Архивы 1 етап

Чемпіонат України з картингу: Дощові сюрпризи приносять несподівані результати

Для початку потрібно обмовитися про деяку незвичність ситуації. Справа в тому, що зазвичай сезон для більшості українських картингістів починається не з регулярного етапу Чемпіонату України з картингу, а з традиційної позазалікової гонки «Київська весна». Саме вона дає пілотам можливість «вкотитися», що важливіше для тих, хто перейшов на клас вище, пересідаючи на більш потужний карт.

Цього ж разу за сукупністю причин «Київську весну» так і не було проведено.

Тому багатьом довелося одразу, з першої ж їхньої гонки цього сезону починати боротися за такі важливі очки в рамках 1-го етапу Чемпіонату України з картингу. А саме вони наприкінці року визначають його підсумкові результати.

Скажімо так – ситуація багато в чому не з простих. А тут ще й примхлива весняна погода «підлила олії у вогонь», а точніше води на трасу!

Після приємної майже літньої погоди у суботу всі недільні заїзди пройшли у підступних дощових умовах.

Нехай це і не були зливи з калюжами, проте, під час гонок траса залишалася мокрою, лише трохи почав підсихати до кінця змагань.

Ця обставина залишила свій додатковий виклик як самим пілотам, так і їхнім командам у пошуках налаштувань картiв. А, нагадаємо, що в цій дисципліні унікальність ситуації полягає в тому, що карт не має як такої підвіски в класичному розумінні. З огляду на це існують навіть спеціальні дощові рами, жорсткість на кручення яких дещо менша, ніж у тих, які призначені для перегонів сухим асфальтом.

І дощові перегони справді багато в чому вплинули на підсумкові результати 1-го етапу Чемпіонату України з картингу. Комусь більше вдавалися «сухі» заїзди, комусь «мокрі», а комусь і ті, і ті! Як завжди – про все по порядку.

Серед наймолодших, але не у Чемпіонаті

Одразу треба сказати, що гонка вийшла не наймасовішою – 63 учасники. Причому багато хто з тих, хто не тільки стартував, а й перемагав минулого року, цього разу з тих чи інших причин не вийшли на старт. Тим не менш, втішно те, що наймасовішими класами знову стали дитячі з них. Щоправда, слід уточнити, що тепер їх два, а не три.

З цього року Comer Micro, призначений для найменших учасників-початківців, де потужність мотора карта близько всього однієї кінської сили, був винесений за рамки Чемпіонату України з картингу.

Більше того, щоб не давати занадто великого навантаження на дітлахів, а ми говоримо про вік 4-7 років, – гонка в цьому класі складалася не зі звичних чотирьох «Фіналів», а трьох.

Але, незважаючи на їх юний вік і в багатьох випадках повну відсутність досвіду у його учасників, Comer Micro вже подарував чимало інтриги і разом з нею ті самі непередбачувані результати.

Цей клас зібрав сімох учасників, причому серед них виявилося дві дівчинки. І обидві сказали своє «вагоме слово».

Щоправда, для початку у кваліфікації, яка визначає стартові позиції для найпершого з «Фіналів», найкращий час – 1 хв. 10,2 секунди, – показує Микита Скуз. При цьому він випереджає найближчого, ким став Олег Білко на 5 секунд.

За мірками не тільки картингу, а й автоспорту в цілому – це справжня прірва, тоді як інші взагалі поступилися «поулу» майже 10 секунд! Однак не кваліфікація приносить залікові очки.

У першому заїзді Микита впевнено перемагає, 2-й фінішує Тая Ляшок, що стартувала третьою, випередивши Мію Каньовську, тоді як Білко стає лише 4-м.

А вже на старті другого «Фіналу» пристрасті в цьому дитячому класі розжарюються по-дорослому – між Микитою та Таєю відбувається зіткнення!

Після нього Ляшок прямує до першої перемоги у своєму житті, тоді як Скузу не вдається прорватися і він фінішує лише 5-м. При цьому Олег цього разу піднімається до другої позиції, випереджаючи Каньовську.

У чомусь наймолодшим картингістам пощастило, бо в неділю на них чекав лише один дощовий «Фінал», але і його їм вистачило сповна.

На мокрій трасі спрацював постулат, що в таких непростих умовах вище фінішує той, хто найменше помиляється. І таким цього разу став Микита.

Мабуть, він виявився єдиним із усього пелотону Сomer Micro, кого жодного разу не розвернуло на мокрій трасі.

Таким чином, один із нащадків відомої в Україні гоночної династії Скузів піднімається з 5-ї стартової позиції та перемагає у цих непростих умовах. Однак те саме 5-е місце напередодні позначилося на його результаті по всьому етапу.

Другою на мокрій трасі не менш впевнено фінішує Тая, що і дає їй можливість у підсумку випередити Микиту, причому всього на один заліковий бал – 65 проти 64. З однією «вікторією» та двома другими місцями саме Ляшок перемагає у класі Comer Micro і це у своїй першій у житті гонці!

Каньовська закінчує дощовий «Фінал» 4-ю, тоді як Олег Білко фінішує лише 7-м та останнім.

Тим самим із 52 очками Мія стає третьою в цьому класі, випередивши на 4 бали Білко, якому у свою чергу три «пункти» поступився Матвій Гіндіч.

Саме він вийшов третім «з води» третього «Фіналу», однак у суботу Матвій фінішував лише 5-м та 6-м, що не могло не позначитися на його підсумкових результатах…

Разом з тим нагадаємо, що в цьому наймолодшому класі хоч і ведеться справжній спортивний залік, у реалії наприкінці перегонів нагороджуються всі без винятку учасники і подіумна церемонія тут має дуже умовний характер.

Тим не менш, як команди, так і самі пілоти-початківці вже чудово розуміють різницю трофеїв «за участь» і що означають призові місця на подіумі і тим більше перемога!…

В інших класах, включаючи і два дитячих, в рамках вже власне 1-го етапу Чемпіонату України з картингу, все було, так би мовити – по-справжньому – чотири «Фінали» і виключно призова трійка на фініші!

Зовсім не по-дитячому…

А саме два дитячі класи 60 Baby та 60 Mini стали наймасовішими цього разу, причому якщо перший, де можна виступати з 6 до 9 років, нарахував 15 учасників, то старший клас де «їдуть» від 8 до 13 років і зовсім зміг похизуватися вражаючим пелотоном у 21 карт!

Більше того, обидва класи подарували й інтригу та чимало боротьби на трасі, чому сприяла й непередбачувана дощова неділя, яка, у свою чергу, не могла не вплинути на підсумки етапу.

Найцікавіше, що в 60 Baby один із, мабуть, головних сюрпризів підніс Артем Ляшок – чинний Чемпіон України якраз класу ComerMicro, який цього року перейшов на щабель вище. Хоча у кваліфікації він показав лише 9-й час, поступившись «поулу» 0,7 секунди, вже в першому ж «Фіналі» він проривається на 2-е місце.

Ну а потім старший брат Таї, як то кажуть, не залишає шансу опозиції.

Спочатку Артем виграє другий «сухий» заїзд, а потім і обидва «мокрі» у неділю! І це незважаючи на досить сильний пресинг з боку Макара Кліщанова у заключному «Фіналі». Таким чином, з майже ідеальними 95 очками, Ляшок вторив своїй сестричці, очоливши подіум у своєму першому старті в новому для себе класі.

Позаду Артема все розгорталося досить інтригуюче.

Показавши 56,9 секунд на кращому своєму колі, «поул» у 60 Baby забирає Тимур Осипенко. Він на 0,262 секунди випереджає Макара Кліщанова, якому в свою чергу лише 0,005 секунди поступається Максим Таран. Саме Максим перемагає у першому «Фіналі» і потім фінішує 2-м у другому.

Однак під дощем вдача відвертається від Тарана.

У боротьбі за третю позицію в ранковому недільному «Фіналі» Максима розвертає і поки він повертався на трасу, втрачає чимало позицій, фінішуючи лише 7-м.

Тим не менш, у заключному «Фіналі» Таран піднімається до 4-го місця, збираючи суму 73 очки.

З ними Максим посідає друге місце 1-го етапу Чемпіонату України з картингу в класі 60 Baby, тоді як за третю сходину тут розгорнулася справжня спортивна баталія.

У суботу на сухій трасі Осипенко двічі фінішує третім, проте «мокрі» перегони йому не даються і на них він лише 8-й та 6-й. Контрастно Тимуру, Леон Шевчук та Макар Кліщанов, які стартували відповідно 7-м та 2-м, у суботу фінішують поза топ-3-ки.

За Леоном залишаються 6-те та 5-те місця, тоді як за Макаром спочатку 5-те, а потім після щільної боротьби не без контакту він взагалi фінішує лише 13-м.

У неділю ж на мокрій трасі обидва пілоти додають і неабияк. І тепер вони нав’язують боротьбу вчорашнім лідерам!

Так у ранковому «Фіналі» Кліщанов робить чудовий прорив з 13-го місця на 2-ге, після чого майже весь заключний заїзд виборює перемогу з Ляшоком.

Леон теж «не пасе задніх» і на мокрій трасі двічі фінішує третім.

Таким чином, «актив» Шевчука склали 63 очки проти 60 у Кліщанова і саме Леон замкнув подіум 1-го етапу Чемпіонату України з картингу в класі 60 Baby. Для Макара фатальним стало те саме 13-те місце у другому суботньому «Фіналі»…

Усього один бал Кліщанову в пiдсумку поступився Октавій Юрченко.

Він провів стабільну гонку і після 5-го кваліфікаційного часу двічі фінішував 4-м у суботу, а потім 6-м та 5-м на мокрій трасі…

І лише 6-м із 57 очками гонку закінчує володар «поулу» Тимур Осипенко, для якого дощова неділя не задалася. При цьому не можна не відзначити, що в реалії до подіуму йому не вистачило лише 6 очок – настільки щільними виявилися результати в цьому класі… Наступний дитячий клас 60 Mini подарував не менше подій та своєї інтриги.

… і тут також!

Як уже було сказано, саме 60 Mini став наймасовішим у рамках 1-го етапу Чемпіонату України з картингу, зібравши більш ніж солідне стартове поле із 21 учасників. Він подарував не лише кількість, а, як кажуть – і якість. І це при тому, що ніхто із призової трійки 60 Mini 2025 року цього разу не виступав.

З 51,198 секундами «поул» тут забирає Данило Богуславський, який закінчив минулий рік 6-м у цьому класі.

Всього 0,108 секунди йому поступається Устим Децик, який фінішував за крок від підсумкового подіуму-2025 класу 60 Mini. Більше того, лише 0,013 секунди йому поступається Микола Чернишов, випередивши на 0,051 секунд Кирила Григоренка.

Та й далі кваліфікація виявилась не менш щільною.

Єгор Матютін поступився «поулу» 0,244 секунди, випередивши Сергія Лаптєва на 0,031 секунди. Та що там говорити, якщо кваліфікаційні часи топ-15 класу 60 Mini вклалися у пів секунди! Не дивно, що аналогічною вийшла й боротьба в самих гонках.

Головними дійовими особами тут все ж таки стали лідери кваліфікації Богуславський з Дециком.

Посуху в суботу Устиму вдається випередити Данила, причому в обох заїздах, однак і тут дощова недільна траса змінює картину. Вранці Богуславський випереджає свого суперника та перемагає, однак у це протистояння вклинюються й інші та у заключному «Фіналі» після напруженої боротьби переможцем виходить Кирило Григоренко.

При цьому Богуславський фінішує другим, а ось Децик лише 5-м. І це позначилось на його підсумкових результатах.

На рахунку Данила накопичилося 85 очок, і з перевагою лише в один бал він очолив подіум 1-го етапу Чемпіонату України з картингу в класі 60 Mini.

Другим стає Устим Децик, а ось третю сходинку – саме завдяки тій самій перемозі у вирішальному «Фіналі» – займає Григоренко. При цьому не можна не відзначити докладніше виступ Кирила у цій гонці.

Після 3-го місця у першому «Фіналі» саме він оспарює перемогу в другому.

Однак Григоренко припускається помилки, фінішуючи в результаті 9-м, після чого 5-секундий штраф і зовсім відсуває його на 11-е місце.

У неділю вранці на непростій мокрій трасі Кирило спочатку проривається з 11-го місця на 5-те, а потім «під завісу» після боротьби одразу з кількома суперниками вириває ту саму перемогу… Також не можна не відзначити і виступ Максима Олещука.

Після 14-ї кваліфікації в першому «Фіналі» він піднімається до 7-го місця, а потім взагалі вклинюється в боротьбу лідерів, закінчуючи другий «Фінал» 3-м. Дощові перегони Максим теж проводить досить впевнено, закінчуючи їх 6-м та 4-м.

Тим самим він зібрав 59 очок, де до подіуму йому не вистачило 6 балів.

Ще один пілот класу 60 Mini хоч і не потрапив на подіум, на фініші етапу був відзначений окремим кубком!

Перший «Фінал» Єгору Матютіну не вдається і після 5-го стартового місця він фінішує лише 8-м. Тим не менш, після насиченої боротьбою та обгонами наступного заїзду, він фінішує 4-м … щоб невдовзі дізнатися, що цей його результат був анульований!

Справа в тому, що ще до початку заїзду на установочному колі Єгор зайняв стартову позицію вже проїхавши позначку, після якої заборонена зміна позицій на трасі. За що й було таке жорстке покарання.

Проте, незважаючи на всі розлади напередодні, Матютін не просто «бере себе в руки», а в ранковому недільному «Фіналі», саме коли траса була в самому «мокрому» стані, він проривається з останнього 21-го місця на 4-те!

І хоча у заключному «Фіналі» Єгор не зміг протистояти лідерам, завершивши його 7-м, ставши 9-м за підсумками всього етапу, він був відзначений окремим призом «За волю до перемоги».

Нагадаємо, що цей Кубок було засновано минулого року і він також має другу назву – «Пам’яті Михайла Кравченка» – людини, яка зробила чимало для розвитку картингу в Україні, яка три роки тому віддала своє життя захищаючи нашу країну…

Серед підлітків також непередбачувано та інтригуюче

Підлітковий клас ОК-N Junior, де можна змагатися у віці з 11 до 14 років, зібрав 9 учасників. І він також подарував чимало боротьби на трасі зі своїми «непередбачуваностями». Цікаво, що тут третину пелотону склали представниці прекрасної половини людства, і вони відіграли чималу роль.

Для початку Єва Авдєєва, як і належить Чемпіонці України минулого року у цьому класі, бере поул, показуючи 45,18 секунди.

При цьому в ОК-N Junior кваліфікація теж виявляється однією з найщільніших.

Так Захар Сліпченко поступається «поулу» примарними 0,023 секунди, Назар Степанов і Тимофій Вороновський всього 0,1 і 0,16 секунди, а Архіп Мазепа – 0,246 секунди.

Більше того, Злата Скуз, яка замкнула кваліфікаційні протоколи цього класу, до якого вона перейшла в середині минулого року, відстала від найшвидшого часу менш ніж на пів секунди – 0,483 – якщо бути точними.

Така щільність кваліфікаційних результатів віщувала неабияку боротьбу у самих «Фіналах» і так воно й сталося.

На жаль, але вже в першому з них на карті Авдєєвої виникають технічні проблеми, і вона сходить.

Намагаючись прорватися у другому «Фіналі» у неї відбувається зіткнення з Воронівським, яке призводить до другого поспіль сходу Єви!

Так, у неділю на мокрій трасі діюча Чемпіонка України реабілітується, прориваючись спочатку з останнього місця на 3-тє, а потім взагалі перемагає в останньому «Фіналі». Проте вкрай невдала субота дала взнаки.

На фініші 1-го етапу Чемпіонату України з картингу Авдєєва зібрала лише 43 очки, які не дали їй піднятися вище за 7-ю позицію.
Невдачі одних логічно означають ніщо інше, як результати для інших.

Так в обох суботніх «Фіналах» досить впевнено перемагає Захар Сліпченко.

І хоча дощова неділя не вдається бронзовому призеру минулого року, де Захар фінішує 4-м та 6-м, набраних очок у суботу йому вистачає.

Саме Сліпченко, заробивши 79 балів, очолює подіум ОК-N Junior, тоді як за ним долю двох інших ступенів визначив лише один бал!

Після невпевненого першого «Фіналу», який він закінчив лише 7-м, Іван Луговський проривається на 3-тє місце у другому, а потім більш ніж впевнено виступає під дощем, двічі фінішуючи другим.

Начебто дзеркально його виступу, після двох других місць на сухій трасі, вранці у дощову неділю Назар Степанов фінішує лише 6-м.

Після цього він проривається на 3 місце, проте 5-секундний штраф відсуває його на 4 позицію.

І, можна сказати, що саме ця обставина і відіграла свою фатальну роль.

На рахунку Луговського виявляється 70 очок проти 69 у Степанова і саме в такому порядку вони піднімаються на подіум 1-го етапу Чемпіонату України з картингу в класі ОК-N Junior.

«На підступах» до цього подіуму теж виявилося досить інтригуюче.

Так, після двох 4-х місць у суботу, «на воді» Вадим Онищенко не просто проривається, а перемагає в ранковому недільному «Фіналі».

Прикро, але після цього спортивні боги відвертається від нього.

Вадим знову впевнено бореться за перемогу зі своїми суперниками, але якраз на середині дистанції у нього виникають проблеми з мотором, які призводять до сходу.

На щастя, на цей момент Онищенко вже пройшов більше половини дистанції, тим самим отримавши залікові очки за останнє 9-те місце.

При цьому до подіуму йому не вистачило лише двох очок…

Позаду Вадима спортивна доля звела Злату Скуз із Архіпом Мазепою. У першому «Фіналі» саме Архіп фінішує третім, тоді як Злата пiдiймається з останнього 9-го місця на 5-е.

Потім після боротьби якраз у цій парі Мазепа фінішує 6-м, випереджаючи Злату. Однак 5-секундний штраф змінює їхні позиції.

У неділю ж на мокрій трасі Скуз двічі фінішує третьою.

Але і тут своє вагоме слово сказав 5-секундний штраф у ранковому «Фіналі», який разом відкинув Злату з 3-го на 5-е місце. Проте, розпочавши цей етап із останнього 9-го місця, з 59 очками Скуз закінчує його 5-ю.

Мазепа, за яким залишилися лише два 7-х результати «на воді», у підсумку поступився їй 5 балів, закінчивши етап 6-м…

На своїх рівнях та заліках

На жаль, два старших класи в рамках 1-го етапу Чемпіонату України з картингу виявилися як найменш заповненими, так і не особливо насиченими боротьбою. ОК, де можна стартувати після 14 років, взагалі зібрав всього чотирьох учасників.

Якщо бути точним, то трьох! Тоді як Данил Дзендзелюк став єдиним у національному класі ОК-N. (Обидва відрізняються деякими технічними вимогами до картiв). Якщо розглядати через призму неофіційного «загального заліку», саме Данило виявився найшвидшим серед цього квартету.

Спочатку він показує найкращий час на кваліфікації у вигляді 46,660 секунди, а потім обидва дні, що по-сухому, що по-мокрому, так і не поступається лідируючої позиції.

Нагадаємо, що Дзендзелюк дебютував не лише у картинзі, а в принципі в автоспорті загалом, лише наприкінці минулого року!

Позаду Данила схоже поза досяжністю для інших виявився Ігор Луговський. На кваліфікації він поступився Дзендзелюку, після чого в обох суботниках заїздах Луговський впевнено фінішує другим на трасі і першим якщо брати офіційний залік ОК.

У неділю вранці два його суперники все ж таки зміщують Ігоря на 3-е місце, однак у заключному «Фіналі» він реабілітується, знову перемагаючи.

Після 3-го місця у першому заїзді, Арсен Юзьков фінішує 2-м у другому та навiть перемагає в заліку ОК у першому дощовому «Фіналі».

Прийшовши другим у заключному заїзді, Арсен стає другим на подіумі 1-го етапу Чемпіонату України з картингу у рамках класу ОК.

Замкнув його Ілля Лобоцький, обидва дні незмінно стаючи другим у перших «Фіналах» і третім (і останнім) у завершальних…

Не можна не відзначити і те, що ніхто з минулорічних лідерів цього класу, включаючи Марію Кравченко, яка перемогла в ньому, не стартували на 1-му етапі. Чого не можна сказати про найстарший клас KZ-2, де виступають починаючи з 15 років.

Він зібрав сімох учасників і саме тут вся минулорічна призова трійка знову зійшлася у своєму непримиренному протистоянні.

Показавши 44,460 секунд, «поул» тут бере Олександр Дерюга. При цьому срібний призер минулого року випереджає чинного Чемпіона України в особі Владислава Іванченка на 0,7 секунди.

Лише 0,012 секунди йому поступається Іван Кондратенко, у свою чергу випереджаючи на не менш примарні 0,024 секунди Михайла Свічкаря, який закінчив 2025 рік бронзовим призером.

Дерюга, який згідно з офіційними протоколами, тепер виступає під спортивним псевдонімом ALEX, перемагає у першому «Фіналі», тоді як Кондратенко не без боротьби випереджає Іванченка, стаючи другим.

Саме Іван перемагає у наступному заїзді, тоді як чинний Чемпіон України цього разу фінішує лише 4-м, поступившись і Дерюзі, і Свічкарю.

Більше того, на недільній «воді» в обох «Фіналах» знову перемагає ALEX і з майже ідеальними 95 очками очолює подіум 1-го етапу Чемпіонату України з картингу в класі KZ-2.

Незважаючи на два четверті місця мокрою трасою, зібравши 75 балів, другим на цей подіум піднімається Кондратенко.

