альбом

Toyota RAV4: фотографії тест-драйву кросовера

У минулому Motorcar вже писав про гібридну версію Toyota RAV4 й тому детальний огляд кросовера можна знайти в цьому матеріалі.




Взагалі п’яте покоління кросовера було презентовано у 2018 році, а вже наступного з’явилось й в Україні. З огляду на популярність, в нашій країни автомобіль представлений аж у 6 комплектаціях від Live до Premium, хоча версія Black швидше є особливим варіантом комплектації Style.

Для нашого тест-драйву був наданий «равлик» у сірому кольорі та комплектації Premium, яка відрізняється від інших: світлодіодними фарами, тонованими задні вікнами, 18-дюймовими дисками, ручками дверей з хромованими вставками, шкіряними сидіннями з перфорацією, 8-дюймовим екраном медійної системи та ще іншими опціями.

Детальніше про тестовий Toyota RAV4 розповімо у наступному матеріалі, а поки пропонуємо переглянути фотогалерею моделі.

Слідкуйте за останніми новинами на наших каналах у Telegram, Facebook, Twitter та Google News.

Чемпіонат України з трекових гонок: По обидві сторони гаревої доріжки

Літній трек, а точніше «Автоспідвей», задуманий понад 20 років тому Сергієм Григоровичем Пелешко, який, на жаль, передчасно пішов від нас навесні цього року, є унікальною в своєму роді дисципліною. У ній був схрещений класичний мотоциклетний спідвей та іподромні гонки, проведені на сніжно-крижаному покритті багато десятиліть. Головною ж специфікою «Автоспідвея» є саме гареве покриття.

Саме таке вперше цього року зустрічало українських трековиків на мототреку «Гірник», розташованому в Червонограді. На жаль, але всі попередні чотири етапи нинішнього сезону «Національної Лігі Автоспідвея» пройшли на тимчасових ґрунтових трасах, гонки на яких не йдуть ні в яке порівняння з тими, які проводяться на цьому гаревому покритті.

Традиційно для справжнього «Автоспідвея» гонку в Червонограді відкривав парад пілотів, яких цього разу на трасу вивели українські байкери! Після цього, вони теж були не проти попозувати для «фото на пам’ять».

Головною ж частиною офіційної церемонії відкриття змагання є представлення самих учасників. І в «Автоспідвеї» воно має свій неповторний шарм, бо розташовані на трибунах, яких апріорі не існує на «нарізаних» в поле або яру трасах, глядачі знаходяться буквально в парі метрах від тих, хто через миті даруватиме їм емоції від справжньої боротьби на трасі!…

… цього разу вперше цього року серед учасників виявилися і брати Потапчуки, які свого часу стояли біля витоків «Автоспідвея» разом з Сергієм Пелешко, котрий на якийсь момент перетворив їхній рідний Луцьк на другу столицю цієї дисципліни.

І хоча Ігор з Юрієм останні роки відійшли від світу автоспорту, судячи з усього, вони повертаються в нього і не одні! Стопами батька і дядька вже пішов Олександр – син старшого із братів – Юрія.

Ось хто ніколи не залишав Сергія Григоровича Пелешко, так це Микола, його молодший брат. Він і зараз продовжує його справу. Причому на гонку в Червонограді «Коляша», як його зменшувально любив називати старший брат, виїхав на новому для себе «Гольфі» – автомобілі, який в 2017-му році допоміг завоювати чемпіонський титул Олегу Лустюку.

А для Віталія Гончаренко ця гонка стала абсолютним дебютом не тільки в треку, але і в автоспорті в цілому. У «повсякденному житті» він є механіком рівненської команди, готуючи автомобілі Миколі Пелешку і Ігорю Романову.

І дебют виявився результативним – два старти і два третіх місця, тоді як один раз, коли їх звела стартова таблиця, Віталію довелося поступитися місцем за кермом цього «Гольфа» його новому власнику – Юрію Потапчуку.

