Кубок України з кільцевих гонок: Від малого …

Автор: В'ячеслав Щербина | 04 Жов, 2020

В рамках двох заключних етапів нинішнього Кубка України з кільцевих гонок дебютував не один, а одразу два 13-річних пілота. Навіть з одним – випадок безпрецедентний як для «великого» кільця, а щоб двоє!

Вже традиційно нашу розповідь про чергову гонку – в даному випадку Фінал Кубка України з кільцевих гонок – ми продовжуємо традиційним альбомом персоналій самих гонщиків. І зробимо це під певним кутом – а саме через призму появи саме цих двох зовсім ще юних пілотів.

Відрадно, що цьогоріч майже з кожної чергової кільцевої гонки, в паддоку з’являлося нове обличчя учасника. Тим більше вселяє оптимізм, коли йдеться про одразу двох 13-річних дебютантів! До того ж, як це часто відбувається в автоспортивному світі по обидві сторони океану, обидва хлопці несуть добре відомі в Україні гоночні прізвища.

У Формулі 1 це були Бребем, Хілл, Вільньов, Росберг, Піке, Палмер, сьогодні – Ферстаппен, Магнуссен, зовсім близько до неї Алезі і, звичайно – Шумахер, та ще й не один, а на більш далеких «підступах» – Фіттіпальді, Барікелло і Монтойя. За океаном, спадкоємність ще сильніша, особливо в NASCAR-і.

Свого часу двома поколіннями на американських трасах відзначилися – Ансер, Пірсон, Аллісон, Джарретт, Ернхардт, а Петті і зовсім чотирма! Про Андретті можна сказати – позавчора, вчора і сьогодні – три покоління, причому два з них були представлені й в Ф1 й в «Індікар»! Крім Андретті сьогодні це – Елліот, Блейні, Херта, Немечек, Гіллеленд або Бартони, як й Шумахери, з двома комбінаціями батько-син. А чим гірший український автоспорт?

Так, зрозуміло, його масштаби непорівнянні з перерахованими вище. Проте, у нас теж були свої більш ніж імениті в рамках окремо взятої країни прізвища і теж на два покоління, наприклад – Протасов і Салюк, причому молодші з них стали досить відомі й за межами України. Більш того, у випадку з Олександром-молодшим ми все ще говоримо про сьогоднішній день – після чималої перерви він знову повернувся і демонструє наступному поколінню ралістів свій клас.

Зовсім недавно кільце ледь не отримало друге покоління Апостолюка і Холявко, а ще протягом декількох років в ньому було одночасно представлено два покоління Скузів. Хтозна, можливо з першими кроками в «великих» гонках Андрія Скока та Тимофія Гонтового ми стаємо свідками написання нових глав історії українського автоспорту? … Адже і Сергій Скок і особливо Павло Гонтовий вписали свої імена в неї навічно! Почнемо саме з них?

На обличчях обох юних дебютантів весь день читалася аж ніяк недитяча серйозність і зосередженість. Причому не тільки за кермом! Хоча чому дивуватися – за плечима обох вже кілька років виступів у картингу, перемоги і нагороди, а у випадку з Тимофієм Готовим, ще й чемпіонський титул в автокросу на міні-баггі!

Приводів для зосередженості і навіть занепокоєння у молодшого Гонтового «знайшлося» куди більше, ніж у його однолітка. На жаль, але «Шкода» Тимофія весь день доставляла клопіт, в результаті й зовсім із відмовою зчеплення не давши Готовому-молодшому реально стартувати в його першій в житті великої кільцевої гонці.

Зосереджені з самого ранку, природно, і досвідчені пілоти. Наприклад, Максим Волинець, який, до речі, якщо пам’ять не зраджує, дебютував точно на такій же «Фільці», як й у Гонтового. Причому в автоспорт Максим прийшов, коли Андрій з Тимофієм ще й не народилися!

З припиненням виступів Олексієм Тихоновичем Варавіним, на сьогодні в кільці найбільшим, скажімо так – контрастом двом 13-річним дебютантам є Руслан Сєров. Проте, ветеран й у свої роки періодично «дає прикурити» молоді.

А свого часу Руслан був як й вони, виступаючи в картингу з самого дитинства. Але, найголовніше, він теж несе прізвище, яке була добре відомо в навкологоночних колах далеко за межами тодішньої УРСР, будучи сином пілота, що великими літерами вписав своє ім’я в історію радянського автоспорту.

Владислав Сінані відноситься до сучасної генерації українських кільцевиків, хто прийшов в автоспорт, а саме кільце, не маючи раніше жодного гоночного досвіду.

В даному випадку Владислав був стурбований поведінкою його «вісімки» після тренування. Однак все «обійшлося» – тривоги виявилися помилковими, а день Сінані і зовсім закінчив на подіумі.

Аналогічний шлях в автоспорт і приятеля-напарника Сінані – Сергія Бєляєва. У випадку з Сергієм його «Калина», а точніше підвіска, дійсно «полетіла» на першому тренуванні.

На фото Бєляєв разом із напарником по SDrive Максимом Волинцем (плюс уболівальник) тривожно стежать за тим, як механік в авральному порядку усуває несправність. І йому це вдалося, причому до кваліфікації! Але, на жаль, в гонці Сергія наздогнала ще одна поломка підвіски.

Хоча він офіційно й не виступав за команду SDrive, Костянтин Гуцул, як й Сінані з Бєляєвим, прийшов в кільцеві гонки тим же шляхом саме через цю команду і протягом декількох років його машини несли логотипи SDrive на своїх бортах. Як й більшість інших пілотів, Костянтин максимально зосереджений за миті до того, як на голову буде одягнений спортивний шолом …

… а пік концентрації як тут, у випадку з Антоном Поляничко, настає перед самим виїздом на трасу. Як і перераховані вище пілоти, Антон прийшов в автоспорт не маючи жодного попереднього гоночного досвіду.

