Чемпіонат України з трекових гонок: Як «би» все ж залишилися!

Автор: В'ячеслав Щербина | 28 Гру, 2021

Наш уважний читач міг помітити, що ми так і не розповіли про заключний етап Чемпіонату України з трекових перегонів, який мав відбутися 30 жовтня, та ще й у колисці народження «Автоспідвею» – Рівне. І на те були свої причини. Настав час заповнити цю прогалину і не лише!

Одразу дамо відповідь на перше запитання – гонка у Рівному, яка багато в чому мала стати знаковою так й не відбулася. Причому її скасування відбулося буквально за пару днів до запланованої дати проведення, коли «іногородні» учасники вже практично вантажили свої спортивні автомобілі на лафети та були готові вирушити в дорогу! (Звичайно, це не стосувалося місцевих пілотів). А причина скасування гонки прозаїчна для нинішніх реалій – запровадження у Рівненській області «червоної» карантинної зони.

З обмеженнями, що вступають у такій карантинній зоні, можливість провести змагання залишалася, але швидше теоретична. Зокрема, були б потрібні дуже великі зусилля з точки зору узгодження та координації з місцевими органами влади і, головне, гонка тоді пройшла б без жодного глядача! І ось на це місцевий організатор, ким виступав Микола Пелешок, не міг піти. І це зрозуміло! «Автоспідвей» без глядачів – це просто нонсенс. Тим більше на справжньому трековому стадіоні, та ще й у самому місці його народження!

«Перерваний політ»

Без жодного перебільшення, саме трекова дисципліна є не тільки найвидовищнішою з усіх видів автоспорту, але ще й «найприйнятнішою» для глядачів! Тільки тут, розташувавшись на трибуні справжнього стадіону, практично з будь-якого місця, можна бачити все, що відбувається на «доріжці». Місця у «віражах» дають свій неповторний «ефект присутності», хоч і дещо віддаляють від протилежного.

Але якщо розташуватися в районі «задньої прямої» – тоді глядачеві відкривається 100% огляд обох «віражів», та й взагалі всієї траси…

Більше того, місцеві вболівальники буквально зголодніли за «Автоспідвеєм», адже останній раз він проводився у Рівному майже п’ять років тому – у 2017 році! Тому не дивно, що організатор, як би це не було складно для нього, але все ж таки прийняв рішення не проводити гонку без глядачів.

Зрештою, змагання, тим більше автоспортивні, насамперед існують саме для них – для вболівальників та просто глядачів, а не для самих гонщиків. (Принаймні так має бути). Проте, це не все. Це скасування далося Миколі Пелешку куди складніше, ніж можна було б припустити.

Справа в тому, що за задумом, саме ця гонка мала стати родоначальницею. А саме першою з майбутніх традиційних, які проводяться як данина пам’яті тій людині, завдяки якій і народилася на світ вся ця автоспортивна дисципліна в Україні. Природно, ми говоримо про Сергія Григоровича Пелешка, який так раптово пішов від нас, на початку 2020-го року.

Нагадаємо, що «Автоспідвей» не тільки з’явився на світ виключно за задумом Сергія Григоровича, а й потім проводився протягом майже 20 років, нехай і з деякими перервами, теж лише зусиллями однієї цієї Людини!

Саме Пелешок свого часу зареєстрував і торгову марку «Автоспідвей», який у підсумку отримав свою офіційну назву – Національна ліга «Автоспідвею», – чим не український NASCAR?!