Природно на 5-й етап приїхали і два претендента на титул – два Андрія – Яроменко і Сапужак. Після чотирьох раундів їх розділяли всього три очки, тобто одне перше місце на одному заїзді! За плечима чинного Чемпіона України з трекових гонок Андрія Яроменко не один рік в автоспорті. Ще більше років у гонках і у Сапужака. Проте він відпрацював їх «по інший бік» траси!

З середини 90-х Андрій допомагав своєму батькові з хронометражем в багатьох десятках і навіть сотнях змагань. В якості пілота Сапужак почав виступати тільки з минулого року і вже на другий сезон він зміг скласти більш ніж гідну конкуренцію нинішньому лідеру «Автоспідвея»!

Але, цього разу в Червонограді з’явилася нова і дуже серйозна загроза обом лідерам – Сергій Юнашев. Багаторазовий Чемпіон України з кільцевих гонок має чималий досвід й в іподромних і льодових трекових гонках, однак на літньому треку ця гонка стала для нього дебютом, і яким! … Але, про це, так само як про відверту упередженість суддівства до нього, ми вже встигли більш ніж докладно розповісти …

Крім дорослих, на 5-му етапі Чемпіонату України з трекових гонок виступали і діти. Правда, їх виявилося зовсім небагато – всього четверо. При цьому Василь Марущак виявився єдиним учасником в більш старшому заліку 1-ЮС, тоді як його молодший брат Богдан разом з Андрієм Лакустою і Тетяною Яроменко боролися за місця в 1-ЮМ.

Дітвора виступає в «Автоспідвеї» на міні-баггі, які прийшли на гареве покриття з автокросових трас. І, треба сказати, з їхнім заднім приводом ці машинки відразу прижилися на треку, як ніби вони були створені під нього.

Правда, навряд чи таке вдасться повторити з їхніми «повнорозмірними» аналогами – фактично відкриті колеса великих баггі були б занадто небезпечні для їзди пліч-о-пліч з надмірно високим ризиком переворотів.

Саме діти стали першими, хто відкрив на трасі 5-й етап Чемпіонату України з трекових гонок. Однак їм, так само як і дорослим трековикам, спочатку довелося почекати і виступити в якості глядачів …

… для початку 4-колесним учасникам довелося поступитися місцем початковим господарям всіх мототреків – спідвеїстам, причому відрадно, що теж юним!

А пілотування мотоцикла на гаревому покритті не зрівнятися ні з чим іншим, навіть з його льодовим аналогом! І там і там, та й у «кільці» теж, наїзник кладе на бік свій байк у віражі. Однак тільки в спідвеї позаду нього з під ведучого колеса піднімається цей видовищний шлейф пилу з піском! Власне, звідси і народилася ідея «Національної Ліги Автоспідвея», з автомобілями що йдуть в юзі та «шприцами» з під коліс.

Моменти очікування неминучі в будь-яких змаганнях. Але саме компактність спідвейного паддока особливо сприяє спілкуванню пілотів, і не тільки їх. Хтось із них, як той же Андрія Яроменко, вже «став жертвою» 21-го століття і не розлучається зі смартфоном …

… хтось, як тут Андрій Сапужак з Віталієм Гончаренко, спілкуються між собою …

… а Олег Грицай з Ігорем Романовим вирішили зробити і «фото на пам’ять». Чому б і ні? Тим більше, що по той бік об’єктива ніхто інший, як друга половина Ігоря, завдяки якій і став можливим цей альбом!

Епідеміологічні часи народили і нові варіанти «фото-сесій». Однак навіть маска, причому фірмова з Ралі «Трембіта», не зможе заховати усмішку в очах глави техкома цієї гонки Уляни Карімової)))

Цього року в автоспорті стався дебют другого покоління Яроменко – тепер Андрій приїжджає на гонки незмінно зі своєю донькою Тетяною, яка підтримала тата, ставши другою на цій гонці в заліку 1-ЮМ.

Щоб гонки на гаревому покритті були найбільш видовищними, після декількох заїздів його обов’язково «освіжає» трактор, прибираючи неминуче утворені колії, тим більше від широких коліс потужних автомобілів, так само як усуваючи ефект «відробіток» зовні віражів.