Іванченко ж хоч і фінішує в неділю 2-м та 3-м, поступившись у підсумку своєму супернику лише одним заліковим балом, був змушений задовольнятися бронзовим ступенем подіуму KZ-2.

А першим поза ним виявився Гліб Шаповалов.

Після невдалої суботи з двома 6-ми результатами, на мокрій трасі він фінішує на куди вищих 3-му та 2-му місцях.

Втiм до подіуму Глібу не вистачило вагомих 10 балів.

При цьому він випередив лише на два очки Свічкаря, який на мокрій трасі двічі фінішує 5-м.

Більше того, спортивна арифметика виявилася не на боці Шаповалова і в підзаліку «30+», передбаченому в цьому класі для вікових пілотів.

У ньому Шаповалов зібрав ті самі 90 очок, що й Максим Шама, який з точки зору «загального заліку» класу KZ-2 закінчив етап лише 6-м, у 10 очках від Гліба.

Однак у підзаліку ведеться «новий» підрахунок.

Згідно з ним у Шаповалова та Шами виявилося по парі других і перших місць і відповідна їм рівність.

У такому разі набуло чинності правило, що вище розташовується той пілот, хто був швидшим у кваліфікації і таким виявився саме Максим.

З чотирма третіми (і водночас останніми) місцями подіум «30+» замкнув Олексій Нещадим.

***

Наприкінці нашого огляду 1-го етапу Чемпіонату України з картингу ми традиційно приєднуємося до його Промоутера – ГО «СТК ТЕМП», – висловлюючи подяку тим, хто в цей непростий час для нашої країни знайшов можливість і підтримав проведення цієї гонки.

Ними, як й минулого року, стали ТОВ «ФТЗ Україна» – єдиний офіційний імпортер в Україну змащувальних матеріалів Castrol, а також ДП «Авто-Київ» – офіційний дилер Seat та Cupra.

В’ячеслав Щербина
Фото Сергій Жиріхін

Чемпіонат України з картингу: Масово та гостро!

Незважаючи на всі випробування й горе, що випали на долю українців, вони знаходять у собі сили проводити змагання всеукраїнського рівня в найрізноманітніших спортивних дисциплінах. Із минулого року було відновлено й Чемпіонат України з картингу.

Новий початок

Після традиційно першої у картинговому сезоні «Київської весни», про яку ми вже писали, настала черга розіграшу найвищих національних титулів у картингу.

Як уже зазначалося, потішило те, що наймасовішими й найбільш заповненими виявилися дитячі та юнацькі класи.

Із 68 учасників 1-го етапу Чемпіонату України з картингу переважну більшість становили дітлахи та підлітки.

Етап проводився у шести класах. Для кожного з них, як зазвичай, він складався з чотирьох абсолютно рівноцінних Фіналів. Старт першого Фіналу визначала кваліфікація, а стартова решітка кожного наступного формувалася за результатами фінішу попереднього.

За перемогу нараховується 25 очок, за 2-ге місце – 20, за 3-тє – 18, за 4-те – 16, за 5-те – 13 і так далі «мінус 1» аж до одного залікового бала за 18-те місце.

Результат етапу визначається сумою очок, набраних пілотами у всіх чотирьох Фіналах. Цікаво, що у разі рівності «на фініші» вирішальним стає не результат останнього заїзду, як це зазвичай буває, а кваліфікація.

Іншими словами, швидкість у її чистому вигляді — що, по-своєму, і оригінально, і справедливо з пуристської точки зору.

Наймолодші класи виявилися не лише найчисельнішими, а й переповненими боротьбою та пристрастями — часом зовсім не дитячими. Але на те він й автоспорт.

Карт, як і будь-який інший, значно більший спортивний автомобіль, не розрізняє ані віку, ані статі пілота за кермом. (Вибачте, але модних нині фемінітивів ми не станемо вживати).

До речі, дівчаток на змаганнях було майже 10% від загальної кількості учасників — точніше, шестеро. Саме між ними й було розіграно окремий приз. При цьому він призначений не для того, щоб відокремити «слабку» стать, а навпаки — щоб популяризувати картинг і автоспорт серед представниць прекрасної половини людства.

Обидва дні боротьба майже в усіх класах точилася на всіх рівнях — від призових місць, до глибини пелотонів. Зрозуміло, що висвітлити це повністю практично неможливо. Але спробуємо бодай коротко зупинитися на лідерах! Як завжди – усе по порядку.

Серед наймолодших…

Наймолодший із класів — Comer Micro, у якому можуть виступати діти віком від 4 до 7 років. Пелотон цього класу налічував десятьох зовсім юних учасників із середнім віком 6 років. І вже серед цих дітлахів 1-й етап Чемпіонату України з картингу виявився напрочуд інтригуючим, а однією з головних дійових осіб стала саме дівчинка — Аліса Дзюба.

Як і більшості її суперників, їй 6 років, і картингом вона займається другий рік.

Спочатку Аліса здобуває “поул”, а згодом досить упевнено перемагає в обох суботніх Фіналах. (В обидва дні зазвичай проводили по два Фінали).

Позаду Дзюби в суботу за інші «призові» місця не на жарт зійшлися Платон Авраменко та Артем Ляшок.

У першому Фіналі Артем зумів випередити Авраменка на останньому колі й фінішував 2-м.

У другому Платон також після напруженої боротьби — «віддає борг» супернику. А в неділю події стають ще більш інтригуючим.

Ранковий Фінал Алісі відверто не вдається — вона фінішує лише 5-ю. Тим часом, знову не без боротьби, перемагає Авраменко, а Ляшок стає третім, поступившись ще й Нікітє Скузу.

У вирішальному фіналі Дзюба проривається нагору і на останніх колах починає тиснути на Авраменка, який лідирує від старту.

Але, як юна гонщиця не намагалася, оборона суперника — подекуди доволі жорстка — встояла.

Позаду них наймолодший представник української гоночної династії Скузов знову випереджає Ляшока і фінішує третім. Завдяки перемозі у вирішальному Фіналі Авраменко здобуває загальну перемогу на всьому етапі.

Він зібрав суму в 88 очок, випередивши Дзюбу лише на 4 бали.

Хоча Ляшок знову поступився Скузу в останньому Фіналі, завдяки вдалій суботі йому вдалося зібрати 72 очки та стати бронзовим призером 1-го етапу Чемпіонату України з картингу в класі Comer Micro.

А ось для Нікіти, який у неділю посів 2-ге та 3-тє місця, навпаки, стала вирішальною вкрай невдала субота.

Протягом обох заїздів його неодноразово «крутило» на трасі й у підсумку із 62 очками він посів лише перше місце поза подіумом.

Стільки ж балів набрав і Матвій Куранов, на рахунку якого одразу три четверті місця.

Але, як уже було сказано, згідно з правилами, у таких випадках головним мірилом стає кваліфікація. А на ній Нікіта показав 2-й час проти 5-го в Матвія. Відповідно, у підсумкових протоколах Скуз розмістився на один рядок вище.

Щоправда, тут є один нюанс: як ми вже згадували у матеріалі про “Київську Весну”, у наймолодшому класі нагороди отримують абсолютно всі учасники, а не лише призова трійка!

Тим не менш, можна не сумніватися: для кожного з них головна мета — це все ж таки подіум і його вершина. У двох класах вище виявилося ще більше і учасників, і інтриги, і боротьби між ними — зокрема й за призові місця!

…але зовсім не по-дитячому!

І в класі 60 Baby, і в 60 Mini, у межах 1-го етапу Чемпіонату України з картингу змагалися по 17 пілотів. У першому з них беруть участь діти віком від 6 до 9 років, а в другому, старшому, — від 8 до 13.

У класі 60 Baby до впевненої перемоги впевнено прямував Микола Чернишов, який здобув перемоги в обох суботніх фіналах. Більш того — він виграв і перший недільний фінал. Але саме тут починаються проблеми: у ситуацію втручається завжди пильний Техком.

Річ у тім, що в картингу технічні комісари перевіряють техніку учасників, причому поглиблено, — не лише після завершення змагань, а й під час гоночних сесій! І саме під час такої перевірки вони виявили те, що їм “не сподобалось”, що й призвело до анулювання недільної перемоги Чернишова.

Вона «автоматом» переходить до Максима Тараненка, який фінішував другим після боротьби разом з кількома суперниками. Iнші Фінали він завершив на другому та третьому місцях. Настає вирішальний момент.

У заключному Фіналі верх бере саме Тараненко, тоді як Чернишов фінішує лише третім, поступившись ще й Ернесту Митрохіну.

Таким чином, на рахунку Тараненка опиняються вагомі 88 очок проти 68 у Чернишова. Микола ж у підсумку випереджає Митрохіна всього на три очки й саме він замкнув подіум 1-го етапу Чемпіонату України з картингу в класі 60 Baby.

Ба більше, тих самих трьох очок до подіуму не вистачило Максиму Олещуку. У його активі четвертий результат у першому фіналі та «успадковане» друге місце в тому доленосному недільному ранковому фіналі.

Цікаво, що й позаду Олещука і боротьба на трасі і її результати виявились досить щільними.

Так, 5-м етап завершив Максим Таран — син українського кільцевика Павла Тарана.

Після 3-го та 5-го результатів у суботу йому не вдався той самий, багато в чому фатальний, перший недільний Фінал.

У підсумку Таран молодший зібрав 55 балів, випередивши лише на один “пункт” Станіслава Шутовського, який «вистрілив» другим місцем у другому Фіналі.

Найцікавіше, що схожі перипетії розгорталися і в класі Mini 60.

Тут субота видалася особливо насиченою для Івана Луговського. Замість старту з 3-го місця згідно з кваліфікацією, ще до старту першого Фіналу Іван заїжджає в зону механіків зі спущеним заднім колесом. Після цього він повертається в гонку не просто останнім, а, як то кажуть, «із гандикапом».

Тим не менш, Луговський не здається і після численних обгонів фінішує 6-м. І це, нагадаємо, у заїзді, де стартувало 17 пілотів!!!

У другому Фіналі він стрімко піднімається на 2-ге місце, але після щільної боротьби одразу з кількома суперниками все ж поступається їм і опускається на 4-е місце.

Тим часом в обох заїздах упевнено перемагає Акім Скуба, який стартував із “поулу”, тоді як другим і третім обидва рази фінішують Дмитро Легкобит та Микита Захарченко. Однак у неділю ситуація для обох дещо змінюється, а головним чинником цих змін стає саме Луговський.

Після запеклої боротьби, що розгорталася протягом обох недільних Фіналах, саме Луговський здобуває перемогу в кожному з них. При цьому, попри відчайдушний опір Легкобита, другим обидва рази фінішує Скуба.

Однак, незважаючи на всі ці зусилля, складна субота позначилася на підсумковому результаті Луговського.

Він зібрав 79 очок проти 90 у Скуби, який і очолив подіум 1-го етапу Чемпіонату України з картингу у класі 60 Mini. При цьому Легкобит поступився у підсумку Луговському лише 3 очками, тоді як першим поза подіумом став Микита Захарченко.

До двох третіх місць у суботу, у неділю він додав пару 4-х, зібравши у підсумку 68 очок.

Найцікавіше, що й наступний, уже юніорський клас, теж подарував не менше інтриги та боротьби, ніж діти.

Незважаючи на всі «терни»

У класі OK‒N Junior змагаються пілоти віком від 12 до 14 років. Цього разу, як і «мікрики», він зібрав десятьох учасників. І тут однією з головних дійових осіб також стала дівчина — Єва Авдєєва.

У першому Фіналі попри чималий тиск із боку Назара Степанова Єва здобуває перемогу. Позаду них також усе було більш ніж щільно. «Найкращим серед решти» вранці став Захар Сліпченко, який фінішував третім, випередивши Єгора Кейдуна, Святослава Оніщенка та Гордія Музиченка.

Однак через “збитий” у боротьбі передній “відбійник” Кейдун отримує 5 секунд штрафу, що відкидає його разом з 4-го на 8-е місце.

У другому Фіналі ситуація повторюється і топ-3 йде дуже щільно. Більше того, цього разу Степанов випереджає Єву, але тут усе розгортається за сценарієм, гідним справжнього спортивного трилера!

На карті Назара виникає технічна проблема, і він різко сповільнюється, піднімаючи вгору руку, тим самим сигналізуючи суперникам позаду про несправність.

Авдєєва встигає зреагувати й об’їжджає лідера, але Святослав Оніщенко, який буквально слідував у неї на задньому відбійнику, не встигає зреагувати й на повній швидкості влітає в карт Степанова! На щастя, в цій досить жорсткій аварії постраждало лише «залізо», проте одразу двоє більш ніж реальних претендентів на перемогу сходять — принаймні – в цьому заїзді. Але й неділя в цьому класі виявляється не менш спекотною.

У першому фіналі, попри опір суперників, перемагає Єгор Кейдун.

Після напруженої боротьби одразу між чотирма пілотами другим фінішує Захар Сліпченко, випереджаючи Авдєєву, Степанова та Архіпа Мазепу.

Однак Захар отримує 5-секунний штраф за обгін під жовтими прапорами, який відкидає його з 2-го до 5-го місця. А це означає втрату таких надзвичайно важливих залікових балів. Проте останній фінал виявляється ще драматичнішим! У боротьбі за перемогу знову сходяться Авдєєва та Степанов і цього разу все завершується аварією!

Під час спроби обгону карт Єви заднім колесом налітає на карт Назара, який обороняється. Ба більше, колесо чіпляє руку суперника! Над трасою з’являються червоні прапори виїжджає «Швидка допомога»! На щастя, все обійшлося лише забоями, але продовжити гонку два головні претенденти на перемогу вже не змогли.

На щастя, і цього разу все обійшлося лише забоями, але продовжити гонку два головні претенденти на перемогу вже не змогли.

Рестарт цього Фіналу було дано пізніше, причому, згідно з правилами, він враховував позиції пілотів за коло до зупинки заїзду червоними прапорами.

Цього разу Кейдун упевнено відірвався від суперників які залишилися в строю. За ним фінішували Сліпченко, Вадим Онищенко та Мазепа. І саме ця “вікторія” стає вирішальною.

Незважаючи на лише 8-й результат через пеналізацію в першому Фіналі, дві перемоги та друге місце приносять Єгору Кейдуну 81 очко загалом і, разом із ними вершину подіуму в OK‒N Junior.

Аналогічно, попри схід в останньому Фіналі, Єва Авдєєва стає другою, поступившись 11-ма очками Єгору. У свою чергу, вона випередила лише на два бала Захара Сліпченка, який замкнув цей подіум.

Позаду подіумних місць у свого роду боротьбі за право бути «кращим серед інших» ситуація в цьому класі також була доволі щільною.

Переможцем цієї боротьби став Архіп Мазепа, який набрав 56 очок, випередивши лише на один «пункт» Гордія Музиченка та на 5 Святослава Оніщенка.

Лише за три очки від Святослава й лише 7-м закінчує Назар Степанов, у свою чергу випередивши на 4 бали Вадима Онищенка. (Тут треба уточнити, що Вадим та Святослав не є ані братами, ані родичами, а іхні прізвища пусть лише одною літерою «і», але відрізняються).

Нагадування про …

Два старших класи виявилися і найменш наповненими, а також із меншою кількістю інтриг і перепетій на трасі. У класі ОК, де змагаться починають з 14 років, цього разу не знайшлося рівних Марії Кравченко.

Спочатку з перевагою майже в одну секунду — що для картингу дуже багато — вона здобуває “поул”, а потім стає єдиною на цьому етапі, хто зміг заробити 100% результат!

Кравченко більш ніж упевнено перемагає в усіх чотирьох Фіналах, і, за словами самих її суперників, щоразу «їде в крапку». Водночас для 17-річної Марії, яка займається картингом із п’ятирічного віку, цей етап по-своєму став свого роду випробуванням з іншого погляду.

Справа в тому, що на превеликий жаль два роки тому на війні, захищаючи Україну, загинув її батько — Михайло Кравченко.

До повномасштабного вторгнення він зробив чимало для українського картингу: багато років виконуючи обов’язки директора змагань, а також був організатором Кубка України з картингу.

На вшанування його пам’яті організатори Чемпіонату України з картингу цього року заснували спеціальний «Кубок за волю до перемоги» імені Михайла Кравченка.

Символічно, що першим, хто його отримав, стала також дівчинка — Агнія Дещенко. Ця гонка для неї не склалася з самого початку, і в підсумку Агнія фінішувала останньою в класі 60 Mini.

Повертаючись до самого класу ОК, компанію Марії на подіумі склали Тимур Гаріян та Олексій Хань.

На рахунку Тимура — два треті місця у суботу та два других у неділю, що принесло йому 76 очок — на 8 більше, ніж у Ханя…

У найстаршому класі KZ-2, де можна стартувати з 15 років, теж зібралося семеро учасників. На відміну від ОК, боротьба тут, включно з позицією лідера, розгорталася протягом обох днів.

Якщо не брати до уваги перший недільний Фінал, в усіх інших заїздах, хай і не без опору суперників, перемогу здобував Владислав Іванченко.

Син багаторазового чемпіона України з картингу Олександра Іванченка лише один раз фінішував другим і в підсумку набрав майже можливий максимум у 95 балів.

Єдиний, хто зміг випередити Владислава, став Олександр Дерюга, якому в свою чергу обидва дні відчайдушно чинив опір ще й Владислав Осінний.

Саме він став найкращим у кваліфікації, однак у суботу обидва рази поступався Іванченку з Дерюгою, стаючи 3-м. При цьому в другому Фіналі Владислав отримав 5 секунд штрафу за фальстарт, утім, не вплинув на результат заїзду.

А от у неділю вранці Осінний знову отримує 5 секундний штраф, цього разу за збитий “обтікач”, який відкидає його з другого місця на четверте. Проте друге місце в останньому Фіналі допомагає Осінному.

З 72 очками він стає бронзовим призером класу KZ-2, тоді як Олександр Дерюга із 83 балами посідає друге місце за підсумками етапу.

У новому “жіночому заліку”, який враховує не лише абсолютний результат у класі, а й інші чинники, зокрема кількість учасників, перемогу здобуває Аліса Дзюба.

Другою стає Єва Авдєєва, а третьою — Марія Кравченко, яка хоч і впевнено перемогла у своєму класі, проте мала значно менше прямих опонентів на трасі, ніж інші дівчата.

***

Наступний етап Чемпіонату України з картингу відбудеться на початку липня і пройде вже на картодромі в Полтаві. Тим часом організатор змагань — “СТК ТЕМП” — висловлює окрему подяку ДП “Авто-Київ”, ТМ “Castrol Ukraine” та АЗС Marshal. А ми доєднуємся до нього.

Адже в цей зовсім непростий, а якщо сказати точніше — безпрецедентний для сучасної історії України час, – вони знайшли можливість підтримати український картинг.

Очевидно, що ці партнери українського картингу розуміють: йдеться про дітей, які є майбутнім українського автоспорту. А майбутнє просто не настане, якщо не розвивати цю дисципліну вже зараз.

Ну а наповненість дитячих класів не може не тішити, особливо в такий складний час! Все буде Україна!

В’ячеслав Щербина

Фото Andrey «Martinslide» Martin та Сергій Жиріхін

Кубок України з кільцевих гонок: Нарешті й численно й видовищно! (Частина 3)

Саме «Турінг» став найчисленнішим на 1-му етапі Кубка України з кільцевих гонок – 9 учасників. Але, головне, на старт тут нарешті разом повинні були вийти два його лідера – Сергій Юнашев і Вадим Конончук. Нагадаємо, що «Юнга», на рахунку якого в минулому є три «корони» кількох різних «вазівських» класів, минулого року виступав виключно на кубкових перегонах, здобувши за підсумками обидва – й «Кубок Чайки» й Кубок України.

Конончук ж тоді не просто сконцентрувався на Чемпіонаті України з кільцевих гонок, а знову заробив чемпіонський титул, причому четвертий поспіль!

Однак разом минулого року вони практично не стартували, а коли Конончук все ж виїхав на кубкову гонку, яка проводилася в зворотному напрямку, його наздогнали проблеми з гальмами і в підсумку частково вони привели до креша Вадима в кінці першого кола.

На жаль, але ця настільки очікувана дуель й цього разу так й не відбулася.

А так хотілося!

Багато хто з уболівальників, хто реально стежить за українським «кільцем», побачивши в паддоку характерного синього кольору «Калину» Конончука вже зранку «потирали руки». Однак перше ж тренування продзвеніло «першим дзвіночком» і змусила їх насторожитися.

Як завжди Юнашев на нього не виїжджав, традиційно для нього в цей час, продовжуючи потягувати ранкову каву.

Найкращий же час зранку залишається зовсім не за Конончуком, а Микитою Анпілоговим, який «змінив» в кермі білої «Калини» свого молодшого брата Едгара, котрий можна сказати сенсаційно виступив на 1-му етапі «Кубка Чайки».

Микита показує 1 хв 39,093 с, тоді як другий час всього в 0,173 секундах від нього залишається за Сергієм Бєляєвим.

Далі йшов показник Антона Поляничко, але вже в 1,3 секундах від кращого і тільки 4-м в перших протоколах дня значився Конончук, в свою чергу поступившись Антону майже пів секунди.

Позаду Вадима виявилися результати Олександра Кузьменко, який повернувся на трек після відносно тривалої перерви, Павла Мар’яненка й Максима Волинця, котрий вперше в цьому році виїхав на «кільце». Причому зробив він це не на звичній для нього червоній «вісімці», а на колишній «Калині» Кирила Ярмоли.

