Кубок України з кільцевих гонок: Не без драматизму

Автор: В'ячеслав Щербина | 07 Лип, 2020
Кубок Україні: перший етап 2020 року

Минулої суботи Автодром «Чайка» прийняв 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок. Як й два інших перших етапи українського «кільця», ця гонка виявилася нечисленною, але по-своєму інтригуючою.

Після вимушеної перерви у всіх видах змагань, причому по всій земній кулі, українське «кільце» не натішить своїх фанатів – три гонки за чотири тижні! Цього разу йшлося про 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок, який, як й Кубок Чайки, проводить власне Автодром «Чайка».

Примітно, що для обох кубкових серій, як би «в піку» Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, промоутером і організатором якого вже третій рік є Master Kart racing team на чолі з Ігорем Скуз, спочатку також були заявлені по 5 етапів кожна.

Але, як уже було сказано, пандемія і пов’язані з ними карантинні заходи не могли не відбитися на всіх календарях й UTC й, природно, – «кубків». Проте, початок всіх трьох кільцевих серіалів було покладено!

Як й на двох інших перших гонках, пелотон 1-го етапу Кубка України з кільцевих гонок виявився досить мізерним – всього 10 машин. Нагадаємо, що на 1-му етапі Кубка Чайки стартувало 9 учасників і 12 на UTC тиждень тому. Аналогічно до двох попередніх гонок, прямої боротьби на трасі й цього разу було відзначено зовсім небагато.

Проте, одна спортивна дуель плюс деяка інтрига, причому як до-, так й після гонки, все ж була присутня. Як завжди, про все по порядку.

Вельми нетривіальна зав’язка …

Найпотужнішими автомобілями на трасі знову стали BMW Олега Сокірби і Honda Костянтина Гуцула. Як й на 1-му етапі UTC, на старт не зміг вийти пілот A-tune Олексій Савчук з його нехай і немолодим, але таким що радує своїми класичними формами «БМВ» у 30-му кузові.

Проте, в заліку Super Touring знайшовся третій. І – ні, не для розпивання напоїв, а саме для створення інтриги, причому автором якої став він сам!

Йдеться про Володимира Дрогомирецького, який поставив собі за мету поборотися (читаємо – об’їхати) нову потужну «БМВ». Більш того, саме для цієї мети в неймовірно авральному порядку – всього за два дні, – під капот його Ford Fiesta був встановлений 2-літровий мотор.

Нагадаємо, що на Фіналі UTC 2018-го року, коли регламент дозволяв виступати і на 2-літровий мотор в тоді іменованому заліку GT Open2, Дрогомирецький вже пробував таку «пересадку» головного органу машини.

Тоді вона не увінчалася успіхом – схід у гонці через «сирість» монтажних вузлів. І цього разу день для Володимира почався не краще!

Після всього пари «установчих» кіл на першому ж тренуванні з під капота, що приховує тепер новий 2-літровий мотор, повалили клуби диму. Причому за свідченнями самих маршалів, завіса була такої інтенсивності, що вони перестали бачити машину!

Природно в такій ситуації вони кинулися гасити. В реалії в цьому потреби не було, проте в такій ситуації зрозуміло, що краще було перестрахуватися.

З траси «Фієста» повернулася на евакуаторі, після чого на допомогу Володимиру по її реанімації прийшло відразу кілька людей, включаючи навіть главу техкома – Бориса Донського.

На щастя, ця досить цікава інтрига боротьби «Фієсти» з «БМВ» на цьому не закінчилася, а тільки «загорілась».

«Розтин» показав, що всього лише злетів один із патрубків. І хоча потренуватися Дрогомирецькому так й не вдалося, до кваліфікації його оновлена машина була готова. І ось тут настав перший «момент істини».

В даному випадку істина вимірювалася виключно одним – швидкістю на трасі за допомогою відсікання секунд проходження кола.