Ця дисципліна цілком офіційно так називається і сьогодні, крім цього, маючи найвищий статус з точки зору автоспорту на національному рівні, а саме – Чемпіонату України. І сподіватимемося, що «Автоспідвею» судилося прожити ще не один десяток років. Тим більше, коли його прапор підхопив рідний брат Сергія Григоровича, заручившись підтримкою багатьох людей, кому також небайдужа ця дисципліна…

Не менш символічним є те, що не лише на перший рік з моменту ЙОГО уходу, але й досі, Чемпіонат України з трекових перегонів також офіційно проводиться «Пам’яті Сергія Пелешка». І ось ця осіння гонка в Рівному, в тій самій колисці «Автоспідвею», мала стати першою, також офіційною іменованою «Гонкою пам’яті Сергія Пелешка»…

На жаль, але й цього разу, як і два роки тому на його похороні, епідеміологічні обмеження внесли свої корективи. Тоді траурна процесія пройшла там же, на Мототреку в Рівному, але, природно, абсолютно порожньому і з мінімальною кількістю людей, які проводили в останній шлях Сергія Григоровича.

Природно, Микола Пелешок не хотів, щоб перегони «Пам’яті Сергія Пелешка» пройшли також, при порожніх трибунах – це справді було б неправильно у всіх сенсах! Адже вона проводилася б не для «галочки», і не лише «заради» залікових очок та місць на подіумі… Проте, вона мала стати ще й Фіналом Чемпіонату України з трекових перегонів – тобто вирішальною! І його скасування, скажімо так, все ж таки залишило деякі «би». Як завжди – про все по порядку.

А зав’язувалося все так інтригуюче!

Фінал Чемпіонату України з трекових перегонів справді очікувався більшістю учасників з великим нетерпінням. Причиною цього була інтригуюча турнірна таблиця, що склалася після шести етапів. Головне, що залишалося відкритим питання з долею чемпіонського звання! І тут, як не дивно, але в лідери вийшов зовсім не головний лідер цієї дисципліни, яким останні кілька років був Андрій Яроменко.

Після двох впевнених перемог на перших двох етапах, які приймав мототрек у Червонограді, із самого початку сезону пальму першості Національної ліги «Автоспідвею» захопив Анатолій Гудков.

Цікаво, що раніше Анатолій не мав жодного автоспортивного досвіду, за винятком роботи механіком у команді Рівненського Автомобільного Клубу, проте кілька років тому він вирішив спробувати свої сили і за кермом.

Заробивши по 14 очок у двох перших раундах, у решті чотирьох Гудків хоч більше і не перемагав, незмінно піднімався на подіум – по два рази на другий та третій щаблі. І тут не зайвим буде нагадати, що на відміну від інших дисциплін, в «Автоспідвеї» як такі місця на подіумі не мають жодного значення!

Справа в тому, що у своєму роді трек є унікальною дисципліною, тому що в ній всі до одного зароблені очки на самих етапах йдуть в актив пілотів. При цьому на відміну від інших, тут не застосовується формула з відкиданням найгірших результатів протягом сезону.

Іншими словами, навіть один бал за третє місце в якомусь із відбіркових заїздів будь-якого з етапів посеред сезону може стати вирішальним. І історія «Автоспідвею» знала випадки, коли долю чемпіонського титулу вирішував лише один заліковий бал!

Отже питання полягало не в самих подіумах Гудкова, а в тому, що він продовжував впевнено збирати очки, тричі заробивши по 13, і лише на передостанньому (як здавалося на той момент) етапі взявши «всього» 10. Візаві для Анатолія все ж таки став ніхто інший, як Андрій Яроменко – 2-разовий і чинний Чемпіон України з треку.

На перших двох етапах черкащанина дещо підводить його Citroen. Щоправда, хоч він і не зміг піднятися на подіум, проте Андрій їде з Червонограда з чималими 17 очками.

Більше того, Яроменко бере реванш уже на наступних двох етапах, що також проходили на справжньому мототрековому стадіоні, тепер уже у Вознесенську. Андрій не лише виграє їх, а й заробляє на кожному з них по 17 очок, скорочуючи своє відставання від Гудкова до трьох балів!

Проте на 5-му етапі, який проходив на абсолютно новій доріжці, прокладеній поруч із Косивим, його «француз» знову підводить Яроменко і йому вдається заробити лише 5 очок, тоді як Гудков бере 13!

У себе вдома, у Черкасах, Андрій реваншується – перемагає, заробляючи 15 балів, знову скорочуючи своє відставання від лідера до 6 очок.

