Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: Приймає Одеса або неймовірна доля титулу (Частина 1)

Для початку потрібно сказати, що нинішній Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC зважаючи на викликану пандемією багатомісячну карантинну перерву, а також деякі непорозуміння між його Промоутером й керівництвом Автодрому «Чайка», був скорочений із запланованих п’яти етапів до чотирьох.

Перші два прийняла «Чайка», тоді як «друга половина» і одночасно розв’язка головного кільцевого серіалу країни пройшла на тимчасовій трасі, розташованій на 6-му кілометрі Овідіопольської дороги.

Так, це не міська траса біля «Автовокзалу», яка прийняла «Гран-Прі Одеси-2010», що була, мабуть, найбільш видовищною і пам’ятною гонкою в сучасній історії українського «кільця».

Проте, даний відрізок дороги, вже приймав Чемпіонат України з кільцевих гонок у 2013-му році, кинув свій певний виклик та точно відрізняється від «Чайки».

Головна особливість цієї траси – дві довгих прямих, де на перше місце виходить не тільки сама потужність двигуна, але ще й передавальне число «головної пари» в трансмісії.

Більш того, в порівнянні з конфігурацією цієї траси 2013 року, цього разу на ній зник один із ретардерів, тим самим ще більше збільшивши протяжність однієї з прямих.

Ті, хто «вгадав» із «головною парою», виявлялися «в дамках», а ті, хто приїхав в Одесу не підготовленим (або необізнаним), в авральному порядку в ніч із п’ятниці на суботу міняли ці самі шестерінки … Це якщо вони у них були в розпорядженні. Як завжди, про все по порядку.

Незважаючи на…

Головним питанням і навіть побоюваннями було не саме місце проведення одеських гонок, а наповнення їхньої стартової решітки. Очевидно, що непроста ситуація в світі в цілому, й в Україні зокрема, не могла не позначитися на кільцевому пелотоні цього року. На жаль, але будь то кубкові гонки або етапи Чемпіонату України, цього сезону вони не збирали більше 13 учасників! Проте, перелік допущених на 3-й етап нарахував 16 машин, що стало рекордом для нинішнього сезону.

І, це не дивлячись на те, що цієї ж суботи на Автодромі «Чайка» проходив Фінал Кубка України з кільцевих гонок!

Так, частина пілотів, хто виступали протягом цього сезону «на два фронти», вважали за краще залишитися в Києві. Наприклад, Антон Поляничко з Павлом Мар’яненко або всі пілоти Super Touring-a. Хоча під «всі» тут мається на увазі лише двоє – Олег Сокирба і Костянтин Гуцул – які не пропустили до цього жодної кільцевої гонки.

Тут варто зробити застереження, що їм обом було зовсім «не лінь» їхати в Одесу, а просто не було жодного сенсу.

При малій кількості учасників, «Супер Турінг» все одно вважався б офіційно як клас, що не відбувся за підсумками року і переможець в ньому не отримував би того самого заповітного звання Чемпіона України. Тим більше, що в рамках Кубка України він виявився більш наповненим і тут за підсумками року хоча б переможець «Супер Туринга» повинен буде отримати відповідне визнання на офіційній церемонії нагородження наприкінці року …

Питання в двох інших заліках Чемпіонату України.

Якщо в тому ж Кубку України клас Touring до фінального етапу зібрав понад 10 учасників, то за два етапи ЧУ цей залік, так само як й GT Open, набрав лише по сім пілотів. Згідно правил, це означало, що й в них офіційно Чемпіонат ризикував не відбутися!

Однак цілий десант із Києва, що складався з декількох «старих-нових» осіб, плюс місцеві пілоти виправили цю ситуацію.

Так до семи «завсідників» кільця приєдналися п’ятеро одеситів, плюс на заключні раунди «кільця» приїхав дебютант 2-го етапу ЧУ Максим Баклушин із Хмельницького, який виступає на більш серйозно доведеній «вісімці» в заліку GT Open.

Також на «вісімці» Олексія Дьяченко виїхав Сергій Бородін, що зрідка стартує останніми роками, і ще одним «новим старим» обличчям «Турінгу» став Віталій Телятников, який має невеликий досвід кільцевих гонок.

Після однорічного перерви, він стартував на добре знайомій багатьом уболівальникам Lada Priora, котру побудував Микола «Мікі» Шабазов, який на жаль пішов від нас кілька років тому. До речі, на ній останні пару років виступав ще й Сергій Россоха.

При цьому на стареньку «вісімку» Бородіна сів абсолютно новий пілот як для великого «кільця» – Дмитро Частоколян, який свого часу займався картингом.

Таким чином, вже з суботньої гонкою залік «Турінг» нарахував 11 стартерів, що означало гарантований чемпіонський титул його переможцю.

У GT Open заявився одесит В’ячеслав Стаммо на важко уявленій для кільця KIA, плюс тут вперше за кілька років за кермом Ford Fiesta виїхав Андрій Скуз – син Олега і племінник Ігоря.

Однак це означало тільки 9 учасників протягом сезону й тут все ще не вистачало одного для кворуму з 10 стартерів.

Днем по тому ця проблема була вирішена завдяки одному з «господарів».

