Спочатку кілька слів про cаме змагання. На переконання організаторів – Trofeo delle Industrie є найстарішою картинговою гонкою у світі. І вона точно – одна з найпрестижніших, адже її статус порівнюють мало не з Чемпіонатом Світу.
Trofeo delle Industrie почала проводиться з 1971-го року, причому народилася вона як осінньо-зимові змагання. Причому, просто… щоб не простоювала траса!
Ці перегони започаткував Умберто Пеллегріні, власник картодрому «Парма», який і став «серцем» цієї серії на багато років – аж до його закриття.
Таку оригінальну назву, яку буквально можна перекласти як «Трофей Індустрії», гонка отримала завдяки тому, що ці змагання з самого спочатку підтримали всі основні виробники картів.
Більше того, згодом для них стало традицією заявляти свої новинки саме на Trofeo delle Industrie, яка протягом багатьох років проводилася як багатоетапна першість.
В останні роки через сукупність причин серія скоротилася спочатку до двох етапів, а потім із закриттям у 2009-му році «Парми», перетворилася на окрему гонку, що ніби вінчає картинговий сезон.
З 2012 року Trofeo delle Industrie приймає картодром South Garda Karting, розташований в італійському містечку Лонато.
З таким форматом перемога і навіть просто участь у цій гонці стали ще престижнішими і надзвичайно бажаними. А список переможців окремих етапів, або ж усього Trofeo delle Industrie, рясніє іменами тих, котрі згодом стали синонімами, а то й взагалі – легендами автоспорту.
Йдеться про гонщиків, які невдовзі прийшли до «Ф-1», зокрема – Едді Чівер, Іван Капеллі, Еліо Де Анджеліс, Андреа Де Чезаріс, Рікардо Патрезе, Тео Фабі, Лука Бадоер, Джанкарло Фізікелла, Ярно Труллі.
Або ж дуже відомі пілоти кузовних перегонів, серед яких – легендарний Габріелє Тарквіні, а також Стефано Модена, Джанні Морбіделлі, Емануелє Пірро, та згодом його напарниця по «Ауді» Тамара Відалі і, звісно ж, Роберто Раваліа, який майже все життя ототожнювався з «БМВ», пiсля кар’єри пiлота очолюючи одну з найуспішніших команд цієї марки.
Це вже не кажучи про Алессандро Занарді, який після невдалого початку у «Ф-1» зміг двічі підкорити і, можна сказати, відкрити «європейському світу» вболівальників заокеанський «Індікар».
А, наприклад, 1998-го року в Trofeo delle Industrie одночасно виступали Льюїс Хемільтон, Ніко Росберг і Фернандо Алонзо!
Загальний рахунок чемпіонських титулів цього тріо у «королеві автоспорту» рівно десять!
Вже за рік, у 1999-му, в рамках Trofeo delle Industrie трасу ділили (хоч і в різних класах) на той момент усе ще друзі-напарники Льюїс та Ніко, плюс Себастьян Феттель, а також Роберт Кубіца і ще один Ніко – Хюлькенберг.
Фернандо у тому ж році вже вносив своє ім’я у «великий автоспорт», просто розгромивши всю опозицію у серії Euro Open-Nissan, після чого… він в свої 44 продовжує показувати пілотам, які годяться йому в сини, «їхнє місце».
У 21-му столітті в Trofeo delle Industrie стартували й перемагали Марко Віттман, Олександр Сімс, Данiiл Квят, Антоніо Фуоко і нарешті – Ландо Норріс, який зараз стрімко рухається до заповітного титулу Чемпіона «Ф-1».
Цього року на 53-му за рахунком Trofeo delle Industrie список заявлених налічував 272 учасники. Проте, з тих чи інших причин, не всі вийшли на старт. Сумарно в нинішній гонці взяло участь 180 пілотів з різних куточків світу і особливо з Європи.
У наймолодшому класі для цього змагання Mini Gr.3 U10 (8-10 років), де й виступав Кiрил Рухлін, стартувало 37 пілотів. Що цікаво, син директора та співвласника команди «Ф-1» Mercedes Крістіана «Тото» Вольффа так і не приїхав на гонку, а шкода. Проте суперників в українського пілота вистачало й без цього іменитого нащадка.