Головний лідер треку останніх кілька років дивився з оптимізмом на майбутній вирішальний етап. Але нажаль. Як уже було сказано, через запровадження «червоної зони» із найсуворішими карантинними заходами, доленосним перегонам у Рівному не судилося відбутися.

Зібравши 71 бал проти 77 у його головного конкурента, Андрій Яроменко так і залишився другим, тоді як Чемпіоном України з трекових перегонів став і більш ніж заслужено Анатолій Гудков.

І все ж – не зовсім «би»!

Природно, Андрій був засмучений скасуванням Фіналу Чемпіонату України з трекових перегонів і активно боровся за його проведення, хай навіть без глядачів, що теоретично було можливо. Тим більше, що недопуск останніх на трибуни стадіону в Рівному не був проблемою, тому що зазвичай квитки тут видають лише на одних воротах, бо інших доступних для звичайного глядача входів, власне, і не існує.

Більше того, десь навіть символічно, але передостанній етап у Черкасах, який зрештою виявився фінальним, так і проходив – без уболівальників.

Причому в тому випадку питання полягало зовсім не в карантинних заходах, а в тому, що місцевий організатор, ким є той самий Андрій Яроменко, цього разу просто вирішив не запрошувати глядачів і провів ті гонки, що називається, виключно для самих учасників.

Цілком зрозуміло, що лідера цієї дисципліни останніх кількох років цікавили зовсім не рівненські вболівальники, а можливий титул, який став би для нього третім, до того ж поспіль!

І, природно, для самого Андрія, так само як і для його вболівальників, скасування Фіналу Чемпіонату України з трекових гонок залишиться як свого роду «би» на все життя! У сенсі – а як«би» він відбувся. Однак тут варто відзначити один нюанс, який зрозуміло, що не на 100%, але все ж таки розвіє це саме «би».

Нагадаємо, що трекова дисципліна дійсно багато в чому є унікальною для автоспорту, і не лише через специфіку підрахунку очок. В «Автоспідвеї» є ще кілька унікальних у своєму роді нюансів, які абсолютно не притаманні жодній з інших автомобільних дисциплін.

Наприклад, тільки тут є термін «запасний», але він цікавить нас сьогодні. А те, що в треку споконвіку було дозволено використання чужого автомобіля!

Іншими словами, якщо в учасника під час гонки ламається його машина, він має повне право продовжити виступ на чужій! Природно, за умови, що знайдеться такий, хто готовий позичити свій автомобіль супернику. І саме так відбувалося у минулому, і не рідко. Більше того, історія знає випадки, коли у вирішальний момент при відмові й другого автомобіля цьому пілоту позичав свій ще один учасник!

Так, на сьогодні багато в чому «Автоспідвей» змінився. Індивідуалізм у ньому, як і в повсякденному житті, все більше бере гору і останнім часом подібних випадків справжнісінького товариства і взаємовиручки не спостерігається. На жаль. Тим не менш, така можливість офіційно залишається і до цього дня.

Все це ми до того, що нам достовірно відомо – за відмови його VW Golf, Гудкову як мінімум свій автомобіль надав би Микола Пелешок. Причому його «Гольф» не тільки не поступається, а навіть перевершує в технічному плані свого вікового побратима Анатолія.

Більше того, за відмови й «німця» Пелешка, свого земляка врятували б і інші представники Рівного, надавши йому свої автомобілі.

Так що говорити про те, що на вирішальному етапі лідер міг би зазнати схід через відмову техніки не доводиться! У разі поломки його власної машини Гудков все одно продовжив би виходити на старт до останнього свого заїзду! Ну а «за інших рівних», навіть для головного лідера, яким був Яроменко, відіграти шість очок на одному етапі в треку є малоймовірним.

По ходу цього сезону Андрію лише на двох етапах вдалося випередити свого головного конкурента на 4 очки та ще один раз на три. Так що в реалії це «би» з Фіналом, що не відбувся, дійсно залишиться не більш ніж «би», яке навряд чи могло б матеріалізуватися в реальному житті… Повернімося і ми до нього. А точніше до підбиття підсумків, де, щоправда, теж не обійдеться без своїх «би»!

