«Кубок Чайки»: Ще трохи емоцій «під завісу»

Автор: В'ячеслав Щербина | 17 Лис, 2021

Природно, розповідаючи про чергову кільцеву гонку, тим більше останню цього року, ми не могли не зробити традиційний альбом із персоналіями самих пілотів! І хоча зі спортивного погляду статус серії «Кубок Чайки» не такий великий, емоцій на його Фіналі теж вистачало, особливо на подіумах.

Дійсно, якщо розглядати через призму спортивної ієрархії, «Кубок Чайки» є нижчим щаблем «кільця». Тим не менш, з урахуванням того, що Чемпіонат України з кільцевих перегонів цього року так і не проводився, то дана серія як би вийшла на друге місце за значимістю після Кубка України з кільцевих перегонів, що нещодавно завершився.

Більше того, якщо Кубок України включав лише чотири етапи, як, втім і Чемпіонат України минулого року, то нинішній «Кубок Чайки» являв собою повноцінну багатоетапну серію, що складалася з трьох раундів.

Тож не дивно, що пелотон Фіналу «Кубка Чайки» став чи не найбільшим за цей сезон і точно, зібрав більше учасників, ніж усі регулярні етапи Чемпіонату України у 2020-му році! Не в останню чергу це сталося і тому, що саме ця гонка формально стала традиційною, присвяченою Дню Автомобіліста. А саме на її старт часто виходять ті, хто з тих чи інших причин не виступав протягом сезону. Так сталося і цього разу.

Мабуть, чим насамперед більшості запам’ятається Фінал «Кубка Чайки», причому як самим учасникам, включаючи Олександра Кузьменка, так і тим нечисельним уболівальникам, хто все ж таки в цей день приїхав на Автодром «Чайка», так це вологою туманною справжньою осінньою погодою .

Найприкріше те, що як за справжнім законом підлості, наступного дня в неділю, на яку і було заплановано цю гонку, світило майже весняне сонце, прогрівши повітря ледь не до плюс 15! Але, на жаль – карантинні заходи внесли свої коригування в терміни проведення змагання.

Природно неабияк померзла і єдина на сьогодні представниця прекрасної половини людства серед пілотів-кільцевиків Леся Цимбалюк. Ця гонка стала лише третьою в її поки що зовсім не тривалій автоспортивній кар’єрі. Але, інтенсивні тренування напередодні вселяли пілотесі-початківці впевненість, а разом з ним і гарний настрій, який ніяка вогка погода не змогла зіпсувати!

Незважаючи на свій стан у не менш піднесеному стані духу від самого ранку перебував і Костянтин Денисов. Цікаво, але після його падіння з кільцевого мотоцикла і досить серйозних отриманих травм мало хто припускав, що Костянтин зможе повернутися в гонки ще до завершення сезону!

Тим не менш, хоч і пересуваючись дуже повільно і на милицях, з неймовірними зусиллями потрапляючи і залишаючи «закаркашену» машину, настрій Костянтина був справді бойовим. Хто знав, що незабаром Денисову його неабияк зіпсують суперники, і не стільки самою їх швидкістю, а скоріше її «джерелами»!

Якщо «матч відбудеться за будь-якої погоди», то й попередні обов’язкові ранкові «процедури» теж. Однією з них є обов’язковий медогляд пілотів перед початком змагання, який зазвичай навіть збирає невелику чергу, яка тут складається з Олега Сокирби та Андрія Скока.

Цікаво, а чи є у пілотів «страх білого халата»? (Нехай у цю холодну погоду уніформа медиків де-факто мала інше забарвлення). Хоча, навіть якщо така фобія у когось із них і присутня, з такою привітністю лікаря тиск більшості напевно відразу повертається в норму)))

Не менше, а скоріше, значно більше хвилювання виникає у пілотів та їхніх команд під час другої обов’язкової процедури перед гонкою – Технічною комісією. Адже тут перевіряється незрівнянно більше параметрів, ніж один тиск крові! На Фіналі «Кубка Чайки» Техком очолював добре відомий більшості інженер зі спортивних двигунів, причому не лише автомобільних – Павло Остроушко.

