Саме цим питанням найчастіше надходять всі – й ті хто «вариться» в українському автоспортивному середовищі, й ті, хто є «просто» вболівальниками. Більшість незмінно цікавить сакраментальне питання – «Скільки ?!». І це цілком зрозуміло. Адже будь-який уболівальник знає, що саме «гонки» є найдорожчим видом спорту в світі.
А до того моменту, поки він не став справжнім професіоналом і його не найняла команда, будь то заводська або приватна топ рівня, пілоти платять самі за свої виступи.
Більш того, тим самим професіоналом, хто в підсумку починає заробляти участю в гонках і отримувати за це зарплату в реалії стають лише пара-трійка відсотків від всієї маси пілотів по всьому автоспортивному світу.
І платити їм доводиться не тільки власне за виступи. Якраз в цьому переконався на «власній шкурі» й Ігор Романов у своїй другій гонці EuroNASCAR. Тепер він повідав про цю специфіку і нам.
Початок з аварією!
Після свого дебюту в EuroNASCAR на бельгійській трасі «Зольдер», українського пілота, як і всіх учасників цієї серії, чекала зовсім несподівана і невідома більшості траса.
Справа в тому, що черговий етап EuroNASCAR мав проходити на добре знайомому більшості чеському Автодромі «Міст», однак і цього разу свої корективи внесла пандемія і пов’язані з нею карантинні заходи.
Зважаючи на останні Чехія виявилася не готова прийняти європейських «американців», але на виручку їм прийшла Хорватія з її Автомотодром «Гробнік».
Найцікавіше, що якщо «Міст» вже багато років знайомий уболівальникам по всій Європі, приймаючи щороку безліч моторспортівних змагань, включаючи Чемпіонат Європи на вантажівках, то хоча він й був побудований в кінці 70-х, «Гробнік» залишався практично повністю невідомим навіть для європейських пілотів.
Єдині хто про нього знали, так це фанати змагань на двох колесах, бо ця траса впродовж багатьох років приймала «Мото Гран-Прі Югославії».
Але і це відбувалося давно, тоді як останні 30 років розташований поруч з Рієкой 4,1-кілометровий Автомотодром не приймав жодних міжнародних змагань.
Тому для всіх учасників EuroNASCAR гонка на цій трасі стала дебютною. А «Гробнік» виявився вельми не простий і підступний, доказом чого стали вже перші ж заїзди на ній.
Досить вузька траса, з місцями дуже близькими до неї металевим «гард рейлом», відрізки зі швидкісними прямими і серії «затичних» поворотів. Все це посилилося вологим полотном від періодичних опадів, кинувши чималий виклик пілотам, які всі, як й Ігор Романов, вперше побачили цю трасу.
Усвідомлюючи свій вкрай малий досвід за кермом потужної, майже 500-сильної машини, українець передбачувано почав дуже акуратно.
Тим більше що на першому ж п’ятничному тренуванні відразу кілька пілотів неодноразово вилітали за межі траси. Романов теж проїхався одного разу зоною безпеки, але для нього перша практика закінчилася передчасно з іншої причини.
Один із суперників, що називається – «наздогнав» на гальмуванні №89 українця, «підправив» задню частину його «євронаскара».
У деяких серіях, в основному «моно», де пілоти виступають на автомобілях від організатора, існують свого роду спортивні страховки на випадок аварії. У EuroNASCAR, як й в самому американському NASCAR-і, виступають повноцінні приватні «стайні» й тут взаємини пілотів із командами будується за іншим, більш звичним для подібного формату змагань.
А саме за будь-яке пошкодження машини пілот змушений розплачуватися з власної кишені.
І хоча суперник підійшов і вибачився за інцидент перед українським пілотом, проте, Ігорю за косметичний ремонт із заміною заднього бампера і невелике рихтування силових елементів автомобіля довелося викласти майже півтисячі євро. Але, такі правила гри …
Як і в переважній більшості гоночних серій по всьому світу – не важливо з чиєї вини сталася аварія – кожен платить «сам за себе». Винятком є тільки ті самі професіонали, хто зазвичай виступає за заводські команди, які й беруть на себе весь фінансовий тягар. Однак таких апріорі не існує в EuroNASCAR.
