Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: Приймає Одеса або неймовірна доля титулу! (Частина 2)

Автор: В'ячеслав Щербина | 16 Жов, 2020

Як й належить канонам драматургії, ми навмисно зупинилися в нашій розповіді про заключні етапи Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC на самому «апексі». Тим більше, що після нього дії, як на трасі, так й за її межами мали абсолютно неймовірний поворот.

Старт 3-го етапу Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC виявився в чомусь нокаутуючим, принаймні, для одного з трьох основних претендентів на чемпіонський титул у заліку GT Open.

Природно, після фінішу між «спаринг-партнерами» виникла словесна перепалка. Також полярно розділилися й думки пілотів-кільцевиків на цей інцидент. Хтось із них на 100% покладає провину на Ігоря, а інші з точністю до навпаки – на Володимира. І ситуація дійсно неоднозначна.

Зіткнення року ?!

З одного боку за неписаними законами, які існували протягом десятиліть в автоспорті, вся відповідальність за будь-який контакт лягала на пілота, який намагався випередити суперника по зовнішній траєкторії. Тобто, в даному випадку на Дрогомирецького.

Однак ми живемо на порозі третього десятиліття 21-го століття і «правила бою», будь то Формула 1 або українське «кільце», були серйозно вдосконалені. Нехай деяким «пуристам» це й не подобається, але вони існують й повинні поширюватися на всіх.

Так, згідно з «Правилами поведінки пілота на трасі», пілот, якого обганяють, зобов’язаний залишати місце супернику на ширину автомобіля, при цьому йому заборонено змінювати траєкторію й він зобов’язаний рухатися паралельним курсом, поки обгін не буде завершеним.

Далі. Якщо контакт відбувається з задньою частиною машини при обгоні, вся вина лягає на атакуючу сторону. І навпаки. Якщо контакт відбувається «в базі» за середньою стійкою атакованого автомобіля, то вина вже «перекладається» на того, хто обороняється. Іншими словами – він міняв траєкторію.

Але, всі ці слова прості й зрозумілі на папері, а він, як відомо – стерпить усе. У реальному ж житті, як кажуть все в тій же Одесі – «Можливі варіанти!»

Спочатку видно, що Скуз однозначно залишає місце супернику зовні. Більш того, на якийсь момент фронт «Фієсти» Дрогомирецького вже почав виходити вперед! Однак у подальшому Ігор все ж починає зміщуватися в його сторону.

Далі між ними відбувається перше черкання і воно припадає на пасажирські двері машини Ігоря, тобто – в базі.

За правилами це означає, що провина мала б лягти якраз на сторону оборони – Скуза.

Наскільки він «витісняв» суперника в цей момент – кожен може вирішувати за «скрінами» та двома відео, особливо онбоард із машини Євтушенко, котрий йшов «по п’ятах» за дуелянтами.

Після цього першого контакту машину Ігоря починає «ставити», він відловлює її, але при цьому відбувається ще один контакт, де пошкоджується задній правий колісний диск і підвіска машини Ігоря.

Однак в «сухому залишку» у програші залишається Дрогомирецький, чия передня ліва підвіска отримує куди більш серйозні пошкодження, які призводять до його сходу.

Взагалі-то, все це могло закінчитися дуже плачевно як для одного, так й для іншого, та й для Євтушенко, який дивом зміг уникнути контакту з вже неконтрольованою машиною Дрогомирецького … Але, на щастя, дуелянти роз’їхалися, вірніше – Володимир зійшов, тоді як Скуз продовжив гонку.

Коментарі одних учасників на цей інцидент звучать категорично – «Ігор вибив суперника», або більш м’яко – «Видавлював його». Інші з подивом вигукують – «Що там взагалі робив Дрогомирецький?» І тут можна поглянути ширше.

Є інше логічне питання про такі маневри зі спробою обгону по зовнішньому, яким останніми роками задаються і фанати, і коментатори, і експерти, і самі пілоти по всьому автоспортивному світу. Це в тому випадку, якщо вони не вдалися!

Якщо маневр виявляється успішним, то, природно – питань не виникає – тільки захоплення сміливістю атакуючого пілота.

Якщо не брати до уваги овали, раніше обгони по зовнішньому радіусу траплялися, але мало не раз на декаду. Сьогодні ж вони стали якщо не нормою, то частим явищем. І питання в зв’язку з цим дійсно просте й банальне – «Спробував би атакувати пілот по зовнішній, якби на виході з повороту була бетонна стіна або хоча б металевий відбійник ?!» Швидше за все, він перестрахувався б, «відпустив» суперника і спробував би в наступному повороті.

Однак на сучасних трасах, так само як і в даному випадку на тимчасовій під Одесою, відбійників немає …

І таких випадків в сучасному автоспорті відбувається майже щодня, не потрібно «далеко ходити» і можна згадати два дещо схожих інциденти у Ф1 між Люїсом Хемілтоном та Алексом Албоном.