Навіть архаїчну порівняно з рештою машин учасників «копійку» Святослава Денисова «техком» оглядав із чималою скрупульозністю! Шкода, але якщо таку технічні комісари і виявили по відношенню до «Калин» з класу «8С», в результаті вона не отримала ніяких легальних наслідків. Адже достовірно відомо, що 1,4-літрові «Калини» команди Smart Racing викликали чимало запитань у цього Техкому!

Одним із тих учасників, хто лише спорадично виступав цього сезону, став Максим Волинець, який вранці власноручно наносить усі запропоновані регламентом наклейки на свій автомобіль. А цією «Калиною», яка вперше хизувалась незвичайним яскравим кольором і стильним нестандартним «оперенням», Максим обзавівся лише на початку цього року.

Ще одним пілотом, хто взагалі в рамках Фіналу «Кубка Чайки» вперше вийшов на старт цього року був Олексій Бабенко. При цьому його біла Honda S2000 явно перебувала в повній «бойовій підготовці», так що у Олексія вранці залишався час «посидіти» в телефоні.

Знаковий у своєму роді кадр. Заснована Нітешем Палом AWT Racing прийшла в автоспорт тільки цього сезону, раніше кілька років не без успіху, включаючи чемпіонські титули, виступала в мотоциклетному «кільці». Там її наїзники, включаючи самого Пала та Костянтина Денисова, справді їдуть на «байках» BMW, а команда представляє кольори відомого в Україні «одноіменного» дилера цієї марки. А от у перегонах «на чотирьох» члени цієї команди задовольняються лише «ВАЗами».

Тим не менш, з урахуванням того, що їхній головний «призовий пілот» в особі Сергія Юнашева виїхав до Дніпра, де, до речі, зміг завоювати одразу два чемпіонські титули, у AWT Racing з’явилася «вакансія». І її з радістю зайняв Олег Сокирба, який виступає на відповідній назві цієї команди «баварці»!

На фото Олег якраз вносить необхідну інформацію про себе та свою «БМВ» у командну заявку AWT Racing, цього разу подану цілком своєчасно. Жаль, що друга, причому поспіль, поломка підвіски на «баварці» не дала новому пілоту цієї команди як слід захистити її честь…

Зазвичай, Брифінг для учасників та їхніх Представників, це ще й привід поспілкуватися перед його початком, як це роблять два пілоти «Супер Турінга» Костянтин Гуцул із Максимом Пашком. А фавориту цього заліку явно є чим поділитися з новачком, який виступає лише другий і неповний сезон у «кільці».

Майже на всіх Бріфінгах нинішнього сезону два фаворити заліку «Турінг» майже як непересічні шкільні товариші (якими вони апріорі не є) незмінно знаходилися парою, що було багаторазово відображено у наших альбомах.

Цього ж разу його головний візаві «укотив» у Дніпро, «кинувши» Вадима Конончука. Залишившись на самоті, Вадим аналогічно прибував і на Бріфінгу. Проте, звично для нього, Конончук перебував у абсолютно розслабленому стані, у спокої та впевненості, знайшовши чергову посмішку «на камеру»)))

А ось Максим Волинець, для якого цей старт став лише третім цього сезону, на Брифінгу був явно сконцентрований та зосереджений.

Ну а перед кваліфікацією момент концентрації настає для всіх без винятку учасників. І, напевно, ще й чималого спортивного мандражу, тим більше якщо це стосується новачків, таких як Павло Чабанов…

… й одразу після фінішу гонки далеко не завжди пілоти випромінюють задоволеність та позитивні емоції. Наприклад, у Владислава Сінані приводу для них після заїзду «Супер Туринга» не було! Пілота, що чудово стартував і вийшов з 5-го на 2-е місце, після цього один за одним пройшли суперники, які виступають на куди потужнішій техніці.

Після цього у Владислава, який намагається наздогнати їх, спочатку трапляється розворот, а потім знову починає «глючити» один із датчиків, через що його «Лотус» ще більше втрачає в швидкості. Плюс на той момент Сінані не знав, що його 5-го місця у вирішальній гонці вистачило для «бронзи» за підсумками «Кубка Чайки» в цьому заліку.

