Українець націлився на NASCAR!

Автор: В'ячеслав Щербина | 18 Гру, 2019

Український пілот-початківець Ігор Романов вирішив на своїй «шкурі» перевірити – чи можливо потрапити в NASCAR. Як виявилося, це не тільки цілком реально, а ще й досить бюджетно!

Дійсно, минулого тижня Ігор Романов взяв участь у тестах, причому не просто «в приватному порядку», а в так званих рекрутингових заїздах, які відкрили йому шлях у світ NASCAR, правда, поки тільки європейського.

Потрібно відразу обмовитися, що за плечима Романова не настільки великий гоночний досвід. Будучи з юності величезним фанатом американських овальних гонок «НАСКАР», Ігор до того ж народився і виріс в Рівному. Саме це місто є столицею української версії овальних гонок – «Автоспідвея».

Саме на рівненському треку Романов вперше доторкнувся наживо зі світом автоспорту, але на той момент як … журналіст і оператор.

З тих пір пройшло чимало років, і вже живучи в Києві і працюючи професійним телевізійним оператором, Ігор все ж здійснив свою першу мрію. Пару років тому він дебютував в тому самому «Автоспідвеї» в своєму рідному Рівному, паралельно роблячи перші кроки і в кільцевих гонках, причому не тільки в дисципліні Тайм-Аттак, а й на «великому» українському «кільці».

Наступною метою для українця став заповітний «НАСКАР».

Мрія? …

Зі зрозумілих причин, потрапити в той самий американський NASCAR | практично неможливо по безлічі причин. Починаючи від географічних і «закінчуючи» відсутністю належного досвіду у Ігоря, не кажучи вже про бюджет … Однак з 2008-го року в Європі, вірніше спочатку у Франції, з’явився свій власний EuroNASCAR, який досить швидко розрісся до європейських масштабів.

Більш того, з 2012-го року «ЕвроНАСКАР» був визнаний самими американцями! Господарі NASCAR офіційно «благословили» європейську серію, взявши її та аналогічні канадську з мексиканської версіями «НАСКАР» під своє «крило».

Тут потрібно зробити застереження, що на відміну від більшості європейських і світових гоночних серій, NASCAR, якому від народження на два роки більше, ніж «Формулі-1», є і по сей день виключно приватним «підприємством». Всі права і навіть чимала частина величезних автодромів, які збирають періодично на своїх трибунах понад ста тисяч глядачів – все це досі належить родині Білла Франца, який й заснував у 1948-му році «НАСКАР».

Таким чином, на сьогодні офіційно іменована «з урахуванням» титульного спонсора як NASCAR Whelen Euro Series (NWES), є унікальною в своєму роді серією. Її змагання санкціоновані як Міжнародною Автомобільною Федерацією FIA, так і повністю приватним «НАСКАРом». При цьому сама «ФІА» не має абсолютно жодної влади в американських серіях.

Природно, з огляду на практично повну відсутність в Європі овальних трас, за винятком всього пари «Івентів», більшість гонок «ЕвроНАСКАРа» проводяться на звичних всім нам дорожніх трасах. При цьому мова йде про такі відомі автодроми як «Хоккенхайм», «Брендс Хетч», «Валенсія», «Зольдер» …

З огляду на цю специфіку європейські наскарівські автомобілі, які будуються сервісним центром у Франції, дещо відрізняються від заокеанських овальних «монстрів». Останні і зовсім спочатку будуються асиметричними, налаштованими виключно для поворотів наліво. Проте, боліди «ЕвроНаскара» повністю зберегли неповторний дух сучасного NASCAR.

Це просторова сталева «рама», класична V8 на такі ж класичні для тих широт 350 «кубиків», які на європейські «гроші» складають 5,7 літрів. Плюс майже тракторна 4-ступінчаста КПП – все як у справжньому американському «НАСКАРі».

Головне – в цих машинах зовсім відсутнє електроніка! Мало того, що двигуни карбюраторні, так будь-який «драйвер асістанс» тут повністю виключений. І, забігаючи вперед, українець повністю відчув на собі цю специфіку «ЕвроНАСКАРа».