Одним з основних правил в трекових гонках є 30-метрова зона. Це відстань від стартової лінії позначається конусами прямо на трасі – пілоти не мають право змінювати траєкторію протягом цієї дистанції зі старту. Якщо це відбувається, заїзд зупиняється. Коли ж це правило не порушується і машини йдуть в перший віраж, «суддя старту» швидко прибирає конуси з траси.

Не менш важлива і роль суддів на «випуску». На відміну від інших кільцевих гонок, етап треку складається з безлічі заїздів, де, згідно з таблиць, стартують 3-4 пілота. Тому тут дуже важливі швидка і коректна зміна учасників, коли хтось з’їжджає з траси, а інші виїжджають на неї, і все це через одні й ті ж ворота.

Трибуни мототреку «Гірник» в цей день зовсім не були порожніми. До глядачів долучилися і байкери, які відкривали гонку, а потім і дітвора, яка тільки-но стартувала на трасі, тепер спостерігаючи за заїздами дорослих.

На жаль, але новий «Гольф» Миколи Пелешко не проїхав до кінця і одного заїзду! У його першому ж старті дня він «став жертвою» контактної боротьби, причому потрійної!

Його більш старший побратим теж «не дожив» до кінця та закипів після серії відбіркових заїздів. Це змусило його пілота – Ігоря Романова, – пересісти в півфіналі на позичений у Юрія Потапчука автомобіль. Природно, з урахуванням іншої КПП і загальної «незвичності» органів управління чужого автомобіля, це не сприяло результативному фінішу.

Ігор Соколовський – головний хронометрист, причому не тільки цієї гонки, але і всієї дисципліни, – за роботою. В реалії рівненчанин виконує навіть більшу функцію, є свого роду архіваріусом «Автоспідвея».

Ну а яка гонка може обійтися без уболівальників, а вони в свою чергу без … насіння ?!)))))

Перемігши на 5-му етапі та разом з цим ставши вдруге поспіль Чемпіоном України з трекових гонок, цілком зрозуміло щасливий Андрій Яроменко робить «кулачки» з ведучим …

… але, напевно, куди приємніше йому було розділити цей без сумніву знаменний момент своєї спортивної кар’єри з донькою, яка в свою чергу в дебютний для неї сезон посіла друге місце за підсумками року в Чемпіонаті України з трекових гонок в заліку для наймолодших 1-ЮМ .

Призи, включаючи «Кубок пам’яті Сергія Пелешко», який вручається пілоту за кращий час в заїзді на етапі, плюс невеликий «додаток» для святкування, чекають своїх власників за миті до нагородження.

Наймолодших учасників медалями та дипломами нагороджує Микола Пелешок. Подіум 1-ЮМ вчетверте цього року очолив Андрій Лакуста. Аналогічно вчетверте його другу сходинку посіла Тетяна Яроменко, а третім став Богдан Марущак …

… його старший брат Василь цього разу виявився єдиним учасником у 1-ЮС, природно і «перемігши» в ньому, після чого склав компанію молодшим учасникам на їхньому подіумі.

Набравши порівну, по 10 очок, на «дорослий» подіум піднялися обидва брата Потапчука, підтвердивши свій статус одних із найсильніших трековиків, тоді як очолив його Андрій Яроменко, судячи з усього, на якийсь момент «звертався до небес»? …

… пізніше до них приєднався і Сергій Юнашев, який отримав «Кубок пам’яті Сергія Пелешко». І тут знову важко втриматися, щоб не розмірковувати через призму «якби».

Не будь «Юнга» відверто «засуджений», причому двічі (!), що коштувало йому чотирьох балів – на якому щаблі цього подіуму виявився б він ?!

Проте, Юнашев, до цього дня не мав і найменшого поняття про існування «Кубка пам’яті Сергія Пелешко», гідно оцінив цю нагороду, не тільки гордо демонструючи значних розмірів стильний кубок на своїй машині відразу після гонки, але і потім «вихваляючись» ним на рідній для нього «Чайці».