Правда, останній час у класі Максима був обумовлений тим, що він практично відразу пробив покришку, не встигнувши як слід «розкататися».

Аналогічно на першому тренуванні проблеми виникли й у Руслана Сєрова.

Ветеран українського «кільця» вже було збирався «повісити шолом на цвях», однак з’явилися нові для нього партнери в особі Центру автомобільних сервісів «Гарант-Автотехник» й так би мовити відрадили Руслана від цього.

Сєров швидко вирішив проблеми з паливною системою і був в строю вже до другого тренування.

Так само як на нього виїхав й Юнашев, природно тут же «застовпивши» за собою перший рядок протоколів заліку «Турінг» – 1 хв 38,239 с.

Анпілогов трохи прискорюється, показуючи другий час, але все ж більш ніж у пів секунди від лідера.

Лише 0,042 секунди Микиті «поступається» Поляничко, в свою чергу випереджаючи Бєляєва на не менше примарні 0,077 секунди.

Цього разу Вадим Конончук тільки п’ятий, але, головне, він закінчує друге тренування накатом і з невеликим, але віроломним димом позаду своєї машини!

Волинець показує 6-й час у 1,8 секундах від Юнашева, зате й тут позаду нього виявляється більш ніж щільно.

Кузьменко відстає від Максима на 0,3 секунди, випереджаючи лише на 0,024 секунди Мар’яненка, якому в свою чергу 0,142 поступається Сєров.

Іншими словами весь пелотон «Турінга» вже на тренуванні вклався в дві секунди, що обіцяло боротьбу, проте один із головних дійових «персонажів» до неї так й не дістався.

У двигуні «Калини» Конончука не залишилося мастила, коли ж його долили і спробували оживити, з вихлипної труби повалили красномовні сизі клуби диму. Як потім показав «розтин» – лопнув один із поршнів.

На жаль, але з нестартом Конончука, навіть при досить прискореному в порівнянні з минулим роком Микитою Анпілоговим, заздалегідь стало очевидно, що боротьби за перемогу в «Турінгу» годі й чекати. Власне, так воно й вийшло.

«Юнга» впевнено виграє в кваліфікації, знову традиційно для нього проїхавши лише два «летючих» кола, на другому з яких він показує 1,38,247 с.

Потім в такій же впевненій манері Юнашев бере старт гонки і її рестарт і також впевнено приїжджає до чергової вершини подіуму.

Природно «попутно» Сергій встановлює і рекордний час в гонці для заліку «Турінг», причому він виявляється навіть швидшим його власний «поул» – 1 хв 38,081 с.

Безумовно, хотілося б побачити настільки довгоочікувану дуель Конончук-Юнашев «за інших рівних», але що поробиш, це технічні види спорту і від поломки техніки тут ніхто не застрахований.

Благо, що позаду лідера подій, включаючи боротьбу і навіть зіткнень, вистачало.

При цьому багато в чому на долю інших призових місць в «Турінгу» вплинув саме другий старт гонки, даний з причини аварії Костянтина Гуцула в кінці першого кола.

Ах, якби з першої спроби ?!

Другий час на кваліфікації показує Микита Анпілогов. Він пройшов відразу кілька серій з «летючих» кіл, поступившись в результаті «поулу» всього 0,352 секунди.

Ще менше – 0,231 секунди – йому «програє» Сергій Бєляєв, в свою чергу випереджаючи майже на пів секунди Антона Поляничко.

На зовсім примарні 0,009 секунди від нього відстає Олександр Кузьменко.

Час Олександра випереджає на пару «десятих» показники Максима Волинця і майже на пів секунди Руслана Сєрова.

Замикає ж ряди «Турінгу» Павло Мар’яненко, який поступився «поулу» трохи більше двох секунд.

На першому старті Поляничко забарився, опустившись разом з 4-го на 7-е місце. В цей же час Волинець подібно Владиславу Сінані в голові пелотону, проскакує між Антоном і Кузьменко, виходячи разом з 6-го на 4-е місце серед пілотів заліку «Турінг».

Вже в другому повороті гонки Бєляєв випереджає Анпілогова, котрий зберіг на старті друге місце, а на гальмуванні в новому повороті Микиту обганяє й Волинець, таким чином, зміщуючи його на 4-е місце.

Позаду цієї боротьби за друге-третє місця Сєров випереджає Кузьменко, виходячи зі своєю 7-ї стартової позиції на 5-ю.

На жаль, але за цим йдуть червоні прапори після аварії Гуцула і рестарт, який цього разу виявився з абсолютно іншим результатом.

Як ми вже розповідали, на рестарт всі були розставлені в первісному кваліфікаційному порядку, без урахування зміни позицій на першому колі, що повністю відповідає правилам.

Цього разу Анпілогов утримує свою другу позицію, а ось позаду нього розгортається нова битва за третю позицію.

Спочатку диспозиція залишається майже незмінною: Бєляєв третій, за ним Поляничко, Волинець випередив Кузьменко і Сєров із Мар’яненко. Однак новий «Картинговий» поворот, також зібрав своїх глядачів, в корені перетасовує пелотон «Турінга».

Волинець на гальмуванні випереджає Поляничко і намагається тут же одним наскоком обігнати і Бєляєва.

На жаль, але цей відчайдушно-оптимістичний маневр закінчується зіткненням.

І хоча пошкодження на обох «Калинах» виявилися не такі великі, вони тут же призводять до сходу Бєляєва, що зупинився безпечно для інших, але буквально в цьому ж повороті.

Волинець ж пропускає тільки обігнаного Поляничко, й протягує ще пару кіл, й теж сходить із підігнутим переднім крилом після своєї «атаки».

Найцікавіше, що після фінішу Сергій з Максимом зовсім не висловлювали жодних претензій один до одного. Навпаки!

Максим сам підійшов і вибачився перед Сергієм, вони навіть обнялися, і все на що вони обидва нарікали, це як раз той самий повторний старт, адже на першому вони обидва йшли «в призах», змістивши з них Анпілогова.

Цього ж разу з «самоусуненням» відразу двох прямих погроз, у Микити по суті не залишилося конкурентів.

Хтось з боротьбою, а хтось без неї

Анпілогов провів всю гонку, що називається, на «гордій самоті», паралельно показавши другий час, ставши єдиним хто вийшов із 39 секунд крім переможця Юнашева.

Правда, за цим показником Микита все ж поступився «Юнзі» майже 0,8 секунди.

Аналогічно після першого кола весь заїзд абсолютно без боротьби на третьому місці провів й Антон Поляничко.

За ним залишився й відповідний третій час у гонці, проте він виявився вже в півтори секунди від кращого Юнашева.

Більш того, цього разу в колі з лідером «Турінгу» фінішували лише два інших призера цього заліку! Решта ж учасників цього «Турінгу» поступилися їм коло.

Цими іншими після сходу Кузьменко через відмову генератора на самому початку, власне залишилися лише двоє – Руслан Сєров, який став першим поза подіумом і Павло Мар’яненко. І як раз для них гонка видалася досить наповненою на події. Правда, не завжди йшлося про боротьбу за реальні залікові позиції і очки за них.

Так у Павла була пара «моментів» із молодшокласниками із «8С», а також із Максимом Баклушиним, включаючи невеликий контакт! При цьому «кривдник» виступав в більш старшому заліку «Супер Турінг».

Однак наприкінці Мар’яненко все ж довелося поборотися, причому як раз з Русланом Сєровим за цілком реальну позицію й заодно за «право не бути останнім».

Для самого ж Руслана ця гонка також видалася досить бойовою. Ми вже досить докладно розповіли про «дуелі» Сєров-Баклушин в 1-й частині нашого розгорненої розповіді про 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок. Але все ж трохи повторимося.

Після сходу Бєляєва і Волинця, Руслан виявився 4-м, де він впевнено йшов.

Сєров зміг випередити Баклушина незважаючи на те, що «вісімка» того була взута в спортивний «слік», та й мотор на ній куди «жвавіший» ніж у Сєрова.

Проте, Максим вирішує контратакувати і на гальмуванні в останньому повороті не уникає контакту, розвертаючи «Калину» Сєрова.

Цей інцидент не коштував ветерану майже нічого – лише невелика «травма» заднього крила і не більше того.

Однак втрачений час Сєровим все ж дозволив Мар’яненку наблизитися до нього і ближче до фінішу приступити до атак на нього.

На якийсь момент Павлу вдалося було випередити суперника в новому повороті, проте ветеран все ж зміг вистояти.

Після досить напруженою дуелі на фініші їх розділили всього пару секунд – Руслан попереду.

Що ж до його темпу в гонці, то з точки зору кращого кола Сєров поступився Юнашеву рівно дві секунди, але виявився швидшим на пів секунди Мар’яненка, котрий замкнув підсумкові протоколи «Турінгу»…

Ну а найбільш інтригуючим і десь навіть суперечливим виявився подіум, а точніше підрахунки в командному заліку.

І зовсім «трохи» командної арифметики

Як ми вже згадували, на 1-му етапі Кубка України з кільцевих гонок вперше заявилася AWT Racing, ведена Нітешом Палом. Однак тут варто уточнити, що дана команда вже майже 10 років виступає в мотоциклетному «кільці» – з 2013-го року. А сама абревіатура напевно знайома багатьом автомобілістам, так і райдерам теж.

Йдеться про «AWT Баварія» – саме на баварських байках виступає Пал із напарниками в мотокільці.

В автоспорті свої перші кроки Нітеш робить на більш ніж скромній «вісімці».

Після його аварії на попередній гонці в рамках «Кубка Чайки», цього разу після найтривалішій дуелі дня з іншим новачком Романом Марківим Пал зміг зайняти друге місце в заліку «8С».

Але, головне, заявляючи нову команду, Нітеш «взяв» в неї не тільки ще одного мотогонщика в особі Костянтина Денисова, а й Сергія Юнашева, котрий за три гонки (якщо брати кінець минулого року) змінив три команди !!!

Природно, цей тактичний хід став безпрограшним, тим більше за нестарта Вадима Конончука.

Всі три пілоти AWT Racing заробили очки – Юнашев 20 за перемогу в «Турінгу» плюс два бонусних за «поул» і найшвидше коло в гонці, сам Пал 15 за друге місце в «8С» і Денисов 10 за 4-е плюс один бонусний бал за найшвидше коло в цьому ж заліку.

Однак аналогічно результативний фініш продемонстрували і пілоти Smart Racing.

Андрій Скок взяв 20 балів за перемогу в «8С» плюс один бонусний за «поул».

Тут потрібно уточнити, що на сьогодні в офіційних протоколах у Андрія значиться також і бонусний бал за найшвидше коло в «8С», однак це помилка, так як його все ж встановив його головний візаві …

Разом зі Скоком їхній команді 15 та 12 балів відповідно принесли Анпілогов з Поляничко, що піднялися на подіум «Турінгу», де більше в скарбничку вніс саме Микита.

І ось тут настає черга вельми своєрідної і місцями не такою однозначної спортивної арифметики.

Традиційно командний залік визначається за двома кращими плотами, тоді як за команду на етапі може бути заявлено максимум троє. Таким чином, за двома кращими, не в останню чергу завдяки «великим шолому» Юнашева, саме AWT Racing набрала 37 балів проти 36 у Smart Racing.

Однак, хоча «фізично» командний подіум очолили пілоти AWT Racing, в офіційних протоколах першими значаться саме «розумники».

Справа в тому, що в регламенті прописано і потрібно сказати, – абсолютно незрозуміло чому і за якою логікою, – що бонусні очки, зароблені пілотами за «поул» і найшвидше коло, йдуть виключно в їхній особистий актив і не враховуються в командних скарбничках!

Таким чином, офіційно обидві команди набрали порівну – по 35 очок. Спочатку суддівство навіть хотіло дати визначення що «перше місце розділили» дві команди, що іноді практикується, однак виключно символічно.

В реалії «юридично» одне і теж місце може займати лише один учасник або команда! І першою по праву, принаймні, з точки зору «букви закону», не завжди справедливою, цього разу стала саме Smart Racing.

Адже, якщо не враховувати бонусних очок, то за однакової кількості зароблених балів двома кращими пілотами команд вирішальним якраз і стає показник їхнього третього напарника, «неврахованого» в офіційному результаті. А таким й стало третє місце Поляничко проти 4-го Денисова.

Ось й так буває, все ну дуже заплутано в деколи непростий і місцями суперечливій спортивної арифметиці …

Третьою на командному подіумі стала SDrive, пілоти якої набрали 32 очки де юре і 33 де факто. Тут головним «призовим пілотом» став ще один новачок – Костянтин Дяденко.

На своїй Z4 він переміг в «Супер Турингу» і показав в ньому краще коло.

Ще 12 очок SDrive принесло третє місце в цьому ж заліку Сінані, котрий вперше виступав на не менше видовищному «Лотусі».

А ось Бєляєв після тієї самої атаки з боку Волинця не зміг допомогти своїй команді. Й хоча Сергій йшов на впевнений подіум – спочатку на другому місці й на третьому після рестарту … але, як відомо, спорт не знає умовного способу, і в ньому не доречні жодні «б».

***

Після 1-го етапу Кубка України з кільцевих гонок у командному суперечці склалася практично рівність 35-35-32, що віщує в майбутньому неабияку інтригу. Аналогічно не може не радувати і поява нової команди в автомобільному «кільці», нехай поки її пілоти і виступають на скромних «ВАЗ-ах», а не автомобілях тієї марки, якою торгує «AWT Баварія» …

Що ж, всім уболівальникам залишається запастися терпінням, але не надовго!

Наступний раунд Кубка України згідно з календарним планом повинен пройти в другий вікенд червня, тому чекати залишилося не так вже й довго. А то, що боротьби на ньому стане ще більше, можна не сумніватися.

Залишається лише сподіватися, що тоді ми все ж нарешті побачимо в гонці настільки очікуване багатьма протистояння Конончук-Юнашев ….

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Сергій Холодило, Вадим Чайковський і автора

Кубок України з кільцевих гонок: Нарешті й численно й видовищно! (Частина 2)

Нагадаємо, що «8С» останніми роками мало не вимер «як ті динозаври». Мало того, що раніше він був присутній тільки в кубкових «чайкінських» гонках і його не було «і в помині» в Чемпіонаті України з кільцевих гонок. До того ж єдиним, хто регулярно стартував в цьому заліку був лише Кирило Мітітел. Цього ж року ситуація докорінно змінилася.

Нічого що «найслабкіші»! …

По-перше, тепер «8С» прописаний у всіх регламентах, включаючи й Кубок й навіть Чемпіонат України! (Як ми вже розповіли останній, на жаль, цього року, швидше за все не відбудеться). По-друге, якщо раніше в даному класі могли виступати тільки 8-клапанні «вісімки» (звідси і його назва), то з нинішнього сезону в нього нарешті були допущені 1,4-літрові 16-клапанні «Калини».

Справа в тому, що таких підготовлених спортивних машин «на руках» чимало, при цьому раніше для них фактично не було «місця» де виступати. Той же Андрій Скок, який дебютував минулого року в «великому кільці», був змушений стартувати на такий майже стоковій «Калині» в заліку «Супер Турінг»!

Тепер же ми маємо справжній ренесанс для найбюджетнішого заліку.

Але ж «8С» спочатку призначався саме для вчорашніх (та й сьогоднішніх) картингістів, таких як молодший Скок. Або просто ентузіастів, які зважилися зробити свій перший крок в професійному автоспорті, як той же Роман Марків, який дебютував на аналогічній сірій «Калині» на попередній кубковій гонці.

Як не дивно, але виступивши на 1-му етапі «Кубка Чайки», цього разу Кирило Мітітел був присутній на перегонах, але тільки в якості глядача. Але, як говориться – святе місце …

Крім «Калин» Скока та Марківа в «8С» на старт вийшли відразу три пілоти на «вісімках».

У цьому заліку знову за кермом автомобіля виїхав відомий мотогонщик і Чемпіон України в заліку «Супербайк» Нітеш Пал, котрий вперше стартував на чотирьох колесах на попередній кубковій гонці.

Нагадаємо, що тоді дебют для «Ніка», як він більш відомий в паддоку, закінчився аварією все в тому ж останньому повороті з його «гостинним» бетонним відбійником. Проте, машина була відновлена, а настрій пілота вже зранку був явно бойовим і рішучим.

Також в «8С» вперше цього року виїхав інший мотогонщик в особі Костянтина Денисова. Його дебют в автомобільних гонках відбувся наприкінці минулого року.

При цьому обидва мотогонщика увійшли в абсолютно нову як для автомобільного «кільця», але добре відому в його двоколісному аналогу, команду AWT Racing.

А ось для Лесі Цимбалюк 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок став справжнім дебютом в автоспорті в найпрямішому сенсі слова.

Свого часу, працюючи адміністратором на місцевому картодромі, Леся захопилася картингом, в результаті почавши виступати в ньому на аматорському рівні.

Зваживши всі «за і проти» і, усвідомлюючи, що ралійна дисципліна вимагає величезних вкладень навіть для виступу на скромній «вісімці», а трек і крос занадто контактні види спорту, пройшовши відповідну спортивну підготовку, Цимбалюк вирішила зробити свої перші кроки саме в «кільці». Якраз в тому найбюджетнішому класі «8С».

Зрозуміло, що, не маючи реального досвіду навіть спортивного картингу, та й тренувального «накату» на машині, результати Цимбалюк було б несправедливо порівнювати з іншими учасниками – для неї ця гонка стала не більше ніж «першим класом» у справжніх «бойових умовах».

Проте, дебютантка провела першу у своєму житті гонку акуратно, без ексцесів діставшись до фінішу. А це теж було не так просто – Лесі майже весь час доводилося стежити за ситуацією по дзеркалах заднього виду, так як одночасно з нею на трасі перебувало майже два десятка куди більш швидких пілотів …

А ось попереду неї в квартеті інших учасників заліку «8С» творилося щось неймовірне!

… проте яка інтрига!

З урахуванням того, що «8С» нарешті нарахував п’ятьох учасників, це означало, що даний клас офіційно відбувся, що в свою чергу вилилося в повні очки на фініші перегонів – застосування понижувальних коефіцієнтів, які були неминучі раніше в цьому перш завжди нечисленному класі нарешті пішло в минуле!

На ранковому тренуванні десь несподівано «перший удар» завдає Костянтин Денисов, показуючи найкращий час в «8С» – 1 хв 41,750 с.

При цьому другий показник, який залишається за Андрієм Скоком, виявляється разом на 1,3 секунду повільнішим!

Час ж Нітеш Пала і Романа Марківа був ще далі.

На другому тренуванні ситуація повторюється – Денисов перший з 1 хв 41,781 с. Причому і цього разу Скок поступається йому більше секунди.

Нітеш наближається до кращого часу, тоді як Марків все ще залишається в 2,6 секундах від нього.

Однак тренувальні результати не на що не впливають. Більш того, під час другого тренування на «вісімці» Денисова відмовляє КПП!

На щастя, збільшена перерва перед кваліфікацією дає можливість механікам нової команди AWT Racing замінити несправний вузол і Костянтин встигає виїхати на сесію.

Однак на ній кращим все ж виявляється Скок.

При цьому не можна не відзначити, що в реалії «поул» Андрія – 1 хв 42,406 с, – виявився повільнішим тренувального часу Денисова.

Сам Костянтин як він не старався, пройшовши поспіль п’ять «летючих» кіл, виявляється другим, поступившись своєму головному візаві всього 0,162 секунди.

При цьому серйозно прискорюється і Марків, чий час виявився тільки на 0,791 секунди повільнішим «поула».

При цьому Нітеш Пал поступився Роману всього 0,349 секунди.

Така щільність кваліфікаційних результатів повністю підтвердилася і в гонці.

Саме боротьба в заліку «8С» в цей день виявилася найяскравішою і напруженою, ставши головною прикрасою 1-го етапу Кубка України з кільцевих гонок.

На, як потім з’ясувалося, першому старті Денисову вдається випередити Скока і вийти в лідери, так само як Пал обганяє Марківа в боротьбі за третю позицію.

До кінця першого кола Скок повертає собі лідерство, тоді як Пал залишається попереду Марківа.

Однак в останньому повороті першого кола відбувається аварія Костянтина Гуцула, і наступаючий на п’яти Скока Денисов лише дивом уникає контакту із застиглою у бетонного відбійника «Хондою» Костянтина Гуцула!

Знав би Костянтин тоді, що це буде не найбільш адреналіновим моментом для нього в цій гонці!

На жаль, але вся ця боротьба переривається червоними прапорами і у тих, хто програв перший старт з’являється можливість реабілітуватися на другому. І, так воно і відбувається!

Тепер на рестарт обидва й Скок й Марків зберігають свої відповідні позиції і з цього моменту починають розгортатися дві чудові дуелі, причому друга тривала до самого фінішу!

З безкомпромісною боротьбою за перемогу …

З перших метрів після рестарту Денисов «насів» на лідера, неодноразово пробуючи атакувати його, тоді як сам Скок досить агресивно захищається, неодноразово «закриваючи хвіртку» перед суперником.

Незабаром в цій боротьбі наступає кульмінація, причому не тільки неймовірно видовищна, але і досить жорстка.

На виході з останнього повороту Денисову вдається порівнятися з лідером.

Однак з урахуванням вигину траси в цьому місці, у атакуючого пілота просто не залишається місця і він залишає красномовні чорні «пончики» -відмітки від свого переднього правого колеса на лівій частині «Калини» Скока.

Проте, пілоти продовжують йти на прямий пліч-о-пліч і тут між ними відбувається другий просто таки «наскарівський» момент.

