Кубок України з кільцевих гонок: До й після

Автор: В'ячеслав Щербина | 21 Тра, 2021
Кубок України з кільцевих гонок

Традиційно нашу розгорнуту розповідь про черговий раунд українського «кільця» – в даному випадку 1-й етап Кубка України, – ми доповнюємо альбомом, присвяченим цілком його головним героям – пілотам.

Головна мета таких альбомів показати, чим «живуть» учасники до й після самої гонки і, намагаючись одночасно відобразити їхні емоції. І якщо на подіумі зробити це, взагалі, не складає великих труднощів, та й відразу після фінішу теж, то ось перед гонкою. Більшість пілотів добре приховують своє хвилювання і мандраж, які неминуче присутні в кожному з них. Дуже добре допомагає їм в цьому неминуча передстартова «рутина».

Кожна гонка для будь-якого учасника, як у даному випадку для Олега Сокирби і його помічника, починається з нанесення на спортивні машини обов’язкової атрибутики організатора з його спонсорами, якщо такі є. Крім величезних бортових номерів, іншим головним елементом є «сонячний козирок» на вітрове скло, який завжди відображає офіційну назву змагання.

Іншою невід’ємною ранковою процедурою для всіх пілотів є обов’язкове проходження медкомісії. Їм, як тут Владиславу Сінані, в обов’язковому порядку міряють тиск, а також перевіряють на стан тверезості. Тільки після цього, з так званим «бігунком» від «медкома», учасник буде допущений на трасу.

До «необов’язкової програми» можна віднести спілкування з уболівальниками. Наприклад, на цьому фото Максим Волинець розмовляє з одним із найстаріших на сьогодні фанатів автоспорту. Микола незмінно приїжджає на гонки, в першу чергу кільцеві, кілька десятиліть, починаючи з далеких 70-х!

Коли ж все ранкові процедури, включаючи ще й «мандатну комісію», де так званий Представник офіційно заявляє свого пілота на гонку, пророблені – можна перепочити і трохи розслабитися. Що і роблять Святослав Денисов із Олексієм Тихоновичем Варавіним.

Обидва є ентузіастами «класики»: Денисов вже багато років виступає на вазівській «копійці», тоді хто, як не «Тіхонич» може допомогти з її обслуговуванням і налаштуванням! …

Майже як три мушкетери ?! Павло Мар’яненко, Антон Поляничко і Микита Анпілогов – тріо пілотів команди Smart Racing йдуть до своїх автомобілів як раз після проходження «мандатки».

Не можна не сказати, що «в миру» більшість з них швидше захищають честь SportCarService. Не заявлена на сьогодні офіційно, ця команда здійснює технічну підтримку Smart Racing і саме її «кольори» на своїх бортах несуть «вісімки» Павла і Антона.

Ні, не Констанція і не Міледі, але в українському «кільці» на 1-му етапі Кубка України з’явилася нова пілотесса – Леся Цимбалюк. Ця гонка стала для неї абсолютним дебютом в професійному автоспорті – раніше на рахунку Лесі були лише виступи в аматорському картингу.

Чим ближче до початку власне змагального процесу, тим серйознішими стають і дії пілотів. На відміну від «буржуйських» змагань, більшості українських пілотів, як тут Максиму Волинцю, доводиться чимало робити своїми руками, в тому числі й таку «брудну роботу» як заміну коліс …

… і хоча Владислав Сінані з самого початку на західний манер користується послугами професійної команди SDrive, та й більшу частину часу поза гонок він знаходиться за межами України, навіть йому доводиться брати участь в підготовці техніки перед самим стартом. Тим більше, якщо йдеться не про перевірену роками «вісімку», а все ще трохи «сирий» Lotus, для якого 1-й етап Кубка України став першою гонкою в «великому кільці».

Для Костянтина Гуцула, а точніше його механіків, після першого тренування йшлося про куди більш серйозні роботи, чим останні передстартові настройки. Відмова редуктора вилилась в об’ємний польовий ремонт із практично повним розбиранням трансмісії та задньої підвіски його Honda S2000.

