Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: Майбутнє є!

Автор: В'ячеслав Щербина | 22 Вер, 2020
Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: 2 етап

Наша розповідь про 2-й етап Чемпіонату України з кільцевих гонок ми закінчуємо традиційним альбомом – поглядом зсередини на паддок.

Благо, в паддоку українського кільця завжди знайдеться щось новеньке й одночасно щось з «постійного». А на якісь речі завжди можна поглянути під новим кутом, які відкриють у них щось … нове.

Читайте також:

Наприклад, якщо в суботу на 4-му етапі Кубка України з кільцевих гонок на жовтій «Калині» під своїм звичним №88 їхав Сергій Бєляєв, то в неділю за її кермо сів його напарник і приятель Владислав Сінані.

Правда, якщо Сергій виграв напередодні в класі Touring, то Владислав після впертої боротьби з Олексієм Дьяченко за друге місце, допускає контакт із машиною суперника і сходить.

Для механіків команд, як у даному випадку поки офіційно не заявленої S_O_K_O_L Team і найстарішої діючої, причому не тільки в кільці, але і у всьому українському автоспорті «Майстер Карт рейсинг Тім», ранок гонки зазвичай починається з роботи над підвіскою і гальмівною системою.

Однією із головних відмінностей паддока етапів Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC від його аналога кубкових перегонів є спеціально встановлена сцена для того, щоб церемонія нагородження виглядала ще більш урочисто, а також «ді джей» до неї «на додачу».

Плюс на відміну від кубкових перегонів, на яких до недавнього часу не було й шампанського, на Чемпіонаті України разом з кубками та шампанським завжди вручаються пам’ятні подарунки і навіть цінні призи від спонсорів і партнерів UTC.

Новою для цього кільцевого вікенду в його паддоку стала червона (й потужніша) Honda S2000 Костянтина Гуцула, на якій він раніше виступав виключно в Європі.

Судячи з усього, «Чайка» не припала до смаку другий «японці» Костянтина. Обидва дня вона глухла в найвідповідальніший і невідповідний момент – на старті. Судячи з цієї фото, незважаючи на вражаючий час напередодні, що вийшов із 1 хв 20 секунд, недільного ранку її задня підвіска вимагала серйозного «перебирання» з заміною пружин.

На пам’ять про її європейські «вояжі» на S2000 залишилася наклейка з торішнього етапу EuroNASCAR, що проходив в Італії, в гонці-підтримки якого виступав й україно-японський дует.

Судячи з усього, цим недільним ранком особливої уваги, включаючи роботу професійного механіка, потребувала і Ford Fiesta Володимира Дрогомирецького. Більш того, пізніше під час кваліфікації вона й зовсім «викинула коника», однак потім «виправилася» і, як і «японка» Гуцула, допомогла своєму пілотові перемогти.

Що особливо приємно спостерігати на останніх кільцевих гонках, так це те, що на них почали повертатися вболівальники. Більш того, знову, як й останні пару років, етапи UTC стають справжніми днями сімейного відпочинку, куди глядачі приїжджають і зі своїми дітьми, і навіть з чотириногими друзями.

Цікаво, що «собака» на другому фото не встигла ця сім’я приїхати, вистрибнувши з машини, сам блискавкою побіг в паддоках! (Напевно, йому теж дуже подобаються спортивні машини.) На щастя, його господарі відразу спіймали побі́гача і потім весь день, як і належить, тримали його на повідку …

… а кому-то з них дійсно не потрібні повідці, бо ці собаки на кшталт жіночих сумочок – практично не залишають рук своїх господарів. Причому ця «пара» вже багато років приїжджає на кільцеві гонки, будучи справжніми вболівальниками) Ну а за іншими таки потрібен постійний нагляд, нашийник і повідець в руці міцніше.

А засновнику компанії «імені себе» FMS, який останнім часом на кільці виконує роль головного інженера для «БМВ» Олега Сокирби, не було часу відволікатися ні на що і вже тим більше не на чотириногих друзів.

Дмитро Філін як зазвичай більшу частину часу перебував у «позі мислителя» над своїм ноутбуком в пошуку «зниклих» баварських «поні»)

А що вже стало фірмовою рисою кільцевого паддока, так це те, як багато пілотів по-модному почали провітрювати свої балаклави між заїздами. На цих фото підшлемники Володимира Дрогомирецького, Владислава Сінані і Вадима Конончука.

Аналогічно, тим більше в таку спеку навіть, вимагає провітрювання-просушування і вогнетривка білизна пілотів і навіть сам спортивний комбінезон – в цьому випадку Вадима Євтушенка, що висить на елементах намету майже як звичайна білизна у дворі)))

Хто сказав, що мода чужа автоспорту? Так, поки в українському паддоку немає «комбезів» з «штампуванням» під фрак, яким свого часу прославився завзятий італійський пілот Стефан де Асте, або «наряди дроворуба», в які не так давно одяглася одна з команд в американських гонка на витривалість IMSA. Проте, якщо придивитися уважніше, то з точки зору «взуття» наші пілоти дадуть фору компанії модниць))) …

… але не всі з них! Більшість пілотів приходить на Брифінг «в усій зброї», одягненими як ніби вже на старт. А хтось особливо не «заморочується» й відчуває себе комфортно одягненим як на пляж)))

З урахуванням спеки в той день – хіба можна було б судити строго за це, тим більше що правилами не передбачений дрескод на брифінгу – тільки на церемонії нагородження.