У своїй спробі завершити обгін Денисов зміщується праворуч, тепер вже не залишаючи місця супернику, який, як і раніше, в цей момент знаходився в «мертвій зоні» дзеркал заднього виду Костянтина.

У свою чергу, хоча Скок і бачить машину суперника, на розгоні він природно не піднімає ногу з педалі газу і ця комбінація факторів мало не призводить до серйозного крешу!

Після зовсім невеликого торкання «вісімку» Денисова виносить на узбіччя, проте Костянтин якимось дивом відловлює машину.

На щастя до «даху» не дійшло, хоча до повторення результату зіткнення Вадим Євтушенко-Євген Кошарук там було одна мить або купина на узбіччі …

Примітно, що на той момент Денисов навіть не втратив свого другого місця, проте інцидент все-таки не пройшов для нього безслідно.

Якщо Андрій Скок після цього пішов до своєї другої поспіль перемоги після 1-го етапу «Кубка Чайки», то пілоту AWT Racing довелося згорнути на піт-лейн для заміни пробитої покришки.

Природно, тут не йшлося про блискавичні піт-стопи на 2-3 секунди «Формули-1» і навіть не про 12-14 секунд в «НАСКАР».

Заміна колеса коштувала Денисову коло, яке в результаті відкинуло його на 4-е місце …

… і за перший подіум в автоспорті!

В цей же час місцями не менш щільна дуель розгорталася між напарником Денисова по AWT Racing (і її засновником) Нітеш Палом і Романом Марківим.

Причому якщо спочатку на кону цього протистояння стояло тільки останнє місце на подіумі в заліку «8С», то після зіткнення двох лідерів йшлося вже про «срібло» і «бронзу».

Мабуть, саме в цій парі в цей день велася найвідчайдушна і точно найтриваліша дуель!

Не стало простіше цим двом дуелянтам коли в їхню реальну боротьбу за позиції в класі втрутився ще й Іван Сасін, який виступав в заліку «Супер Турінг».

«Старшокласник» на куди більш потужній «вісімці», та ще й взутій в спортивний «слік», зміг «розправитися» з обома «молодшокласниками» й піти вперед.

Але, головне, Нітешу вдається випередити свого суперника по «8С» у другій «петлі», тим самим, він виходить на друге місце в заліку.

Однак Роман не здається і буквально до самого фінішу надає пресинг на Пала.

Більш того, ближче до фінішу на якийсь момент до цієї пари дуелянтів приєднався ще й Денисов, проте в реалії через піт-стоп, він вже поступався їм коло і тут не йшлося про реальну боротьбу за позицію …

При цьому сам Марків неодноразово на гальмуванні перед останнім поворотом пробує атакувати Пала, пару раз однозначно «натякаючи» своєму суперника, в прямому сенсі слова підштовхуючи його «вісімку» в задній бампер!

І все це відбувалося прямо перед двома практично повністю заповненими вболівальниками трибунами!

Пресинг Марківа на Пала тривав буквально до останніх кіл, проте Нітеш зміг вистояти і всього в другій у своєму житті гонці за кермом автомобіля піднятися на подіум!

Так само як це зробив і Роман, для якого 1-й етап Кубка України також став другою гонкою в житті.

Правда, в своєму дебюті раніше на 1-му етапі «Кубка Чайки» Роман вже встиг скуштувати переможного шампанського, ставши тоді другим …

При цьому найкращий час в гонці для заліку «8С» залишився якраз за Костянтином Денисовим, який опинився в підсумку поза цим подіумом – 1 хв 42,440 с.

Разом із ним Костянтин забирає бонусне очко, яке могло б серйозно вплинути на спір команд, про який ми ще розповімо.

Скок, який очолив подіум, поступився за цим показником своєму візаві 0,293 секунди.

Кращий час Пала в гонці виявився більш ніж на секунду повільніше рекордного.

При цьому різниця найшвидшого кола самого Нітеша і його головного суперника в особі Марківа також виявилася більш ніж красномовною – всього 0,087 секунди! …

***

Отже, на сьогодні ми завершуємо. А про події, що розгорталися в середині пелотону в заліку «Турінг», де також не обійшлося без своїх сюрпризів і зіткнень, так само як про вельми інтригуючі результати командного спору – в третій частині нашої детальної розповіді про 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок .

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото: Сергій Холодило, Вадим Чайковський і автора

Кубок України з кільцевих гонок: Нарешті й численно й видовищно! (Частина 1)

Нагадаємо, що, судячи з усього, з тих чи інших причин у нинішньому сезоні саме Кубок України з кільцевих гонок стане найвищим за рангом національним кільцевим змаганням у нашій країні. На жаль, але організатора для Чемпіонату України з кільцевих гонок просто не знайшлося.

ТСО України, яка є власником Автодрому «Чайка», як й минулого року, вважає за краще проводити два багатоетапних «кубка» – «імені себе» і Кубок України. За що, взагалі, й учасники, й вболівальники, напевно, повинні бути вдячні ТСОУ.

І найвищий статус даного етапу як для нинішнього кільцевого сезону не міг не позначитися на кількісному, так і якісному наповненню пелотону.

Всього на 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок, який проводився в звичному напрямку проти годинникової стрілки, але із залученням «гострої» конфігурації «картингового повороту», заявилося 21 учасник.

Ця кількість стала найбільшим для кільцевої гонки за останні два роки! Навіть торішні етапи Чемпіонату України не збирали такого стартового поля.

І хоча одна команда, яка не так давно придбала автомобіль категорії TCR, так й не з’явилася разом з ним на цій гонці, голова пелотону виявилася досить заповненою, причому різноманітною і барвистою технікою. Як завжди, про все по порядку.

Нарешті справжній GT Open!

До безперечного лідера кубкових перегонів минулого року Костянтина Гуцула та його «феррарі рот» Honda S2000 знову приєднався дебютант 1-го етапу «Кубка Чайки» Костянтин Дяденко, який виступає на не менш привабливій BMW Z4, яка до цих перегонів змінилася й з точки зору «оперення», й розфарбування.

Плюс вперше в цьому році на старт вийшов Олег Сокирба, на його видовищній «трійці».

Нагадаємо, що для цієї пари дана гонка стала свого роду поверненням після серйозної аварії, що сталася восени на тестах.

Більш того, сам Олег не зміг як слід протестувати перед цією гонкою, тому можна сказати що й він та його відновлена машина проходили на 1-му етапі КУ свого роду друге «бойове хрещення».

Ну і, мабуть, головним сюрпризом тут стала поява зовсім крихітного в порівнянні з машинами конкурентів Lotus-а, на якому вперше в рамках «великого кільця» виїхав Владислав Сінані. (Раніше він вже стартував на ньому, але в Тайм-аттак).

Цікаво, що британська класика (хай нині вона збирається й в Китаї), має правобічне кермове розташування, що й зовсім небачено для українського «кільця». Але, чому б і ні?)

Таким чином, хоча цей залік офіційно по регламентуючих документах і називається Super Touring, потихеньку дійсно починає перетворюватися в справжнісінький GT Open!

Такого строкатого і різношерстого квартету українське кільце ще не знало …

Що ж до офіційного заліку GT Open, який з абсолютно сюрреалістичним міркувань ось уже як кілька років зарезервований в українських кільцевих гонка під 1,6-літрові «Форд Фієсти», але він був геть відсутній.

Чемпіон України Володимир Дрогомирецький був присутній на перегонах, але тільки в якості глядача. Однак, це не надовго.

Очолювана Володимиром компанія «Audi Київ-Південь» готує не менше видовищну машину Audi TT, яка може вийти на старт вже в червні! …

Так само глядачем на гонку приїхав і багаторазовий Чемпіон України Андрій Євтушенко, а ось його візаві останніх років в особі ще одного багаторазового Чемпіона України Ігоря Скуза, судячи з усього, в цьому сезоні взяв повну паузу, хоча й залишається однією з головних дійових осіб в Комітеті кільцевих гонок ФАУ …

Крім цього квартету, клас «Супер Турінг», який повинен по праву носити назву GT Open, як це було задумано в свій час спочатку, доповнили відразу три «вісімки».

На своїй «зарядженій» синій №23 вперше в цьому році виїхав Максим Баклушін.

Нагадаємо, що його дебют в автоспорті в цілому відбувся тільки наприкінці минулого року.

При цьому його машина була взута в справжній спортивний «слік», так само як й червона «вісімка» ще одного дебютанта.

Ним став Іван Сасін, за плечима якого всього пара гірських гонок.

Його машина підготовлена за більш ліберальними вимогами «гори», так само як й машина Сергія Бабака, який цього разу все ж наважився не бути єдиним учасником заліку GT Оpen, а приєднався до «Супер Турінгу».

Ще одним учасником цього заліку став Святослав Денисов, який виїхав після тривалої перерви на своїй «класиці».

На жаль, але, незважаючи на ініціативу Леоніда Протасова з воскресінням серії Grand Classic Cup, в першу чергу спрямовану саме на подібні милі оку багатьох уболівальників машини, інші їхні власники не поспішають виходити на старт, тоді як в інших кільцевих серіях окремий залік для них не передбачений …

Проте, вид «вазовської» класики, нехай вона й не становила конкуренції іншим учасникам, викликав чимало позитивних емоцій і вигуків схвалення з трибун, коли біла «капейка» вчергове проїжджала повз них …

Таким чином, з урахуванням «ВАЗ-ів», цього разу «Супер Турінг» нарахував одразу 8 учасників, що означало повноцінні очки на фініші та жодних понижувальних коефіцієнтів. І саме тут – в голові пелотону, – розгорнулася неабияка драма, яка вплинула й в цілому на всю гонку.

Не без креша …

Уже перше ж ранкове тренування піднесло свої «сюрпрайзи». Кращий час залишається за новачком Костянтином Дяденко – 1 хв 30,111 с.

В цей же час на машині головного фаворита Костянтина Гуцула «летить» редуктор!

Другий час, але вже в трьох секундах від кращого показує Сінані на своєму «Лотусі». Всього 0,29 секунди Владиславу поступається Сокирба, який починав день, що називається «акуратною ходою» …

На другому тренуванні кращий час в «Супер Турингу» залишається якраз за Олегом, але він становить лише 1 хв 3,371 с.

Інші ж реальні учасники цього заліку просто або не виїжджали зовсім на другу сесію, або, як Дяденко, не проїхав на ній швидких кіл.

В цей же час механіки Гуцула активно ремонтували трансмісію його «японки», мало не «до гвинтика» розібравши всю її задню підвіску.

На щастя для Костянтина, ранковий Брифінг цього разу був перенесений якраз на перерву між тренуваннями і кваліфікацією. Більш того, з урахуванням поломок одразу в пари учасників, суддівство ще й дало додаткові 30 хвилин після цього, відсунувши на них початок кваліфікації. І вони дійсно в прямому сенсі слова виявилися рятівними!

Костянтин встигає виїхати на кваліфікацію і, природно, бере поул, причому скидаючи зі свого ж ранкового часу майже три секунди – 1 хв 27,803 с.

Але і Дяденко серйозно прискорюється, одразу «вистрілюючи» своїм найшвидшим колом, який в підсумку поступився кращому всього 0,4 секунди.

При цьому не можна не відзначити, що з урахуванням росту пелотону, пілоти швидких машин із «Супер Туринга» вже в кваліфікації зіткнулися з серйозним трафіком із «молодших класів», тому багато їхніх спроб швидких кіл були відверто зіпсовані. Знову – як у справжньому GT?! …

Сінані до останнього намагався прискоритися, пройшовши серію з аж семи швидких кіл. Кращим із них стало останнє і він виявився третім часом у класі, правда, майже в 5 секундах від поула.

Однак тут не можна не сказати, що «Лотус» Владислава оснащений серійним 2-літровим атмосферним мотором від Opel, ледь дотягує до 200 к.с. Тому порівнювати показники цього верткого «спорткара» з зарядженими «монстрами» інших учасників цього заліку було б неправомірно …

Сокирба ж досі «освоювався» на трасі після тривалої перерви, показавши тільки 5-й час, навіть пропустивши вперед себе Сергія Бабака, який виступає на куди більш скоромній «вісімці». Але вже старт гонки в корені міняє диспозицію сил.

Гуцул забарився з погаслими вогнями світлофора, тоді як просто блискавичний старт вдається Сінані, чий маленький «Лотус» проноситься з місця буквально між двома лідерами! Більш того, Костянтина випереджає і його тезка на «БМВ».

Однак вже в другому повороті Гуцул обганяє Дяденко, тоді як Сокирба в цей же час зміщує Бабака.

На жаль, але кульмінаційний момент в цьому заліку настає лише через кілька поворотів!

На гальмуванні в останньому повороті червона «Хонда» випереджає «Лотус» Сінані, проте її тут же починає заносити і, намагаючись відловити машину протилежно заносу, Гуцул «по-наскарівськи» врізається передньою частиною в бетонний відбійник!

При цьому Сінані, опинившись буквально між відбійником і суперником, дивом уникає контакту із ним. На жаль, але для Костянтина гонка на цьому закінчується, а точніше, вона припиняється і для всіх інших!

Покручена «Хонда» залишилася стояти на траєкторії і суддівству нічого не залишалося, як викинути червоні прапори на початку другого кола, щоб евакуювати покручений автомобіль.

Тут не можна не сказати про те, що й за свідченням деяких очевидців й потім самого Костянтина, існує великий шанс, що в реалії причиною інциденту не була помилка пілота при спробі обгону, а щось сталося з правою задньою підвіскою.

З урахуванням того, що вона була повністю розібрана під час «польового ремонту» трансмісії, цілком можливо, що тут не обійшлося без «фактора пальця», який просто неможливо уникнути в будь-яких технічних видах спорту …

… і другого старту

Саме з повторним стартом гонки виникли деякі «проблеми». За всіма міжнародними правилами в кільцевих гонках, так само як й в українських, в разі не проходження двох повних кіл, перший старт повністю анулюється і повторний дається відповідно до кваліфікації. Однак, судячи з усього, суддівство після тривалих нарад вирішує дати його по фінішу першого кола.

Більш того, «проміжна» «стартовка» в реалії не відповідає й такому, вдаючи із себе якийсь «вінегрет».

Як би там не було, але після досить тривалої затримки, яка зайняла набагато більше часу, ніж сама евакуація «Хонди» Гуцула, і пари «ігор в тетрекс» машинами учасників на стартовій прямій, в результаті Другий старт все ж відбувся саме відповідно до кваліфікації.

Іншими словами – без урахування змін позицій, що сталися на першому колі і тим більше на другому – це не може не радувати, адже саме цей варіант відповідає правилам. А, наприклад, на тому ж другому колі, вже після аварії Гуцула, у другому повороті Сокирбі вдається випередити Сінані …

Єдине «але», по ідеї місце поула Гуцула повинно було залишитися порожніми, проте судді старту все ж «зрушили» пелотон на стартовій решітці. Проте, даний «нюанс» ні на що не вплинув, бо кваліфікаційний порядок повністю зберігся …

А рестарт, принаймні в голові пелотону, виявився як «під копірку» перший.

«Лотус» Сінані знову «вистрілює» на ньому, Дяденко йде другим, а Сокирба третім.

Вже на початку другого кола, на прямий, Костянтин реалізує майже в два рази більшу потужність своєї «зетки», легко випереджаючи Сінані та йде до своєї першої в житті перемоги, причому більш ніж впевнено!

Попутно Костянтин встановлює і кращий час в гонці – 1 хв 29,700 с, забираючи за нього відповідне бонусне очко.

Позаду Дяденко майже всю гонку Сокирба переслідував другу позиицію Сінані, наблизившись до нього на останніх колах.

До реальної атаки справа не дійшла, однак зміна позицій все ж сталася!

На передостанньому колі Владислав сам помиляється, випускаючи вперед суперника, тоді як сам закінчує її третім.

При цьому саме за Сінані залишився другий час для цього заліку, яке на 1,2 секунди повільніше кращого кола Дяденко, і рівно на секунду швидше кращого кола Сокирби.

Позаду ж так сказати реальних учасників «Супер Туринга» теж розгорталися певні події, правда, там боротьба велася не зовсім за залікові бали в цьому класі!

На своєму рівні

Першим поза подіумом «Супер Туринга» гонку закінчив Бабак, при цьому не можна не сказати, що він зміг фінішувати в одному колі з лідерами, котрі виступали на куди більш потужних автомобілях!

Дебютант кільцевих гонок Іван Саcін теж поборовся, але з «молодшокласниками», в результаті ставши 5-м в цьому заліку, але поступившись лідерам два кола.

Позаду двох «вісімок» в заліку «Супер Турінг» числиться Святослав Денисов на своїй «копійці», чий навіть фініш супроводжувався схвальними вигуками глядачів, й навіть невеликими оваціями уболівальників «зі стажем», традиційно присутніх не на трибунах, а за відбійниками в районі другого повороту … При цьому Святослав не став останнім.

Офіційно ряди заліку «Супер Турінг» замкнув Максим Баклушін, для якого ця гонка видалася багатою на події, правда, в більшості випадків зі знаком мінус.

Пілот зарядженої синьої «вісімки» стартував в гущі пелотону серед пілотів «Турінгу», з деякими з яких йому довелося поборотися.

Нехай і не йшлося про залікові бали, а лише про, так би мовити, – фізичне місце на трасі. Проте, Максим подарував чимало видовищних моментів глядачам.

Спочатку він зійшовся в боротьбі з Антоном Поляничко, однак оборона Антона так й не впала перед досить наполегливим пресингом з боку «старшокласника».

Після цього Максима нагнав ветеран українського автоспорту Руслан Сєров, який, незважаючи на плани «виходу на пенсію», зміг вийти на старт, заручившись підтримкою нового для нього партнера – «Гарант-Автомеханік».

У підсумку незрівнянно більш досвідчений пілот випереджає «суперника», однак на цьому боротьба між ними не припиняється!

Баклушин вирішив контратакувати Руслана на гальмуванні в останньому повороті і ця спроба закінчується зіткненням знову, як й аварія Гуцула, прямо перед заповненими глядачами трибунами!

На щастя, «Калина» Сєрова не отримала серйозних ушкоджень і її пілот навіть зміг зберегти за собою своє четверте місце в класі «Турінг».

А ось на машині Максима, який до того ж перед цим ще й трохи «доклав» її до бетонного відбійника все там же, в останньому повороті, навіть довелося зупинятися в гонці щоб «остудити гальма» прямо на трасі! (А, можливо, і свій запал))).

У підсумку крім втраченого часу на цей нетрадиційний піт-стоп, на фініші Баклушин чекали ще й 20 секунд штрафу за те саме зіткнення з Сєровим.

Правда, в реалії ця пеналізация в будь-якому випадку ніяк не вплинула на його результат, бо за підсумком Максим в будь-якому випадку поступився колом навіть Святославу Денисову, не кажучи вже про декілька лідерів цього заліку …

Проте, головне в даному випадку те, що Максим завдяки своїй завзятості подарував уболівальникам чергову порцію адреналіну та емоцій – а що може бути важливіше в автоспорті для глядача на трибуні ?!

У двох інших класах теж розгорталася своя інтрига і найцікавіше, що найбільш жвавим і видовищним в цей день став якраз наймолодший з трьох заліків – «8С». Але про нього в другій частині нашої розповіді про 1-му етапі Кубка України з кільцевих гонок.

Кубок України з кільцевих гонок, 1-й етап

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото: Сергій Холодило, Вадим Чайковський і автора

«Кубок Чайки»: Молодь наступає!

Так, пелотон 1-го етапу «Кубка Чайки-2021», як і весь минулий рік, знову не зміг порадувати численністю – всього 12 учасників. Проте, на подив, одразу для третини з них ця гонка стала дебютною у «великому кільці»! Додалося в ньому і техніки, причому потужної та видовищної.

Але, мабуть, найбільш вражаючим став дебют зовсім ще юного Едгара Анпілогова, який мало не створив справжнє спортивне диво. Як завжди – про все по порядку.

Перші знайомства

Для початку «розберемось» так сказати з формальностями. У нових Регламентах Чемпіонату України з кільцевих гонок (який, швидше за все, цього року з різних причин не відбудеться) і Кубка України (який пройде і стане багатоетапним) клас 8С якось тихо і непомітно не просто повернувся в них, а був виведений в окремий повноцінний залік. І це не може не радувати!

Йдеться про клас, раніше зарезервований під скромні майже стокові «вісімки» оснащені 1,5-літровими 8-клапанними двигунами, разом з якими тепер тут можуть їхати і 16-клапанні 1,4-літрові «Калини».

Однак в Регламенті «Кубка Чайки» 8С, як і в минулому році, залишився тільки в якості «підзаліка», як це було в позаминулому році з «Лада-1600» в Чемпіонаті України.

Все це означає, що номінально пілоти, які виступали в 8С, – а таких цього разу нарахували відразу четверо проти всього одного-двох в минулому році, – змагаються як би одразу в двох класах.

Всі вони оскаржують свій окремий набір кубків, що вручалися на церемонії нагородження нарівні з іншими класами й повноцінними заліковими балами в індивідуальний залік. Однак в ту ж команду скарбничку ці пілоти заробляють очки «по ранжиру» більш старшого заліку «Турінг». Почасти це буде впливати на командну суперечка, про що нижче.

Але, головне що 8С почав оживати. Саме цей клас багато років назад коли він називався ще «У-1», замислювався як найбільш бюджетний, даючи можливість з найменшими витратами прийти в великі кільцеві гонки вчорашнім картингістам або просто ентузіастам, які бажають долучитися до справжнього професійного автоспорту, принаймні – на нашому вітчизняному рівні …

Таким чином, на 1-му етапі «Кубка Чайки» сам залік «Турінг» спочатку нарахував 10 учасників, четверо з яких оскаржували очки ще й в «підзаліку» 8С. І серед цього квартету виявилося одразу двоє дебютантів.