Ну а вінчала день традиційна для самого духу «Національної Ліги Автоспідвея» колективна фотографія всіх учасників перегонів. Ще один невід’ємний штрих, задуманий засновником всієї цієї дисципліни Сергієм Григоровичем Пелешко, пам’яті якого проводився нинішній, будемо сподіватися, що й всі наступні, Чемпіонат України з трекових гонок …

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських трековиків та їхніх уболівальників

Фото Алена Кудріна і учасників

Чемпіонат України з трекових гонок: Герої на трасі та … поза нею

Так, український уболівальник у більшості випадків має доступ в будь-який паддок вітчизняних змагань – будь то «кільце», автокрос, трек або ралі. Проте, з огляду на об’єктивні причини, дуже багато неминуче залишається приховано від його погляду. Більш того, далеко не все стає відомо і завдяки ЗМІ. А адже в технічних видах спорту, і особливо автоспорті, головними героями часто стають не тільки власне пілоти, а й їхні команди, зокрема – механіки.

Часто саме завдяки їхнім зусиллям, нерідко межує з дивом, пілоти в підсумку виходять на старт. Не потрібно далеко ходити.

Можна згадати недавній ремонт боліда Макса Ферстаппена менш ніж за 20 хвилин до старту Гран Прі Угорщини після того, як нідерландець послизнувся на установчому колі і пошкодив не тільки переднє антикрило свого RB16, але й підвіску.

Той подвиг механіків Red Bull Racing отримав широкий розголос – воно й зрозуміло, адже мова йшла про «королеві автоспорту».

Але чим гірше наші українські механіки? На своєму рівні вони часом проробляють не менші дива з технікою!

Наприклад, зовсім недавно на «кільці» механіки Sport Car Service менш ніж за пів години замінили КПП на «Калині» Микити Анпілогова, встигнувши до старту гонки.

Тоді пілот не зміг матеріалізувати ці зусилля своєї команди гідним фінішем. Цього разу на 3-му етапі Чемпіонату України з трекових гонок пілот, – а саме Андрій Сапужак – зміг віддячити своїм механіків справжнім спортивним тріумфом! Отже, як зазвичай – про все по порядку.

До Дня Незалежності України Черкаси, а точніше, аеропорт цього міста, дійсно перетворився на справжній автоспортивний центр нашої країни.

Саме на ньому за три дні пройшли змагання відразу в трьох видах гонок – починаючи від аматорського ралі на серійних автомобілях, і закінчуючи автокросом на абсолютно новій трасі. Кількість автомобілів на старті (а це в реалії далеко не всі з них), говорить сама за себе …

… з точки зору спортивної престижності і значущості, головними тут стали відразу два етапи трекових гонок – тільки вони носили найвищий для змагань національного рівня статус Чемпіонату. І проводилися вони не тільки серед дорослих учасників в заліку ТН-9, але і для дітей на міні-баггі в класі 1-ЮМ.

Будь-яке професійне змагання починається з Техкома. Цього разу його очолював Юрій Авальяні із Запоріжжя. В даному випадку він перевіряє відповідність автомобілів Андрія Сапужака і Миколи Пелешко. З урахуванням відкритості паддока, за цим процесом може спостерігати будь-хто.

З огляду на низку обставин на черкаські раунди «Автоспідвея» не приїхали гонщики з Чернівців, через що 2-й етап зібрав всього сімох учасників серед дорослих. Проте, навіть за такої кількості, їхня «географія» виявилася досить вражаючою: Львів, Рівне, Київ, Черкаси, а потім, в неділю, і Запоріжжя з Харковом.

Київ представляли двоє – Олег Грицай і Костянтин Анісімов, який змінив в кермі «Гольфа» №18 свого товариша – захворілого буквально напередодні гонки Ігоря Романова.

Честь Львова захищав Андрій Сапужак, який цьогоріч становить серйозну конкуренцію головному фавориту трекових гонок і чинному Чемпіону України цієї дисципліни Андрію Яроменко.