А ось чому Костянтин Гуцул, який впевнено виграв як у самій гонці, так і у всій серії, і про що він знав, виглядав не зовсім задоволеним одразу після фінішу – гарне питання) Можливо, він настільки сильно перейнявся проблемами свого квазі-напарника?)

Тим не менш, миттєво, ще навіть не встигнувши зняти свої шоломи, два Костянтина, які є фаворитами цього заліку, вирішили зробити «фото на згадку», до яких на ній приєднався і Максим Пашко. Як знати, можливо, незабаром, набравшись досвіду, Максим складе реальну компанію цим лідерам не лише на фото, а й у боротьбі на трасі.

Напарнику Пашка по Huragan Racing одразу після фінішу було не до спілкування. Павло Чабанов насамперед вивчав можливі пошкодження, які міг отримати його красень-TCR після його вильоту з траси, що стався на першому колі.

На щастя, той напіврозворот на холодному непрогрітому «сліку» не привів ні до чого більшого, ніж трохи осіннього листя та трави на радіаторі та під крилом. Все це ретельно знімав «особистий» оператор цієї команди)

Гамму емоцій Костянтина Дяденка після фінішу можна було зрозуміти, тільки якщо вникнути у проблеми, що виникли в цей день у другого фаворита «Супер Туринга». Справа в тому, що ще під час тренування на його BMW «скінчився» один з передніх амортизаторів, що призводило до буквального «з’їдання» «сліку». Тому Костянтина турбувала не так його швидкість, а чи зможе він взагалі доїхати до фінішу гонки!

Звідси не дивно деякий подив і навіть зневіра на обличчі Дяденка, що йому це вдалося і він зміг пройти всю дистанцію! Природно, одразу після цього емоції змінилися на задоволення і радість від отриманого результату, адже Костянтин не просто «доїхав», а й впевнено фінішував другим, причому як у самій гонці, так і за підсумками всієї серії!

Мабуть, у кого в цей день після фінішу були негативні емоції, то це у Микити Анпілогова. Маючи чудові шанси на підсумкові перемоги, другий Фінал поспіль Микита сходить! Причому якщо в рамках Кубка України поломка підвіски стала наслідком помилки самого пілота, який «приклався до відбійника», цього разу маточина «полетіла» без жодних явних причин.

Не дивно, що одному з механіків Smart Racing і, судячи з усього – не тільки йому одному, – довелося виправдовуватися перед правомочно роздратованим пілотом… Бувають у гонках і такі емоції, викликані відмовами техніки, що в реалії також є невід’ємною частиною будь-якого виду моторспорту…

…контрастно до Микити, зовсім інші емоції переповнювали наприкінці дня Лесю Цимбалюк. Так, вона фінішувала останньою в заліку «8С», разом з тим, після всіх тих тренувань на третій в її житті кільцевій гонці у пілотеси-початківця дійсно почала з’являтися швидкість.

Ну а перед церемонією нагородження єдина представниця прекрасної статі в «кільці» була відзначена організаторами та суддівством. Нехай нагородою «За волю до перемоги» став і не кубок, а лише шампанське – проте емоції від цього не стали меншими. Більше того, на відміну від «чашки», ігристе Леся пізніше змогла розділити з тими, хто підтримує її на цьому новому непростому та тернистому автоспортивному шляху.

Найскладнішим для Костянтина Денисова цього дня було піднятися сходами на другий поверх ЦУГу для участі у Брифінгу, а потім і на церемонію нагородження. Принаймні – з фізичної точки зору. На самому ж подіумі пілот AWT Racing явно стримував свої емоції, а його посмішка швидше виглядала натягнутою, неабияк відрізнялася від неї вранці! І питання полягало не у засмученні лише третім зайнятим місцем подіуму заліку «8С».