та

Більш того, з якоїсь іронії, цього ж вікенду, коли проходили гонки в Одесі, в Сочі у гонці підтримки Формули 2 сталася по суті точно така ж аварія!

У ній так само один пілот намагався випередити іншого по зовнішньому радіусу і, найдивовижніше – практично в такому ж затяжному лівому повороті!

Але там йшлося про «відкриті колеса», що загрожує набагато більшими плачевними наслідками.

На щастя колеса болідів суперників зчепилися не настільки, щоб в буквальному значенні слова злетіти, однак обидві «формули» все ж вилетіли з траси, зарившись в пластикових бар’єрах, після чого одна з них загорілася!

«Хейло» зробило свою справу, пілоти абсолютно не постраждали і … головне для нас – ніхто не був покараний! Вердикт суддів – гоночний інцидент.

Фініш і не тільки цього року!

Так само сталося й в Одесі, де у суддівства не виникло питань до жодного з пілотів. І хоча у «постраждалої сторони» було чимало претензій, в результаті з тих чи інших причин жодних протестів з боку команди Володимира Дрогомирецького написано не було.

Найцікавіше, що, незважаючи на всі отримані пошкодження задньої підвіски, Ігор Скуз не просто продовжує гонку, але й примудряється показати найкращий час в ній – 1 хв 47,501 с!

Він спокійно йде у відрив від Андрія Євтушенка, який в підсумку за цим показником поступився лідеру майже 0,4 секунди.

Андрій теж провів всю гонку на «гордій самоті», оскільки Олег Скуз, який йшов третім, не міг наблизитися до нього.

Здавалося, що все так й закінчиться, але менш ніж за два кола до фінішу за «Фієсті» Ігоря починає з’являтися характерний зрадницький сизий дим!

Пілот скидає швидкість, йдучи на трьох циліндрах.

Зрозуміло, що його швидкість впала й цим не оминув скористатися Євтушенко, однак Ігор все ще залишався другим.

Але на виході з у прямому сенсі слова найостаннішого повороту всієї гонки двигун Скуза остаточно завмирає!

Проте, пілот встигає перейти на нейтральну передачу і починає штовхати власноруч автомобіль до фінішу!

Зі зрозумілих причин Олег Скуз зупиняється і чекає, поки його молодший брат зробить цей справжній спортивний подвиг.

Історія світового автоспорту знає подібні випадки перетину фінішної межі, але вони поодинокі і унікальні!

Кадри Найджела Менселла 1984 го року в Далласі або Алана Проста в Німеччині 86-го є перлинами історії Формули 1.

Більш того, після таких випадків у багатьох серіях прописано, що машина повинна перетинати фінішну лінію виключно за рахунок виключно власного двигуна, аби не піддавати плотів таким випробуванням! …

При цьому не можна не відзначити грамотність ветерана в особі Олега Скуза.

Наприклад, хтось запитає – адже він міг допомогти рідному брату і підштовхнути його машину в задній бампер ?! Міг, однак, така дія класифікувався б як стороння допомога і тоді за правилами Ігор позбувся б усіх зароблених балів!

А так він фінішував другим, заробивши 16 очок (включаючи один бонусний за найшвидше коло в гонці) все ще зберігаючи шанси на чемпіонський титул.

Таким чином, разом з його несподіваною перемогою, після 3-го етапу на рахунку Євтушенко накопичилося 55 очок, проти 37 у Олега Скуза, 36 у Дрогомирецького і 29 у Ігоря.

Однак на кону залишалися ще 33 бали Фіналу UТС і фактор формули «4-1». А якраз відповідно до неї турнірна ситуація складалася дещо іншою.

В реалії «актив» Євтушенко, у якого найгіршим з трьох етапів було друге місце, становив лише 40 очок, проти 35 у Дрогомирецького, 27 у Олега Скуза і 28 у Ігоря.

Іншими словами абсолютно нічого не було вирішено, скоріше навпаки! Проте, на жаль, не для Ігоря.

Поки він насолоджувався більш ніж заслуженим шампанським на подіумі, механіками «Майстер Карт рейсинг тім» був встановлений невтішний вердикт – двигун не підлягає відновленню!

Так, по ідеї Ігор міг і мав повні формальні права заявитися на 4-й етап на автомобілі свого брата і спробувати поборотися за такий бажаний їм шостий чемпіонський титул. Однак як він сам сказав ввечері після тієї гонки: «Це не наш метод, і так буде зовсім не етично!» Але навіть не це було головним!