Правда, у випадку з Костянтином роль пілота дійсно зводиться виключно до спостереження (і очевидному переживанні). Гуцул воліє повністю довіряти своїм механікам і інженерам, навіть не «допомагаючи їм радою», тим більше в разі такого поглибленого ремонту техніки.

А ось «Калині» Вадима Конончука після другого тренування вже не допоміг би жодний польовий ремонт – повна відмова мотора. «Розтин» постфактум показав тріснутий поршень. При цьому багато пілотів, особливо прямі суперники Вадима по «Турінг», як тут Сергій Бєляєв, підходили і з реальною участю цікавилися, що саме сталося.

І повірте, ця «участь» більшості дійсно була щирою і непідробною! Майже всі українські пілоти-кільцевики не просто хочуть заробити чергову «чашку», а зробити це міряючись силами з найсильнішими, до яких на сьогодні відноситься Конончук, який є чинним і 4-кратним Чемпіоном України цього заліку.

Цього разу ранковий Брифінг для пілотів і їхніх Представників був нетрадиційно перенесений на перерву між тренуваннями і кваліфікацією. Він став першим в житті для Лесі Цимбалюк, яку майже урочисто дирекція гонки представила іншим пілотам і … попросила «не ображати» починаючу гонщицю. Хоча коли поруч з нею знаходився Олександр Кузьменко – навряд чи хтось би і наважився)))

Пілоти SDrive в повному «юридичному» складі команди: Костянтин Дяденко, Владислав Сінані і Сергій Бєляєв. Поки колишня головна ударна сила SDrive в особі Сергія Юнашева вже другу гонку поспіль «перебігає» з однієї команди в іншу, цю ношу з уявною легкістю підхопив новачок Костянтин Дяденко, принісши SDrive 20 пунктів за «вікторію».

Нагадаємо, що на одному етапі офіційно тільки троє пілотів можуть збирати очки в командну скарбничку. Разом з тим, зазвичай на трасі SDrive де факто представлена куди більшою кількістю учасників.

Наприклад, Костянтин Гуцул теж є вихованцем SDrive і його попередня Honda S2000 незмінно несла кольори цієї команди на своєму борту, хоча де юре він і не збирав для неї залікових балів.

Не менш цікава і ситуація з командою Smart Racing. Поки її засновник Микола Сушко фактично відсутній ось уже як другий рік, її честь відстоює це тріо пілотів – Павло Мар’яненко, Антон Поляничко і Микита Анпілогов.

При цьому машини перших двох на своїх бортах все ще несуть кольори їхньої по-справжньому рідної команди SportCarService, заснованої Володимиром Апостолюком і Сергієм Скоком. Власне, якщо не брати до уваги Директора команди Smart Racing, все інше в ній, включаючи і техніку і обслуговуючих її механіків – ні що інше, як SportCarService «від і до», де юре зав’ялених як інша команда.

1-й етап Кубка України з кільцевих гонок став свого роду поверненням в гонки Олега Сокирби, чий сезон 2020 був передчасно перерваний досить жорстким крешом на тестах, наслідки якого зажадали тривалого відновлення його BMW. Тому не дивно, що цей пілот-початківець, за плечима якого всього рік в автоспорті в цілому, був як ніколи зосереджений в цей день, включаючи і Брифінг …

… аналогічно уважний на ньому був і Максим Баклушин, який прийшов в автоспорт лише в кінці минулого року і для якого ця гонка стала всього четвертою за рахунком в житті.

Якось непомітно протягом брифінгу Леся Цимбалюк поміняла свою диспозицію, розташувавшись між Святославом Денисовим, якому не звикати до хірургічної маски (в миру цей пілот-ентузіаст не багато ні мало кардіохірург!), І Андрієм Бондарем.

Цікаво тут інше – про що саме думав в цей момент засновник і керівник Центру контраварійної підготовки SDrive і однойменної автоспортивної команди ?!)))