Дмитро Шведченко, що виступав на скромній «вісімці», офіційно перезаявився з «Турінгу» в старший залік …

Таким чином, завдяки «груп підтримки» з Києва, включаючи Бородіна і Частоколяна, що є друзями Вадима Конончука, і Андрія Скуза, плюс кількох місцевих пілотів, два з трьох класів Чемпіонату України в цей непростий рік офіційно відбулися.

Але, залишимо всі ці формальності, адже інтриги тут вистачало «з головою», особливо в заліку GT Open.

Зав’язка №1

Відразу потрібно сказати, що більшість «гостей» приїхало до Одеси заздалегідь і організатори надали в їхнє розпорядження трасу для тренувань на всю п’ятницю! Тому після цього обидва етапи проходили «як під копірку» з усього одним 30-хвилинним тренуванням. Потім слідувала рознесена на дві частини кваліфікація і, власне одна об’єднана гонка, що в обидва дні стартувала о 13.30.

Благо, хоча в суботу і було похмуро, а вночі і зовсім пройшов дощ, гонки пройшли по сухому покриттю, що не додало гостроти до долі пілотів, багатьом з яких з огляду на таке турнірне становища і так було про що хвилюватися.

В першу чергу це стосувалося лідерів заліку GT Open, де після двох етапів склалася неймовірно інтригуюча картина.

Після перемог у кожного з них, Андрій Євтушенко з Володимиром Дрогомирецьким приїхали до Одеси з 35 очками «на брата». При цьому на рахунку в, по ідеї, головного фаворита – Ігоря Скуза – через чергові відмови техніки налічувалося всього 13 балів!

5-кратного Чемпіона України випереджав і його старший брат Олег із 25 очками.

Разом із тим, з урахуванням того, що на Фіналі ЧУ UTC зароблені очки перемножуються на підвищувальний коефіцієнт 1,5 – за два «виїзних» етапи один пілот міг заробити максимум 55 очок!

Плюс не можна забувати про так званий «підсумковий результат», який вираховувався з відкиданням одного гіршого показника для кожного з пілотів за формулою «4-1».

Всі ці обставини робили результат нинішнього Чемпіонату України з кільцевих гонка абсолютно непередбачуваними! Наприклад, той же Ігор Скуз зберігав більш ніж реальні шанси на черговий чемпіонський титул.

Саме він і показує кращий час на першому тренуванні – 1 хв 48,613 с.

Другий, в 0,7 секундах позаду, залишається за Дрогомирецьким, тоді як Андрій Євтушенко явно не форсував події, відставши вранці більш ніж на 6 секунд.

Настає час кваліфікації і тут на самому початку «вистрілює» Володимир – 1 хв 48,138 с. Причому він намагається прискоритися, виїжджаючи ще двічі на «швидкі кола», проте перевершити свій же перший час Дрогомирецький так й не зможе.

Аналогічно на своєму першому ж швидкому колі Ігор Скуз показує 1 хв 48,385 с, після чого їде ще серію з кількох «летючих кіл», але так і не поліпшується, в результаті поступаючись «поулу» 0,247 секунди.

А ці спроби Ігоря перевершити час були подвійно не позбавлені сенсу.

В цей же час Євтушенко видає серію з кількох швидких кіл, де його краще в результаті поступається показнику Скуза лише 0,026 секунди!

Олег Скуз поступається «поулу» півтори секунди. При цьому тільки позаду цього квартету заліку GT Open залишається кращий із представників «Супер Туринга», ким став Ігор Балазюк, який виступав на Honda S2000 за деякими даними із двигуном під 400 к.с.! … Але про цей залік ми розповімо пізніше.

Зрозуміло, що Баклушин на своїй «вісімці», так само як і Стаммо, не могли скласти конкуренцію пілотам на «Фієстах» замкнувши кваліфікаційні протоколи GT Open.

А ось Андрію Скузу почало не щастити від самого початку.

Після 4-го часу на тренуванні на його «Фієсті» виникають технічні проблеми, які переслідували його цілий день і він навіть не зміг кваліфікуватися. З таким стартовим «розкладом» всі затамували подих і це хвилювання виявилося більш ніж виправданим!

Вирішальний старт!

Старт 3-го етапу, як й личить вирішальним раундам, дійсно виявився «чемпіонським». Він видався вкрай напруженим, де не обійшлося без сутички і деяких … охарактеризуємо їх як – подальших розбіжностей.

На згаслі вогні Ігор реагує краще і вони з Дрогомирецьким проходять практично всю довжелезну пряму, а потім і перший поворот буквально пліч-о-пліч! Другий теж, однак на виході з нього між ними все ж відбувається контакт, а потім і зіткнення!

Після нього «Фієста» Дрогомирецького отримала пошкодження передньої підвіски й в неконтрольованому русі перетинає полотно та в неї дивом не врізається Євтушенко, що йшов по п’ятах.

Власне, все це більш ніж відмінно видно з он-боард камери на машині Андрія.

Вже після фінішу це зіткнення привело до чималої конфронтації між двома «дуелянтами».

Обидва бачили причини сформованого інциденту по-своєму, але, на щастя, хоча градус з’ясування відносин розжарився було до межі, в результаті все обійшлося тільки словесною перепалкою. А розвиток всієї цієї ситуації й зовсім мало несподівану розв’язку!

Але про це в другій частині нашого докладної розповіді про дійсно неймовірну розв’язку долі цього титулу.

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Юлія Кондратенко




Pin It on Pinterest