Більше того, з урахуванням кількості заявлених, усім їм треба було спершу пройти горнило відбіркових «хітів», перш ніж потрапити в саму гонку. І, незважаючи на всі складнощі, Кiрил Рухлін упорався з цим завданням та дійшов до фінальних заїздів.
Тут варто зазначити, що й сам пілот, і його батьки не плекали жодних надій на високі результати у Trofeo delle Industrie. З самого початку метою цього старту була виключно участь – здобуття досвіду, якщо не світового, то справжнього європейського рівня і, в кращому разі, – саме вихід у фінальні заїзди. Причин для таких скромних очікувань було чимало.
Цією гонкою Кiрил Рухлін завершив лише свій другий повний гоночний сезон, вперше сівши за кермо карта наприкінці 2023-го року. Більше того, саме з Trofeo delle Industrie він перейшов на клас вище – з потужнішим двигуном.
Напередодні гонки українець встиг провести лише пару тестових днів на Картодромі «Чайка», звикаючи до нової потужності. Коли ж Кiрил прибув у Лонато, то справдi, як то кажуть, – потрапив «з вогню та в полум’я».
Розклад Trofeo delle Industrie, м’яко кажучи, – щільний. З урахуванням того, що в цій гонці велика кількість класів, у четвер у розпорядженні пілотів були лише чотири тренування по 10 хвилин кожне. У п’ятницю ж їм і зовсім відводилося 8 хвилин на тренування, а потім лише 6 хвилин на кваліфікацію.
Так, як і решта суперників, Рухлін зміг провести кілька аналогічних 10-хвилинних тестових сесій і у середу.
Але тут варто зазначити, що багато його опонентів виступали на цій трасі вихідними раніше в іншій гонці, і, відповідно, «прожили» на South Garda Karting майже два тижні, намотуючи коло за колом мало не щодня! Відтак у суперників перевага «знання доріжки» була незаперечною. Та й сама траса, а точніше холодна погода, не додавала простоти.
За вихідні стовпчик термометра ледве наближався до 10 градусів Цельсія, а вранці навіть був іній.
Та й осіннє сонце, хоч й визирало, теж не особливо зігрівало асфальт. Тож прогрів шин в такому разі виходив на перше місце.
Мало того, на цій гонці були непоодинокі випадки, коли намагаючись саме прогріти «гуму», пілоти вилітали з траси на «установочних колах», а одного разу таких виявилося одразу троє! Особливо важливим стало питання прогріву під час кваліфікації, на яку, як було зазначено, відводилося лише 6 хвилин.
Ще одним фактором стало й те, що на відміну від багатьох суперників, Рухлін просто не мав досвіду виступу на новій для нього марці шин, що також не могло не позначитися на його впевненості.
Тоді як іншим вдавалося прогріти «колеса» практично одразу, то Кiрил витрачав на це майже два кола. І це при дистанції «хітів» лише у 8 кіл, а потім фінальних у 10. Проте після тренувань, де час Рухліна виявлявся останнім, поступаючись найкращим по 4, а то й 5 секунд, до кваліфікації він уже продемонстрував помітний прогрес.
Українець показав далеко не останній 32-й час із 37 учасників і поступився «поулу» лише на півтори секунди. Попереду ж на нього, як і на всіх інших, чекали ті самі відбіркові «хіти».
Тут варто зазначити, що якби в цьому класі було 36 пілотів, то жодних відбіркових заїздів не знадобилося б, адже саме 36 картів можуть одночасно виступати на цій трасі у 1,2 км. В такому разі вони стартували б у трьох кваліфікаційних заїздах.
В цьому випадку пелотон був розділений на три групи, де кожен із пілотів мав виступити у двох «хітах». Після цього їхні фінішні місця трансформувалися в очки, які й визначали стартове поле «ПреФіналу» та заїзду «Останній шанс», призначеного для тих, хто розташувався нижче 30-го рядка протоколу.
Однак, з урахуванням того, що таких виявилося лише семеро, насправді у фінальні заїзди проходили б усі, окрім єдиного 37-го пілота. І Кiрил мало не став саме ним!
