14 лютого 1997 року чотириразовий чемпіон Ф1 Ален Прост оголосив про придбання 100% акції команди Ligier і створення Prost Grand Prix.
Команда Гі Ліжьє була присутня у Формулі 1 з 1976 року і досі носить почесне звання найкращої приватної французької стайні. Після злету на початку 1980-х, Ligier поступово відкотилась до середини пелотону і на середину 1990-х закріпилась в районі п’ятого-шостого місця в Кубку конструкторів.
Olivier Panis tests the new Ligier Mugen-Honda JS45 as Alain Prost completes his takeover which would see the team rebranded as Prost Grand Prix. Pre-Season Testing, Magny-Cours, France, 1997. #F1 pic.twitter.com/f3JLaxKwD4
— F1 in the 1990s 🚦🏎🏁🏆🍾 (@1990sF1) February 7, 2020
У 1994-му команду придбав Флавіо Бріаторе, який таким хитрим чином намагався (успішно) отримати двигуни Renault для Benetton і Міхаеля Шумахера. Італієць не залишив використану Ligier напризволяще – французи отримали технічну допомогу від конструкторського штабу Benetton (сині боліди стали підозріло схожими на чемпіонські машини Шумахера) і непогані мотори Mugen-Honda.
Між тим, після досягнення своєї мети Бріаторе почав підшуковувати нових покупців. Після приголомшливої перемоги Олів’є Паніса на Гран Прі Монако 1996 року популярність Ligier у Франції знову зросла, і почалися розмови про викуп команди та створення національної стайні Ф1 за підтримки уряду.
Цим планам не судилося збутися, але натомість команду придбав Ален Прост. Перемовини велися в таємниці, тому новина про покупку Ligier пролунала як грім посеред ясного неба. До того ж, FIA незадовго до цього оприлюднила офіційний список учасників сезону-1997, де команда значилася під своїм попереднім іменем.
Насправді Прост виношував плани створення власної стайні ще наприкінці 1980-х, коли пішов з McLaren. Але тоді надійшло запрошення від Ferrari, і він відклав цю мрію на потім.
Olivier Panis drives the new Ligier Mugen-Honda JS45 (before the team became Prost Grand Prix) around Monaco. 1997. #F1 pic.twitter.com/b8DmCIliZN
— F1 in the 1990s 🚦🏎🏁🏆🍾 (@1990sF1) February 6, 2020
І ось час настав у 1997-му. Одразу з новиною про появу Prost Grand Prix стало відомо, що Ален домовився і про постачання французьких двигунів Peugeot, щоправда, лише з 1998 року. Пішли чутки, що технічним директором стане давній знайомий Проста – Джон Барнард, який задля цього залишив Ferrari. Здавалося, нову команду чекає світле майбутнє у Формулі 1…
До речі, Алену довелося попітніти, щоб змінити назву команди – на той час для цього потрібна була згода всіх суперників. У 1996 Том Вокіншоу зазнав невдачі, коли придбав Arrows і намагався перейменувати її на TWR – дехто з конкурентів не погодився на появу цієї абревіатури у Ф1, і британська стайня продовжила виступати під історичним ім’ям.
Та авторитет Проста зробив свою справу. Лише Едді Джордан з принципу довго не давав своєї згоди – ще б пак, Ален відбив у нього безкоштовні мотори Peugeot! Для того, щоб вмовити непоступливого ірландця знадобилося втручання президента FIA – лише після розмови з Максом Мослі, Джордан дав дозвіл на перейменування Ligier.
Prost Grand Prix Launch, 1999 #F1 🇫🇷
Chassis: AP02
Engine: Peugeot A18, 3.0L V10
Tyres: Bridgestone
18. Olivier Panis 🇫🇷
19. Jarno Trulli 🇮🇹
Test Driver: Stephane Sarrazin 🇫🇷 pic.twitter.com/ygt6dSeNZ0— F1 in the 1990s 🚦🏎🏁🏆🍾 (@1990sF1) March 2, 2019
Реальність виявилася куди жорсткішою, ніж можна було очікувати. Найуспішнішим роком для Prost Grand Prix став її перший сезон – Олів’є Паніс до свої аварії у Монреалі встиг кілька разів піднятися на подіум і займав третю сходинку у заліку, а Ярно Труллі, що замінив його, мало не виграв Гран Прі Австрії.
А вже наступного року команда увійшла в круте піке, найнижчою точкою якого став 2000 рік – коли Prost не заробила жодного очка і офіційно посіла останнє місце у Кубку конструкторів, програвши навіть Minardi.
Prost Grand Prix 🇫🇷 2001 #F1 launch
22. Jean Alesi 🇫🇷 Heinz-Harald Frentzen 🇩🇪
23. Gaston Mazzacane 🇦🇷 Luciano Burti 🇧🇷 Tomas Enge 🇨🇿Prost AP04
Acer (Ferrari) 01A
Michelin Ⓜ️ pic.twitter.com/T8SdqeclCc— F1 in the 2000s 🍨🏎️🧊🍻7⃣ (@CrystalRacing) February 24, 2019
Невеличка надія з’явилась у 2001-му, коли Ален домовився про постачання двигунів Ferrari – проте гроші в нього на той час вже скінчилися, а майже всі спонсори відвернулися від невдахи-француза. І на початку 2002-го Prost Grand Prix припинила своє існування.
