованим у гонці. Це означало 4-е місце і, з урахуванням підвищуючого коефіцієнта 1,5 – 15 балів.

А саме цей фактор, так само як й та сама горезвісна формула з вирахуванням гіршого результату зіграли чималу роль в підсумкових підрахунках.

Дрогомирецький, який до цього моменту явно вже встиг «забути всі образи», дякував зі сцени всім, хто йому допомагав на цьому спортивному шляху, включаючи і самого Ігоря Скуза, заробив на Фіналі UTC можливий максимум в 33 очка.

Тим самим підсумкова сума Володимира склала 69 балів проти … 77,5 у Євтушенко. Однак за вирахуванням одного гіршого результату, яким для Андрія так й залишилося друге місце, їхні «підсумкові результати» склали 68 проти 62,5.

Тут можна нескінченно сперечатися, яка з систем визначення підсумкових результатів більш справедлива. Можна згадувати про те, що від «результатів» в тій же Формулі 1 відмовилися кілька десятків років тому, так само як й вона зникла і у всіх інших топових видах гонок.

Проте, на регіональних рівнях і зовсім недавно в тому ж Чемпіонаті Європи з ралі, вона залишалася, а десь залишається і понині. Головне тут одне – «спорт не знає умовного способу», так само як «правила для всіх однакові», вже в автоспорті так точно …

З його черговою відмовою техніки Ігор Скуз закінчив рік тільки п’ятим, «пропустивши» вперед рідного брата і Максима Баклушина, який зміг закінчити свій дебютний сезон в кроці від підсумкового подіуму GT Open.

На рахунку Ігоря виявилося 29 очок, проти 34 у Максима і 42 у Олега, причому у випадку зі старшим із братів Скузів, який стабільно фінішував на всіх чотирьох етапах, його підсумкова сума в реалії склала 52 очка …

 

***

Ось такою, зовсім неймовірною вийшла розв’язка в долі, так би мовити, найголовнішого титулу. Однак в Одесі визначалися ще два чемпіонства. Плюс ці дві гонки досить своєрідно вплинули на підсумкову розстановку сил в заліку «Супер Турінг». Але про це в наступній частині нашої розгорненої розповіді про одеський вояж українських кільцевиків.

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Юлія Кондратенко

Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: Приймає Одеса або неймовірна доля титулу (Частина 1)

Для початку потрібно сказати, що нинішній Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC зважаючи на викликану пандемією багатомісячну карантинну перерву, а також деякі непорозуміння між його Промоутером й керівництвом Автодрому «Чайка», був скорочений із запланованих п’яти етапів до чотирьох.

Перші два прийняла «Чайка», тоді як «друга половина» і одночасно розв’язка головного кільцевого серіалу країни пройшла на тимчасовій трасі, розташованій на 6-му кілометрі Овідіопольської дороги.

Так, це не міська траса біля «Автовокзалу», яка прийняла «Гран-Прі Одеси-2010», що була, мабуть, найбільш видовищною і пам’ятною гонкою в сучасній історії українського «кільця».

Проте, даний відрізок дороги, вже приймав Чемпіонат України з кільцевих гонок у 2013-му році, кинув свій певний виклик та точно відрізняється від «Чайки».

Головна особливість цієї траси – дві довгих прямих, де на перше місце виходить не тільки сама потужність двигуна, але ще й передавальне число «головної пари» в трансмісії.

Більш того, в порівнянні з конфігурацією цієї траси 2013 року, цього разу на ній зник один із ретардерів, тим самим ще більше збільшивши протяжність однієї з прямих.

Ті, хто «вгадав» із «головною парою», виявлялися «в дамках», а ті, хто приїхав в Одесу не підготовленим (або необізнаним), в авральному порядку в ніч із п’ятниці на суботу міняли ці самі шестерінки … Це якщо вони у них були в розпорядженні. Як завжди, про все по порядку.

Незважаючи на…

Головним питанням і навіть побоюваннями було не саме місце проведення одеських гонок, а наповнення їхньої стартової решітки. Очевидно, що непроста ситуація в світі в цілому, й в Україні зокрема, не могла не позначитися на кільцевому пелотоні цього року. На жаль, але будь то кубкові гонки або етапи Чемпіонату України, цього сезону вони не збирали більше 13 учасників! Проте, перелік допущених на 3-й етап нарахував 16 машин, що стало рекордом для нинішнього сезону.