Так на «Калині» під №60 виїхав Роман Марків, який, якщо не брати до уваги аматорський картинг, раніше не мав жодного автоспортивного досвіду.

Другий же новачок в реалії добре відомий фанатам швидкості й завсідникам «Чайки», але тільки тоді, коли вона приймає двоколісну техніку.

Нітеш Пал уже багато років виступає на кільцевому мотоциклі і не просто «стартує», а є Чемпіоном України 2017-го року в одному з найпотужніших і найпрестижніших класів – SBK («Супербайк»). Примітно, що на брифінгу пілотів деякі з них, так би мовити, – через незнання, навіть поцікавилися іноземним новачком!)))

Дійсно, більше знайомий багатьом як «Нік», Пал виділяється на тлі суперників своїм походженням, а саме індійським. Однак Україна стала для нього другою домівкою багато років назад.

Але якщо в тій же українській мотоциклетній тусовці Нітеш давно є її невід’ємною частиною, в автомобільному «кільці» Пал дебютував, вибравши для цього скромну «вісімку», що раніше належала Сергію Бородіну.

Справжнім контрастом цієї бувалої машині став абсолютно новий для українського «кільця» «баварець» на якому в ньому дебютував Костянтин Дяденко.

В реалії під «шкірою» цієї і без того стильної «зетки» ховається справжня «емочна» міць: 4-літровий V8 потужністю близько 400 к.с. з відповідною трансмісією все від тієї ж М3.

Сам Костянтин звик до подібних «табунів», однак його досвід обмежується лише парою років у дисципліні «Тайм-Аттак», де він виступав на Porsche.

Іншими словами Автодром «Чайка» для Дяденко добре знайомий, проте не справжня очна боротьба на трасі з суперниками …

Але все ж найяскравішим дебютом цього разу відзначився інший новачок – Едгар Анпілогов, який виступав в заліку «Турінг».

Кинути виклик самому «Юнзі»!

Так, так саме так – у своїй першій в житті «великий» гонці зовсім ще юний пілот зміг кинути більш ніж гідний виклик самому Сергію Юнашеву! Щоправда, тут відразу потрібно обмовитися.

В реалії за плечима Едгара вже 8 років виступів в картингу, причому ні де-небудь, а в головній «Мекки» цього виду автоспорту – Італії. Більш того, українець є Чемпіоном Італії в заліку «Міні»!

Однак на повнорозмірному автомобілі Анпілогов молодший стартував вперше в житті, і ним цілком логічно стала та сама «Калина», на якій раніше стартував його брат – Микита.

Вранці на першій же з двох тренувань саме за Едгаром залишається найкращий час в «Турінгу» – 1 хв 32,885 с.

«Окей», Владислав Сінані, який цього разу виїхав на «Калині», поступився дебютанту всього 0,1 секунди, а Сергій Юнашев й зовсім вже звично для нього вранці пив каву і не виїжджав на тренування.

Однак інші, починаючи з Сергія Бєляєва, котрий пересів на «вісімку», поступився Едгару більше секунди.

Результати ж інших, включаючи завсідників цього класу Антона Поляничко і Павла Мар’яненка, виявилися ще далі …

На другому тренуванні з’являється «Юнга», однак найкращий час і на ній залишається за Анпілоговим. Причому він трохи прискорюється, показуючи 1 хв 32,513 с.

Цього разу другий час показує Поляничко, більш ніж в секунді «позаду». Правда і тут можна було виділити пару «але».

Той же Сінані не виїжджав на друге тренування, а на «вісімці» Юнашева, який не встиг як слід розігнатися, «летить» п’ята передача і його кращими тут стають тільки 1 хв 38,131 с …

Проте, механіки швидко усувають шестірню, що не витримала навантаження, і до кваліфікації «Юнга» знову в строю.

Однак і тут найкращий час залишається зовсім не за визнаним лідером цього заліку (принаймні, в кубкових перегонах), а за дебютантом!

Анпілогов ще більше прискорюється, проїжджаючи своє найшвидше коло за 1 хв 32,323 с.

Тим самим, юний пілот забирає поул та разом з ним й бонусний бал за нього. При цьому не можна не відзначити, що цим колом Едгар зовсім не «вистрілив». Попереднє виявилося лише на 0,001 секунди «повільнішим», а наступний «аж» на 0,056 секунди «гірше». Тут, як говориться – no comment. (З окликом, звичайно).

Проте, у вирішальний момент на кваліфікації суперники теж прискорилися і наблизилися до не побоїмося цього слова, – сенсаційного новачка.

Юнашев у звичній йому манері на кваліфікації проїхав всього три «летючих» кола, на кращому з них поступившись лише 0,04 секунди Анпілогову.

Третій час залишився за Сінані в 0,6 секундах від поула.

Менше однієї десятої секунди Владиславу поступився Поляничко, в свою чергу, випередивши лише на 0,080 секунди Бєляєва.

Мар’яненко поступився кращому майже три секунди. Правда, на машині Павла виникли проблеми з гальмівною системою, тоді як у Бєляєва і зовсім під час кваліфікації «летить» КПП!

Механіки SDrive встигають змінити несправний вузол за лічені хвилини до старту гонки, однак тут виникає пара інших проблем.

І все ж поки що «Юнга» …

По-перше, у команди SDrive «під рукою» була тільки так звана «кулачкова» КПП, а вона за регламентом заборонена в класі «Турінг». Погодься всі суперники, а точніше представники команд, Бєляєв зміг би продовжити значитися в цьому заліку. Однак одна з суперниць, а цього разу, незважаючи на всього 12 учасників, – нарахували одразу три команди (!), – виявилася проти.

Таким чином, формально Сергій був переведений в більш старший залік, а саме GT Open. У ньому ж знову, як і майже весь минулий сезон, спочатку єдиним учасником був інакший Сергій – Бабак. Його «вісімка» якраз оснащена подібною КПП, чому не може стартувати в «Турінг».

Саме Бабак на кваліфікації показав кращий час серед всіх пілотів, що виступають на автомобілях «ВАЗ» – 1 хв 31,706 с й стартував перед Анпілоговим з Юнашевим.

Хоча механіки SDrive і впоралися, проте, Бєляєв не встиг виїхати на установочне коло і, згідно з правилами, йому довелося йти в гонку з піт-лейн.

Сам же старт виграє Анпілогов. Однак уже при розгоні на прямій Юнашева вдається випередити його і захопити лідерство. Більш того, в першому повороті Едгара обганяє ще й Сінані.

Проте, якщо Юнашеву вдається піти у відрив й в підсумку оформити чергову перемогу, юний дебютант теж зовсім не став «пасти задніх».

Практично з перших метрів він почав надавати пресинг на незрівнянно більш досвідченого (принаймні, в «великому кільці») суперника і незабаром випереджає Сінані в правому 90-градусному повороті.

Після цього Анпілогов зміг від’їхати від Владислава, проте нагнати лідера йому так і не вдалося.

Юнашев показує найкращий час в гонці, отримуючи і бонусний бал за нього – 1 хв 32,636 с.

За цим показником Анпілогов поступився переможцю зовсім небагато – всього 0,358 секунди.

Третій час в 0,6 секундах від кращого залишився за Сінані, який і замкнув подіум 1-го етапу «Кубка Чайки» в заліку «Турінг».

Першим поза ним гонку закінчив Антон Поляничко, який провів всю її на самоті, поступившись з точки зору кращого кола трохи більше секунди.

Слідом за своїм напарником і приятелем у житті фінішував Павло Мар’яненко, теж провівши її в підсумку без будь-якої боротьби на трасі.

Що ж до Бєляєва, то з самого початку йому довелося прориватися через ряди учасників «підзаліку» 8С з чим він успішно впорався, випередивши їх усіх.

На жаль, але тільки в «прицілі» Сергія початку «маячити» машина Мар’яненка, «свіжо»-встановлена КПП зрадницьки відмовляє пройшовши всього 5 кіл …

А як раз «позаду» в 8С теж розгорталася своя інтрига, причому цього разу не на жарт.

Нарешті боротьба і тут!

Нагадаємо, що весь минулий сезон в заліку 8С постійним учасником був лише один єдиний Кирило Мітітел. Очолюючи «на самоті» подіуми 8С він сам не раз нарікав на відсутність реальних суперників.

І ось, нарешті, вони у Кирила з’явилися і інтрига закрутилася.

З урахуванням того, що тепер в цей залік допущені й 1,4-літрові 16-клапанні машини, в ньому з’явилося одразу два пілоти на подібних «Калинах» – вищезгаданий дебютант Роман Марків, а також Андрій Скок.

Як і Едгар Анпілогов, Андрій прийшов у «велике кільце» з картингу. Однак за плечима Скока-молодшого вже є сезон за кермом «Калини», на якій в минулому році він був змушений стартувати в заліку «Супер Турінг», зарезервованому під куди більш потужну техніку.

Можна сказати, що спортивна справедливість взяла гору й тепер у заліку 8С дійсно є майбутнє з точки зору його наповнення та 1,4-літровим «Калина» знайшлося конкурентно здатне місце.

Тим часом, на обох тренуваннях саме Кирило Мітітел явно «розставляв акценти», показуючи найкращий час для цього «підзаліку» – 1 хв 37,906 с і потім 1 хв 36,640 с.

При цьому найближчим до нього обидва рази опинявся Нітеш Пал, кожного разу поступаючись близько 1,5 секунд.

Роман Марків тільки «пристрілювався» до траси і у нього не обійшлося без помилки, коли на гальмуванні у другому тренуванні початківець пілот уперся в стіну – благо лише з відпрацьованих покришок.

Якщо наслідками цього інциденту стали лише пара подряпин на передньому бампері його «Калини», куди більш вагомою проблемою виявився відмова бензонасоса.

Несправний вузол був швидко замінений, тоді як на аналогічній «Калині» Андрія Скока після першого тренування знадобився куди більший ремонт – «полетіла» передня підвіска, що потребувало зварювальні роботи.

Але і тут механіки команди «Смарт Рейсінг» впоралися зі своїм завданням і всі машини, що обслуговуються ними, до кваліфікації знову були в строю.

Цікаво, що на тренуваннях «вісімка» Мітітела «не потрапляла в вагу», а він суворо обумовлений техвимогами з точки зору мінімуму.

Його команда виправила ситуацію до кваліфікації, буквально додавши баласт в багажник.

Однак і він (а це близько 60 кг) не завадив Кирилу взяти поул, показавши 1 хв 36,687 с.

Другий час у 1,2 секундах від кращого залишився за Скоком, який в свою чергу випередив всього на 0,2 секунди Пала і рівно на секунду Марківа.

Однак простої гонки у Мітітела не вийшло.

З самого початку на нього буквально «насів» Скок, якому в підсумку вдається обгін на гальмуванні в останньому повороті, після чого Андрій йде в невеликий, але відрив.

Тим часом позаду двох лідерів у боротьбі за останнє місце на подіумі не на жарт зійшлися Пал і Марків, який випередив свого візаві на старті.

Їхнє протистояння тривало кілька кіл, проте в підсумку Нітеш помиляється все в тому ж останньому повороті і «прикладається» до бетонного відбійника, на чому, на жаль, гонка для нього закінчилася …

Змін позицій на трасі в 8С більше не сталося – Скок фінішував першим, попереду Мітітела і Марківа. Однак на подіум вони піднялися в іншому порядку.

У Мітітела судді зафіксували фальстарт, за що він отримав 20 секунд штрафу постфактум. Але в цьому місці потрібно відзначити одразу два важливі моменти.

Справа в тому, що за свідченням і інших пілотів, світлофор «моргнув» ще до старту, і саме на це зреагував Кирило.

Наприклад, судячи з відео самого старту, «Хонда» Костянтина Гуцула теж сіпнулася, але тут же зупинилася. Мітітел же продовжив рух, тоді як всі інші просто не встигли зреагувати на цей «глюк» системи …

На початку гонки темп Кирила був набагато вищий за Марківа, проте незабаром на машині Мітітела виникли проблеми з кулісою КПП, він втрачає швидкість, в результаті випередивши на фініші Романа тільки на 10 секунд.

Таким чином, штраф за фальстарт відсуває зі зрозумілих причин досить сильно розсердженого Мітітела на третє місце, а Марків в своїй дебютній гонці піднявся на другу сходинку подіуму.

Найшвидше коло в гонці для «підзаліку» 8С залишився за Скоком – 1 хв 36,567 с.

Мітітел за цим показником поступився переможцю всього 0,157 секунди, а краще коло Марківа виявився на 1,2 секунди повільнішим.

Без боротьби …

Що ж до найпотужнішого класу «Супер Турінг», то цього разу він зібрав лише двох учасників. Вищезгаданого новачка Костянтина Дяденко на його тільки побудованій BMW Z4 і лідера цього заліку Костянтина Гуцула, який виступав на звичній йому червоній Honda S2000.

На першому тренуванні кращий час показує саме пілот «японки» – 1 хв 22,063 с, тоді як дебютант поступається йому майже дві секунди.

Однак куди більшою проблемою для Дяденко стали не ці секунди, а поломка редуктора.

Механіки SDrive встигають усунути її якраз до початку кваліфікації і пілот «баварця» знову в строю.

Поул передбачувано бере Гуцул, показуючи 1 хв 22,460 с, а ось ремонт на машині другого Костянтина явно позначився не в кращу сторону.

Після кількох вражаючих моментів майже дріфту в останньому повороті з неодноразовим поворотом керма в бік заносу, кращими для Дяденко стають тільки 1 хв 25,356 с, що повільніше його ж власного часу на ранковому тренуванні.

У гонці ж новачок явно не став ризикувати новою технікою, та й сенсу в цьому не було жодного – інших то суперників, на жаль, цього разу тут не було.

Гуцул впевнено виграв чергову гонку, де єдиною проблемою для нього стали «колові». «Попутно» він встановлює вражаючий час – 1 хв 21,992 с, який став найкращим для нього в цей день і це в гонці, а не кваліфікації!

За цим показником Костянтин випередив свого тезку більш ніж на три секунди …

Дяденко ж фінішував другим (і останнім) в «Супер Турингу», тим самим, ставши третім дебютантом в цей день, який піднявся на другу сходинку подіуму.

З точки зору командного заліку 1-й етап «Кубка Чайки» теж порадував своєю інтригою і досить таки непередбачуваним результатом.

Справа в тому, що тут заявилася команда SBRacing, в яку зовсім несподівано крім самого Сергія Бабака і Романа Марківа увійшов і … Сергій Юнашев, який останніми роками захищав виключно кольори SDrive.

Як вже було сказано, спочатку Бабак був єдиним учасником заліку GT Open, однак після заміни КПП сюди перевели і Сергія Бєляєва, що позначилося на вагомості перемоги в цьому заліку.

З урахуванням знижувальних коефіцієнтів при старті однієї машини в класі перемога приносить лише 4 очка. При двох учасниках – це 8 балів.

Їх й отримав Бабак, який після прямої, але виключно віртуальної боротьби з точки зору залікових очок з тим же Юнашевим, а потім й Анпілоговим з Сінані, фінішував лише 4-м серед всіх «ВАЗів».

У сумі з повними 20 переможними балами Юнашева в «Турінгу» SBRacing зібрала 28 очок, тим самим, забравши вершину подіуму командного заліку.

Правда, принеси перемога Бабака тільки 4 очка, і їх би вистачило для перемоги, так дві конкурентки змогли зібрати лише по 18 «пунктів».

SDrive їх принесли третє місце Владислава Сінані в «Турінгу» і друге Дяденко в «Супер Турингу», тоді як на рахунку пілотів «Смарт Рейсінг» виявилися тільки 4-е і 5-е місця Поляничко з Мар’яненком.

Таким чином, при рівності очок, на другій ступені подіуму розташувалася команда з більш високими місцями, а саме SDrive, яку цього разу допоміг повалити Юнашев! …

При цьому не можна не закінчити тим, з чого ми почали нашу сьогоднішня розповідь.

Будь в Регламенті «Кубка Чайки» 8С не в якості «підзаліку», а виведений в окремий повноцінний залік, як тепер це буде в ЧУ і КУ, то перемога Андрія Скока в ньому принесла б «Смарт Рейсінг» куди більші залікові бали, ніж офіційне 6-е місце в «Турінгу», якому відповідав його фініш.

Тим самим, як мінімум, актив цієї команди склав би 26 очок. А якби не був переведений у GT Open Бєляєв, саме вони стали б переможними на цих перегонах. Але, як відомо, спорт не знає умовного способу …

… але з перспективою!

Що ж, не дивлячись на лише дюжину учасників 1-й етап «Кубка Чайки» порадував інтригою, включаючи командний залік, а також реальною боротьбою на трасі за місця на подіумі одразу в двох класах. І це був тільки спортивний аперитив.

Рівно за місяць на всіх чекає 1-й етап «Кубка України» і на ньому за всіма прогнозами пелотон перевалить за два десятка машин!

Більш того, є шанс, що майже половину його можуть скласти «заряджені монстри» з «Супер Туринга», включаючи появу в пелотоні справжнього автомобіля TCR і, можливо, Audi TT, не кажучи про того ж Олега Сокірбу, чия «БМВ» виявилася не готова до цієї гонки.

Але можна не сумніватися, що багатьох не менше буде цікавити інша інтрига.

Напевно справжнім уболівальникам вельми цікаво порівняти час Едгара Анпілогова не тільки з часом Сергія Юнашева, але й Вадима Конончука, який на «Кубку Чайки» був присутній тільки в якості глядача. Щоправда, це якщо 4-кратний (причому поспіль) Чемпіон України виїде саме на «Калині» …

Загалом, старт тепер уже «Кубка України» обіцяє чимало інтриги.

Важливо й те, що ця гонка стане по-своєму унікальною, бо вона пройде зовсім не традиційно – у понеділок, 10 травня, який стане вихідним днем. Будемо сподіватися, що до цього моменту хвиля пандемії піде на спад, карантинні заходи ослабляться і глядач зможе по праву насолодитися святом швидкості, яким обіцяє стати 1-й етап «Кубка України» з кільцевих гонок …

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Оксана Оболонська, Сергій Холодило і автора

Чемпіонат України з трекових гонок: Трохи персоналій і не тільки

Паддоки кожної з гонок одночасно схожі і відмінні. Відмінностей ще більше, якщо мова йде про різні дисципліни і тим більше тимчасові траси. А саме такою є трекова доріжка в Чернівцях, нехай і прокладена вона на перманентному спортивному комплексі «Суперкрос».

На вітчизняних автокросових трасах команди зазвичай базуються на ґрунтовому покритті – а чому дивуватися, якщо на аналогічному їм доведеться виступати? Цілком логічно! На справжніх спідвейних стадіонах паддок, природно, виглядає зовсім інакше. І ми обов’язково «доберемося» до такого, коли Фінал Чемпіонату України з трекових гонок восени прийме мототрек у Червонограді. Ну а поки, невелика замальовка з Чернівців.

На щастя, глиняне покриття як швидко розкисає від дощу, майже так само швидко і висихає під впливом літнього сонця. Від суботнього зливи до недільного вечора, коли стартував трек, майже не залишилося і сліду.

На фото автомобілі трековиків, на даний момент все майже як «з голочки», так само як і їхні пілоти, з нетерпінням чекають наближення старту.

VW Golf Ігоря Романова природно ніс №18 на честь його кумира Боббі Лябонте – Чемпіона NASCAR 2000-го року, зовсім недавно введеного в Зал Слави цієї дисципліни, що в «штатах» є однією з найвищих ознак визнання спортивних досягнень пілота.

Жодна гонка не може обійтися не тільки без пілотів та їхніх механіків, а й тих, хто забезпечує зсередини власне проведення змагання і, тим більше, відповідальних за їхню безпеку.

На фото один із найбільш шанованих в Україні технічних комісарів Борис Донський, регулярно запрошений для цієї роботи і на закордонні змагання, разом із головним медиком цієї гонки. На їхньому фоні, на чеку стоїть представник МНС. І його колегам довелося попрацювати цього разу, загасивши пожежу, що виникла під капотом «Гольфа» Миколи Пелешка.

Найцікавіше, що цього разу зовсім не Донський був Головою техкома, а чарівна і майже завжди усміхнена Уляна Карімова, яка зазвичай асистує йому в якості «технічного котролера».

Ну і як могли обійтися відразу дві гонки, – адже паралельно з треком тут же поруч проходив і 1-й етап Чемпіонату України з автокросу, – без також зазвичай виключно доброзичливого Дмитра Березинського, котрий традиційно відповідав за безпеку на дистанції.

Перед стартом першої цього року трекової гонки більшість пілотів, як Віталій Костенюк (на фото праворуч), так само як і його товариш із кросу, перебували в піднесеному настрої.

Мабуть, найскладніше, і не тільки на гонках, продовжувати виступати Миколі Пелешку – рідному брату Сергія Григоровича Пелешка – засновника і беззмінного організатора автоспідвейних гонок, який пішов від нас навесні цього року.

Ну а суперники-друзі, як та ж Ірина Сікорська на цьому фото, всіляко допомагають Миколі пережити цю втрату. А автоспорт в Україні, як і в усьому світі, також має свою спадковість і сімейні традиції …

… наприклад, діючий Чемпіон України з трекових гонок Андрій Яроменко, який переміг і на 1-му етапі, приїхав в гонки не один. Під тентом черкаської команди крім його «Сітроена» розташувалася рожева міні-баггі й такий колір був обраний неспроста.