Через кільцевий паддок проходить багато фотографів – як професійних, так й бажаючих вважати себе такими)

Ті з них, хто найбільш серйозно ставиться до своєї справи, фотографують не лише «гонки», а й пілотів, та їхніх механіків і навіть знімає вирази облич учасників на брифінгу.

Традиційно в світовому автоспорті шолом є головною візитною карткою гонщика. Причому раніше його дизайн залишався постійним або майже не змінювався протягом всієї кар’єри пілота. На сьогодні, особливо пілоти кузовних гонок, ставляться до цього більш фривольно і часто змінюють дизайн шолома мало не від гонки до гонки.

В Україні з цим звичайно і простіше, і скромніше – практично всі носять стокові шоломи, які не мають персоніфікації. Проте, і тут можна простежити якщо не віяння моди, то точно, скажімо так – «навороченість». Наприклад, на тлі «касок» Stilo Вадима Конончука і Миколи Сушко, OMP Вадима Євтушенка виглядає більш ніж скромно.

Як може обійтися черговий альбом із паддока без фото цієї завжди усміхненої постійної вболівальниці, яка ось уже багато років не пропускає практично жодної кільцевої гонки?! …

… або іншої глядачки, яка вже стала майже такою ж регулярною в розділі «не знімайте мене»! Правда, в її випадку, вона хворіє не перегони в загальному, а виключно за одного пілота і одну марку машин)

Аналогічно, як може обійтися альбом з кільцевого паддока без чергового прикладу фірмового (і дуже своєрідного) чайкінського гумору. В даному випадку це нанесена від руки назва найвідомішого виробника спортивного екіпірування і багато чого ще для автоспорту на … нехитрому баласті! Останній зазвичай кріпиться на пасажирське місце, щоб часом занадто полегшена «вісімка» «потрапляла у вагу», що строго обумовлена Техвимогами.

До куди більш серйозних моментів можна віднести модифікації, які відбулися з Чайкінським відбійником у місці нещодавньої страшної аварії Павла Мар’яненка. Правда, тут хочеться відзначити один момент.

Це чудово, що «Чайка» реагує на інцидент, проте здається, що встановлювати намертво «розпірку», виконану з того ж елемента що й сам відбійник, протилежно руху машин – це напрошуватися на інцидент «а-ля» Роберт Кубіца. Тим більше, що машина Павла летіла акурат під цим кутом і таким чином шматок відбійника, що просто «стирчить», майже напевно перетворив би її на подобу кебаба на рожні! ((((

Ні для кого не секрет, що останніми роками на кільці в основному виступають виключно кияни. Причина тому, взагалі, банальна – сама локація єдиного автодрому в нашій країні. Так було далеко не завжди, не кажучи вже про часи «союзу», коли географія пілотів на кільці простягалася від Прибалтики до Грузії.

Тим більше відрадно, що цього разу в кільцевому паддоку з’явився абсолютно новий пілот із Хмельницького. Залишається сподіватися, що за Максимом Баклушином підуть й інші ентузіасти з різних куточків України, як це було свого часу в 90-ті і на початку 00-х …

… що до підкапотного простору «вісімки» Максима, то він викликав чималий інтерес у завсідників і це не дивно – наприклад, його двигун був обладнаний ресивером, який вже давненько не зустрічався на кільцевих «вазах».

Але, зрозуміло, що навіть з доробками, двигун «вісімки» не може так вражати, як його родичі з «Фіест», тим більше, коли йдеться про серйозно доопрацьовані агрегати машин Володимира Дрогомирецького або Миколи Сушко.

Ще одна ілюстрація того, що етап UTC привертає і найменших глядачів, причому віку «від і до» – цей майже справжній паркінг їхніх двоколісних «друзів» біля сходів, що ведуть на балкон другого поверху – найвдаліше та одночасно безпечне місце для перегляду гонок.

А комусь із малюків пощастило більше за інших – тато допомагає своєму зовсім ще маленькому синочкові відчути себе майже механіком на «Формулі 1», орудуючи гайковертом, імітуючи заміну колеса! Виникає мало сумнівів, що коли він підросте, цей хлопчина напевно стане справжнім уболівальником автоспорту … і це як мінімум вболівальником.

Ну а в наметі Олега Сокирби завжди жваво від родичів і гостей. І серед них теж чимало юних глядачів. Нехай в цей момент всі вони як один «сидять» в своїх «девайсах» – адже це перерва і двигуни спортивних машин поки не видають свого магічного і вабливого звуку …

 

***

Навряд чи знайдеться багато людей, у кого останні фото цього альбому не викличуть розчулення і … оптимізму. Адже коли в паддоку з’являються не тільки нові обличчя пілотів і нової техніки, а й цілої родини і, головне, молодь, включаючи самих маленьких, це означає, що український автоспорт в цілому і кільцеві гонки зокрема мають майбутнє! …

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

фото автора  


Додати свій коментар















Pin It on Pinterest