На першому тренуванні кращий час залишився якраз за Сокірбою – 1 хв 24,741 с, де він випередив всього на 0,229 секунди Гуцула. На другому тренуванні нові однокласники Дрогомирецького, майже зі солідарності з ним не виїжджали. (В реалії обидва пілоти вдосталь натренувались на двох попередніх гонках). Природно, з перших хвилин кваліфікації всі вони відразу виїхали на трасу.

Перший орієнтир встановлює Гуцул – 1 хв 24,148 с. Одночасно з ним Дрогомирецький показує свій кращий на цей момент час – 1 хв 26,203 с. Настає черга Сокірби.

Він проходить кілька «летючих» кіл, проте «вичавлює» зі своєї «баварки» тільки 1 хв 26,487 с, після чого звертає на піт-лейн.

А ось його суперники, незважаючи на те, що вже були попереду, знову відправляються на трасу і поліпшуються!

В результаті поул-позишн забирає потужна японка Гуцула, причому з серйозним часом – 1 хв 23,627 с. Дрогомирецький теж поліпшується, але тільки на примарні частки секунди – 1 хв 26,156 с.

Таким чином, хоча Володимир і поступився поулу 2,5 секунди, він випередив «БМВ» на 0,3 секунди. Рахунок 1/0? На жаль, але доля власне гонки в цьому заліку вирішилась буквально на старті.

… й під стать їй розв’язка

Як потім пожартував сам Гуцул: «… напевно, я занадто добре прогрів гуму» – в момент старту на його «Хонді» обриває привід! Якимось дивом Сокірба, який стояв прямо позаду, не протаранив машину суперника і зміг ухилитися від завмерлої японки. Майже. Без контакту все ж не обійшлося!

Причому він виявився ну зовсім незвичним – заднє праве колесо «БМВ» в заднє ліве «Хонди».

Природно, обидва автомобілі отримали пошкодження. «Хонду» з несправною трансмісією, та ще й вивернутим колесом, маршали просто виштовхали на узбіччя, тоді як Сокірба зміг сам доїхати до піт-лейн.

Взагалі, Дрогомирецького в цій ситуації нічого не залишалося, як через брак суперників спокійно їхати до перемоги в заліку Super Touring, де він залишився на гордій самоті. Але, як з’ясувалося … не зовсім один!

Після невеликого ремонту, через кілька кіл, Сокірба повертається на трасу і кидається в погоню за «Фієстою» Володимира.

Не можна не відзначити, що на «баварці» пошкодженим виявився не тільки диск, але й підвіска. За словами самого Сокірби, «… всю гонку кермо  “стояло” незвично і трохи “тягнуло” в сторону». Але, судячи з усього, й Олега, що називається – «закусило»!

Нехай і відстаючи добру половину дистанції (!), за коло до фінішу на трохи пораненій машині Сокірба все ж наздоганяє Дрогомирецького. Однак із передостаннього повороту всієї гонки Володимир виходить один! Невже зіткнення ?! Як з’ясувалося, інцидент дійсно стався, але іншого роду.

Перед «картинговим поворотом» на шляху потужних машин вчергове встали «колові», хоча для Сокірби вони такими в реалії не були. «Ухиляючись» від одного з них, Олег заходить в цей поворот-тягун під незвичним кутом і його просто розвертає.

Ніхто не постраждав, окрім хіба що самолюбства Олега, який фінішував за кілька секунд …

Природно, Дрогомирецький у підсумку виграв, тоді як Сокірбі не вистачило всього двох кіл, щоб пройти 60% дистанції, щоб бути класифікованим й заробити очки.

Проте, так би мовити «за волю до перемоги», Олег був запрошений на подіум, отримавши кубок за 2-е місце. Рахунок 2/0. Або не зовсім?

Два «дуелянти» показали свої найкращі часи в гонці буквально за коло до фінішу, коли Сокірба наздогнав Дрогомирецького. Саме передостаннє з кіл для кожного з них пілоти пройшли на межі.

І в його гонитві за 2-літровій «Фієста» кращий час в гонці залишається якраз за Сокірбою – 1 хв 25,313 с. Причому він виявився швидше його ж кваліфікаційного показника більш ніж на секунду.