На цій машинці в гонках дебютувала 7-річна дочка Андрія – Тетяна. На жаль, саме відмова техніки не дозволила, без всякого сумніву, майбутньої гонщиці поборотися за місця на подіумі в кросі. Удвічі прикро було і те, що це означало і нестарт в треку – адже його етап слідував за кросом, хоча саме таким був план.

Напевно у В’ячеслава Мироненка, Бориса Донського, Ігоря Романова і Костянтина Анісімова, який виступав минулого року в треку, а цього разу приїхав на гонку тільки в якості глядача, завжди знайдеться чимало тем для веселого оповідання або жартів. Воно й зрозуміло, адже для багатьох гонки це ні що інше, як зустріч старих друзів, знайомство з деякими з яких у підсумку розтягується на десятиліття! …

… але чим ближче момент старту, тим серйозніше стає вираз облич всіх учасників процесу, тим більше в момент брифінгу пілотів, який передує будь-якому професійному змаганню.

В даному випадку Ігор Соколовський, який веде всю статистику трекових гонок, роз’яснює явно щось серйозне, причому його дослухається не тільки пілот Андрій Сапужак, але й два механіка з Рівного, які готують відразу кілька автомобілів, включаючи «Гольфи» Романова і Пелешка.

А ось у самого Ігоря Романова, чим ближче до гонки, тим настрій ставав все серйозніше і з різних приводів. Мало того, що через пандемію зірвався його старт в EuroNASCAR. Так й тут він приїхав на гонку жодного разу не сідавши в цьому поставленому на пандемічний паузу сезоні за кермо спортивного автомобіля, до того ж побачивши свій «Гольф» також вперше цього року!

Хоча сам Микола Пелешок від початку практично не переставав виступати в якості пілота на автоспідвеї, він завжди допомагав своєму братові в організації та проведенні змагань. Тепер же на його плечі ліг куди більший вантаж.

Але він справляється з ним і допомагає йому в цьому колектив однодумців, які хочуть щоб трек існував як справжнісінький і, мабуть, кращий пам’ятник для Сергія Григоровича Пелешка …

… одним з таких є Андрій Яроменко. Останні кілька років він активно сприяв Сергію Григоровичу, привівши трекові гонки і в своє рідне місто Черкаси.

Коли він пішов, Яроменко очолив Комітет трекових гонок ФАУ, тим самим фактично «підхопивши прапор» товариша і саме Андрій на сьогодні є однією з головних «рухових» сил в автоспідвеї.

На кросову гонку в Чернівцях вже багато років традиційно приїжджають гості з Молдови. Майже всі вони вийшли на старт і в треку, але в більш потужному заліку ТН-12.

Тут, як і українські пілоти, вони отримують останні настанови від Ігоря Соколовського.

Хто знав, що через пару годин, саме Андрій Сапужак (на фото зліва) стане не тільки єдиним українцем, хто протистояв десанту гостей, але і, незважаючи на куди більш слабку машину, за підсумками посяде третє місце в 12-му класі.

Цікаво, що на обох гонках, – як автокросу, так і треку, – Борис Донський не займався технікою, а виконував роль спортивного комісара. Якщо говорити простою мовою – був одним із суддів, тоді як його «підмінила» Уляна Карімова. Як і на цій фото, вона часто залишається в тіні одного з метрів українського автоспорту)

Судячи з виразу облич як Ірини Сікорської і Андрія Сапужака, так і гостей з Молдови, в якийсь момент на брифінгу пілотів обговорювалися зовсім непрості запитання …

… але не важливо, чи це кільцевий паддок Автодрому «Чайка» або тимчасова трекова доріжка, прокладена буквально на пустирі – яка гонка може обійтися без місцевої «собаки» ?!

Причому, як й належить, саме він по праву відчував себе тут справжнім господарем!)))

Коли ж пілот займає місце в своєму кокпіті і багатоточкові ремені безпеки пристебнуті, місця жартам не залишається. А в цьому погляді Яроменко явно видно настрій на перемогу, а хтось і зовсім прочитає в ньому сакраментальне – «бачу мету, не бачу перешкод» …

… а ось в очах Романова можна явно «прочитати» тривогу або, якщо хочете – невизначеність. І вона виявилася виправдана!

Відмова мотора в першому ж його заїзді, ремонт замість другого і, що найприкріше, повернення проблеми в самому вирішальному – власне фіналі!

Як й переможець Яроменко, Микита Ботук також виглядає абсолютно спокійним перед стартом за кермом своєї міні-баггі. А незабаром і він займе 1 місце – в даному випадку серед старших учасників в групі 1-ЮС.

Ірина Сікорська буває імпульсивної, але не за кермом. Тут, здається, вона зазвичай «спокійна як танк». На жаль, але для неї ця гонка видалася набагато складнішою ніж для більшості!

По суті, тільки пілотесса з Чернівців цього дня стала жертвою контактної боротьби з боку суперника – В’ячеслава Мироненка. Принаймні – неправомочною, за що той навіть був знятий суддівством з заїзду ….

… на жаль, але в кінці дня Ірині нічого не залишалося, як оцінювати «бойові шрами» на її «Акулі», на цьому фото явно обговорюючи «поведінку» суперника з Миколою Пелешком і колегою кросовиком із Чернівців Олександром Медвідем.

Але, це автоспорт, тим більше трек! Тільки в цій дисципліні навіть правилами прописаний дозволений контакт. Як і у всіх інших кільцевих гонках, часом він виявляється не зовсім правомірним. Але не можна не сказати, що багато в чому саме через захопливі дуелі, що часто супроводжуються зіткненнями, багато, причому не тільки вболівальники, але й самі учасники, люблять саме цей вид автоспорту. Ніде більше пілота не чекає стільки адреналіну як в треку, з його численними стартами в коротких і динамічних гонках, причому протягом усього пари годин!

Саме автоспідвей є якоюсь золотою серединою між «кільцем» і кросом, нехай і з деякими елементами «виживання». І вже точно тільки літній трек є найближчою, причому не тільки в Україні, а й майже всій Європі, до стільки популярних за океаном овальних гонок NASCAR. Й автором … ні – справжнім батьком-засновником цієї цілої автоспортивної дисципліни є тільки одна людина – Сергій Григорович Пелешок. Світла йому пам’ять! …

В’ячеслав Щербина

Фото Алена Кудріна

Чемпіонат України з трекових гонок: Трохи зім’ятий, але цікавий старт

Нагадаємо, що, на превеликий жаль, засновник і беззмінний організатор літніх трекових гонок в Україні Сергій Григорович Пелешок навесні цього року не пережив інсульт. Тому нинішній, а, можливо і майбутні, Чемпіонат України з трекових гонок проводиться його пам’яті. Також відрадно й те, що пам’ять про Сергія Григоровича живе не тільки у вигляді цілої автоспортивної дисципліни, а й в тому, що його рідний брат Микола продовжує стартувати в цих перегонах …

Місцем відкриття нового сезону «Національної ліги Автоспідвея», а саме таку власну назву, дане йому Пелешком, має Чемпіонат України з трекових гонок, став тимчасовий трек на чернівецькому спортивному комплексі «Суперкрос».

Ця доріжка, не в останню чергу стараннями Сергія Григоровича, з’явилася кілька років тому буквально в декількох метрах від відомої багатьом кросової траси. Але, як й у його старшої сестри, у треку є один великий недолік – точно таке ж глиняно-земляне покриття.

У гарну погоду з ним проблем немає, а ось в негоду …

На вечір суботи було заплановано проведення 1-го етапу Чемпіонату України з трекових гонок, проте з середини дня на трасу обрушилась справжня злива! На жаль, але така негода – частий гість в цьому регіоні України, що не раз призводило до скорочення і навіть скасування або перенесення кросових гонок. Глиняний трек менш ніж за годину перетворився на справжнє болото, тому ні про яку гонку говорити не доводилося, так само як були зупинені кросові заїзди.

На щастя, в неділю виглянуло і незабаром по-справжньому запалало літнє сонце. Однак і недільного ранку, як це обговорювалося напередодні, проведення треку було неможливо фізично.

Та й організатори були категорично проти ранкового проведення автоспідвея – для них в пріоритеті був автокрос.

Взагалі-то, таке рішення було цілком логічним відразу з кількох причин. Той же Директор гонки виконував свою роль на обох змаганнях, та й більше половини учасників трекового етапу виявилися кросменами, котрі виступали «на два фронти». Як завжди, про все по порядку.

Автоспідвейні трансформації

Для початку потрібно сказати, що в оновленому Чемпіонаті України з трекових гонок відбулося чимало змін і він істотно відрізняється від формату перших гонок «Національної ліги Автоспідвея». Так на сьогодні, незалежно від кількості учасників, етап вінчають обов’язкові півфінали і фінал, що однозначно додає гостроти і видовищності.

Раніше в залежності від кількості стартерів на етапі застосовувалися так звані таблиці для визначення формату проведення змагання. У половині з них такі вирішальні заїзди були відсутні і визначальними ставали виключно суми набраних пілотами очок в їхніх відповідних заїздах.

Тепер же до «старих» таблиць просто додалися три фінальних заїзди, коли глядач на власні очі на трасі бачить, як вирішується доля місць на подіумі.

При достатній кількості учасників у треку зазвичай стартує квартет автомобілів, тоді як сам заїзд складається з чотирьох кіл. Цього разу через всього 9 пілотів, їх стартувало по троє.

Раніше, як раз при «Таблиці 9» проводилося всього 12 заїздів, де кожен пілот стартував по 4 рази. При трьох учасниках, переможець заїзду отримує два очки, другий – одне і останній – «баранку». Після чого в роботу вступала спортивна бухгалтерія, яка визначала місця на подіумі.

Тепер же, після все тих же 12 коротких і динамічних гонках по 4 кола, всіх чекали три фінальних заїзди, в яких стартують вже звичні чотири машини. При квартеті учасників перемога приносить звичні для трекових гонок 3 бали, друге місце – 2 і третє – 1 …

Також не можна не сказати, що змінилося і наповнення треку з точки зору присутньої на ньому техніки. Протягом багатьох років в «Автоспідвеї» існував тільки один клас машин – передній привід з двигуном до двох «атмосферних» літра. Тепер же в Технічних вимогах цієї дисципліни прописані всі кросові кузовні класи, включаючи потужний повний привід 12-го класу (ТН-12), «Таврії» і навіть дитячі баггі!

Хтось може здивуватися таким трансформаціям «Автоспідвея» і тим більше появі в ньому 12-го класу! Вже вони то точно просто знищили б гареву доріжку справжнього спідвейного стадіону своїми «квадроластами». Однак якщо розглядати трекові гонки на подібних тимчасових «доріжках», як в Чернівцях, це не є проблемою …

Дітвори на баґґі цього разу зібралося по троє учасників у двох підгрупах – старшій і молодшій, – причому всі виявилися з Чернівців. Тому для них було проведено всього по одному заїзду з протяжністю по два кола.

Серед молодших переміг Андрій Лакуста, випередивши двох братів Богдана і Василя Марущак. Серед більш старших кращим став Микита Ботук, випередивши Артема Середу і Вероніку Брицьку.

ТН-12 також стартував на 1-му етапі Чемпіонату України з трекових гонок, проте за винятком лише одного українця, іншими учасниками тут стали представники Молдови і навіть один пілот із Румунії! Природно, їхній виступ Де-юре не відноситься до Чемпіонату України, проте, приділимо трохи уваги і їм.

Для шести пілотів цього класу було проведено шість заїздів по три машини на старті, де кожен стартував по три рази. Після цього відбулось три фінальних заїзди.

У підсумку після двох перемог в «первинних» заїздах, в своєму півфіналі і, нарешті, в фіналі першим фінішував Євген Баранов з Кишинева, випередивши румуна Міхая Бербекару. При цьому єдиний українець в цьому класі, ким став Андрій Сапужак, не дивлячись на менш потужну машину – «Форд Ескорт», – проти його суперників, все ж зміг стати третім …

Головним же по праву і на трасі й тим більше для українських уболівальників був клас ТН-9. На ньому зупинимося куди докладніше.

Зав’язка «для дев’яти»

З постійних трековиків на свій 1-й етап зібралося п’ятеро пілотів: Андрій Яроменко і В’ячеслав Мироненко з Черкас, Микола Пелешок – Рівне, Андрій Сапужак – Львів та Ігор Романов – Київ. До них приєдналися місцеві кросовики Ірина Сікорська, Ігор Говдун, Віталій Костенюк, а також Юрій Криворучко з Вінниці.

Варто відмітити, що Яроменко на своєму «Сітроені» в арт-розмальовці «від БМВ» теж стартував й там й там …

Перетворений з 2-го в 1-й етап Чемпіонату України з трекових гонок стартував у неділю відразу після фінішу кросової гонки близько 4 вечора і фінішував всього за 2,5 години.

Як вже було сказано, спочатку цих дев’ять пілотів чекали 12 заїздів по три машини на старті. Всі з них стартували по чотири рази, зійшовшись по одному разу в очному протистоянні з кожним із суперників. Найрезультативнішим тут виявився Яроменко, який мало не взяв 100% -й результат, коли переміг у трьох із чотирьох своїх заїздах.

Випередити черкащанина, причому після красивої спортивної дуелі, зміг лише Сапужак на своєму «Ескорті». Більш того, львів’янин теж записав до свого активу три вікторії, проте в його останньому заїзді Андрія спіткав схід через проблеми з машиною.

Аналогічно три своїх заїзди виграв й пілот «Сузукі» Мироненко, поступившись в очному протистоянні тільки Яроменко.

Таким чином, перед фінальними заїздами лідерами з 7 очками значилися саме Андрій з В’ячеславом, тоді як у Сапужака їх було 6, а у Криворучко, що їхав на куди більш скромній «вісімці», 5 за одну перемогу і три других місця.

Цікаво склалася гонка для Романова.

Свій «Гольф», що несе №18 на честь кумира Ігоря – Чемпіона NASCAR Боббі Лябонте, Ігор вперше цього року побачив тільки в суботу. Хоча сам Романов живе в Києві, машину йому готують механіки з Рівного. Більш того, вперше за його кермо Ігор сів буквально виходячи на старт власне гонки, без найменших тестів або тренувань!

І, проблеми не змусили себе чекати.

Мотор починає «строчити» з перших метрів першого ж його заїзду та Романов сходить! Більш того, на старт другого він і зовсім не виходить. Однак далі фортуна повертається до Ігоря передом.

Механіки створили невелике диво і в своєму третьому заїзді Романов не тільки стартує, а й випереджаючи після боротьби Костенюка перемагає.

Більш того, тепер проблеми з технікою виникають у його суперників і Микола Пелешок з Ігорем Говдуном, з якими Романов мав зійтися в своєму четвертому заїзді, і зовсім не виходять на старт!

З урахуванням того, що запасних пілотів, а в трекової дисципліні це звична практика, цього разу не було – Ігорю потрібно було лише для формальності проїхати свого роду «коло пошани», зібравши до активу 4 бали. А ось до інших спортивна удача навпаки повернулася спиною.

Наприклад, машина Говдуна відмовила ще в першому його заїзді і він так й не зміг більше вийти на старт.

Микола Пелешок після другого місця в своєму першому заїзді, де він поступився Яроменко, зійшовся в напруженому протистоянні з Сапужаком.

На жаль, але мало того, що після досить жорсткої боротьби між ними Микола поступився супернику, в кінці заїзду його мотор буквально охоплює полум’я!

На цьому гонка закінчилася і для Пелешка …

Костенюк і Сікорська, яка виступає на «вісімці», що іменується не інакше як «акулою» і у якої навіть є невеликий плавець на спині-даху, зібрали в своїх заїздах 3 і 2 бали відповідно. Проте, цього їм вистачило для виходу в півфінали.

У першому півфіналі таблиця звела Яроменко, Криворучко, Костенюка і Пелешка. Природно, після відмови його мотора, в гасінні якої навіть були задіяні пожежники, Микола не зміг стартувати. Тому в реалії в першому півфіналі їхали лише три пілоти. На жаль, але боротьби тут не сталося.

Впевнено (і досить передбачувано) перемагає Яроменко, тоді як Криворучко приходить другим, а Костенюк третім.

Неймовірний … не фінал!

Зате як контраст першому, найдраматичнішим заїздом, причому за весь етап, став другий півфінал. У ньому зійшлися Мироненко, Сапужак, Романов і Сікорська. Причому в даному випадку всі четверо були на старті, принаймні – спочатку. Не встигли дати старт, як Ірина допускає фальстарт, зірвавшись з місця раніше інших. Порушнику за першу таку провину виноситься попередження і дається новий старт. Але й тут не обходиться без ексцесу!

У першому повороті Мироненко досить агресивно атакує своїм «Сузукі» Сапужака, в той час як Романов виходить у лідери.

Незважаючи на жорсткий контакт, завдяки тому, що позиція атакуючого не змінилася, судді не зупиняють заїзд, але це був тільки початок!

Лідируючий Романов відверто перепілотує вже в другому повороті і його «Гольф» буквально заривається в ще вологий і багнисто-в’язкий «відбійник»!

Таким чином, Ігоря обходять всі три суперника і, здавалося, що для нього на цьому гонка закінчилася. Але ні!

На початку другого кола на прямій між Сікорською та Мироненко, який відкотився на останнє місце, відбувається контакт.

В’ячеслав, що називається, «розгойдав» машину суперниці й в підсумку її розвертає поперек траси, після чого вона глухне.

Директору гонки нічого не залишалося, як зупинити гонку.

До рестарту було допущено лише троє, тоді як Мироненко, згідно правил, за грубу їзду був виключений з заїзду.

На рестарті після боротьби з Сапужаком, причому з невеликим, але дозволеним контактом, Романов знову захоплює лідерство. Однак заїзд знову зупиняють!

І знову винуватицею, нехай і не навмисною, причому вже третьої зупинки цього півфіналу стає Сікорська!

Від її машини відвалюється бампер і залишається лежати посередині «доріжки». У кросі б ця деталь на трасі однозначно не викликала б проблем, але в даному випадку Директор гонки вирішив перестрахуватися …

На жаль, Ірина, як і її «кривдник» до цього, була виключена з заїзду.

У підсумку на четвертий за рахунком (!) старт цього заїзду вийшли тільки двоє – Сапужак з Романовим. Причому Андрію дали час для ремонту його машини, тоді як Романов чекав свого візаві на старті. У цій паузі суддя розповів Ігорю, що він вже проходить у фінал, після чого він приймає рішення поберегти мотор, який з усіма цими затримками вже почав серйозно грітися.

Романов віддає перемогу Сапужаку, проїжджаючи після вже четвертого старта цей півфінал в півсили. Але тут фортуна знову відвертається від Ігоря, правда не без «стороннього участі»!

З урахуванням всіх цих зупинок і перезаїздів, двигун «Гольфа» Романова закипів і він сподівався якщо не на ремонт, то, принаймні, його охолодження. Однак йому не дали такої можливості!

Більш того, судді відразу після фінішу півфіналу випускають інших учасників фінального заїзду на старт. Романову нічого не залишалося, як підкоритися.

Зі старту він зміг випередити «вісімку» Костенюка, проте вже на першій же прямому відрізку коли Ігор натиснув «газ у підлогу» там, так би мовити, – «нікого не виявилося» …

В іншому фінал пройшов відверто прісно і боротьби на трасі не вийшло. Яроменко знову впевнено переміг, тоді як Сапужак і Костенюк фінішували позаду, також на відстані один від іншого.

У такій же черговості згідно набраних очок вони і розташувалися на подіумі 1-го етапу Чемпіонату України з трекових гонок «Національна ліга Автоспідвея» пам’яті Сергія Пелешка.

З підсумковими 13 очками його очолив Яроменко, тоді як Сапужак з Костенюк набрали відповідно 11 і 6 балів, стали срібним та бронзовими призерами.

Як P.S.

Буває в треку й таке, коли зовсім не фінал, а один із заїздів, – в даному випадку півфінальний, – стає найбільш напруженим і непередбачуваним. При цьому не можна не відзначити, що на рахунку все того ж Романова також виявилося 6 балів, проте він став тільки першим поза подіумом.

Можна лише собі уявити, як було прикро Ігорю, особливо з урахуванням того, що суддівство допустило відверту помилку, не давши йому як мінімум три дозволених хвилини на ремонт.

А адже за правилами це могли б бути і всі п’ять відведені на вимушений ремонт, за які його двигун точно встиг би охолодитися … Правда, частково вина в цьому лежить і на самому пілоті, що не зумів відстояти свої права … Але в спорті, і тим більше технічних його видах, буває різне ….

Також шкода, що негода, так само як і ситуація «з заручниками від кросу», не дала провести два запланованих етапи по треку.

Більш того, викликає відверте здивування неявка на гонку спортсменів з Луцька, та й деяких з Рівного, які спочатку заявляли про свою участь в «Автоспівдеї», як мінімум, – в пам’ять про його засновника Сергія Григоровича Пелешка!

Зрозуміло, що пов’язані з карантином часи і складна економічна ситуація не могли не позначитися. Однак трекові дисципліна при вже наявності автомобіля у спортсмена є найбюджетнішим з усіх існуючих на сьогодні в українському автоспорті.

Якщо на тій же «горі» потрібна як мінімум різноманітна «гума», то в треку на одному єдиному комплекті гуми можна проїхати навіть не один сезон! Залишається лише питання «заправки» автомобіля і накладних витрат на логістику та проживання …

Як би там не було, будемо сподіватися, що на останніх «окремих» від кросу етапах Чемпіонату України з трекових гонок, вітчизняні трековики все ж більш масово вийдуть на старт своєї рідної дисципліни. В іншому випадку її майбутнє може виявитися не райдужним … Як говорять, поживемо-побачимо. Наступні два автоспідвених етапи пройдуть в здвоєному форматі на схожій тимчасовій трасі в Черкасах, і будуть присвячені до Дня Незалежності України.