Цікаво, що якщо перед заїздами вентилятор допомагав охолодитися самому львів’янину, то між ними і навіть вночі, він прямував на найважливіший елемент його «Форд Ескорт» – власне двигун.

З неймовірним піщано-кульовим куривом намагалися боротися відразу дві поливальні машини. Судячи з усього, операторів цих машин цікавили не тільки гонки))) А ось за їхньою роботою в нестерпному чеканні наступного заїзду стежили навіть діти деяких із пілотів, що намагались знайти хоч якусь піднесеність …

… ну а коментатор цих змагань і зовсім виліз на «Запорожець», та ще й такий колоритний! Воно і зрозуміло – з урахуванням тимчасового статусу черкаського треку Aeroring, на ньому відсутні трибуни і суддівська, що зазвичай розташовується на височини. Тому стежити за ходом перегонів на такий тимчасовій трасі, та ще й при тій кількості пилу, завдання зовсім не з легких.

Уже в суботньому півфіналі на «Ескорті» Сапужака виникли проблеми з трансмісією, які і зовсім не дали йому проїхати і кола в фіналі. Звідси лише третє місце. Тепер «гонка» по-справжньому починалася для його механіків.

Причому з урахуванням того, що 2-й етап стартував при заході сонця й фінішував і зовсім після нього, то приступати до ремонту й діагностувати поломку їм довелося буквально вночі!

І це вам справді не «Ф1», і навіть не «кільце». Ці фото відмінний наочний доказ складності роботи механіків у тимчасовому паддоку, розташованому в прямому сенсі слова в полі!

Як з’ясувалося, «згоріло» зчеплення. Його заміна навіть в таких умовах, в пилу і бруду, для професійних механіків завдання не з складних …

… проблемою стала сама наявність вузла! Більш того, «Ескорт» Сапужака не простий, а Cosworth і до того ж не молодий, і це – м’яко кажучи. Знайти таку запчастину навіть «не в полі» на кшталт горщика з золотом лепреконів. Але, голота на вигадку!

Розумний Інтернет показав, що сюди може підійти вузол від дизельного варіанту машини. Настав ранок і місцеві пілоти допомогли гостям проїхатися по … авто-шротам. І, о диво, на одному з них як сказав потім сам Андрій: «… в одній іржавої купі деталей знайшовся сам диск, а в інший «корзина» для нього!»

А поки команда Андрія Сапужака «нишпорила» Черкасами в пошуках зчеплення, інші готувалися до 3-го раунду «Автоспідвея», який почався не тільки з урочистої церемонії відкриття змагання, а й нагородження 2-го етапу.

В даному випадку свої кубки отримує призова трійка дитячого заліку 1-ЮМ. Обидва дня вона виявилася абсолютно однаковою – Андрій Лакуста незмінно перемагав, тоді як компанію на подіумі йому склали дві дівчинки – Тетяна Яроменко і Вероніка Брицька. Природно, саме їх фотографували найбільше – не в останню чергу батьки юних пілотів, яких напевно в ці моменти переповнювала гордість і інші позитивні емоції.

Костянтин Анісімов після тривалого простою в суботу швидше «заїжджав» і був сповнений сил і впевненості до нового старту. 3-й етап киянин зміг закінчити далеко не останнім – 6-м з 10 учасників.

Тут не можна не відзначити, що з урахуванням чужого автомобіля, Костянтин спочатку підійшов до перегонів з особливою обережністю, швидше за майже як до сімейного вікенду)

Після нагородження Андрій Сапужак не забув сфотографуватися з кубком, нехай він і був «лише» за третє місце …

… а тим часом його механіки вже встановлювали на «Ескорт» придбані на шроті запчастини. І, можливо, якимось стимулом для них став той самий суботній кубок, що стоїть серед інструменту – адже всі вони знали, що саме зрадницька відмова зчеплення не дала їхньому пілотові зайняти місце вище, навіть не дозволивши проїхати фінал.

І їм це вдалося! Благо, на відміну від суботи, коли заїзди дітвори і дорослих чергувалися, недільний етап проводився окремо. Першими «відкатали» саме діти, тому в механіків Сапужака був додатковий запас часу на ремонт.