Таким чином, хоча він так й не обігнав фізично Дрогомирецького на трасі, – а цей обгін в реалії не мав би жодного фактажного сенсу, – за чистою швидкістю саме Олег залишився найкращим в гонці. Причому пілот «БМВ» за цим показником випередив Володимира майже на півтори секунди.

І переможця гонки, судячи з усього, дійсно хвилював це показник!

То як будемо вважати, який рахунок? Нічия або 0/1 – з якої точки зору дивитися?! …

В одному можна бути впевненими. Ця принципова дуель продовжиться – залишається лише дочекатися 2-го етапу Кубка України з кільцевих гонок, а ось коли він буде поки, на жаль, – не зрозуміло.

У двох інших класах цього разу прямої боротьби теж виявилося не набагато більше, хоча й тут не обійшлося без своїх інтриг.

Знову без суперників

На жаль, хоча він й збирався, Вадим Конончук знову не зміг скласти компанію Сергію Юнашеву на кубковій гонці в заліку Touring. Причина у 3-кратного Чемпіона України була досить поважна і по-своєму незвичайна – допомога в підготовці машини його напарника по команді Володимира Дрогомирецького.

Більш того, Вадим приїхав на «Чайку», але в якості наставника для юного пілота, який дебютував на цій гонці, про що нижче.

Ну а Юнашева без гідного і рівного за швидкістю суперника нічого не залишалося, як провести вікенд … в дусі «Юнги».

Поки інші тренувалися, «Калина» Сергія була намертво прикута до парковочного місця.

Сам «Юнга» з’явився в паддоку за мить до кваліфікації, виробляючи останні «маніпуляції» з … наклейками, коли інші вже мало не пристібали свої ремені безпеки …

На самій кваліфікації Сергій і зовсім проїхав лише одне «летюче» коло, після чого впевнений в своїх силах з’їхав! І він мав рацію.

Його 1 хв 33,785 с вистачило, щоб взяти поул, після чого Юнашев також впевнено повів зі старту, знову залишившись поза конкуренцією й в ній. Природно за Юнашевим залишився й найкращий час для цього заліку в гонці – 1 хв 32,884 с.

Примітно, що, як й Сокірба, Сергій також прискорився в порівнянні з кваліфікацією майже на цілу секунду.

Однак не можна не відзначити, що потенційно у «Юнги» мало не з’явився суперник в цій гонці!

У кільцеві гонки вчергове (важко порахувати – вкотре) повернувся Максим Волинець. Аналогічно буде проблематично підрахувати кількість машин, які змінив цей пілот, включаючи навіть формульні боліди й свого часу скромну «Шкоду Фільку» …

Цього разу відомий український каскадер в повсякденному житті виїхав на своїй останній на сьогодні «вісімці», причому під кольорами команди SDrive.

Але, що куди важливіше, за зиму Максим серйозно апгрейдив її, сконцентрувавшись на підготовці мотора, який часом звучав з тими ж «нотками», що й «Калина» Конончука тижнем раніше …

На жаль для нового напарника Юнашева, періодично оновлений двигун чи «троїв», чи то – в загальному з ним щось відбувалося весь день.

Проте, якщо на першому тренуванні Максим не виїжджав, на другий найкращий час – 1 хв 34,457 с, – залишається саме за ним. Більш того, в кваліфікації Волинець відстає від №1 команди SDrive і лідера цього заліку всього лише на 0,256 секунди.

Так, було зрозуміло, що пройшовши лише одне коло, Юнашев міг би прискоритися. Проте, інші однокласники, а «Турінг» знову нарахував п’ять учасників, на кваліфікації виявилися позаду Волинця. Аналогічно, вони залишилися позаду нього й в гонці.

Причому не можна сказати, що Максим не намагався.

Практично всю гонку він навіть візуально йшов майже на межі, що потім підтвердив й протокол. І хоча Волинець в результаті відстав від переможця на 17 секунд, саме за ним залишилось друге краще коло в гонці, в секунді від показника Юнашева.