Проте, при вазі трохи більше тонни, а це повністю можна порівняти зі звичними для Чемпіонату України з кільцевих гонок Ford Fiesta, навіть європейська наскарівська машина видає понад 400 «конячок» і, природно – вона задньопривідна!

До речі, саме ці машини вже кілька років не тільки «застосовуються», а й з їхнім неповторним «риком» і фірмовою «незграбністю» на вузькій звивистій трасі, є головними улюбленцями на «Гонці Чемпіонів».

Про формат етапів NWES сильно розписувати не будемо. Скажемо лише, що, як і за океаном, «ЕвроНАСКАР» розбитий на кілька «дивізіонів», правда, зі своїми нюансами. За гоночний вікенд тут проводиться відразу чотири гонки в двох дивізіонах – по парі для «професіоналів» і для «аматорів».

Але, головне – всі етапи «ЕвроНАСКАР» як і гонки в «штатах» є ще й справжнім гоночним experience для самих уболівальників.

Паддок NWES по-американському відкритий, доступ до пілотів і машин має будь-який охочий і зазвичай етапи європейського «НАСКАРа» супроводжуються справжнім фестивалем – природно з ухилом в бік «янкі» … вірніше швидше «діксі»-культури.

Все ж NASCAR цілком офіційно своїм корінням сягає до контрабандистів-самогонників і кілька десятиліть був в основному «південним» видом спорту, але це тема для окремої розповіді …

… чи реальність ?!

З’їздивши в якості фотографа на пару етапів «ЕвроНАСКАР», Ігор Романов зрозумів, що зобов’язаний спробувати наблизитися до своєї мрії, і головне, що це доступно! Він з’ясував, що NWES в кінці року проводить офіційні відбіркові тести, іменовані як рекрутингові.

Примітно, що свого часу їх проходив відомий Данііл Квят і зовсім недавно куди більш відомий пілот Формули 1 – Жак Вільньов!

Так Так. Перш ніж вийти на старт «ЕвроНАСКАР», будь ти в минулому переможцем самої «Інді-500» та ще й «на додачу» Чемпіоном Світу в Ф-1 – ти все одно повинен пройти такі тести! Причому за класичною для американських гонок схемою, спеціальна «панель» (консиліум) експертів визначає, де саме, вірніше на якому рівні в результаті буде стартувати пілот.

До речі, Жак дійсно весь нинішній сезон повноцінно брав участь в NWES і після пари подіумів закінчив рік 8-м. Більш того, крім Вільньова цьогоріч на старт в «ЕвроНАСКАРі» регулярно виходила Еллен Лор – єдина жінка, яка свого часу змогла перемогти в гонці найпопулярнішою і престижної європейської кузовний серії DTM.

Також в «ЕвроНАСКАР» стартують колишній пілот Ф1 Алекс Каффі, що є ще й господарем власної команди цієї серії. На гостьовий основі в декількох етапах стартував навіть Чемпіон 2000-го року того самого NASCAR (а також кумир Ігоря Романова) Боббі Лябонте.

Тут також виступають багато відомих європейських пілотів, як, наприклад, Ентоні Кумпен (двічі став Чемпіоном «ЕвроНАСКАР») і Марк Гуссенс. Зовсім недавно тут регулярно виступали Нікола Ларіні, Матіас Лауда, Марк Дуез і Ерік Хеларі, який також став Чемпіоном європейського «НАСКАРа» у 2011-му році. Всього ж на старт кожної гонки цього року виходило близько 30 пілотів, що представляють широку географію з близько 20 країн.

Але повернемося до рекрутського відбору NWES-2020, в якому взяв участь українець.

Ігор й минулого року подавав своє гоночне резюме на ці тести, однак з огляду на його вкрай обмежений на той момент гоночний досвід, воно було відхилено. Цього ж року Романов отримав «зелене світло» від «ЕвроНАСКАР». Крім нього цього дня відбіркові тести проходило ще 10 осіб. І тут теж не обійшлося без сюрпризів.