На щастя, в подальшому другий в житті етап в цій серії для українського пілота пройшов без ексцесів. Чого не можна було сказати про інших.
Незважаючи на її підступність
Як й пілоти «Формули-1» в той вікенд, коли «королева автоспорту» повернулася на турецьку трасу, учасники EuroNASCAR прокинулися в суботу вранці без дощу, однак траса все ще залишалося мокрою.
Тому з початком кваліфікації багато хто проводив мало не більше часу за межами полотна траси, ніж на ньому! І причина полягала в одвічному для автоспорту питанні – «гумі».
Для дощових покришок асфальт був недостатньо вологий, а досить жорсткий спортивний «слік», застосовуваний в гонках EuroNASCAR, де машини важать під півтори тони, просто не міг прогрітися на такій трасі.
З урахуванням фактично пропущеного першого тренування й складності цієї траси, Романов виїхав на кваліфікацію одним із перших, щоб отримати якомога більше досвіду на ній. Однак на той момент асфальт залишався найбільш вологим (цього дня дощ більше не пішов) і перший ж більш-менш агресивний дотик до педалі акселератора закінчувався вильотом!
Ігор, як і майже всі інші, що виїхали одночасно з ним, теж не уникнув екскурсу на гравійну пастку.
Однак для інших кваліфікація закінчилася куди гірше!
Найбільше не пощастило команді CAAL Racing, так як практично на середині кваліфікації відразу два її пілота потрапляють в аварії і досить серйозні! Вони змусили суддівство не тільки викинути червоні прапори, а й випустити на трасу швидку допомогу. І цього разу вона дійсно знадобилася!
Якщо Аріанна Касолі відбулася забоями, то її напарник Ланца Массіміліано зламав руку і вибув з боротьби.
При цьому більше постраждала якраз машина пілотесси. «Євронаскар» ж Ланца б відновлений до недільної гонки, перейменований з №88 на №54 Аріану, на якому вона і стартувала в другій день.
І саме Касолі стала головною суперницею для українського пілота в неділю.
З огляду на те, що після вищеописаних аварій були також пошкоджені і відбійники, кваліфікація класу EN2, де виступає Романов, не поновлювалася, а старт гонки був відкладений більш ніж на годину.
Хоча напередодні друге тренування Ігор закінчив 14-м з 17 учасників, в кваліфікації він залишився останнім, серйозно поступившись результатам пілотів, які встигли «проскочити» до аварій в той момент, коли траса все ж почала підсихати …
Суботня гонка пройшла вже сухою трасою та її Романов провів без боротьби, все ще «вкатуючись», закінчивши на 14-му місці з 15 учасників. Недільний же заїзд видався куди більш напруженим, насиченим і незабутнім для українця.
Є фініш …
Для початку гонка почалася за сейфеті-каром, бо траса знову опинилася змочена нічними опадами. Тим самим організатори дали можливість пілотам, чиї машини цього разу були взуті в дощову гуму, ознайомитися додатково зі станом полотна, а сам старт був даний не традиційно в дві шеренги, а як рестарт, в одну лінію, що більш безпечно.
І ці заходи не виявилися зайвими, бо під час недільної гонки класу EN2 відразу кілька пілотів потрапили в чергові аварії. На щастя, без таких наслідків як напередодні в кваліфікації.
Стан підсихаючою траси постійно змінювався, змушуючи пілотів підлаштовувати свій пілотаж з кожним пройденим колом.
Усвідомлюючи цей фактор, спочатку Романов вирішив не форсувати події, йдучи останнім. Однак незабаром українець нарешті відчув цю трасу і почав нарощувати темп.
Він зміг не тільки наздогнати хвіст пелотону, а й обігнати ту саму Аріану.
Незабаром в його «приціл» потрапляє і Франк Рідел, проте картатий прапор не дав поборотися українцю за ще одну позицію. А тим часом на кону стояло місце на подіумі! І Касолі і Рідел були прямими суперниками Романова по так званому заліку «Легенди», зарезервованому для пілотів старше 40 років.
В результаті недільну гонку український пілот закінчив 15-м з 16 фінішерів, опинившись за крок від подіуму цього «підзаліку».
Але, головне, як нам повідав сам Ігор, у нього з’явилося реальне відчуття автомобіля EuroNASCAR.