Найближчий із однокласників фінішував в 10 секундах позаду Максима. Ну а найцікавіше на 1-му етапі Кубка України з кільцевих гонок знову, як й тижнем раніше на UTC, відбувалося в районі третього місця заліку «Турінг».

І знову напарники-дуелянти!

І тут знову буквально як під копірку «бронзу» ділили напарники по команді і приятелі в житті – Павло Мар’яненко з Антоном Поляничко. Причому техніка і цього разу мало не позбавила нас цієї чудової спортивної дуелі!

Нехай і «за відсутністю» Юнашева з Волинцем, Павло показує на першому тренуванні кращий час в класі – 1 хв 34,534 с, випередивши на пів секунди Поляничко.

Однак не встиг він це зробити, як на його «вісімці» відмовляє щось в трансмісії. Після цього настає черга механіків незав’яленої на сьогодні офіційно команди SportCarService, обслуговуючих як раз заявлену Smart Racing.

А саме її кольори цьогоріч захищають Павло з Антоном, плюс Микита Анпілогов.

Свою лепту в ремонт власноруч вніс і сам Мар’яненко, як і переважна більшість українських кільцевиків, що не боїться забруднити руки …

Друге тренування Павло пропустив, проте до кваліфікації його машина була готова.

Проте, на «зарубці» третій час у класі все ж залишається якраз за його напарником.

Поляничко поступився поулу всього 0,558 секунди, разом із тим перевершивши кращий час Мар’яненка на 0,302 секунди. У свою чергу Павло випередив на 0,6 секунди Анпілогова.

У гонці ж знову, як й на 1-му етапі UTC тижнем раніше, з перших же метрів дистанції в цій парі розгорілася справжнісінька дуель.

Перші два повороти гонки Павло з Антоном проходять майже пліч-о-пліч!

Здавалося, що Мар’яненко вже майже випередив Поляничко, проте до третього повороту Антон все ж повертає собі третю позицію.

І це був тільки початок їхнього чергового протистояння. Цікаво, але на другому колі ситуація повністю повторюється!

Причому цього разу між приятелями-суперниками в першому повороті траси навіть відбувається невеликий контакт! Вони знову проходять пару поворотів «door handle to door handle», і знову Поляничко бере верх.

Проте, Павло не відступає і ще кілька кіл надає пресинг на напарника по команді.

Однак Антон кілька разів відверто зачинив хвіртку перед суперником. Причому як мінімум один раз, на гальмуванні перед першим поворотом, коли Поляничко знову зайняв внутрішній радіус, Мар’яненку явно довелося екстрено гальмувати – інакше б він просто влетів би у задній бампер свого візаві! … На жаль, але незабаром ця боротьба закінчилася.

Поляничко вдалося відірватися від переслідування приятелем й фінішувати третім, склавши на подіумі компанію Юнашеву з Волинцем.

Але якщо для Антона решта гонки пройшла спокійно, цього не можна було сказати про Мар’яненко.

Вже на самому початку «в першому ряду» за їхнім протистоянням через своє вітрове скло явно не без інтересу спостерігав Анпілогов, абсолютно не відстаючи від двох дуелянтів.

Коли ж вони розібралися між собою, фактично всю гонку Микита не давав передихнути Мар’яненку!

Нехай ця боротьба і розверталася за перше місце поза подіумом й одночасно «за право не бути останнім». Проте…

Тільки до самого фінішу Павлу вдалося дещо відірватися від третього пілота Smart Racing, фінішувавши на 4 секунди попереду від нього.

З точки зору найшвидшого кола в гонці Павло з Антоном поступилися Юнашеву майже дві секунди, проте їх самих розділили всього 0,3 секунди.

Поляничко і за цим показником виявився попереду. Найшвидше ж коло Анпілогова стало останнім у гонці, в 2,5 секундах від «Юнги», але все в 0,4 секунди від найближчого. При цьому не можна не відзначити, що Мар’яненко з Анпілоговим показали свої найкращі кола наприкінці гонки, якраз борючись між собою!