Зав’язка №2

Після того як вони з Дрогомирецькима мало не дійшли до рукоприкладства, «випустивши пар», Скуз сам підійшов до суперника і подав йому руку, запропонувавши хоча й залишитися при своїх думках, але залишити події на трасі позаду. Після чого запитав суперника … що йому потрібно з запчастин! І не просто поцікавився з цікавості.

Ігор надав Володимиру передній амортизатор і ще один елемент підвіски, без яких спроба Дрогомирецького завоювати перший для себе титул стояла б під сумнівом.

І тут не можна не нагадати, що на 2-му етапі, коли після кваліфікації на «Фієсті» Євтушенко «полетіла» кермова тяга, саме Ігор позичив своєму на той момент головному супернику деталь.

За що Андрій «віддячив» його боротьбою, що тривала більшу частину гонки, яка в результаті закінчилася якраз на користь Євтушенко …

Напевно, тут не потрібні коментарі. Хіба що дозволимо собі один.

Будучи не тільки пілотом і «капітаном» своєї команди, але й Промоутером Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, Ігор Скуз дійсно забезпечив всіма можливими йому способами, щоб доля титулу, за який він так несамовито боровся останні два роки, зважилася виключно на трасі … між двома його суперниками!

Так, сам Ігор вибув із боротьби за заповітний титул. Причому другий рік поспіль і знову через суцільні відмов техніки і знову, як й в більшості інших випадків, впевнене лідируючи в гонці! … Однак інтрига перед Фіналом UTC від цього меншою не стала!

І тут в силу вступила та сама хитра автоспортивна арифметика з коефіцієнтом 1,5 на заключному етапі «перемножена» на формулу «4-1».

Як вже було сказано, якщо відкинути по одному гіршому показнику з минулих трьох етапів рахунок Дрогомирецький-Євтушенко становив 40-35. Плюс із 27 очками з 33 (що були «на кону»), нехай і тільки математично, але шанси на титул зберігав й Олег Скуз. В реалії варіантів тут було чимало.

Наприклад, за перемоги на Фіналі UTC ще когось третього, при фініші Дрогомирецького другим й Євтушенко третім, саме Андрій ставав би Чемпіоном з перевагою всього пів очка!

У разі перемоги самого Володимира, другого місця Євтушенко, який приносив на Фіналі UTC 22,5 очка було б недостатньо. У такому випадку їхній рахунок виходив би 62,5 проти 65. АЛЕ.

Збери при цьому Андрій бонусні бали за «поул» і найшвидше коло в гонці, які також перемножуємо на підвищувальний коефіцієнт 1,5, то при перемозі Дрогомирецького і другому місці Євтушенко теж з перевагою всього в пів очка Чемпіоном України вп’яте ставав би якраз Андрій.

Але, судячи з усього, його суперник все ж був налаштований більш рішуче.

Хто попереду …

Вже на тренуванні Володимир не просто стає найшвидшим. Показуючи 1 хв 47,783 с, він перевершує час свого ж «поула» напередодні, причому на пів секунди, лише трохи не дотягаючи до кращого кола Ігоря Скуза в суботній гонці. Олег Скуз з Євтушенко вранці явно «нікуди не поспішали», відставши від Дрогомирецького на 5 і 7 секунд відповідно. Однак у кваліфікації всі вони, включаючи і самого Володимира, передбачувано мобілізуються.

На своїй першій же серії «швидких кіл» Дрогомирецький ще більше прискорюється, скидаючи секунду зі свого «поула» напередодні! Він показує 1 хв 47,301 с, при цьому намагається ще більше прискоритися. Однак це у Володимира не виходить, так само як і у Євтушенко.

Андрій на самому початку показує 1 хв 47,748 с, і під завісу кваліфікації їде ще на одну спробу, але поступається самому собі, причому лише 0,003 секунди!

Євтушенко залишається другим, причому в 0,447 секундах від кращого часу, тоді як Олег Скуз третій, але вже на три секунди повільніше «поула». Головне тут було інше.

Забравши «поул», з ним Дрогомирецький заробляє ті самі 1,5 очка, тим самим, позбавляючи Євтушенко шансу на титул при його фініші на 2-му місці.

Тепер все було більш ніж просто – хто переможе, той і стає Чемпіоном України.

Цього разу Дрогомирецький впевнено бере старт, тоді як Євтушенко навпаки забарився і його зміг випередити Олег Скуз.

Проте, як потім після фінішу сказав сам Олег, усвідомлюючи, що він не зможе підтримувати швидкість двох лідерів, він не став стримувати Євтушенко, практично відразу, через пару поворотів, пропустивши Андрія вперед.

Тим самим, Олег, як і його молодший брат, по-джентльменські вирішив, що титул повинен вирішуватися тільки в чесній боротьбі! Правда, не будемо гріха таїти, не всі так вчинили.