Коли інші вилітали з траси і потрапляли в аварії, Романов впевнено провів гонку, зробивши в ній і свій перший обгін в цій серії.
Тут варто нагадати, що йдеться про потужний задній привід, який при цьому не оснащений абсолютно жодними допоміжними електронними системами – справжній «наскарівський» old school. А за спиною Ігоря був всього один етап, і той в основному на мокрій трасі й ніяких передсезонних тестів!
Навіть переможець цієї гонки Вітторіо Гіреллі поскаржився на підступність і складність траси в цей день …
Проте, не маючи і близького досвіду як в автоспорті в цілому, так і за кермом подібних потужних машин в порівнянні з більшістю його суперників, в свій другий вікенд на «євронаскарі» Романов продемонстрував прогрес.
Хоча з точки зору найшвидшого кола в гонці він поступився переможцю майже 9 секунд, якщо порівнювати з його прямими суперниками по заліку «Легенд», то за цим показником Ігор наблизився до них, поступаючись близько трьох секунд з кола. І це тільки в своєму другому старті, та ще й на вологій трасі! …
На жаль, але зважаючи на завантаженість на своїй роботі, Романов був змушений пропустити гонки в іспанській Валенсії, які вінчали сезон EuroNASCAR-2020.
Проте, він з оптимізмом дивиться на наступний рік.
… а разом із ним впевненість і перспектива!
Після всього другого етапу в європейському «НАСКАРі», команда Not Only Motorsport за яку виступає українець, зазначила його прогрес. При цьому нагадаємо, що спочатку Романов збирався спробувати свої сили тут же в EuroNASCAR, але виключно в режимі «Тайм-Аттак».
Керівники італійської команди запевнили Ігоря, що його чекає місце пілота в класі EN2 і на наступний рік. І ось тут, ми підходимо до того самого сакраментального питання про грошові знаки.
Природно, виступ на такому рівні вимагає коштів і чималих. Як і в будь-який гоночній серії за старт в ній пілот (або команда за нього) платить так звані «стартові», потрібно придбати «гуму», плюс сама роботи команди – починаючи від механіків і закінчуючи менеджером.
У випадку з EuroNASCAR участь в одному етапі, кожен з яких крім тренувань і кваліфікації складається з двох рівноцінних гонок, виливається в 8 тисяч Євро. І це не рахуючи супутніх витрат на «дорогу» та проживання за кордоном …
Як нам розповів Ігор, у нього вже заплановані тести на ранню весну, які через старт пандемії були скасовані на початку минулого сезону.
Ну а зимову перерву Романов, як і всі інші учасники EuroNASCAR, присвятить пошуку нових партнерів і підтримки з боку українських спонсорів.
Як ніяк, але на сьогодні він є єдиним із українських пілотів, хто виходить на старт цих по-своєму екзотичних, непростих і, головне – видовищних гонок, родовід яких лежить в тому самому американському NASCAR-і.
Ну а поки що, користуючись нагодою, Ігор хотів би привітати з прийдешнім Новим Роком всіх наших читачів й особливо, уболівальників хто стежить за його виступами.
І, звичайно, тих, хто вже підтримав його в цьому сміливому навіть не кроці, а теперішньому автоспортивному стрибку – від українського «Автоспідвея» в той самий заповітний «НАСКАР», нехай і європейський …
А саме: за підтримку Chernobyl-Tour, за можливість регулярно тренуватися на картингу 2G Circuit Academy, Top-Level Motorsport за надання їхнього гоночного симулятора і українську команду SDrive за підготовку до «великого кільця» …
Після першого етапу, який став справжнім бойовим хрещенням – без будь-яких попередніх тестів, та ще й на мокрій трасі, – тепер, пройшовши другий «євронаскарівський» вікенд, Ігор дивиться з справжнім оптимізмом на наступний сезон.
Він має намір вже поборотися за місця на подіумі тих «кому за 40» і наблизитися до часу середини всього пелотона!
Друга гонка на автомотодромі «Гробнік» підтверджує ці амбіції українського пілота. Справа залишилася «за малим» – знайти спонсорську підтримку у вітчизняного бізнесу. Побажаємо і ми Ігорю не тільки стартів у всіх етапах EuroNASCAR наступного року, але й високих фінішів на них! …
В’ячеслав Щербина
фото EuroNASCAR