Не без своїх «би»…

Позаду двох лідерів турнірне становище до кінця чергового сезону «Автоспідвею» теж складалося досить інтригуючим. Щоправда, не в тому, що стосується бронзового призера. Саме з ним жодних «би» не залишалося. Незважаючи на те, що його підводила техніка, причому двічі, включаючи як потім з’ясувалося і на вирішальному фінальному етапі, третім рік більш ніж впевнено закінчив Андрій Сапужак.

Запорукою успіху львів’янина, як і для Гудкова, став впевнений початок із парою подіумів у Червонограді.

Незважаючи на деяку суперечність зі знятими очками на першій гонці у Вознесенську, Сапужак зміг піднятися на третій ступінь подіуму наступного дня, після чого взагалі переміг на досить підступній новій «доріжці» у Косиві, яка вперше приймала «Автоспідвей».

Зароблені там 15 очок, навіть за лише 6 балів у Черкасах, де на Ford Escort Андрія почала «барахлити» КПП, забезпечили йому суму 56 «пунктів».

Іншими словами, якби пройшов Фінал Чемпіонату України з трекових гонок у Рівному, Сапужак все одно ніяк не зміг би втрутитися у боротьбу лідерів. Так само як і самого Андрія вже ніхто не міг наздогнати математично. Відрив львів’янина від найближчого становив 15 очок, які є еквівалентом перемоги.

Найближчий із переслідувачів Сапужака, ким став Тарас Квачук, не тільки не перемагав у ході сезону, а й не зміг жодного разу піднятися на подіум. Натомість він «брав» стабільністю, зібравши в результаті 41 бал, теж, по суті, заздалегідь забезпечивши собі четверте місце, маючи відрив від найближчого суперника в 10 очок.

Відіграти їх навіть за його добре підготовленого «Гольфа», у Миколи Пелешка навряд чи вийшло б. На рахунку рівнянина залишилася пара других місць у ході сезону й з 31 балами він закінчив рік п’ятим.

Саме тут, починаючи з п’ятого місця, все виявилося більш ніж щільно, і якраз для всіх цих пілотів скасування завершальної гонки Національної Ліги «Автоспідвею» залишило чимало «би».

Лише два бали Пелешку поступився Володимир Квачук, у свою чергу випередивши всього на 4 Ярослава Крищука, на рахунку якого залишилося 25 очок. Мабуть, саме для цього юного пілота з Луцька скасування фінального етапу стало не набагато менш «образливим», ніж для Андрія Яроменка.

Нагадаємо, що після двох других місць на відкриваючому вікенді в Червонограді, вже наступного у Крищука «летить» двигун, причому у прямому розумінні слова – «капітально». Ярослав зміг відновити машину тільки до останньої гонки сезону, яка так й не відбулася.

А в тому, що швидкості Крищуку не позичати – мало хто сумнівається! І саме Ярослав безсумнівно кинув би виклик своїм суперникам, можливо, маючи всі шанси закінчити рік вище сьомого рядка, на якому він зрештою так і залишився. Зрозуміло, що всі ці місця не є призовими та жодної реальної, так би мовити, юридичної різниці вони не мають. Проте…

Позаду Крищука 8-м сезон закінчив ветеран «Автоспідвею» Ігор Потапчук, який зібрав 17 очок. Лише 4 бали йому поступився  Віталій Костенюк, у свою чергу випередивши на три Олександра Потапчука.

Син Ігоря зрештою залишився на десятому рядку турнірної таблиці, випередивши всього на пару очок Ігоря Говдуна та на три Іриниу Сікорську.

Двох представників Чернівців розділив лише один бал, тоді як позаду них, але вже лише з трьома очками рік закінчив ще один їхній земляк – Олександр Медведь.