Ось так виглядає стартова таблиця в треку – в даному випадку для десяти пілотів. Спочатку для них проводилося 10 відбіркових заїздів, де їхало по троє, при цьому кожен із пілотів стартував по три рази. Потім після попередніх підрахунків, шестеро найбільш результативних виходило в два півфінали і, нарешті, квартет найсильніших вирішував долю призових місць 3-го етапу в фіналі.

Коли діти з молодшого заліку 1-ЮМ вибираються зі своїх баггі, на тлі дорослих вони виглядають чи то сюрреалістично, як мініатюрні космонавти, чи то заворожуюче … Але коли вони займають місце «в кермі», все начебто «стає на свої місця».

В даному випадку Андрія Лакуста, судячи з усього, вітає з його перемогою син Костянтина Анісімова. Поки що він сам по цей бік кокпіта міні-баггі – питання, як на довго? …

Нагородження 3-го етапу пройшло вже на заході, і серед дорослих в ньому переміг, причому більш ніж впевнено вигравши всі до єдиної гонки цього дня, як раз Андрій Сапужак. Друге місце зайняв дебютував цього дня на треку кросовик Сергій Лакушев, а замкнув призову трійку Олег Мироненко.

Що до Андрія Яроменко (зліва на першій фото), хоча цього разу його підвела техніка і він навіть не зміг пройти до півфіналу, думається що цього дня він не сильно засмутився цієї своєї спортивної невдачі. Мало того, що організований ним ЧЕAUTOFEST став справжнім святом швидкості, так ще і його дочка Тетяна в своєму дебюті на треку двічі стала другою!

Але, мабуть, справжніми «невидимими» (але вже НЕ неоспіваними завдяки нам))) героями того дня стали механіки Андрія Сапужака. Саме завдяки їм був завойований і приз за перше місце на етапі, і Кубок імені Сергія Пелешко, який вручається за кращий час цього дня.

При цьому з Черкас Сапужак відвіз не тільки три кубка, але залишав їх лідером Чемпіонату України з трекових гонок, після трьох етапів випереджаючи на три пункти Андрія Яроменко.

Ну і, природно, вже по закінченню змагань трековиків як могло обійтися без «фото на пам’ять» ?! Тим більше що багато хто з них, включаючи і Анісімова, і Сапужака і Олега Грицая, приїхали на гонки зі своїми другими половинами і дітьми. Адже автоспорт, це не тільки гонки в їхньому чистому вигляді. Це ще й відмінний варіант сімейного проведення часу не тільки для глядачів і уболівальників, але й самих пілотів. Тим більше, коли в цих змаганнях є місце й для дитячих класів! …

В’ячеслав Щербина

Фото з особистих архівів учасників

Кубок Чайки: Перша зустріч після

Природно і вболівальники і самі спортсмени скучили за тими емоціям, які дарують гонки. Але, судячи з настрою самих пілотів – вони не менше скучили … .і за своїми суперниками))))

Читайте також:

 

Дійсно, не тільки після зимової «сплячки», а й цілої весни без змагань – більшість перших зустрічей в паддоку закінчувалося дружніми обіймами. Ну а «Юнгу», армія уболівальників якого поширюється часом й навіть його суперників, багато хто вітав особливо тепло)))

Як й в абсолютній більшості, настрій Костянтина Гуцула був піднесений з самого ранку. Ну а після красивої спортивної дуелі з його головним візаві Олегом Сокірбой й подальшою перемогою, очевидно, що наприкінці дня воно стало ще краще.

Олексій Савчук хоча і звично жартував весь день, а то й сказати – балагурив, проте як тільки він підходив до своєї нової «коханої» у вигляді класичної Е30, ставав набагато серйознішим.

А ось Сергій Бабак, який перейшов із площини освітньої в куди більш клопітку політичну, схоже, відривався від «он-лайну» тільки коли сідав за кермо, ну і, природно, вже після фінішу, коли емоції все ж переважали.