В’ячеслав Щербина

Фото Алена Кудріна

Кубок України з кільцевих гонок: Невеликий погляд зсередини

Тим більше, що в кільцевому паддоку завжди є щось цікаве, інтригуюче, драматичне, а, якщо сильно придивитися, – то й гумористичне. Власне, як й у всьому навколишньому навколо нас житті. Почнемо з останнього?)

У паддоку «Чайки» навіть скутер і той тягнеться всією своєю … душею (?) до автоспорту. Ну, або того бажає душа господаря цього транспортного засобу. А чому, власне, і воно не може бути обклеєно спонсорськими наклейками ?!)

При всьому хай-теку, а на BMW Олега Сокірби його предостатньо, щоб підперти пасажирські двері піде і звичайна пляшка мінералки.

Примітно те, що як раз в цей момент Дмитро Філін звично для нього «копався» в електронному мозку «баварця» за допомогою свого «леп-топа» … у чому йому допомогла найбанальніша «Моршинська»)))

Кажуть, що всі панянки люблять камеру? Та ні, далеко не всі – ось наочний приклад! В реалії це було не більше, ніж жартівливе, але теж позування))) Але як вийшло!

Але якщо повернутися до серйозніших матерій, то для кого цей день видався нервовим, вірніше сказати – ранок, – так це для Володимира Дрогомирецького. Не встиг він виїхати на тренування з імплантованим 2-хлітровим мотором, як той пустив клуби диму!

На щастя для самого Володимира, в результаті все закінчилося діаметрально протилежно – не просто фінішем, а перемогою в новому для нього заліку Super Touring. Нехай його суперники і «самоусунулися» зі старту – перемога є перемога!

А ось кого техніка вкрай рідко підводить, так це Сергія Юнашева. Що в кокпіті його «Калини», що під капотом – завжди все чистенько і без порошинки. Причому в самому прямому сенсі слова!

Напевно, частково і в цьому криється надійність підготовлених «Юнгою» машин ?! Принаймні тих, на яких потім він сам виступає)))

А ось під капот Honda S2000 Костянтина Гуцула заглянути вдається не так часто. Вона прям ну дуже кокетлива «японка» – і їй таки є чим там пишатися і що «приховувати»!)))

Однак і її періодично потрібно обслуговувати протягом гонки. Наприклад, перевірити рівень мастила в двигуні, причому зробити це так щоб напевно – по-старому, – найзвичайнішим мірним щупом.

Вперше цього року, принаймні в кільцевих гонках, Андрій Бондар нарешті повернувся в свій звичний образ Директора команди SDrive. Правда, цього моменту, схоже, думками він був десь ну дуже далеко від «Чайки»))))

А ось Володимир Апостолюк і Сергій Скок – засновники команди SportCarService, «перефарбувалася» з минулого року в Smart Racing, – завжди на чеку, завжди «на передовій», завжди все під контролем. Поки вони контролювали проходження тренувальних заїздів своїх підопічних вихованців …

… механіки їхньої команди вже засукували рукави. Їх чекав черговий ремонт «у полі». В даному випадку трансмісії на «вісімці» Павла Мар’яненка, що вийшла з ладу якраз до кінця першого тренування.

Через майже годину машина була готова й пілот не тільки зміг кваліфікуватися на ній, а потім і поборотися в гонці, причому відразу з двома своїми напарниками зі Smart Racing!

На кубкових перегонах, так й на Чемпіонаті України з кільцевих гонок теж, останнім часом у суддів не так багато роботи – пілоти не так часто порушують правила, а слово «протест» і зовсім кануло в забуття. І це не може не радувати!

Виконуючи роль одного з комісарів на гонках кубкового рангу, Людмила Нечай швидше відпочиває. Проте на етапах UTC вона займає місце Головного секретаря і там їй доводиться в прямому сенсі всіх цих слів – працювати з паперами від зорі і майже до заходу сонця.

В українському кільцевому паддоку можна зустріти машини, будь то «цивільні» самих пілотів, їхніх родичів або просто вболівальників, що знаходяться в автомобільній ієрархії ну дуже далеко від «вісімок», «Калин» і «Фіест», нехай вони й «фул ракінг») ))

А цього разу на кубкову кільцеву гонку приїхав навіть такий «монстр». Причому, судячи з усього, ця «беха» напевно могла б скласти конкуренцію учасникам «Супер Туринга».

Здається, для цього їй не вистачало лише повноцінного «каркасу безпеки» і системи пожежогасіння. Хтозна, можливо, одного дня? Ну а чому не помріяти, адже на українському «кільці» почали з’являтися такі «заряджені» й стильні машини як «БМВ» Олега Сокірби! …

Напевно, багато хто був засмучений бачити цю людину. Засмучений в плані того, що він перебував на трибуні як глядач зі своєю супутницею, замість того, щоб бути на трасі за кермом своєї «Калини».

Варто нагадати, що саме Руслан Сєров став першим пілотом в Україні, хто вивів на кільцеву трасу автомобіль цієї моделі, ввівши згодом справжній «тренд» на «Калини» і навіть негласно ставши автором того самого класу, який через «У-1600» на сьогодні трансформувався в «Турінг».

Як вже було сказано в «основному» тексті, на відміну від 1-го етапу Кубка Чайки, на Кубку України ці самі кубки мали куди презентабельніший і солідніший вигляд. Сумно інше.

Організатору все одно довелося заощадити на них, щоправда пізніше. Тільки два з чотирьох заліків цього дня потребували повного комплекту нагород, бо два інших спочатку зібрали тільки по два учасники, так й один з тих трьох побачив лише одного реального фінішера …

Ольга Макаренко не тільки знову допомагала нагороджувати пілотів, а й весь день виконувала роль головного «інформатора» для всіх учасників процесу, вивішуючи протоколи та результати на Дошці оголошень. Та й просто обдаровувала пілотів (і не тільки їх) завжди привітною посмішкою)))

На кубкових перегонах, що проводяться на автодромі «Чайка», найголовнішою людиною у всіх сенсах досі є Олександр Кулаков. Його незмінна роль – Директор гонки. Ну а в кінці якої він ще й виконує роль церемоніймейстера нагородження, вручаючи власне кубки переможцям і призерам.

Один з найбільш красномовних кадрів дня? Напевно, саме так повинно виглядати спортивне взуття справжнього гонщика! По нього видно, що ця пара побувала у багатьох битвах.

Так зовнішній вигляд пошарпаний – та, напевно, не це головне ?! А то, щоб вона була зручною і практично не відчувалася на ногах, щоб давати пілотові максимально відчувати педалі і злитися воєдино зі своєю машиною …

Так, з урахуванням карантину, організатори в українському «кільці», як, власне, практично по всьому іншому світу (крім «штатів»), поки не можуть офіційно запрошувати глядачів на трасу. Проте, близькі та рідні мають право бути присутніми, тим більше, що кільцеві гонки проводяться на відкритій місцевості.

Судячи з усього, на сьогодні в українському кільцевому паддоку цих найрідніших і найближчих найбільше у одного пілота – Олега Сокірби. Тепер їх навіть можна легко відрізнити за фірмовими «тішертами», які вони зробили сюрпризом для пілота тижнем раніше на UTC. Були вони і цього разу.

Що ж, будемо сподіватися, що цей … «вирізано цензурою» … вірус і пов’язані з ним пандемія та карантинні заходи все ж відступлять і дозволять життя повернутися в попереднє русло. А для українських кільцевих гонок, так само як і всього іншого автоспорту, це буде означати заповнені трибуни. Ну а поки це не відбудеться, ми спробуємо максимально заповнити цей вимушений «пробіл» уболівальникам нашими матеріалами – з рештою, чи не це наша робота ?! Напевно, все ж трішечки більше, ніж просто робота)))

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

фото автора

Кубок України з кільцевих гонок: Їх знову було небагато, але!

Тим більше, що гонка знову видалася спекотною, принаймні в плані температури навколишнього середовища, і далеко «не прогулянковою». Але, про це ми вже докладно розповіли в розгорнутому матеріалі про 1-му етапі Кубка України з кільцевих гонок. Настала черга традиційного альбому з персоналіями самих пілотів.

Олег Сокірба зранку, як, втім, майже завжди, виглядав розслабленим. Очевидно, що поява нового суперника в класі Super Touring його не надто хвилювала, принаймні – зовні.

Інший «регулярний» пілот «Супер Туринга» Костянтин Гуцул також виглядав абсолютно незворушним і спокійним, не забувши зробити традиційну для нього розминку перед кваліфікацією.

А ось для новачка цього заліку, ким став Володимир Дрогомирецький, ранок видався вкрай нервовим. Встановлений замість 1,6-літрового 2-літровий мотор випустив клуби диму на першому ж тренуванні!

На щастя, на допомогу Володимиру прийшли відразу кілька людей, включаючи главу Техкома Бориса Донського, які оживили «Фієсту» менш ніж за годину!

Для Павла Мар’яненко, який вивчає свій диск зчеплення, ранок також видався далеко не безхмарним – проблеми з трансмісією наприкінці першого тренування зажадали повного її демонтажу. Однак до кваліфікації і його «вісімка» була вже в строю.

А ось Антона Поляничко на відміну від його напарника-приятеля проблеми обійшли стороною – звідси і піднесений настрій. Що до «побутових» умов Автодрому «Чайка» тут «no comment».

З іншого боку – добре, що вода взагалі є! Тим більше за часів, коли миття рук набагато важливіше інших засобів індивідуального захисту))))

Сергій Юнашев із механіком команди SDrive старанно вивчає кваліфікаційні результати. Типу! Другу гонку поспіль «Юнга» не тренуючись, проходить на кваліфікацію одне, або від сили два «летючих» кола та залишається поза досяжністю для всіх однокласників …

Після рішення виниклих проблем по «трансплантації» нового двигуна, підготовка до гонки для Володимира Дрогомирецького пішла своєю звичною чергою. В даному випадку це підбір «правильної» гуми перед власне гонкою.

На жаль, але Костянтин Гуцул провів всю гонку не на трасі, а на її узбіччі поруч зі своєю Honda S2000. Цього разу «японка» підвела Костянтина в момент старту – обрив приводу.

Після цього вона ще й отримала важкий ляпас у філейну частину від «баварця» Олега Сокірби! Ну прямо таки якісь домагання автомобілів на трасі)))

З урахуванням того, що його нові суперники «самоусунулися» вже на старті, Володимиру Дрогомирецькому залишалося тільки доїхати до фінішу. А там переможця чекав ще більш приємний момент!

Без попередження «сюрпризом» повболівати за Володимира приїхала його «прекрасна половина», привітавши чоловіка, як тільки він залишив кокпіт.

А ось Олег Сокірба після фінішу перебував в куди менш піднесеному настрої. Воно й не дивно – зіткнення на старті, подальший ремонт на піт-лейн і «погоня» за Дрогомирецьким на «пораненій» машині, яка до того ж закінчилася розворотом!

Сергій Юнашев, що після переможного фінішу, що після програшу, а це з ним відбувається не часто – майже завжди однаково іронічний)))

Правда в даному випадку ознаки нехай і не спекотної на трасі (як для нього), але спекотної в прямому сенсі гонки були, що називається, на обличчі лідера «Турінга».

А для Антона Поляничко гонка видалася спекотною у всіх сенсах. Йому довелося позмагатися за третє місце, причому як тижнем раніше, знову з тим же самим суперником – його напарником по команді й приятелем у житті Павлом Мар’яненко.

Цього разу верх здобув Антон, звідси і явний «наліт» задоволеності у виразі його обличчя відразу після фінішу гонки …

… обличчя ж Павла явно говорило про інші емоції. Мало того, після часом безкомпромісної битви з Поляничко, де між ними навіть був відзначений контакт, він поступився. Так після цього майже до самого фінішу йому «не давав спуску» третій пілот Smart Racing – Микита Анпілогов! Що тут сказати, очевидно, що в цій команді немає жодних «team order-ів» і це не може не радувати!

Від цієї гонки Олег Сокірба явно «відходив» нешвидко. Тут він емоційно (як для нього))) розповідає про свій розворот Дмитру Філіну, відповідальному за підготовку «зарядженої» BMW Олега.

Незважаючи на те, що він не пройшов 60% дистанції і не був класифікований офіційно, в якості призу «за волю до перемоги» Олег отримав кубок за 2-е місце і цілком заслужено – адже його «гонитва» за Володимиром Дрогомирецьким на останніх колах стала однією з двох родзинок цієї гонки!

Як до гонки, так під час неї й після – більшість українських пілотів ставляться один до одного як мінімум із повагою. Не виняток і Олег з Володимиром. Після їх досить нетривіального протистояння вони обмінялися щирими рукостисканнями як відразу після фінішу, так й на самому подіумі.

Найемоційнішим цього дня виявився подіум заліку Touring. Цілком передбачувано його очолив Сергій Юнашев, другим фінішував Максим Волинець, який повернувся в кільцеві гонки на оновленій машині, а третім Антон Поляничко. Саме у володаря «бронзи» приводу для радості було більше всіх – за неї йому довелося поборотися і чимало!

На відміну від 1-го етапу Кубка Чайки, в рамках Кубка України крім особистого заліку вже були заявлені і команди. Їх виявилося дві.

Завдяки переможному дублю «Юнги» і його нового напарника Максима Волинця, першу ступінь більш ніж впевнено окупувала SDrive, тоді як Smart Racing, кольори якої захищали два головних дуелянти дня Поляничко з Мар’яненко плюс Микита Анпілогов, стала другою.

Але, мабуть, найбільш пам’ятним подіум цього дня став для Андрія Ронковіча. Для 17-річного хлопця, який раніше мав виключно досвід прокатного картингу, ця гонка стала першою в його житті. І хоча суперник у дебютанта виявився всього один й той зійшов через відмову техніки, історія не знає умовного способу – перемога є перемога.

Більш того, вона повністю офіційна, так як у кубкових перегонах для того, щоб етап відбувся, не потрібен мінімальний кворум у 5 учасників як на етапах рангу Чемпіонату України.

Відразу з двома заробленими «чашками» 1-го етапу Кубка України з кільцевих гонок, причому обидва «золотих», Сергій Юнашев все ж дозволив собі попозувати перед камерою після церемонії нагородження. А чому, власне, ні? Більш ніж заслужено!

А поруч з Максимом Волинцем і його кубком за 2-е місце захотіла сфотографуватися його землячка, яка разом зі своїм чоловіком явно хворіли цього дня за нього.

Напевно, ось у такі моменти, які відображені в нашому альбомі, і українські пілоти відчувають себе також, як гонщики європейського рівня? Нехай уболівальників, та й глядачів у цілому, у них незрівнянно менше, ніж там, – за кордоном. Проте, саме ці пілоти не їдуть туди за кордон, а тішать своїми виступами та боротьбою на трасі своїх земляків, за що їм окрема подяка! …

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

фото автора

Кубок України з кільцевих гонок: Не без драматизму

Після вимушеної перерви у всіх видах змагань, причому по всій земній кулі, українське «кільце» не натішить своїх фанатів – три гонки за чотири тижні! Цього разу йшлося про 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок, який, як й Кубок Чайки, проводить власне Автодром «Чайка».

Примітно, що для обох кубкових серій, як би «в піку» Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, промоутером і організатором якого вже третій рік є Master Kart racing team на чолі з Ігорем Скуз, спочатку також були заявлені по 5 етапів кожна.

Але, як уже було сказано, пандемія і пов’язані з ними карантинні заходи не могли не відбитися на всіх календарях й UTC й, природно, – «кубків». Проте, початок всіх трьох кільцевих серіалів було покладено!

Як й на двох інших перших гонках, пелотон 1-го етапу Кубка України з кільцевих гонок виявився досить мізерним – всього 10 машин. Нагадаємо, що на 1-му етапі Кубка Чайки стартувало 9 учасників і 12 на UTC тиждень тому. Аналогічно до двох попередніх гонок, прямої боротьби на трасі й цього разу було відзначено зовсім небагато.

Проте, одна спортивна дуель плюс деяка інтрига, причому як до-, так й після гонки, все ж була присутня. Як завжди, про все по порядку.

Вельми нетривіальна зав’язка …

Найпотужнішими автомобілями на трасі знову стали BMW Олега Сокірби і Honda Костянтина Гуцула. Як й на 1-му етапі UTC, на старт не зміг вийти пілот A-tune Олексій Савчук з його нехай і немолодим, але таким що радує своїми класичними формами «БМВ» у 30-му кузові.

Проте, в заліку Super Touring знайшовся третій. І – ні, не для розпивання напоїв, а саме для створення інтриги, причому автором якої став він сам!

Йдеться про Володимира Дрогомирецького, який поставив собі за мету поборотися (читаємо – об’їхати) нову потужну «БМВ». Більш того, саме для цієї мети в неймовірно авральному порядку – всього за два дні, – під капот його Ford Fiesta був встановлений 2-літровий мотор.

Нагадаємо, що на Фіналі UTC 2018-го року, коли регламент дозволяв виступати і на 2-літровий мотор в тоді іменованому заліку GT Open2, Дрогомирецький вже пробував таку «пересадку» головного органу машини.

Тоді вона не увінчалася успіхом – схід у гонці через «сирість» монтажних вузлів. І цього разу день для Володимира почався не краще!

Після всього пари «установчих» кіл на першому ж тренуванні з під капота, що приховує тепер новий 2-літровий мотор, повалили клуби диму. Причому за свідченнями самих маршалів, завіса була такої інтенсивності, що вони перестали бачити машину!

Природно в такій ситуації вони кинулися гасити. В реалії в цьому потреби не було, проте в такій ситуації зрозуміло, що краще було перестрахуватися.

З траси «Фієста» повернулася на евакуаторі, після чого на допомогу Володимиру по її реанімації прийшло відразу кілька людей, включаючи навіть главу техкома – Бориса Донського.

На щастя, ця досить цікава інтрига боротьби «Фієсти» з «БМВ» на цьому не закінчилася, а тільки «загорілась».

«Розтин» показав, що всього лише злетів один із патрубків. І хоча потренуватися Дрогомирецькому так й не вдалося, до кваліфікації його оновлена машина була готова. І ось тут настав перший «момент істини».

В даному випадку істина вимірювалася виключно одним – швидкістю на трасі за допомогою відсікання секунд проходження кола.

На першому тренуванні кращий час залишився якраз за Сокірбою – 1 хв 24,741 с, де він випередив всього на 0,229 секунди Гуцула. На другому тренуванні нові однокласники Дрогомирецького, майже зі солідарності з ним не виїжджали. (В реалії обидва пілоти вдосталь натренувались на двох попередніх гонках). Природно, з перших хвилин кваліфікації всі вони відразу виїхали на трасу.

Перший орієнтир встановлює Гуцул – 1 хв 24,148 с. Одночасно з ним Дрогомирецький показує свій кращий на цей момент час – 1 хв 26,203 с. Настає черга Сокірби.

Він проходить кілька «летючих» кіл, проте «вичавлює» зі своєї «баварки» тільки 1 хв 26,487 с, після чого звертає на піт-лейн.

А ось його суперники, незважаючи на те, що вже були попереду, знову відправляються на трасу і поліпшуються!

В результаті поул-позишн забирає потужна японка Гуцула, причому з серйозним часом – 1 хв 23,627 с. Дрогомирецький теж поліпшується, але тільки на примарні частки секунди – 1 хв 26,156 с.

Таким чином, хоча Володимир і поступився поулу 2,5 секунди, він випередив «БМВ» на 0,3 секунди. Рахунок 1/0? На жаль, але доля власне гонки в цьому заліку вирішилась буквально на старті.

… й під стать їй розв’язка

Як потім пожартував сам Гуцул: «… напевно, я занадто добре прогрів гуму» – в момент старту на його «Хонді» обриває привід! Якимось дивом Сокірба, який стояв прямо позаду, не протаранив машину суперника і зміг ухилитися від завмерлої японки. Майже. Без контакту все ж не обійшлося!

Причому він виявився ну зовсім незвичним – заднє праве колесо «БМВ» в заднє ліве «Хонди».

Природно, обидва автомобілі отримали пошкодження. «Хонду» з несправною трансмісією, та ще й вивернутим колесом, маршали просто виштовхали на узбіччя, тоді як Сокірба зміг сам доїхати до піт-лейн.

Взагалі, Дрогомирецького в цій ситуації нічого не залишалося, як через брак суперників спокійно їхати до перемоги в заліку Super Touring, де він залишився на гордій самоті. Але, як з’ясувалося … не зовсім один!

Після невеликого ремонту, через кілька кіл, Сокірба повертається на трасу і кидається в погоню за «Фієстою» Володимира.

Не можна не відзначити, що на «баварці» пошкодженим виявився не тільки диск, але й підвіска. За словами самого Сокірби, «… всю гонку кермо “стояло” незвично і трохи “тягнуло” в сторону». Але, судячи з усього, й Олега, що називається – «закусило»!

Нехай і відстаючи добру половину дистанції (!), за коло до фінішу на трохи пораненій машині Сокірба все ж наздоганяє Дрогомирецького. Однак із передостаннього повороту всієї гонки Володимир виходить один! Невже зіткнення ?! Як з’ясувалося, інцидент дійсно стався, але іншого роду.

Перед «картинговим поворотом» на шляху потужних машин вчергове встали «колові», хоча для Сокірби вони такими в реалії не були. «Ухиляючись» від одного з них, Олег заходить в цей поворот-тягун під незвичним кутом і його просто розвертає.