Гоночною «Альма-матер» Антона, як й багатьох інших в українському кільці, стала команда заснована Володимиром Апостолюк і Сергієм Скок. Правда, вона багато років проіснувала без назви, лише пару років тому, й нарешті «оформилась» офіційно як Sport Car Service.

А це, мабуть, одне з основних, причому начебто практично нестаріючих, облич українського кільця. Напевно, позитивніше всього на цей «феномен» впливають емоції від безлічі перемог Сергія Юнашева? Ось і цього разу, що залишалося «Юнге», як не радіти ?! Зі своїх чотирьох стартів, він переміг втретє, лише одного разу поступившись вершиною подіуму Вадиму Конончуку.

Причому цього разу приводу для радості у Сергія було куди більше – з цієї вікторією він забезпечив собі звання «Володаря Кубка України з кільцевих гонок», яке буде присуджено Юнашева в кінці року на офіційній церемонії нагородження.

Незважаючи на те, що ця гонка проводилася наприкінці вересня, на подвір’ї стояла 25-градусна спека! За іронією, вона спала буквально ввечері, а наступного дня й зовсім настала справжня осінь.

Зрозуміло, що за такої температури навіть відносно короткі гонки українського кільця, не можуть не позначатися після фінішу на виразах облич, скажімо так, – більш вікових пілотів …

… інша справа ті, хто годиться їм як мінімум у сини. На Андрія Скока після фінішу реально спекотної гонки не було видно і сліду поту, не кажучи вже про втому і він явно був готовий проїхати ще пару таких дистанцій.

А поки Сергій Скок зайнятий своїми тренерськими обов’язками відразу з декількома пілотами, з урахуванням Smart Racing, і зовсім встигаючи працювати «на два фронти», з Андрієм його «підміняє» багаторічний напарник.

Здається, що Апостолюк не менш радіє і пишається успіхами Скока-молодшого в автоспорті. Тим більше, що його власний син хоча і виходив кілька разів на старт, обрав шлях трави і м’яча.

Хоча на цих фото його і не видно, обличчя Олега Сокирби теж зовсім нове для кільцевого паддока, що з’явилося в ньому рівно рік тому.

Це звучить парадоксально, але, як і у випадку з багатьма іншими сучасними кільцевиками, незважаючи на те, що Сокирба годиться в батьки двох 13-річних дебютантів, в порівнянні з Олегом вони справжні «досвідчені вовки» автоспорту, маючи по 7-8 років гоночного досвіду!

Можна сказати, що ця гонка стала свого роду експрес навчанням для Сокирби, в тому числі і на стрес-стійкість! На ній Олег потрапив в свою першу в житті аварію, наслідки якої він разом з механіками і вивчає. На щастя, вони, так само як і сама аварія, виявилися незначними і, будемо сподіватися – останніми для нього!

Напевно відчуття «другої молодості» надають і такі ось моменти, коли пілота з високим фінішем (в даному випадку Максима Волинця з другим місцем) вітають особливо палкі вболівальники. Тим більше, якщо вони протилежної статі !!!))) …

… а поки він «святкував», Тимофій Гонтовой вивчав стан гуми на машині Волинця після фінішу. І робив він це неспроста, бо саме прокол колеса на «Шкоді» юного пілота під час кваліфікації, так і не дозволив йому як слід «розігнатися».

Кирилу Мітітелу звичайно не 13 років, але й він є досить молодим гонщиком. На його рахунку є картинг, а його прихід у «велике» кільце цьогоріч став вже другим. Причому перший закінчився для Мітітела ні багато, ні мало другим місцем за підсумками 2013 року в заліку «Лада-1500». І це на другий рік виступів, причому тоді попереду Кирила «виявився» тільки один Юнашев!

Судячи з усього, якщо відразу після фінішу у Мітітела був піднесений настрій, то хвилинами потому він уже розповідав щось емоційне (і не настільки райдужне) щодо ходу гонки своєму батькові й механіку.

Ну а поки молодь набирається досвіду, «стара гвардія» явно не збирається поступатися своїми позиціями. Досить поглянути на подіум заліку Touring, де Максим Волинець з Сергієм Юнашевим вітають один одного і не приховують радості – а з чого б їм це робити ?!

Вони не тільки взяли переможний дубль на цій гонці, але й разом із ним заробили для SDrive четверту з п’яти вершину подіуму в командному заліку. Але це була лише видима частина автоспортивного айсберга для них.

Як вже було сказано, Юнашев забезпечив собі звання «Володаря Кубка України з кільцевих гонок», тоді як Волинець зайняв за його підсумками друге місце. І хоча за наявності всього двох команд-учасниць у рамках КУ, офіційно цей залік не відбувся, саме їхня SDrive випередила свою єдину конкурентку в особі Smart Racing. Підсумковий рахунок в цій парі склав 173,5 балів проти 117,6.

Представники ж «нової хвилі» кільцевиків стали тільки третіми. На подіумі – Сінані, який вирішив перестрахуватися через те, що пару раз чхнув і дотримувався суворого масочного режиму. А за підсумками всього року третім Кубок України закінчив Антон Поляничко.

Аналогічно, до цієї «нової хвилі» пілотів відноситься і Сергій Бабак. Він теж піднявся цього дня на третю сходинку подіуму, але Super Touring-у, ставши до того ж третім й у всьому Кубку України в цьому заліку.

Ну а хто заборонить трохи розслабитися після такої спекотної гонки ?! Тим більше, якщо розкладне крісло (та й сама атмосфера) самі сприяють релаксації)))

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Сергій Холодило і автора


Додати свій коментар














Pin It on Pinterest