Перший «хіт» проходив у п’ятницю в надвечір’я, на трасі, яка стрімко втрачала температуру. Вiдтак юному українцю через відсутність вище описаного досвіду довелося вкрай нелегко.
Тим не менш, як тільки йому вдалося прогріти «гуму», Кiрил, який стартував з 21-го місця, зміг навіть виграти пару позицій і фінішувати 19-м із 24-х.
У другому «хіті», уже в суботу рано вранці (і знову на холодній трасі) перед українцем стався невеликий «заміс», через який він також втратив час. Цього разу він фінішував на 24-й та останній позиції.
Пізніше кілька суперників українця одержали штрафи, які підняли його до 22-го місця. Тим самим, на рахунку Рухліна зiбрался 41 бал і йому не вистачило … лише одного, щоб автоматично пройти у фінальні заїзди!
Попереду Кiрила, як і ще шістьох учасників, чекав заїзд «Останній шанс».
Стартуючи в ньому з «поула», пелотон вів саме Рухлiн, що для нього стало першим подібним досвідом у житті. І деяке хвилювання від цього факту теж позначилося на юному пілоті – він навіть заглох на другому «прогрівочному колі»!
Тим не менш, Кірил зібрався і зі старту втримав позицію лідера, аж тут … знову позначилась відсутність подібного досвіду. Вже в другому повороті на непрогрітій «гумі» Рухлiна виносить назовні і його випереджають практично всі його суперники!
Проте українець зумів сконцентруватися і повернув собі як мінімум одну, але вкрай важливу позицію.
Після чергового протистояння з Давиде Чеччiном, з яким вони почали боротися ще у другому відбірковому «хіті», Рухлін закінчив «Останній шанс» п’ятим.
Таким чином він пройшов у фінальні заїзди, які відбулися в неділю і знову на досить холодній трасі.
Однак до всього, що відбувалося вже після відбіркових заїздів, ставлення юного картингиста та його оточення було скоріше, як до «призової гри» – здобуття досвіду та задоволення від змагання.
У «ПреФіналі» Рухлін стартував з передостаннього 35-го місця, та вiдразу зміг відіграти кілька позицій.
Після цього він знову, вже втретє, зійшовся в справжнiй спортивной дуелі за 30-е місце з тим же Чеччiном.
Цього разу їхня боротьба тривала добру половину заїзду.
Вони кілька разів обганяли один одного, проте невелика помарка з боку українця вже ближче до фінішу все ж таки дала змогу італійцю вийти вперед і «вибити» Рухліна із топ-30.
У «Фіналі» Кiрил знову активно боровся одразу з кількома суперниками, проте цього разу вони виявилися ще жорсткішими.
Наразi Рухлiн поступився парою позицій, та закінчив фінальну гонку 33-м. Але згодом, після чергових штрафів від суддівства, вiн піднявся на один щабель вище.
І хоч Кiрилу й не вдалося увійти до топ-30 Trofeo delle Industrie у своєму класі, втiм він отримав досвід, який неможливо порівняти з жодними попередніми гонками, в яких Рухлiн виступав раніше у своїй ще нетривалій картинговій кар’єрі.
Адже тут, на «Лонато», в рамках 53-го за рахунком Trofeo delle Industrie, були дійсно найсильніші пілоти щонайменше з усієї Європи…
З урахуванням переходу у новий, потужніший клас, адаптацію до непростого стану траси і нового типу «гуми», – уже сам вихід у фінальні заїзди можна вважати реальним спортивним успіхом для пілота з таким невеликим досвідом.
З Італії Кiрил та його батьки повернулися у піднесеному настрої та з оптимізмом дивляться на наступний сезон.
І хоча вiн міг би продовжувати виступати в класі Baby 60, вiдтепер Рухлiн змагатиметься у бiльш старшому класі. А ось у рамках яких перегонів та за яку команду – покаже час.
Вже після фінішу Trofeo delle Industrie на адресу Кiрила надійшли пропозиції одразу від трьох італійських команд, які готові тренувати ще зовсiм юного українського картингіста, котрий на їхню думку подає надії. Що ж, майбутнє покаже…
Вячеслав Щербина
Фото ph24.it