Ніхто не постраждав, окрім хіба що самолюбства Олега, який фінішував за кілька секунд …

Природно, Дрогомирецький у підсумку виграв, тоді як Сокірбі не вистачило всього двох кіл, щоб пройти 60% дистанції, щоб бути класифікованим й заробити очки.

Проте, так би мовити «за волю до перемоги», Олег був запрошений на подіум, отримавши кубок за 2-е місце. Рахунок 2/0. Або не зовсім?

Два «дуелянти» показали свої найкращі часи в гонці буквально за коло до фінішу, коли Сокірба наздогнав Дрогомирецького. Саме передостаннє з кіл для кожного з них пілоти пройшли на межі.

І в його гонитві за 2-літровій «Фієста» кращий час в гонці залишається якраз за Сокірбою – 1 хв 25,313 с. Причому він виявився швидше його ж кваліфікаційного показника більш ніж на секунду.

Таким чином, хоча він так й не обігнав фізично Дрогомирецького на трасі, – а цей обгін в реалії не мав би жодного фактажного сенсу, – за чистою швидкістю саме Олег залишився найкращим в гонці. Причому пілот «БМВ» за цим показником випередив Володимира майже на півтори секунди.

І переможця гонки, судячи з усього, дійсно хвилював це показник!

То як будемо вважати, який рахунок? Нічия або 0/1 – з якої точки зору дивитися?! …

В одному можна бути впевненими. Ця принципова дуель продовжиться – залишається лише дочекатися 2-го етапу Кубка України з кільцевих гонок, а ось коли він буде поки, на жаль, – не зрозуміло.

У двох інших класах цього разу прямої боротьби теж виявилося не набагато більше, хоча й тут не обійшлося без своїх інтриг.

Знову без суперників

На жаль, хоча він й збирався, Вадим Конончук знову не зміг скласти компанію Сергію Юнашеву на кубковій гонці в заліку Touring. Причина у 3-кратного Чемпіона України була досить поважна і по-своєму незвичайна – допомога в підготовці машини його напарника по команді Володимира Дрогомирецького.

Більш того, Вадим приїхав на «Чайку», але в якості наставника для юного пілота, який дебютував на цій гонці, про що нижче.

Ну а Юнашева без гідного і рівного за швидкістю суперника нічого не залишалося, як провести вікенд … в дусі «Юнги».

Поки інші тренувалися, «Калина» Сергія була намертво прикута до парковочного місця.

Сам «Юнга» з’явився в паддоку за мить до кваліфікації, виробляючи останні «маніпуляції» з … наклейками, коли інші вже мало не пристібали свої ремені безпеки …

На самій кваліфікації Сергій і зовсім проїхав лише одне «летюче» коло, після чого впевнений в своїх силах з’їхав! І він мав рацію.

Його 1 хв 33,785 с вистачило, щоб взяти поул, після чого Юнашев також впевнено повів зі старту, знову залишившись поза конкуренцією й в ній. Природно за Юнашевим залишився й найкращий час для цього заліку в гонці – 1 хв 32,884 с.

Примітно, що, як й Сокірба, Сергій також прискорився в порівнянні з кваліфікацією майже на цілу секунду.

Однак не можна не відзначити, що потенційно у «Юнги» мало не з’явився суперник в цій гонці!

У кільцеві гонки вчергове (важко порахувати – вкотре) повернувся Максим Волинець. Аналогічно буде проблематично підрахувати кількість машин, які змінив цей пілот, включаючи навіть формульні боліди й свого часу скромну «Шкоду Фільку» …

Цього разу відомий український каскадер в повсякденному житті виїхав на своїй останній на сьогодні «вісімці», причому під кольорами команди SDrive.

Але, що куди важливіше, за зиму Максим серйозно апгрейдив її, сконцентрувавшись на підготовці мотора, який часом звучав з тими ж «нотками», що й «Калина» Конончука тижнем раніше …

На жаль для нового напарника Юнашева, періодично оновлений двигун чи «троїв», чи то – в загальному з ним щось відбувалося весь день.

Проте, якщо на першому тренуванні Максим не виїжджав, на другий найкращий час – 1 хв 34,457 с, – залишається саме за ним. Більш того, в кваліфікації Волинець відстає від №1 команди SDrive і лідера цього заліку всього лише на 0,256 секунди.

Так, було зрозуміло, що пройшовши лише одне коло, Юнашев міг би прискоритися. Проте, інші однокласники, а «Турінг» знову нарахував п’ять учасників, на кваліфікації виявилися позаду Волинця. Аналогічно, вони залишилися позаду нього й в гонці.

Причому не можна сказати, що Максим не намагався.

Практично всю гонку він навіть візуально йшов майже на межі, що потім підтвердив й протокол. І хоча Волинець в результаті відстав від переможця на 17 секунд, саме за ним залишилось друге краще коло в гонці, в секунді від показника Юнашева.

Найближчий із однокласників фінішував в 10 секундах позаду Максима. Ну а найцікавіше на 1-му етапі Кубка України з кільцевих гонок знову, як й тижнем раніше на UTC, відбувалося в районі третього місця заліку «Турінг».

І знову напарники-дуелянти!

І тут знову буквально як під копірку «бронзу» ділили напарники по команді і приятелі в житті – Павло Мар’яненко з Антоном Поляничко. Причому техніка і цього разу мало не позбавила нас цієї чудової спортивної дуелі!

Нехай і «за відсутністю» Юнашева з Волинцем, Павло показує на першому тренуванні кращий час в класі – 1 хв 34,534 с, випередивши на пів секунди Поляничко.

Однак не встиг він це зробити, як на його «вісімці» відмовляє щось в трансмісії. Після цього настає черга механіків незав’яленої на сьогодні офіційно команди SportCarService, обслуговуючих як раз заявлену Smart Racing.

А саме її кольори цьогоріч захищають Павло з Антоном, плюс Микита Анпілогов.

Свою лепту в ремонт власноруч вніс і сам Мар’яненко, як і переважна більшість українських кільцевиків, що не боїться забруднити руки …

Друге тренування Павло пропустив, проте до кваліфікації його машина була готова.

Проте, на «зарубці» третій час у класі все ж залишається якраз за його напарником.

Поляничко поступився поулу всього 0,558 секунди, разом із тим перевершивши кращий час Мар’яненка на 0,302 секунди. У свою чергу Павло випередив на 0,6 секунди Анпілогова.

У гонці ж знову, як й на 1-му етапі UTC тижнем раніше, з перших же метрів дистанції в цій парі розгорілася справжнісінька дуель.

Перші два повороти гонки Павло з Антоном проходять майже пліч-о-пліч!

Здавалося, що Мар’яненко вже майже випередив Поляничко, проте до третього повороту Антон все ж повертає собі третю позицію.

І це був тільки початок їхнього чергового протистояння. Цікаво, але на другому колі ситуація повністю повторюється!

Причому цього разу між приятелями-суперниками в першому повороті траси навіть відбувається невеликий контакт! Вони знову проходять пару поворотів «door handle to door handle», і знову Поляничко бере верх.

Проте, Павло не відступає і ще кілька кіл надає пресинг на напарника по команді.

Однак Антон кілька разів відверто зачинив хвіртку перед суперником. Причому як мінімум один раз, на гальмуванні перед першим поворотом, коли Поляничко знову зайняв внутрішній радіус, Мар’яненку явно довелося екстрено гальмувати – інакше б він просто влетів би у задній бампер свого візаві! … На жаль, але незабаром ця боротьба закінчилася.

Поляничко вдалося відірватися від переслідування приятелем й фінішувати третім, склавши на подіумі компанію Юнашеву з Волинцем.

Але якщо для Антона решта гонки пройшла спокійно, цього не можна було сказати про Мар’яненко.

Вже на самому початку «в першому ряду» за їхнім протистоянням через своє вітрове скло явно не без інтересу спостерігав Анпілогов, абсолютно не відстаючи від двох дуелянтів.

Коли ж вони розібралися між собою, фактично всю гонку Микита не давав передихнути Мар’яненку!

Нехай ця боротьба і розверталася за перше місце поза подіумом й одночасно «за право не бути останнім». Проте…

Тільки до самого фінішу Павлу вдалося дещо відірватися від третього пілота Smart Racing, фінішувавши на 4 секунди попереду від нього.

З точки зору найшвидшого кола в гонці Павло з Антоном поступилися Юнашеву майже дві секунди, проте їх самих розділили всього 0,3 секунди.

Поляничко і за цим показником виявився попереду. Найшвидше ж коло Анпілогова стало останнім у гонці, в 2,5 секундах від «Юнги», але все в 0,4 секунди від найближчого. При цьому не можна не відзначити, що Мар’яненко з Анпілоговим показали свої найкращі кола наприкінці гонки, якраз борючись між собою!

Впевнений дебют і остаточні підрахунки

На 1-му етапі Кубка України з кільцевих гонок розігрувалися ще два заліки. Нехай в них виявилося всього по парі учасників, ми не можемо не розповісти про них. Так у класі «8с», зарезервованому для 8-клапанних «вісімок», до Кирила Мітітелу цього разу приєднався новачок – Андрій Ронковіч.

Якщо не брати до уваги прокатного картингу на «Інгульці», для 17-річного хлопця це був абсолютний дебют в автоспорті. І він видався більш ніж впевненим.

Андрій «осідлав» бувалу (з парою «дахів») добре знайому всім лимонного кольору №67 «з під» Сергія Бородіна. Сам Сергій обслуговував машину, причому на пару з 3-х кратним Чемпіон України з кільцевих гонок Вадимом Конончуком, який виступав наставником для дебютанта.

Якщо на першому тренуванні Ронковіч поступився часу Мітітелу вагомі 6,5 секунд, то вже на другому ця різниця склала всього 0,4 секунди!

Передбачувано, на кваліфікації кращим стає незрівнянно більш досвідчений Кирило, який показав 1 хв 37,210 с.

Андрій поступився йому 3,5 секунди, правда, тут потрібно відзначити, що №67 явно не тягнув, дозволивши пілотові пройти всього три кола й то в «аварійному режимі» …

Після цього всю перерву між кваліфікацією і стартом гонки, Бородін «чаклував» над своєю багаторічною напарницею, намагаючись відшукати втрачену швидкість.

У гонці також передбачувано повів Мітітелу, але й дебютант не сильно відставав від нього. На жаль, але до прямого протистояння так й не дійшло.

На «вісімці» Кирила «летить» піввісь і він сходить …

Ронковічу ж, який з самого початку тримався досить близько до лідера заліку «8с», як й Дрогомирецькому попереду пелотона, нічого не залишалося, як довести гонку до переможного фінішу.

При цьому з точки зору кращого кола, хоча він й залишився другим за Мітітелу – 1 хв 38,242 с, за цим показником Андрій поступився своєму єдиному візаві всього 1,1 секунди.

Зовсім непогано як для абсолютного дебюту в автоспорті, не кажучи про кубок на пам’ять за перше місце в класі!

Аналогічно, всього дві учасниці виявилися й в командному заліку. Причому, вперше цьогоріч на гонку заявилася SDrive, кольори якої, як уже було сказано, захищали Юнашев із Волинцем.

З урахуванням того, що саме вони взяли переможний дубль в «Турінгу», не дивно, що з 37 очками SDrive піднялася на першу сходинку командного подіуму.

Його другу сходинку посіли пілоти Smart Racing, де кращими серед них стали два головних дуелянти дня – Поляничко з Мар’яненко. На пару вони заробили 22 бали. Тут можна пояснити, що з трьох пілотів, а більшу кількість заборонено для командного заліку, в розрахунок беруться тільки показники двох кращих із них. В даному випадку ними стали Антон із Павлом, тоді як Анпілогов закінчив гонку позаду них …

Так, на відміну від етапів Чемпіонату України з кільцевих гонок UTC, на кубковій гонці знову не було ні шампанського, ні хоч якихось мало-травневих подарунків переможцям та призерам.

Проте, на відміну від призів на 1-му етапі Кубка Чайки, цього разу кубки мали куди більш презентабельний і солідний вигляд.

Власне, як й належить змаганню статусу Кубка України …

Але, головне, нехай знову нечисленно й не з такою великою кількістю очної боротьби на трасі як того хотілося б – гонка видалася інтригуючою, причому відразу на декількох рівнях.

Що ж, будемо сподіватися, що кількість учасників в українському «кільці» буде рости на всіх трьох його «рівнях». Так само як підвищиться й градус боротьби на самій трасі, де в спортивних боях нарешті зійдуться не тільки Мар’яненко з Поляничко! …

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Вадим Чайковський і автора

Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC: Попереду кільцевий вікенд

Хоча смертоносний вірус не відступає і всім нам як і раніше потрібно пам’ятати про заходи безпеки, включаючи маски на обличчі і соціальне дистанціювання, нормальне життя все ж намагається повернутися в своє звичне русло. Як і в «штатах», де вже повним ходом проводяться гонки, включаючи NASCAR і Indycar, в Україні також повертається автоспорт, поки, щоправда, як і за океаном – без глядачів.

Найближчою неділею 28 червня нарешті відбудеться 1-й етап одного з найголовніших Чемпіонатів України з автомобільних гонок – кільцевих.

Тут варто нагадати, що в порівнянні з минулим сезоном в UTC відбулася одна невелика зміна. Як й було заявлено на початку 2019 го року, підзалік «У-1600» пішов у минуле.

Це буде означати, що Чемпіонат України з кільцевих гонок тепер розігрується в трьох заліках: Touring, GT Open і Super Touring. Дана зміна однозначно спрощує сприйняття самих гонок, де всім буде легко зрозуміти найголовніше – хто з ким бореться за місця і в якому з заліків!

Очевидно, що в голові пелотону досі битимуться пілоти, які виступають на найпотужнішій техніці з «Супер Туринга». Фактично, тут дозволені будь-які технічні доопрацювання і потужність спортивних болідів може досягати декількох сотень кінських сил!

І ми вже стали свідками назрівання першої кільцевої інтриги цього року – на 1-му етапі «Кубка Чайки» в цьому заліку зійшлися потужна BMW Олег Сокірба та теж не малопотужна й серйозно «доведена» Honda S2000 Костянтина Гуцула.

Однак в їхнє протистояння цілком можуть вклинитися й інші учасники, які сконцентрується виключно на виступі в рамках Чемпіонату України з кільцевих гонок. Правда, поки невідомо – чи з’явиться хто-небудь з них на 1-му етапі Чемпіонату України з кільцевих гонок …

Але, мабуть, головним магнітом уваги все ж стане «середній» клас, яким є GT Open.

Основною «гоночною одиницею» тут як й раніше є Ford Fiesta. При цьому не можна забувати, що ці компактні «хетчі» з точки зору технічних доробок теж досить далеко пішли від їхніх серійних донорів.

У цьому заліку нас чекає, можливо, найголовніша інтрига нинішнього сезону – бій двох багаторазових Чемпіонів України Ігоря Скуза і Андрія Євтушенка.

Скуз п’ять разів здобував чемпіонський титул виключно за кермом «Фієсти». Однак минулого сезону напарниця Ігоря відверто підвела свого пілота – як мінімум три сходи через поломки і це на п’яти етапах!

Цими невдачами фаворита скористався Андрій Євтушенко. Тим самим він заробив для себе вже четвертий чемпіонський титул, з яких пара була завойована раніше в «молодших» заліках.

Справедливості заради потрібно відзначити, що за швидкістю Євтушенко не поступався суперникові й фактично кожен етап сезону 2019 супроводжувався дуеллю в цій парі! …

Відомо, що обидва пілоти до нинішнього сезону оновили свої двигуни, а той же Ігор Скуз замовив міцніші пів осі – які стали для нього притчею во язиціх минулого року. Аналогічно серйозно до сезону підготувався й Володимир Дрогомирецький.

Прийшовши в гонки наприкінці позаминулого року, в минулому Володимир вже періодично нав’язував боротьбу лідерам заліку GT Open, перемігши на одному з етапів. Дрогомирецький рішуче налаштований дати бій лідерам і цьогоріч … Можна сказати, що ще більш впевнений настрій і у напарника Володимира за їхньою командою «Київ-Південь» – Вадима Конончука.

Цікаво, але незважаючи на серйозну опозицію минулого року, включаючи Сергія Юнашева, за кермом своєї «Калини» Вадим втретє став Чемпіоном України в заліку «Турінг».

Більш того, ці титули були ним взяті поспіль!

На жаль, але вже відомо, що Юнашев сконцентрується виключно на гонках, які будуть проводитися під чайкінським «патронатом», тоді як Чемпіонат України з кільцевих гонок UTC вже третій рік проводиться Громадською молодіжною організацією (і «за сумісництвом» командою) Master Kart Racing Team. Таким чином, на превеликий жаль «Юнга» позбавляє уболівальників українського «кільця» однією з головних його інтриг …

Хтозна, можливо Конончуку зможуть нав’язати боротьбу Сергій Бєляєв та Дмитро Пархоменко.

Обидва поїдуть на аналогічних «Калинах», однак із досвіду обидва не можуть зрівнятися з «багажем» Конончука, тоді як Дмитро й зовсім пересяде за кермо «Калини» вперше в своїй нетривалій спортивній кар’єрі … Проте, навіть якщо у нового лідера цього заліку бракуватиме гідного суперника цього року, «Турінг» обіцяє стати наймасовішим з боротьбою відразу на декількох рівнях.

Без всякого сумніву тут можна очікувати справжнє «рубилово» за інші місця.

Не можна забувати, що в цей клас «перебирається» вся призова трійка зі скасованого підзаліка «У-1600», включаючи останнього його Чемпіона Вадима Євтушенка – старшого брата Андрія. Разом із ним тут поїдуть й призери «У-1600» за підсумками року Антон Поляничко з Павлом Мар’яненко.

Не можна забувати, що Євтушенко разом із Поляничко зважаючи анулювання декількох результатів все того ж Юнашева і Бєляєва стали 2-м і 3-м за підсумками року і в самому заліку «Турінг», тоді як два Сергія зважаючи пенализації перемістилися з цих місць відповідно на 4 -е і 5-е …

Що ж до командного заліку, то, судячи з усього, тут також розгорнеться інтригуюча, але тільки дуель. У ній швидше за все зійдуться багаторазова Чемпіонка України «Майстер Карт Рейсінг Тім», знаменита історія якої сягає кінця минулого століття (!) й команда-дебютантка «Київ-Південь».

Нагадаємо, що минулого року в свій перший повний сезон не просто в «кільці», а й в автоспорті в цілому, «Київ-Південь» стала кращою буквально відразу і все це завдяки відмінним виступам Конончука з Дрогомирецьким!

Судячи з усього, в це протистояння навряд чи хтось зможе втрутитися. SDrive цього року не буде офіційно представлена в кільцевих гонках, тоді як плани Smart Racing, під кермом новачка Миколи Сушко й друга за підсумками минулого року, поки покриті таємницею …

Хтозна, можливо в Чемпіонаті України з кільцевих гонок UTC-2020 з’являться нові колективи – адже команди і «південців» і «розумників» народилися тільки минулого року! …

Власне чекати відповідей на багато з кільцевих питань залишилося лише пару-трійку днів. Більш того, напередодні в суботу тут же на Автодромі «Чайка» пройде 1-й етап Кубка України з кільцевих гонок! Правда, наскільки апетитним видасться цей аперитив стане ясно тільки постфактум.

Швидше за все, багато пілотів з їхніми командами не захочуть ризикувати своєю технікою безпосередньо перед раундом Чемпіонату. Хоча, – хтозна.

Однозначно відомо, що всі три пілоти «Супер Туринга», які виступили на 1-му етапі «Кубка Чайки» – Сокірба, Гуцул та Олексій Савчук, – збираються вийти на старт й в суботу …

Кубкова гонка, також пройде в об’єднаному форматі для всіх класів, де крім трьох «основних» є ще й наймолодший залік 8с. Що ж, прогноз погоди обіцяє нам справжню літню спеку «під 30», тоді як підвищений градус на трасі, особливо в неділю, практично напевно гарантований самими спортивними прогнозами))) …

Уточнення

Щойно, в середу, стало відомо що організатор кубкових перегонів – Автодром «Чайка» – переніс 1-й етап кубка України на пізнішу дату.

В’ячеслав Щербина спеціально для українських кільцевиків та їхніх уболівальників

Фото Денис Сергієнко та Вадим Чайковський

Серед наймолодших, але не у Чемпіонаті

Зовсім не по-дитячому…

… і тут також!

Серед підлітків також непередбачувано та інтригуюче

На своїх рівнях та заліках

Новий початок

Серед наймолодших…

…але зовсім не по-дитячому!

Незважаючи на всі «терни»

Нагадування про …

***

А так хотілося!

Ах, якби з першої спроби ?!

Хтось з боротьбою, а хтось без неї

І зовсім «трохи» командної арифметики

Нічого що «найслабкіші»! …

… проте яка інтрига!

З безкомпромісною боротьбою за перемогу …

… і за перший подіум в автоспорті!

Нарешті справжній GT Open!

Не без креша …

… і другого старту

На своєму рівні

Перші знайомства

Кинути виклик самому «Юнзі»!

І все ж поки що «Юнга» …

Нарешті боротьба і тут!

Без боротьби …

… але з перспективою!

Автоспідвейні трансформації

Зав’язка «для дев’яти»

Неймовірний … не фінал!

Як P.S.

Вельми нетривіальна зав’язка …

… й під стать їй розв’язка

Знову без суперників

І знову напарники-дуелянти!

Впевнений дебют і остаточні підрахунки

Уточнення

Pin It on Pinterest