І, це не дивлячись на те, що цієї ж суботи на Автодромі «Чайка» проходив Фінал Кубка України з кільцевих гонок!

Так, частина пілотів, хто виступали протягом цього сезону «на два фронти», вважали за краще залишитися в Києві. Наприклад, Антон Поляничко з Павлом Мар’яненко або всі пілоти Super Touring-a. Хоча під «всі» тут мається на увазі лише двоє – Олег Сокирба і Костянтин Гуцул – які не пропустили до цього жодної кільцевої гонки.

Тут варто зробити застереження, що їм обом було зовсім «не лінь» їхати в Одесу, а просто не було жодного сенсу.

При малій кількості учасників, «Супер Турінг» все одно вважався б офіційно як клас, що не відбувся за підсумками року і переможець в ньому не отримував би того самого заповітного звання Чемпіона України. Тим більше, що в рамках Кубка України він виявився більш наповненим і тут за підсумками року хоча б переможець «Супер Туринга» повинен буде отримати відповідне визнання на офіційній церемонії нагородження наприкінці року …

Питання в двох інших заліках Чемпіонату України.

Якщо в тому ж Кубку України клас Touring до фінального етапу зібрав понад 10 учасників, то за два етапи ЧУ цей залік, так само як й GT Open, набрав лише по сім пілотів. Згідно правил, це означало, що й в них офіційно Чемпіонат ризикував не відбутися!

Однак цілий десант із Києва, що складався з декількох «старих-нових» осіб, плюс місцеві пілоти виправили цю ситуацію.

Так до семи «завсідників» кільця приєдналися п’ятеро одеситів, плюс на заключні раунди «кільця» приїхав дебютант 2-го етапу ЧУ Максим Баклушин із Хмельницького, який виступає на більш серйозно доведеній «вісімці» в заліку GT Open.

Також на «вісімці» Олексія Дьяченко виїхав Сергій Бородін, що зрідка стартує останніми роками, і ще одним «новим старим» обличчям «Турінгу» став Віталій Телятников, який має невеликий досвід кільцевих гонок.

Після однорічного перерви, він стартував на добре знайомій багатьом уболівальникам Lada Priora, котру побудував Микола «Мікі» Шабазов, який на жаль пішов від нас кілька років тому. До речі, на ній останні пару років виступав ще й Сергій Россоха.

При цьому на стареньку «вісімку» Бородіна сів абсолютно новий пілот як для великого «кільця» – Дмитро Частоколян, який свого часу займався картингом.

Таким чином, вже з суботньої гонкою залік «Турінг» нарахував 11 стартерів, що означало гарантований чемпіонський титул його переможцю.

У GT Open заявився одесит В’ячеслав Стаммо на важко уявленій для кільця KIA, плюс тут вперше за кілька років за кермом Ford Fiesta виїхав Андрій Скуз – син Олега і племінник Ігоря.

Однак це означало тільки 9 учасників протягом сезону й тут все ще не вистачало одного для кворуму з 10 стартерів.

Днем по тому ця проблема була вирішена завдяки одному з «господарів».

Дмитро Шведченко, що виступав на скромній «вісімці», офіційно перезаявився з «Турінгу» в старший залік …

Таким чином, завдяки «груп підтримки» з Києва, включаючи Бородіна і Частоколяна, що є друзями Вадима Конончука, і Андрія Скуза, плюс кількох місцевих пілотів, два з трьох класів Чемпіонату України в цей непростий рік офіційно відбулися.

Але, залишимо всі ці формальності, адже інтриги тут вистачало «з головою», особливо в заліку GT Open.

Зав’язка №1

Відразу потрібно сказати, що більшість «гостей» приїхало до Одеси заздалегідь і організатори надали в їхнє розпорядження трасу для тренувань на всю п’ятницю! Тому після цього обидва етапи проходили «як під копірку» з усього одним 30-хвилинним тренуванням. Потім слідувала рознесена на дві частини кваліфікація і, власне одна об’єднана гонка, що в обидва дні стартувала о 13.30.

Благо, хоча в суботу і було похмуро, а вночі і зовсім пройшов дощ, гонки пройшли по сухому покриттю, що не додало гостроти до долі пілотів, багатьом з яких з огляду на таке турнірне становища і так було про що хвилюватися.