А два ветерана українського автоспорту в особі Сергія Юнашева і Руслана Сєрова, схоже, не могли наговоритися під час брифінгу)))

Ну прямо як справжні «двієчники» на задній парті під час уроку, тоді як Сергій Бабак і Святослав Денисов з початком брифінгу як старанні відмінники вели себе «вушка на маківці»))) (Жарт якщо що)

Незважаючи на те, що 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок став абсолютним дебютом для Лесі Цимбалюк в автоспорті в цілому, вона непогано приховувала свої емоції переживання, які напевно були присутні.

Напевно, не сильно сприяло концентрації на першому в житті старті й увагу з боку преси і відразу декількох об’єктивів. Здавалося, що чим ближче ставало до гонки, тим вираз обличчя Лесі все красномовніше говорив – «Ну що ви від мене хочете ?!»))))

А ось Владислав Сінані, який вже ходить в статусі досвідченого пілота, перед гонками не виражає абсолютно ніякого хвилювання. Навіть не дивлячись на його перший старт в «кільці» на «Лотус», безцеремонно спершись на задній спойлер аж ніяк не своєї машини, Влад розмірено розмовляє з одним із механіків SDrive.

А гонка видалася таки спекотною особливо для Сінані, після чого йому знадобився навіть ось такий імпровізований душ! Воно й не дивно.

Мало того, що Владиславу довелося боротися відразу з двома пілотами на куди більш потужних BMW, що перевершують за «кіньми» його «Лотус» майже в два рази, так ще й сам кокпіт цього британо-китайського спорт-кара не блищить об’ємністю і вентиляцією.

І нехай Сінані поступився суперникам і був відверто роздратований цим, на його обличчі крім втоми явно читалася і задоволеність від гонки, нехай і тільки з третім результатом на її фініші.

А ось для третього пілота SDrive Сергія Бєляєва, так само як і для Максима Волинця, ця гонка видалася зовсім короткою. Причина – їхнє зіткнення одразу після її рестарту. І тут вкрай цікаві відразу кілька аспектів.

По-перше те, що обидва вони на першому старті йшли на призових місцях, проте на другому старті саме Волинець став винуватцем їх аварії. Проте, після фінішу у Сергія не було і натяку на претензії до суперника, який до того ж перший підійшов і вибачився.

Не менш інтригуюче тут ще одна обставина. По суті, вони обидва є «квазі напарниками», так як Максим уже кілька років виступає за підтримки все тієї ж SDrive, незмінно розташовуючись в паддоку разом з її пілотами. А, як відомо, в автоспорті табу №1 – не стикатися зі своїм напарником!

У кого були претензії після гонки і чималі, так це у Костянтина Денисова і все по відношенню до його візаві Андрія Скока, з яким вони не на жарт зійшлися в боротьбі за перемогу в «8С».

Правда, тут не можна не сказати, що вчорашній райдер і автогонщик-початківець не став «скандалити» з суперником і тим більше починати горезвісні «гонки після гонок» у вигляді протестів. Однак обговорити «всередині команди», включаючи Сергія Юнашева, причому відразу після фінішу, Денисову було що …

Не важливо, NASCAR це, де особливо вітається наявність сімей пілотів на трасі, або українське «кільце» – особливо зворушливо бачити як дитина, як в даному випадку дочка Олега Сокирби, приносить татові одразу після фінішу живлющу вологу. А після досить спекотної у всіх сенсах гонки не якась там мінералка, а справжній домашній компот його дружини, напевно, був не зрівняти ні з чим іншим!

При цьому склалося таке враження, що багато хто, включаючи його прямих конкурентів, обрали в якості мало не барної стійки чималих розмірів задній спойлер Z4 Дяденко)))) Але, судячи з усього, сам Костянтин був зовсім не проти такого фамільярного поводження з його стильною «баваркою»)

Хоча він не встиг пройти і пари кіл з огляду на відмову генератора, тим не менш, по завершенню гонки Олександр Кузьменко пройшов стандартну процедуру зважування разом з усіма фінішерами. Очевидно, що штовхати власноруч автомобіль з датчиків електронних ваг йому було куди простіше, ніж тим, хто тільки що пройшов повну дистанцію.

Для кого 1-й етап Кубка України став особливо насиченим, так це для Максима Баклушина. Після фінішу його «вісімка» несла сліди зіткнень з обох сторін на передніх крилах, і це не рахуючи сліду від бетонного відбійника на її правому борту!