Віяння епідеміологічних часів природно торкнулося й гонки на «Чайці» – в ЦУГ входити можна було тільки в масках. Хоча й не всі цього так вже строго дотримувалися – тим не менш, звичному брифінгу пілотів маски додали колориту «на злобу дня».

Уже після кваліфікаційного заїзду Олексій Савчук дозволив собі підкріпитися обіднім ланчем і був явно в піднесено-бойовому настрої перед гонкою. Власне – як зазвичай)

Майже весь ранок два головних і прямих суперника по найпотужнішому заліку Super Touring Костянтин Гуцул з Олегом Сокірбой провели в відверто дружніх бесідах, очевидно, обговорюючи автоспортивні і технічні моменти?))))

Сергій Юнашев повернувся до Києва з ралійних тестів тільки під ранок, тому без тренувань ледь встиг до самого початку кваліфікації. А останні приготування своєї кільцевої «Калини» він робив безпосередньо перед стартом самої гонки! ….

… ну а приводів для радості після фінішу у «Юнги» було чимало – чого тільки коштувала розв’язка його психологічної дуелі з Сергієм Бабаком, нехай вона і не велася за реальне місце або очки …

… та й його «суперник», поступившись Юнашеву буквально в останньому повороті всієї гонки, після фінішу хоч і виглядав дещо виснаженим, проте, випромінював тільки позитивні емоції, отримані від боротьби на трасі.

Більш того, подарувавши чимало емоцій глядачам, обидва пілоти обнялися відразу, як тільки покинули свої кокпіти, після чого приєдналися до інших, з ентузіазмом взявшись обговорювати події на трасі.

З урахуванням аж ніяк не прохолодної погоди перемноженої на вимушений «застій» більш ніж на пів року, насамперед пілоти тамували свою спрагу, як в даному випадку Павло Мар’яненко, поки Микита Анпілогов ділився з ним своїми враженнями від гонки)

Хоча його стильна класична «БМВ» не дозволяла Олексію Савчуку боротися з прямими суперниками по заліку «Супер Турінг», зате на перших колах гонки він став автором красивою дуелі з Сергієм Бабаком …

… на кону цього протистояння також не було ні місць на подіумі, ні залікових балів – однак і ця боротьба подарувала чимало вболівального заряду глядачам, деякі з яких тут же дякували пілотів за отримані емоції.

Судячи з усього, після фінішу гонки у Юнашева знайшлися і якісь серйозні теми для обговорення – в даному випадку з Олександром Лучинським, який колись намагався виступати на формульному боліді.

А ось вже тричі, причому поспіль, Чемпіон України з ралі в абсолютному заліку серед штурманів Євген Сокур хоча й пропустив (і не фотографував як зазвичай) гонку, встиг розділити радість перемоги з «Юнгою», що є інженером ралійного «Ево», на якому виступає Євген.

Приїхавши тільки в якості глядача, Валерій Жовтоног також залишився під враженням від психологічної дуелі Юнашев-Бабак, був радий поспілкуватися наживо з іншими пілотами після зимової перерви і тримісячної карантинної самоізоляції.

Для Кирила Мітітела ця гонка стала першою за кілька років. Цього разу його 1,5-літровій 8-клапанній «вісімці» суперників по класу «8с» не знайшлося, тому до вершини подіуму Кирилу потрібно було «просто» доїхати.

Олексій Савчук з Костянтином Гуцулом вітають один одного на подіумі заліку «Супер Турінг», тоді як через відмову техніки Олег Сокірба не зміг піднятися на нього, залишивши одне місце порожнім.

Як і Кирилу Мітітелу, Сергію Бабаку потрібно було тільки фінішувати, щоб очолити подіум свого відповідного заліку. Однак, нині Народному депутату ВР, пілотові довелося майже всю гонку битися, нехай йшлося і не про боротьбу за залікові позиції …

… ну а вінчала перший цього року день українського кільця колективна фотографія учасників на подіумі, по якій наочно видно, що настрій всіх пілотів був більш ніж піднесеним …

 

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

фото автора

Pin It on Pinterest