З двома балами турнірну таблицю Чемпіонату України з трекових перегонів замкнула інша пілотеса – Валерія Білоус, щоправда, яка виступила лише на парі етапів.

На відміну від Ірини, яка займається автоспопртом близько двох десятків років і регулярно стартує в автокросі, для Валерії, що представляє Черкаси, цей сезон став дебютним не лише в треку, а й у професійному автоспорті загалом.

… і тут теж не без них

Крім дорослих учасників, вже кілька років як Національна Ліга «Автоспідвею» відкрила свої треки і для дітлахів, що виступають на кросових міні-баггі та змагаються відразу у двох вікових підгрупах. З урахуванням малої кількості тих, хто стартував, в обох з них Чемпіонат України вважається таким, що не відбувся. Проте це не означає, що тут не спостерігалося своєї боротьби та інтриги. Більше того, принаймні в одній із двох підгруп теж залишилися свої «би».

Так у молодшій із них – 1ЮМ – після двох перемог на відкриваючих етапах лідерство захопив Артур Гнатович. Проте пальму першості у нього перехоплює Богдан Марущак.

Після трьох поспіль других місць, у другій половині сезону саме він виграє три етапи, доводячи свою суму до 59 очок.

Проте всі ці три рази Гнатович ставав другим, поступаючись лідерові лише 7 балів. На жаль для Артура, але зі скасуванням останнього етапу ця різниця виявилася вирішальною.

Третім у молодшій підгрупі рік закінчив Гліб Маслечко. У результаті він набрав у два рази менше очок, ніж другий призер, при цьому випередивши лише на 5 Тетяну Яроменко. А ось у старшій підгрупі жодних «би» не залишилося й близько.

Василь Марущак виграв на всіх без винятку етапах, зібравши вагому суму 82 очки. При цьому, вона майже вдвічі перевершила найближчого з його переслідувачів! Найцікавіше, що ним виявився молодший брат Василя – Богдан.

Молодший Марущак вторив старшому, на п’яти із шести етапів став другим, у результаті зібравши 45 балів. Інтригує й те, що третє місце серед старших також зайняв пілот із молодшої підгрупи, а саме Артур Гнатович.

Але й тут відставання в 15 балів від срібного призера не залишило жодних «би», тоді як четвертою стала Яроменко, яка зібрала 9 очок.

Наприкінці повернемося до більш глобальних «би».

Так, нехай Фінал Чемпіонату України з трекових перегонів не відбувся. Тим не менш, у році, що минає, пройшло 6 із 7 запланованих етапів, причому з досить вражаючою географією їхнього проведення, включаючи дебют траси в Косиві.

Шкода, що до календаря Національної Ліги «Автоспідвею», як і раніше, не входить Київ, але на те є свої причини.

Просто стан доріжки мототреку Автодрому «Чайка» сьогодні поступається навіть тимчасовим трасам, таким як у Чернівцях або тому ж Косиві. Тож уболівальникам лише залишається сподіватися на її відновлення.

Що ж до наступного сезону, то і без перегонів у Столиці, фанати треку можуть дивитися з оптимізмом на його майбутнє.

Профільний комітет ФАУ цієї дисципліни практично повністю змінився, де на зміну Андрію Яроменко в якості його голови прийшов Микола Пелешок із практично цілком новою командою. За планом нового комітету «Автоспідвей» має повернутися до своїх витоків, а саме на справжні трекові стадіони, на яких і має пройти левова частка етапів сезону 2022 року.

Що ж, сподіватимемося, що за зимою не тільки прийде неминуча весна, але разом із морозами відступить і ця проклята пандемія, яка нарешті перестане диктувати всім нам свої умови життя, включаючи проведення змагань. Дивитимемося на майбутнє з оптимізмом! Але, які б підступи вона нам не стврювала, майбутнє у «Автоспідвею» є, й він, як і раніше, проводитиметься пам’яті Сергія Григоровича Пелешка!

 

Матеріал – В’ячеслав Щербина

Фото учасників


Додати свій коментар






Pin It on Pinterest