Проте, як сам Максим, так і учасники його команди і групи підтримки поставилися до цього всього з іронією) Власне, чому б і ні? Це всього лише гонки, а не дорога загального користування і «близькі контакти» в них не виключені. І, відверто кажучи, більшості глядачів саме вони, а не обгони, приносять найбільший адреналін і максимум емоцій!

Ясна річ, що «приймаюча сторона» таких контактів, якою в цей раз став Руслан Сєров, котрий демонтує на цьому фото датчик електронного хронометражу, відчувала зовсім інші емоції.

Більш того, відразу після фінішу ветеран з явно серйозним виразом обличчя (і аналогічними намірами) вже було попрямував в сторону машини свого «кривдника». Однак на пів дороги Руслан явно передумав і розвернувся, теж не ставши пред’являти жодних претензій, лише нарікаючи на «суперника» своїй «групі підтримки».

При цьому нагадаємо, що практично вся боротьба, в якій взяв участь Баклушин в цей день, не була за реальні очки, а лише за фізичні місця на трасі. Але знову – хіба звичайному глядачеві це так уже й важливо ця обставина?! …

З урахуванням того, що його машина за зиму пройшла серйозний процес відновлення після аварії, а також і те, що навесні він змінив «гараж», Олег Сокирба особливо переживав і за настройки підвіски і за багато іншого. Відразу після фінішу, вже в закритому парку, він почав вивчати наскільки виявилася витрачена «гума», що є одним з ознак «правильності» роботи підвіски.

Ну і звичайно, апофеозом будь-якого змагання з точки зору емоцій є урочиста церемонія нагородження. Автоспорт, включно з українським, не виняток. Тим більше відрадно, коли на подіумі виявляються три новачка!

Так, можна сказати, що в цей раз в заліку «8С» подіум у своєму роді виявився унікальний. Очолив його Андрій Скок, що прийшов з картингу в «велике кільце» в кінці минулого року, а компанію зовсім ще юному пілотові на ньому склали Нітеш Пал і Роман Марків. Для обох ця гонка і зовсім стала тільки другою в житті! Тож не дивно, що їх душ із шампанського виявився особливо емоційний …

… більш того, для Андрія ця «вікторія» стала другою поспіль, тоді як Роман вдруге поспіль піднявся на подіум. Раніше вони фінішували 1-2 на 1-му етапі «Кубка Чайки», що відкривав кільцевої сезон-2021.

Нітеш на тій гонці не зміг розминутися з бетонним відбійником в останньому повороті. Однак цього разу після неймовірно щільною боротьби з Романом, що тривала буквально всю гонку від її першого старту і до самого фінішу, Пал зміг не тільки обігнати суперника, а й витримати неймовірний пресинг з його боку, закінчивши її другим.

Тож не дивно, що нехай це і не була перемога, емоції радості переповнювали Нітеша. Тим більше, що разом із Палом їх зміг розділити його синочок. При цьому нагадаємо, що подіум, причому саме цей, на Автодромі «Чайка», – добре знайомий Нітешу, але тільки тоді, коли він виступає тут на супербайці, де на рахунку Пала є і титул Чемпіона України.

Подіум «Турінга» навпроти очолив один з найдосвідченіших і титулованих на сьогодні кільцевиків – Сергій Юнашев. І, незважаючи на те, що в його колекції є величезна кількість вершин «тумбочки», не беручи до уваги інших місць на ній, десь навіть дивно, що «Юнга» продовжує щиро радіти кожній новій перемозі майже як першій!

Цього разу компанію йому склали Микита Анпілогов, що серйозно прискорився в порівнянні з минулим роком, а також його напарник по Smart Racing Антон Поляничко.

Традиційно кубки більшості переможців і призерів вручав ветеран радянського і українського автоспорту Леонід Леонов, який також традиційно виконував роль директора гонки. І також традиційно, навіть на подіумі, у Леоніда Івановича знайшлося пару слів повчання пілотам сучасності)))

 

Ну а після цього Юнашев порадував глядачів іншою баталією, де він точно також як і на трасі, не пошкодував суперників, неабияк і часом навіть несамовито обливаючи їх шампанським.