В першу чергу це стосувалося лідерів заліку GT Open, де після двох етапів склалася неймовірно інтригуюча картина.

Після перемог у кожного з них, Андрій Євтушенко з Володимиром Дрогомирецьким приїхали до Одеси з 35 очками «на брата». При цьому на рахунку в, по ідеї, головного фаворита – Ігоря Скуза – через чергові відмови техніки налічувалося всього 13 балів!

5-кратного Чемпіона України випереджав і його старший брат Олег із 25 очками.

Разом із тим, з урахуванням того, що на Фіналі ЧУ UTC зароблені очки перемножуються на підвищувальний коефіцієнт 1,5 – за два «виїзних» етапи один пілот міг заробити максимум 55 очок!

Плюс не можна забувати про так званий «підсумковий результат», який вираховувався з відкиданням одного гіршого показника для кожного з пілотів за формулою «4-1».

Всі ці обставини робили результат нинішнього Чемпіонату України з кільцевих гонка абсолютно непередбачуваними! Наприклад, той же Ігор Скуз зберігав більш ніж реальні шанси на черговий чемпіонський титул.

Саме він і показує кращий час на першому тренуванні – 1 хв 48,613 с.

Другий, в 0,7 секундах позаду, залишається за Дрогомирецьким, тоді як Андрій Євтушенко явно не форсував події, відставши вранці більш ніж на 6 секунд.

Настає час кваліфікації і тут на самому початку «вистрілює» Володимир – 1 хв 48,138 с. Причому він намагається прискоритися, виїжджаючи ще двічі на «швидкі кола», проте перевершити свій же перший час Дрогомирецький так й не зможе.

Аналогічно на своєму першому ж швидкому колі Ігор Скуз показує 1 хв 48,385 с, після чого їде ще серію з кількох «летючих кіл», але так і не поліпшується, в результаті поступаючись «поулу» 0,247 секунди.

А ці спроби Ігоря перевершити час були подвійно не позбавлені сенсу.

В цей же час Євтушенко видає серію з кількох швидких кіл, де його краще в результаті поступається показнику Скуза лише 0,026 секунди!

Олег Скуз поступається «поулу» півтори секунди. При цьому тільки позаду цього квартету заліку GT Open залишається кращий із представників «Супер Туринга», ким став Ігор Балазюк, який виступав на Honda S2000 за деякими даними із двигуном під 400 к.с.! … Але про цей залік ми розповімо пізніше.

Зрозуміло, що Баклушин на своїй «вісімці», так само як і Стаммо, не могли скласти конкуренцію пілотам на «Фієстах» замкнувши кваліфікаційні протоколи GT Open.

А ось Андрію Скузу почало не щастити від самого початку.

Після 4-го часу на тренуванні на його «Фієсті» виникають технічні проблеми, які переслідували його цілий день і він навіть не зміг кваліфікуватися. З таким стартовим «розкладом» всі затамували подих і це хвилювання виявилося більш ніж виправданим!

Вирішальний старт!

Старт 3-го етапу, як й личить вирішальним раундам, дійсно виявився «чемпіонським». Він видався вкрай напруженим, де не обійшлося без сутички і деяких … охарактеризуємо їх як – подальших розбіжностей.

На згаслі вогні Ігор реагує краще і вони з Дрогомирецьким проходять практично всю довжелезну пряму, а потім і перший поворот буквально пліч-о-пліч! Другий теж, однак на виході з нього між ними все ж відбувається контакт, а потім і зіткнення!

Після нього «Фієста» Дрогомирецького отримала пошкодження передньої підвіски й в неконтрольованому русі перетинає полотно та в неї дивом не врізається Євтушенко, що йшов по п’ятах.

Власне, все це більш ніж відмінно видно з он-боард камери на машині Андрія.

Вже після фінішу це зіткнення привело до чималої конфронтації між двома «дуелянтами».

Обидва бачили причини сформованого інциденту по-своєму, але, на щастя, хоча градус з’ясування відносин розжарився було до межі, в результаті все обійшлося тільки словесною перепалкою. А розвиток всієї цієї ситуації й зовсім мало несподівану розв’язку!

Але про це в другій частині нашого докладної розповіді про дійсно неймовірну розв’язку долі цього титулу.

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Юлія Кондратенко




Pin It on Pinterest