Серед «рекрутів» було кілька вчорашніх картингістів з так званої «Академії Жака Вільньова» і пара початківців «формулістів». З ними трасу і машини ділив уже переможець у категорії GT4 Алекс Ламбертц, на рахунку якого серед іншого вікторія в своєму класі на легендарних «24 годинах Нюрбургринга», а також 52-річний ветеран Фабіо Спатафорі, який виступав в минулому й у Ф-3 й у Ф-3000, а кілька років тому вже стартував і в «ЕвроНАСКАР».

Але, головним сюрпризом, стала участь в цих рекрутингових тестах Джулії Ландауер – «ще вчора» Ігор дивився «по телевізору» її виступу за океаном!

Американська пілотесса пару років назад після кількох подіумів закінчила сезон 4-ю в молодшому «дивізіоні» американського NASCAR – K & N Pro Series West, що на той момент було найвищим досягненням для жінки-пілота в «НАСКАР». Цього року Джулія виступала в канадській серії, іменованої NASCAR Pinty’s Series, а на 20-й рік вона націлилася саме на «ЕвроНАСКАР», бажаючи отримати якомога більше досвіду на трасах «європейського типу».

Але на самих тестах не було часу звертати увагу на «опозицію».

І все ж реальність!

Незважаючи на те, що проходили вони на півдні Франції, причому на приватній виключно тестовій трасі самого «ЕвроНАСКАРа» – Fontenay le Compte, напередодні і вранці йшла справжня злива. До самих тестів опади припинилися, проте до кінця дня траса залишалася мокрою. М’яко кажучи, – далекі від ідеальних умов для тестів 400 + -сильного задньопривідного «монстра», на якому «геть» відсутні «трекшн контроль» або «АБС», який й посуху то не так просто утримати від зносу.

Але, «ЕвроНАСКАР» це вам не американський NASCAR, де по овалам навіть в сильний дощ ніхто не їздить – взули дощові покришки і вперед! Справедливості заради треба сказати, що з 36 етапів регулярного сезону NASCAR, три все ж проводяться на «дорожніх» трасах, включаючи знаменитий «Воткінс Гленн», і там також застосовуються дощові покришки і навіть «двірники» в разі потреби.

Але, найцікавіше, що інструктор, який проводив рекрутингові тести, відразу попередив учасників про те, що найскладнішим для них стане … залізти і потім вибратися з машини!

Воно й не дивно – адже як і в американських, в машинах «ЕвроНАСКАР» відсутні як явище двері. Більш того, зважаючи на специфіку французьких машин, їхній «віконний проріз» навіть менше, ніж у американських!

Проте, будучи не таким мініатюрним і гутаперчевим, Ігор, як й всі інші, впорався з цим завданням)))

Власне тестовий день для кожного з рекрутів вдавав із себе три 10-хвилинні сесії, так що часу «на розкачку» особливо не було. При цьому ще один цікавий момент стосувався саме часу.

З урахуванням щільного графіка тестів за наявності всього трьох машин на 11 учасників, одну з яких відразу пошкодили, у рекрутів не було доступу до хронометражу.

Це робилося з метою уникнення зайвого психологічного пресингу на них і бажання «бути краще». Після кожного заїзду інструктори лише говорили «… нормально, але можна трохи прискоритися».

Мало того, що у Ігоря не так вже й багато гоночного досвіду «за плечима», він ніколи в житті не виступав на задньопривідному автомобілі. А тут ще й такий потужний, і до того ж під час дощу!

Тож не дивно, що вже на третьому колі українця «крутануло», проте все обійшлося. Після настанов «заспокоїтися», у Романова, що називається – «пішло».

За його власними словами, Ігор зрозумів специфіку управління і впевненість прийшла. Що найбільше його вразило, так це «зчеплення» дощової гуми, яка дозволяла на прямий, а вона на цій 2,4-кілометровій трасі складає значні 800 метрів, – йти буквально «в підлогу»!