Як не намагався «захищатися» Анпілогов, для якого подіум не є такою нормою як для «Юнги», принаймні – поки що, – йому дісталося найбільше. Тим більше, що «на захисті» Антона були окуляри, тоді як Микита отримав нещадний струмінь ігристого прямо в очі. Але, думається, цей дискомфорт повністю компенсувався фактом впевненого фінішу на другому місці!

Провівши майже всю гонку на другому місці, але в підсумку піднявшись лише на третю сходинку подіуму «Супер Туринга», та ще й з огляду на власну помилку, яка коштувала йому «срібної» позиції, Владислав Сінані явно не дуже радів на нагородження і вже точно не тішився.

При цьому не можна не сказати, що йшлося про першу кільцеву гонку Владислава за кермом екзотичного «Лотуса», а не «вісімки» або «Калини». Більш того, Сінані довелося протистояти двом суперникам, які виступають на майже в два рази більше потужних BMW!

На подив хто явно стримував емоції, так це переможець Костянтин Дяденко, тим більше, що для нього ця вершина стала першою в житті й це всього на другому старті в професійному автоспорті! З чим його щиро і вітали й Сінані, й Олег Сокирба, що став срібним призером цього заліку.

І хоча він абсолютний новачок в автоспорті, судячи з усього, у Костянтина природжений дар поводитись з шампанським! Як й Юнашев, Дяденко не залишив шансу суперникам і на подіумі – він встиг першим відкрити пляшку і неабияк облити їх обох!

А тут, як і на старті в гонці. У переможця цього «контесту» з шампанським з’являється чимала фора, тоді як другому й третьому (в даному випадку буквально) доводиться оборонятися, закриваючи обличчя і особливо очі і їм стає вже не до атак)))

Так, нехай це і не компот його прекрасної половини, але, думається, шампанське на подіумі стало не набагато менше бажаним напоєм для Олега Сокирби. Тим більше, якщо врахувати що після його осінньої аварії він починав день відверто акуратно, спочатку поступаючись навіть результатам «вісімки» Сергія Бабака, який виступав цього разу в цьому ж заліку й став в результаті першим поза подіумом «Супер Туринга».

Не менш емоційним став і командний подіум. Правда, не для всіх. Той же Дяденко, так само як і його напарник по SDrive Владислав Сінані, і тут виглядали стриманими.

У той же час засновник і керівник цієї команди в особі Андрія Бондаря явно радів і це незважаючи на тільки третє місце, зайняте його пілотами. емоції ж на обличчі його сина, якого Андрій традиційно бере з собою на подіум, схоже, висловлюють здивування … можливо від такої реакції тата на третє місце його команди?))))

Ну а хто продовжував, що називається, «відриватися» і на командному подіумі, так це Юнашев. Навіть коли він залишився на ньому в гордій самоті, «Юнга» продовжував радувати глядачів, що зібралися, а таких на церемонії нагородження теж виявилось чимало, тим самим «салютом шампанського».

Взагалі, радість і емоції Сергія в даному випадку більш ніж заслужені! Після декількох років в кольорах SDrive, де він виконує ще й роль головного інженера команди, на попередній гонці Юнашев виступав за команду Сергія Бабака, принісши їй перемогу. Тепер же, як справжній «легіонер», він виступив головною ударною силою для абсолютно нової як для «кільця» команди AWT Racing, в реалії добре знайомої по мотоциклетним гонкам, принісши і їй топові залікові очки!

 

***

Власне, для багатьох справжніх уболівальників, починаючи від «Формули-1» і закінчуючи змаганнями національного рівня, включаючи вітчизняне «кільце», саме церемонія з обливанням шампанським на подіумі є далеко не тільки логічним завершенням «гонки», а й ще одним моментом, який їм дарує чималі емоції в кінці будь-якого свята швидкості. А саме таким в цей раз став 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок …

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото: Сергій Холодило, Вадим Чайковський і автора


Додати свій коментар










Pin It on Pinterest