Він крився в несподіваній швидкості пілотів Smart Racing Андрія Скока і Романа Марківа, що окупували перші два ступені. А точніше в їхніх 1,4-літрових 16-клапанних «Калинах», за відомостями конкурентів, оснащених значно більшим, ніж це передбачено технічними вимогами «дроселем», і не тільки ним…

 

Після нагородження Андрій Скок допоміг донести кубок та шампанське свого суперника, з яким ще влітку вони билися на трасі зовсім на рівних. Все нічого, якби юний пілот не зробив це після суфлерських підказок свого дідуся Дмитра Франчука – того самого представника Smart Racing, який перешкоджав подачі заявки AWT Racing. Що в свою чергу відбувалося якраз у той момент, коли Денисов знаходився буквально в переламаному стані на лікарняному ліжку, та й його напарник Нітеш Пал ходив у гіпсі!

Зрозуміло, що зовсім інші емоції відчував третій призер Супер Турінга, ким став Олексій Бабенко. Перший же старт у році, і одразу подіум! Більше того, у його зовсім не тривалій автоспортивній кар’єрі, яка почалася лише торік, для Олексія цей подіум став уже третім. Щоправда, Костянтини, які посіли перші два місця, можуть «похизуватися» ще більш вражаючою статистикою.

Адже Дяденко, який раніше виступав виключно в тайм-атаці, прийшов у «велике кільце» лише цього року. І, незважаючи на свій статус дебютанта, всі перегони, в яких він зміг фінішувати, Костянтин-2 піднімався на подіум, «попутно» здобувши звання Володаря Кубка України з кільцевих перегонів! Але навіть такі здобутки дещо тьмяніють у порівнянні з показниками його тезки-візави.

Так, ставши першим у рамках Кубка України-2020 і це всього на свій перший повний сезон у «кільці», Гуцул поступився Дяденко цього року. Проте з трьома «вікторіями» у рамках «Кубку Чайки» Костянтин-1 більш ніж впевнено переміг за підсумками цієї серії. Більше того, йому належить унікальна у своєму роді статистика – всі до єдиної гонки, де Гуцул побачив фінішний прапор, він незмінно очолював подіум!

 

Але, мабуть, найемоційнішим на Фіналі «Кубка Чайки» став подіум середнього заліку «Турінг». І питання полягало не в тому, що воно було останнім цього року, а в тому, що всі троє не так часто на нього піднімалися цього сезону.

Незважаючи на його чотири, причому завойовані поспіль чемпіонські титули, нинішній сезон для Вадима Конончука виявився не найвдалішим і ця перемога для нього стала лише третьою із семи стартів.

Не менше техніка підводила і Владислава Сінані, до того ж коли є можливість регулярно стартувати відразу в двох класах. Для нього цей подіум став лише четвертим цього року, і це у дев’яти стартах. Ну а приводів для радості найбільше тут було швидше у Олександра Кузьменко.

Для нього цей подіум виявився лише третім у житті, причому всі вони «відбулися» поспіль. Більше того, після двох третіх місць цього разу Кузьменко піднявся на щабель вище! Отже, прогрес цього пілота вже навряд чи хтось зможе поставити під сумнів, включаючи його самого)))

Не дивно, що задоволені та радісні, в просочених переможних шампанських комбінезонах, Вадим із Олександром були «ні разу не проти» фото (на згадку) одразу після церемонії нагородження)

Але, мабуть, найбільш емоційною подіумною церемонією стає тоді, коли учасник поділяє її зі своїми дітьми. У пуританській «Формулі 1» це не прийнято і навіть у Мексиці син Серхіо Переса залишився стояти за подіумом.

В американському NASCAR, навпаки, діти пілотів у «колі переможців» є його невід’ємною частиною. Проте в цих гонках апріорі не існує як такого подіуму і вшановується в них лише один переможець. Інша справа гонки українського «кільця», на подіумі яких знайдеться місце і призерам та їхнім дітлахам, як тут для Нітеша Пала.

… тим більше, як не розділити останній у році, що минає, тріумф з близькими і не сфотографуватися з кубком на тлі своєї улюбленої машини, нехай вона кілька разів і підводила.

Власне, що й робить Костянтин Дяденко, тоді як його синочку напевно в цей момент переповнювали гордість за свого батька і… швидше за все бажання йти його стопами?)

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото автора


Додати свій коментар










Pin It on Pinterest