У поворотах машина також впевнено вела себе, як сказав сам Ігор – «… головне було не робити різких рухів кермом …». В результаті після закінчення третьої серії, інструктори розповіли українському пілоту що він «окей», і …. запропонували місце в одній з команд! Правда, з кількома «нюансами».

Крім власне чотирьох гонок «ЕвроНАСКАР», в якості підтримки до них на чотирьох етапах проводиться так звана серія Elite Club. Її учасники змагаються буквально на тих же самих автомобілях, але в форматі Тайм-Аттак, де виключена очна (читаємо – контактна) боротьба.

Це дуже грамотний перший крок для пілота-початківця щоб потім прийти в «великі» перегони – спочатку по-справжньому звикнувши до машини, на тих же самих європейських трасах. А етапи Elite Club проводяться на «Валенсії», «Хокенхайме» і «Зольдере».

Так все ж – «скільки» ?!

Скептик тут помітить – так місце ж напевно запропонували не «за безкоштовно» ?! Відповідь буде – природно ні! АЛЕ. Стандартна участь в одному етапі Elite Club, а це три півгодинних заїзди, коштує 3,5 тисячі Євро, про що Ігор знав заздалегідь. Проте, після рекрутських тестів йому запропонували «знижку», причому досить суттєву, майже в 50% off.

При цьому ми говоримо про «гонки під ключ», де від пілота вимагається лише гоночна ліцензія, екіпірування й більше нічого.

Для порівняння, бюджет аналогічного (повністю «прокатного») виступи в Чемпіонаті України з кільцевих гонок навіть на «вісімці» коштує близько 2 тисяч USD. Зрозуміло, що на «Фієста» де тільки один комплект «сліків» буде «тягнути» мінімум на тисячу євро, коштує трохи вище …

Таким чином, сезон «ЕвроНАСКАР», нехай і в режимі Тайм-Аттак, повністю можна порівняти фінансово з українським «кільцем»! При цьому мова йде далеко не про знайому краще своєї «п’ятірні» «Чайку», а трас  світового рівня …

Виступ власне в гонках «ЕвроНАСКАР», де full contact це майже норма, коштує також не такі захмарні як по автоспортивним мірками кошти – близько 50 тисяч на сезон із семи етапів.

Знову, для порівняння. Ще недавно виступ на «Фієсті» в кузовному Кубку Європи ЕТСС тільки на одному етапі вимагав біля 10, а то й 15 тисяч євро в залежності від запитів команди- «орендодавця» автомобіля. До речі, самі рекрутингові тести коштували лише 700 Євро.

Щоб спробувати свої сили в приватному порядку навіть за кермом наймолодших із формул доведеться «викласти» в кілька разів більше. Більш того, бюджет «ЕвроНАСКАРа» на пару порядків менше навіть найнижчої сінгл-сітерної Формули-4, де на сезон навіть на національному рівні потрібно в кілька разів більший бюджет …

Зрозуміло, що якщо говорити про той самий NASCAR, то це вже зовсім малоймовірно здійснена мрія. Проте!

Чемпіони «ЕвроНАСКАР» вже кілька років не тільки запрошуються на галла банкет-нагородження «Ніч Чемпіонів» NASCAR, а й отримують в якості бонусів можливість виступу в серії xfinity – другому «дивізіоні» американського NASCAR.

Більш того, навіть не ставши Чемпіоном «ЕвроНАСКАР», пілот цієї серії завдяки її офіційним зв’язкам і за наявності бюджету при повному сприянні, як самих європейських організаторів, так й їхніх заокеанських колег, має можливість спробувати свої сили вже і на звітних овалах і це більш ніж реально! Але, це все вже скоріше мрія №4 або навіть 5 для Ігоря Романова. Хоча як мінімум пару із них він уже здійснив! А хтось каже, що «мріяти не шкідливо?!» …

В’ячеслав Щербина

Фото Ігор Романов, Олена Кудріна і NWES


Додати свій коментар















Pin It on Pinterest