Впевнений дебют і остаточні підрахунки

На 1-му етапі Кубка України з кільцевих гонок розігрувалися ще два заліки. Нехай в них виявилося всього по парі учасників, ми не можемо не розповісти про них. Так у класі «8с», зарезервованому для 8-клапанних «вісімок», до Кирила Мітітелу цього разу приєднався новачок – Андрій Ронковіч.

Якщо не брати до уваги прокатного картингу на «Інгульці», для 17-річного хлопця це був абсолютний дебют в автоспорті. І він видався більш ніж впевненим.

Андрій «осідлав» бувалу (з парою «дахів») добре знайому всім лимонного кольору №67 «з під» Сергія Бородіна. Сам Сергій обслуговував машину, причому на пару з 3-х кратним Чемпіон України з кільцевих гонок Вадимом Конончуком, який виступав наставником для дебютанта.

Якщо на першому тренуванні Ронковіч поступився часу Мітітелу вагомі 6,5 секунд, то вже на другому ця різниця склала всього 0,4 секунди!

Передбачувано, на кваліфікації кращим стає незрівнянно більш досвідчений Кирило, який показав 1 хв 37,210 с.

Андрій поступився йому 3,5 секунди, правда, тут потрібно відзначити, що №67 явно не тягнув, дозволивши пілотові пройти всього три кола й то в «аварійному режимі» …

Після цього всю перерву між кваліфікацією і стартом гонки, Бородін «чаклував» над своєю багаторічною напарницею, намагаючись відшукати втрачену швидкість.

У гонці також передбачувано повів Мітітелу, але й дебютант не сильно відставав від нього. На жаль, але до прямого протистояння так й не дійшло.

На «вісімці» Кирила «летить» піввісь і він сходить …

Ронковічу ж, який з самого початку тримався досить близько до лідера заліку «8с», як й Дрогомирецькому попереду пелотона, нічого не залишалося, як довести гонку до переможного фінішу.

При цьому з точки зору кращого кола, хоча він й залишився другим за Мітітелу – 1 хв 38,242 с, за цим показником Андрій поступився своєму єдиному візаві всього 1,1 секунди.

Зовсім непогано як для абсолютного дебюту в автоспорті, не кажучи про кубок на пам’ять за перше місце в класі!

Аналогічно, всього дві учасниці виявилися й в командному заліку. Причому, вперше цьогоріч на гонку заявилася SDrive, кольори якої, як уже було сказано, захищали Юнашев із Волинцем.

З урахуванням того, що саме вони взяли переможний дубль в «Турінгу», не дивно, що з 37 очками SDrive піднялася на першу сходинку командного подіуму.

Його другу сходинку посіли пілоти Smart Racing, де кращими серед них стали два головних дуелянти дня – Поляничко з Мар’яненко. На пару вони заробили 22 бали. Тут можна пояснити, що з трьох пілотів, а більшу кількість заборонено для командного заліку, в розрахунок беруться тільки показники двох кращих із них. В даному випадку ними стали Антон із Павлом, тоді як Анпілогов закінчив гонку позаду них …

Так, на відміну від етапів Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, на кубковій гонці знову не було ні шампанського, ні хоч якихось мало-травневих подарунків переможцям та призерам.

Проте, на відміну від призів на 1-му етапі Кубка Чайки, цього разу кубки мали куди більш презентабельний і солідний вигляд.

Власне, як й належить змаганню статусу Кубка України …

Але, головне, нехай знову нечисленно й не з такою великою кількістю очної боротьби на трасі як того хотілося б – гонка видалася інтригуючою, причому відразу на декількох рівнях.

Що ж, будемо сподіватися, що кількість учасників в українському «кільці» буде рости на всіх трьох його «рівнях». Так само як підвищиться й градус боротьби на самій трасі, де в спортивних боях нарешті зійдуться не тільки Мар’яненко з Поляничко! …

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Вадим Чайковський і автора


Додати свій коментар






Pin It on Pinterest