На середині гонки будучи «коловим» один із пілотів «Турінгу», нехай і недовго, але, як то кажуть, «притримав» Євтушенко, тим самим, допомагаючи лідеру …

А досить поглянути на «роздруківку» гонки, щоб зрозуміти, наскільки «на межі» вона була, особливо для Євтушенко. Якщо відкинути перше та останнє з 17 кіл, з решти 15 – 11 Андрій пройшов незмінно в ритмі 1 хв 47 секунд!

Так, як такої прямої боротьби за перемогу з обгонами цього дня не відбулося, проте протистояння двох претендентів на титул перетворилося на таку ж напружену дуель нервів, де обидва йшли майже всю гонку на межі.

В результаті Володимиру все ж вдається трохи відірватися від суперника, випередивши його на фініші на 5 секунд. При цьому з точки зору кращого кола в гонці різниця між ними склала лише 0,094 секунди, але найшвидше все ж залишилось за Дрогомирецьким – 1 хв 47,044 с, яке стало кращим за весь цей вікенд!

… той і Чемпіон!

З цим переможним фінішем Дрогомирецький завойовує і титул, який стає його першим за три повних роки виступів не тільки в кільцевих гонках, але й в автоспорті в цілому. При цьому «поваленими» ним виявилися два багаторазових Чемпіона України: один із найдосвідченіших на сьогодні в «кільці» 5-кратний Ігор Скуз та 4-кратний Андрій Євтушенко, який, як й Володимир, прийшов в «кільце» не маючи абсолютно жодного автоспортивного досвіду наприкінці 2010-го року …

Перемогти за підсумками року не лише одного реального суперника, а одразу двох, та ще й багаторазових Чемпіонів України, дійсно «дорогого коштує»!

Тому радість Володимира після фінішу недільної гонки, як то кажуть, не знала меж. І це було більш ніж виправдано і заслужено.

Не можна не відзначити й те, що разом з двома претендентами на титул, третім у неділю на подіум GT Open піднявся Максим Баклушін, якого теж напевно переповнювали чималі емоції.

Адже для пілота з Хмельницького, який раніше також не мав жодного автоспортивного досвіду, цей подіум став першим у житті та це всього на його третій старт!

Справедливості заради тут потрібно відзначити, що даний подіум новачка став можливий завдяки невдачі Олега Скуза, що йшов до цього третім.

Після пари кіл він не зміг «розминутися» з вкрай підступним ретардером і пошкодив фронт своєї «Фієсти».

Після польового ремонту на піт-стопі Олег зміг повернутися на трасу і закінчити ще кілька кіл, щоб бути класифікованим у гонці. Це означало 4-е місце і, з урахуванням підвищуючого коефіцієнта 1,5 – 15 балів.

А саме цей фактор, так само як й та сама горезвісна формула з вирахуванням гіршого результату зіграли чималу роль в підсумкових підрахунках.

Дрогомирецький, який до цього моменту явно вже встиг «забути всі образи», дякував зі сцени всім, хто йому допомагав на цьому спортивному шляху, включаючи і самого Ігоря Скуза, заробив на Фіналі UTC можливий максимум в 33 очка.

Тим самим підсумкова сума Володимира склала 69 балів проти … 77,5 у Євтушенко. Однак за вирахуванням одного гіршого результату, яким для Андрія так й залишилося друге місце, їхні «підсумкові результати» склали 68 проти 62,5.

Тут можна нескінченно сперечатися, яка з систем визначення підсумкових результатів більш справедлива. Можна згадувати про те, що від «результатів» в тій же Формулі 1 відмовилися кілька десятків років тому, так само як й вона зникла і у всіх інших топових видах гонок.

Проте, на регіональних рівнях і зовсім недавно в тому ж Чемпіонаті Європи з ралі, вона залишалася, а десь залишається і понині. Головне тут одне – «спорт не знає умовного способу», так само як «правила для всіх однакові», вже в автоспорті так точно …

З його черговою відмовою техніки Ігор Скуз закінчив рік тільки п’ятим, «пропустивши» вперед рідного брата і Максима Баклушина, який зміг закінчити свій дебютний сезон в кроці від підсумкового подіуму GT Open.

На рахунку Ігоря виявилося 29 очок, проти 34 у Максима і 42 у Олега, причому у випадку зі старшим із братів Скузів, який стабільно фінішував на всіх чотирьох етапах, його підсумкова сума в реалії склала 52 очка …

 

***

Ось такою, зовсім неймовірною вийшла розв’язка в долі, так би мовити, найголовнішого титулу. Однак в Одесі визначалися ще два чемпіонства. Плюс ці дві гонки досить своєрідно вплинули на підсумкову розстановку сил в заліку «Супер Турінг». Але про це в наступній частині нашої розгорненої розповіді про одеський вояж українських кільцевиків.

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Юлія Кондратенко


Додати свій коментар






Pin It on Pinterest